Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №529/1033/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 529/1033/25 Номер провадження 22-ц/814/3237/26Головуючий у 1-й інстанції Чуб К.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І. при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Ключника Сергія Вікторовича на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2026 року заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,-

В С Т А Н О В И В :

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви вказала, що вона є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який з 20.06.2022 проходив військову службу за мобілізацією у відповідності до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію». Військову службу ОСОБА_2 проходив у військовій частині НОМЕР_1 на посаді гранатометника 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти. ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Бердичі Покровського району Донецької області ОСОБА_2 загинув. За життя ОСОБА_2 власної сім`ї не створив, постійно мешкав з батьками. З початку 2019 року заявниця фактично припинила сімейні стосунки зі своїм чоловіком ОСОБА_3 , вони перестали вести спільні господарство та бюджет, почали проживати окремо. Останні п`ять років до загибелі ОСОБА_2 заявниця прожила з ним однією сім`єю по кровному спорідненню, та перебувала на його утриманні. ОСОБА_1 вказала, що працює на посаді молодшої медичної сестри KП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської Ради», її дохід складається лише з заробітної плати. ОСОБА_2 працював у галузі будівництва, та отримував суми, еквівалентні 600-800 доларів США, а після його призову на військову службу мав стабільний заробіток від держави. ОСОБА_2 покривав всі побутові потреби сім`ї, оплачував комунальні послуги, фінансово забезпечував та утримував заявницю, включаючи потреби на харчування, одяг, санаторно-курортне та медикаментозне лікування, і інші потреби. Банківська карта брата ОСОБА_4 була в її розпорядженні, з неї вона витрачала його кошти на власні потреби. Інших родичів загиблий ОСОБА_2 не мав, саме вона отримала сповіщення про його загибель, отримала кошти та провела його поховання. З огляду на викладене, просить встановити факт, що вона перебувала на утриманні ОСОБА_2 для подальшої реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця під час виконання ним обов`язків несення військової служби.

Рішенням Диканського районного суду від 20 квітня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні було відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 – адвокат Ключник Сергій Вікторович та подав апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Диканського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.

Зокрема вказує, що рішення суду першої інстанції було постановлене з порушення норм матеріального та процесуального права, суд неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки наявним матеріалам справи доказам та обставинам.

Стверджує, що суд не навів у своєму рішенні доказів, що кошти які отримує ОСОБА_1 , як заробітну плату за місцем роботи, їй було достатньо для придбання ліків та лікування, гігієну, харчування, оплату комунальних послуг, в той же час не спростував, що допомога брата була постійним і основним джерелом її засобів існування.

Акцентує увагу суду, що зі смертю брата втратила постійний та стабільний вид допомоги для належного забезпечення своїх потреб.

Відзив на адресу полтавського апеляційного суду не надходив.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи була присутня заявниця, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними сестрою та братом, що підтверджується копіями свідоцтв про народження ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , свідоцтвом про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , відповідно до якого прізвище останньої змінено на « ОСОБА_6 » (а.с. 28, 29, 27). Батько заявниці та загиблого - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати - ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про смерть (а.с. 22, 23). 20.06.2022 ОСОБА_2 був мобілізований та в подальшому згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 20.06.2022 № 149 направлений до лав ЗСУ, що підтверджується довідкою від 23.12.2022, виданою ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 24). Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 09.11.2022 року № 529/798/22 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 розірвано.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 02.05.2024, виданим Полтавським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 26).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 532к/683дон ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загинув під час бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10). Відповідно до довідки про причину смерті до форми №106о№ 532к/683дон причиною смерті ОСОБА_2 є пошкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків (а.с. 11).

Листом ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 сповіщено про смерть (загибель) її брата ОСОБА_2 (а.с. 25). ОСОБА_1 ВЧ НОМЕР_3 видана довідка № 3485 від 27.08.2024, згідно якої загиблий старший солдат ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Новоселівка Перша Покровського району Донецької області (а.с. 12).

Відповідно до витягу з протоколу № 3714 від 10.10.2024 засідання штатної військово-лікарської комісії травма та причина смерті солдата ОСОБА_2 пов`язані із захистом Батьківщини (а.с. 13). З копії довідки, виданої Центром надання адміністративних послуг Диканської селищної ради, від 29.08.2024 № 09.7/16/197 вбачається, що на день смерті ОСОБА_2 останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним за цією адресою були зареєстровані: ОСОБА_1 , 1973 року народження, ОСОБА_3 , 1969 року народження, ОСОБА_10 , 1931 року народження (а.с.17).

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 30.05.2024 № 151 старшого солдата ОСОБА_2 , призваного на військову службу під час мобілізації, загиблого 16.03.2024, з 17.03.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, та зокрема, постановлено виплатити допомогу на поховання сестрі загиблого – ОСОБА_1 (а.с. 18).

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що заявницею не доведено наявності передбачених законом підстав для встановлення факту її перебування на утриманні загиблого брата. Суд зазначив, що заявниця є повнолітньою та працездатною особою, не належить до кола непрацездатних членів сім`ї, визначених статтями 30, 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому не може вважатися утриманцем загиблого лише з огляду на надання ним матеріальної допомоги.

Крім того, суд дійшов висновку, що надані заявницею докази не підтверджують факту її повного утримання або отримання від брата допомоги як постійного й основного джерела засобів до існування. Показання свідків, на думку суду, свідчили лише про періодичну матеріальну підтримку з боку загиблого та не могли самі по собі бути достатнім доказом перебування на утриманні. Медична документація підтверджувала лише стан здоров`я заявниці, але не засвідчувала фінансування її лікування братом, а встановлені обставини щодо її працевлаштування, отримання заробітної плати, наявності у власності земельної ділянки та перебування у зареєстрованому шлюбі свідчили про наявність інших джерел існування. За таких обставин суд визнав заяву необґрунтованою та відмовив у її задоволенні.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на момент виникнення права на отримання грошової допомоги в зв`язку з загибеллю військовослужбовця) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших»; за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Частиною 4 ст. 30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено перелік осіб, які вважаються непрацездатними членами сім`ї, до якого відносяться, зокрема: діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків (п. «а»); дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює (п. «д»).

Згідно ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували факт перебування заявниці на повному утриманні загиблого брата або отримання від нього матеріальної допомоги, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Надані докази свідчать лише про надання заявниці братом матеріальної підтримки, однак самі по собі не підтверджують наявності правових підстав для встановлення факту перебування на утриманні у розумінні статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що заявниця є працездатною особою, отримувала заробітну плату, перебувала у зареєстрованому шлюбі та не належить до кола осіб, які відповідно до закону визнаються непрацездатними членами сім`ї загиблого військовослужбовця. За таких обставин висновок суду про відсутність підстав для задоволення заяви є законним, обґрунтованим та відповідає встановленим у справі фактичним обставинам і вимогам матеріального права.

Колегія суддів зазначає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Ключника Сергія Вікторовича - залишити без задоволення.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 17 липня 2026 року.

Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ С.Б. Бутенко _________________О.І. Обідіна