Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №484/2920/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/2920/26

Провадження № 2/484/2130/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 липня 2026 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Маржиної Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання, як повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (відповідач) народилася донька ОСОБА_1 - позивач. Після розірвання шлюбу, батьки почали проживати за різними адресами, при цьому вона залишилися проживати разом з батьком. ОСОБА_1 являється студенткою 3 курсу Відокремленого структурного підрозділу «Первомайського фахового коледжу НУК ім. адмірала Макарова» денної форми навчання за спеціальністю «право» на контрактній основі, стипендію не отримує, термін навчання до 30.06.2027 року. Таким чином, у зв`язку з продовженням навчання ОСОБА_1 не працює, а тому, не маючи самостійного джерела доходу, безумовно потребує матеріальної допомоги обох батьків. Водночас, на сьогоднішній день всі її витрати, пов`язані з навчанням, повністю сплачує батько за власний рахунок. У свою чергу відповідачка не приймає добровільної участі у матеріальних витратах на її утримання, платник аліментів є повнолітньою, працездатною фізичною особою, тобто може працювати і отримувати дохід, відповідно може сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. За таких обставин позивачка просить стягнути з відповідачки на свою користь аліменти на своє утримання у зв`язку з продовженням нею навчання, у розмірі 1/4 частки усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня подачі цієї позовної заяви до суду і до закінчення нею навчання, тобто до 30.06.2027 року, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.

Ухвалою суду від 25.05.2026 року прийнято надану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів.

Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони про місце, день та час розгляду справи повідомлені завчасно і належним чином.

Позивачка надала суду заяву, у якій вказала, що позов підтримує повністю, просила його задовольнити, та проводити без його участі. Проти заочного розгляду справи не заперечує

Сторонами не подано будь-яких інших заяв по суті справи, клопотань тощо. Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відповідачці було направлено копію позовної заяви разом з доданими до неї документами та запропоновано подати відзив і докази, однак у визначений судом строк такі документи суду не подані. Судові повідомлення та документи відповідачу надсилалися за адресою її зареєстрованого місця проживання, однак згідно з роздруківкою руху поштового відправлення через сервіс АТ «Укрпошта», відправлення повернуто відправнику у зв`язку з тим, що адресат відсутній вказаною адресою. Крім того, відповідачка повідомлена про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади.

Ухвалою суду від 21.07.2026 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим 21.01.2008 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Кіровоградській області, актовий запис № 128. (а.с.5)

Донька досягла повноліття.

Оскільки, як зазначає позивачка, шлюб між батьками було розірвано, з того часу спільне господарство ними разом не ведеться, вони не мають спільного сімейного бюджету, використовуючи кожен окремо власні грошові кошти. Після припинення сімейних відносин, батьки почали проживати за різними адресами, при цьому їхня донька залишилися проживати разом з батьком.

Згідно довідки № 176 від 11.05.2026 року, значиться, що ОСОБА_1 є студенткою Відокремленого структурного підрозділу «Первомайський фаховий коледж НУК ім. адмірала Макарова» на 3 курсі, денної форми навчання, спеціальність «Право», на контрактній основі. Термін навчання до 30.06.2027 року.

За таких обставин повнолітня донька відповідачки не має можливості працевлаштуватися та заробляти кошти на власне утримання.

Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Тож аліменти можуть бути стягнені на користь повнолітньої доньки.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За таких обставин повнолітня донька відповідачки, яка продовжує навчання, не маючи самостійного джерела доходу безумовно потребує матеріальної та фінансової допомоги збоку батьків.

Тобто, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження дітьми навчання (форма навчання може бути як денна, так і заочна (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц). потреба дітей у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Така позиція закріплена безпосередньо в п. 20 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (надалі - Постанова Пленуму ВСУ), а також в постановах Верховного Суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 та від 20.05.2020 року у справі № 635/1139/17.

Суд приходить до висновку, що усі наведені вище обставини є підтвердженими та в своїй сукупності свідчать про наявність достатніх і законних підстав для утримання матір`ю своєї доньки, яка продовжує навчання, оскільки такі факти підтверджують як потребу дитини у матеріальній підтримці під час здобуття освіти, так і обов`язок матері забезпечувати належні умови для її навчання, розвитку та повноцінного життя.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Розмір аліментів з урахуванням статті 48 Конституції України має забезпечувати такий достаток, який би забезпечив покриття поточних основоположних життєвих потреб.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно до положень ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, передбачених ст. 182 СК України, а саме: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Лише та обставина, що на батьків покладено обов`язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, сама по собі не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років із можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу.

Суд враховує, що платник аліментів є повнолітньою, працездатною фізичною особою, тобто може працювати і отримувати дохід, тож відповідно може сплачувати аліменти на утримання своєї доньки, в частці від доходу. Саме по собі перебування на денній формі навчання позивачки свідчить про неможливість її самостійно заробляти кошти на власне утримання.

Згідно ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд наголошує, що обов`язок утримувати спільних дітей є рівною мірою обох батьків. При цьому суд враховує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший самоусунувся від матеріальної підтримки для повнолітнього сина, який продовжує навчання, створює додаткове навантаження на іншого з батьків, у зв`язку з чим з`являється певний дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє з батьків для розвитку своїх дітей таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку на матір.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, коли наявні підстави для звільнення від доказування.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи матеріальне становище матері, доньки, з метою забезпечення умов життя, достатніх для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також те, що обов`язок утримувати доньку є рівною мірою як батька, так і матері, з відповідачки на користь позивачки, слід стягнути аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з дня звернення позивачкою до суду з наданим позовом - 19.05.2026 року і до закінчення нею навчання - 30.06.2027 року, але не більше, ніж до досягнення нею 23-річного віку, залежно від того, яка з цих обставин настане першою.

Необхідно зазначити, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України.

На підставі п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах платежу за один місяць.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачки в дохід держави слід стягнути судовий збір, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 10, 12, 82, 263, 265, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 19.05.2026 року, до закінчення нею навчання, тобто до 30.06.2027 року, але не більше, ніж до досягнення нею 23-річного віку, залежно від того, яка з цих обставин настане першою.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , в дохід держави судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 к.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення виготовлено 21 липня 2026 року.

СУДДЯ: