Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №296/2196/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/2196/26 Головуючий у 1-й інст. Пилипюк Л. М.

Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №296/2196/26 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Топаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Пилипюк Л.М. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ОСББ «ЖК Топаз» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість зі сплати внесків співвласника та витрати на надання житлово-комунальних послуг за період з 01.12.2021 по 31.12.2025 в розмірі 118 254,65 грн., з яких: 39 018,82 грн – заборгованість по внескам на утримання спільного майна, 52 982,74 грн – заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, 2084,20 грн – 3% річних, 24 168,89 грн – інфляційні втрати.

В обґрунтування позову зазначало, що співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 створено ОСББ «ЖК Топаз», яке виконує функції балансоутримувача та управителя багатоквартирного будинку. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , а тому зобов`язана брати участь в утримання спільного майна та сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території. Згідно з протоколом №1-2021 загальних зборів ОСББ «ЖК Топаз» від 14 вересня 2021 року затверджено, що з 01 січня 2022 року внесок на утримання будинку та прибудинкової території становить 12,00 гривень за 1 м? площі, що належить співвласнику. Додатково встановлені наступні внески для співвласників будинку: 0,30 гривень за 1 м? площі приміщення, що належить співвласникові – внесок до ремонтного фонду; 0,20 гривень за 1 м? площі приміщення, що належить співвласникові – внесок до резервного фонду.

Відповідно до протоколу загальних зборів ОСББ «ЖК Топаз» №1/24 від 07 серпня 2024 року було затверджено наступні внески для співвласників: 12,00 гривень за 1 м? площі на утримання будинку та прибудинкової території; 2,65 гривень за 1 м? площі приміщення - внесок до ремонтного фонду; 0,20 гривень за 1 м? площі приміщення - внесок до резервного фонду для власників житлових та нежитлових приміщень. Такий розмір внесків затверджений на 2024-2025 роки. Згідно протоколу загальних зборів ОСББ «ЖК Топаз» від 31 липня 2025 року було затверджено наступні внески для співвласників: 14,30 гривень за 1 м? площі на утримання будинку та прибудинкової території; 2,50 гривень за 1 м? площі приміщення - внесок до ремонтного фонду; 0,20 гривень за 1 м? площі приміщення - внесок до резервного фонду для власників житлових та нежитлових приміщень. Крім того, було затверджено додатковий внесок протягом 12 місяців на ремонт покрівлі в розмірі 3,45 за 1 м? площі та додатковий внесок на ремонт насосної станції в розмірі 0,85 грн за 1 м? площі.

Зазначає, що відповідачу щомісячно нараховувались внески на утримання будинку та прибудинкової території, внески на ремонтний фонд, внески на резервний фонд, однак ОСОБА_1 такі внески не сплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої за період з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2025 року становить 39 018,82 грн. Крім того, відповідач користувалась житлово-комунальними послугами, надавачем яких є ОСББ «ЖК Топаз» (опалення, водопостачання холодної і гарячої води, водовідведення, розподіл природного газу). За надані житлово-комунальні послуги у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 52 982,74 грн. Позивачем здійснено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати внесків на утримання спільного майна з урахуванням 3% річних – 2 084,20 грн та інфляційних втрат – 24 168,89 грн. Отже, загальний розмір заборгованості відповідача у спірних правовідносинах за період з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2025 року становить 118 254,65 грн., з яких 39 018,82 грн – заборгованість по внескам на утримання спільного майна, 52 982,74 грн – заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, 2084,20 грн – 3 % річних, 24 168,89 грн – інфляційні втрати. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 01 червня 2026 року позовні вимоги ОСББ «ЖК Топаз» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ЖК Топаз» заборгованість зі сплати внесків співвласника та витрат на надання житлово-комунальних послуг у розмірі 118 254,65 грн., з яких 39 018,82 грн – заборгованість по внескам на утримання спільного майна, 52 982,74 грн – заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, 2 084,20 грн – 3 % річних, 24 168,89 грн – інфляційні втрати. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ЖК Топаз» 2 500 грн витрат на професійну правничу допомогу. Компенсувати ОСББ «ЖК Топаз» за рахунок держави, в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати у вказаних частинах та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у відстроченні виконання рішення, оскільки вона є особою з інвалідністю, працювати не має можливості за станом здоров`я. Розмір соціальної допомоги особам з інвалідністю суду першої інстанції був відомий, оскільки встановлюється в Україні і надається чинним законодавством централізовано. Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано постанову КМУ №206 від 05.03.2022 в частині заборони нарахування і стягнення зі споживачів неустойки та інфляційних нарахувань під час воєнного стану. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01 червня 2026 року в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат і ухвалити у вказаних частинах нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовити.

06 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від ОСББ «ЖК Топаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зауважує, що відповідно до положень ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески співвласників багатоквартирного будинку не є оплатою житлово-комунальних послуг. Оскільки, утримання спільного майна, його ремонт та обслуговування здійснюється співвласниками будинку АДРЕСА_1 шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» нарахування 3% річних та інфляційних втрат є правомірним. Вказує, що місто Житомир не відноситься до територій, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, тому нарахування інфляційних втрат та 3% річних на заборгованість зі сплати внесків на утримання спільного майна ОСББ є правомірним. Також просить стягнути 4000 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині стягнення 3% річних в сумі 2084,20 грн та інфляційних втрат в розмірі 24 168,89 грн., а тому в іншій частині не переглядається судом апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . Наведене підтверджується інформаційною довідкою №422586496 від 04 квітня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповіддю №2404985 від 02 березня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , дата реєстрації місця проживання – 17 листопада 2009 року.

Співвласниками будинку АДРЕСА_1 , створено ОСББ «ЖК Топаз», яке виконує функції належного утримання та використання спільного майна будинку.

Відповідно до п.1 розділу 1 статуту ОСББ «ЖК Топаз» ОСББ створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Метою створення Об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків щодо належного утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом (п.1 розділу 2 Статуту).

Пунктами 1 та 3 розділу 3 Статуту передбачено, що органами управління Об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) Об`єднання. До виключної компетенції загальних зборів належить, в тому числі: затвердження кошторису; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Відповідно до п.2 розділу 5 Статуту сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об`єднання, є обов`язковою для всіх співвласників.

Згідно з протоколом №1-2021 загальних зборів ОСББ «ЖК Топаз» від 14 вересня 2021 року затверджено, що з 01 січня 2022 року внесок на утримання будинку та прибудинкової території становить 12,00 гривень за 1 м? площі, що належить співвласнику. Додатково встановлені наступні внески для співвласників будинку: 0,30 гривень за 1 м? площі приміщення, що належить співвласникові – внесок до ремонтного фонду; 0,20 гривень за 1 м? площі приміщення, що належить співвласникові – внесок до резервного фонду.

Згідно з протоколом №1-13/22 від 27.10.2022 загальних зборів ОСББ «ЖК Топаз», проведених 23 жовтня 2022 року, затверджено Порядок розподілу витрат на холодне водопостачання, гаряче водопостачання та водовідведення, теплопостачання між співвласниками в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до зазначеного Порядку обсяг послуг, спожитих ОСББ «ЖК Топаз», визначається за показаннями вузла комерційного обліку, розподіл обсягу наданої послуги між співвласниками здійснюється на підставі показань індивідуальних вузлів обліку води. Плата за спожите водопостачання та водовідведення розраховується виходячи із спожитого обсягу та розміру тарифів КП «Житомирводоканал». Таким же чином здійснюється обрахунок витрат на розподіл природного газу, на гаряче водопостачання та опалення житлових та нежитлових приміщень.

Протоколом №1/06/23 від 06.07.2023 ОСББ «ЖК Топаз», проведених 15 червня 2023 року, затверджено розмір обов`язкових внесків співвласників на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території 12,00 грн на місяць за 1 м? площі приміщення, що належить співвласникові. Додатково встановлені наступні внески для співвласників будинку: внесок до ремонтного фонду 0,30 грн на місяць з 1 м? площі приміщення, що належить співвласникові; внесок до резервного фонду 0,20 грн на місяць з 1 м? площі приміщення, що належить співвласникові; внесок на утримання паркінгу 15,74 грн на місяць з 1 м? площі приміщення, що належить співвласникові. Внески сплачуються щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця на банківські рахунки ОСББ «ЖК Топаз».

Відповідно до протоколу загальних зборів ОСББ «ЖК Топаз» №1/24 від 07 серпня 2024 року затверджено наступні внески для співвласників: 12,00 гривень за 1 м? площі на утримання будинку та прибудинкової території; 15,74 гривень за 1 м? площі паркомісця на утримання паркінгу; 2,65 гривень за 1 м? площі приміщення - внесок до ремонтного фонду; 0,92 гривень за 1 м? площі паркомісця - внесок до резервного фонду для власників паркомісць; 0,20 гривень за 1 м? площі приміщення - внесок до резервного фонду для власників житлових та нежитлових приміщень. Такий розмір внесків затверджений на 2024-2025 роки.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано розрахунок заборгованості за період з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2025 року, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 становить 118 254,65 грн., з яких 39 018,82 грн – заборгованість по внескам на утримання спільного майна, 52 982,74 грн – заборгованість за надані житлово-комунальні послуги; 2084,20 грн – 3 % річних; 24 168,89 грн – інфляційні втрати.

Задовольняючи позов в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд першої інстанції виходив з того, що сплата послуги з управління багатоквартирного будинку здійснюється щомісячно, у зв`язку з чим інфляційні нарахування та три проценти річних розраховуються за кожний місяць окремо, з врахуванням у наступному місяці сум, що не були сплачені за попередні місяці. Контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надала. Внески ОСББ не є житлово-комунальною послугою у розумінні вимог ч. 2 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою однозначно передбачено: не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів враховує наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Відповідно до ст. 15 цього Закону співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Частиною 4 статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

За приписами ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Пунктами 1, 2, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (належне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Верховний Суд зауважував, що закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові (постанова Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №210/5796/16-ц).

З урахуванням встановленого факту невиконання ОСОБА_1 до пред`явлення позову взятих на себе зобов`язань зі сплати обов`язкових внесків, рішення про сплату яких прийнято на загальних зборах співвласників ОСББ «ЖК Топаз», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 2084,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 24 168,89 грн., як майнової відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Колегія суддів відхиляє як неспроможні посилання ОСОБА_1 на постанову КМУ від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», як підставу звільнення від сплати трьох відсотків річних та інфляційних втрат, оскільки положення цієї постанови не підлягають застосуванню в даній справі, з огляду на те, що постановою передбачена заборона нарахування інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги.

У справі, рішення в якій переглядається, три відсотки річних та інфляційні втрати нараховані на заборгованість по обов`язковим внескам до ОСББ на території, яка не відноситься до випадків, перелічених у вказаній вище постанові.

Отже, висновок суду першої інстанції про існування порушення відповідачем грошового зобов`язання на момент звернення ОСББ з позовом до суду, та право позивача на застосування наслідків такого порушення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, є обґрунтованим та правомірним.

Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про відстрочення виконання судового рішення є необґрунтованими з огляду на наступне.

Звертаючись до суду з клопотанням про відстрочення виконання судового рішення, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є особою з інвалідністю 2 групи, працювати за станом здоров`я вона не може.

Згідно ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у cправі №906/1035/23 зазначив, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Суд першої інстанції правильно вважав, що відповідачем не доведено підстав для відстрочення виконання рішення.

При цьому суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 не підтвердила належними та допустимими доказами свій майновий стан. В матеріалах справи відсутні відомості про місце роботи відповідача, про розмір її доходу, про наявність у неї у власності та/чи у користуванні рухомого, нерухомого майна.

Дослідивши надані докази, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що вказані обставини не свідчать про винятковість причин невиконання рішення суду, а тому не можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, суттєвими не являються та не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу заявлену у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції, позивачем надано: копію акту наданих послуг від 06.07.2026, згідно якого загальна вартість наданих послуг складає 4000 грн., копію платіжної інструкції №185 від 06.07.2026 про оплату послуг адвоката.

Крім того, матеріали справи містять копію договору про надання правової допомоги від 14.04.2025 та копію додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 14.04.2025.

Колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом перегляду справи в суді апеляційної інстанції є стягнення інфляційних втрат та 3% річних в загальній сумі 26 253,09 грн. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 4000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів доходить висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ЖК «Топаз» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанціях у розмірі 2 000 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01 червня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Топаз» 3% річних в сумі 2084,20 грн та інфляційних втрат в сумі 24 168,89 грн залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Топаз» 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.