Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №752/12780/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 752/12780/25

провадження №: 2/752/1457/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши в приміщенні суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.07.2024 о 16 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Столичне шосе, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Fiat Linea» д.р.н. НОМЕР_1 , під час виникнення небезпеки для руху, яку водій об?єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об?їзду перешкоди та допустив зіткнення з транспортним засобом «Skoda Octavia» р.н. НОМЕР_2 (належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ), який стояв у смузі.

Унаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, відтак позивачу було завдано майнової шкоди.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва 16 вересня 2024 року у справі № 752/15270/24 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Цивільно-правова відповідальність відповідача як винної особи за шкоду, заподіяну майну третіх осіб унаслідок експлуатації забезпеченого Т3 «Fiat Linea» д.р.н. НОМЕР_3 , на момент настання ДТП була застрахована відповідно до умов полісу ОСЦПВВНТ3 № 221398891, виданого ПрАТ «СК «Євроінс Україна», дійсного на дату ДТП.

Страховиком відповідальності відповідача було виконано свій обов?язок на користь позивача та виплачено належний розмір страхового відшкодування. Натомість станом на день пред?явлення цього позову відповідачем так і не було відшкодовано заподіяну позивачеві шкоду у повному обсязі.

З метою об?єктивного визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Skoda Octavia» р.н. НОМЕР_4 , позивач звернувся до суб?єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 .

Відповідно до Звіту № 1963 про визначення вартості матеріального збитку від 18.08.2024 року, повна вартість відновлювального ремонту КТЗ «Skoda Octavia» д.р.н. НОМЕР_2 складає 359215,33 грн.

Таким чином, з урахуванням практики Верховного Суду, оскільки потерпілий має беззаперечне право на відшкодування шкоди її заподіювачем у повному обсязі, позивачу має бути відшкодована шкода, завдана внаслідок ДТП саме відповідачем, який зобов?язаний нести відповідальність за завдану шкоду.

Відповідно до Звіту № 1963 про визначення вартості матеріального збитку від 18.08.2024 року, повна вартість відновлювального ремонту КТ3 «Skoda Octavia» д.р.н. НОМЕР_2 складає 359215,33 грн.

ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на розрахунковий рахунок позивача було здійснено належний розмір страхового відшкодування у розмірі ліміту відповідальності страховика, що становить 160000,00 грн.

Вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між повною вартістю проведення відновлювального ремонту і розміром страхового відшкодування, що становить ліміт відповідальності страховика.

Також позивач зазначав, що належний йому транспортний засіб «Skoda Octavia» д.р.н. НОМЕР_5 був його основним засобом пересування. Внаслідок пошкодження транспортного засобу з вини відповідача звичний розпорядок життя позивача та його сім?ї було порушено, на період ремонту позивач був позбавлений можливості користуватися своїм майном.

Крім того, пошкодження автомобіля в ДТП завдало позивачеві душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан, оскільки пошкоджений транспортний засіб - це не лише засіб пересування для позивача та його сім?ї, але і ціль, досягнення якої у свій час потребувало кропіткої праці.

Таким чином, моральна шкода, завдана протиправними діями третьої особи як найманого працівника відповідача, внаслідок яких було пошкоджено транспортний засіб позивача «Skoda Octavia» д.р.н. НОМЕР_2 , за внутрішнім переконанням позивача, з урахуванням принципів розумності і справедливості, має бути відшкодована у розмірі 15000,00 грн.

Просив стягнути з ОСОБА_2 майнову шкоду у сукупному розмірі 199215,33 грн., моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн., 12000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у розмірі 3203,36 грн.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.06.2025 відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідач у відповідності до ст. 178 ЦПК України, не скористався своїм правом та не подав відзив на позовну заяву.

Враховуючи наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.07.2024 о 16 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Столичне шосе, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Fiat Linea» д.р.н. НОМЕР_1 , під час виникнення небезпеки для руху, яку водій об?єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об?їзду перешкоди та допустив зіткнення з транспортним засобом «Skoda Octavia» р.н. НОМЕР_2 (належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ), який стояв у смузі.

Унаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, відтак позивачу було завдано майнової шкоди.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва 16 вересня 2024 року у справі № 752/15270/24 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Цивільно-правова відповідальність відповідача як винної особи за шкоду, заподіяну майну третіх осіб унаслідок експлуатації забезпеченого Т3 «Fiat Linea» д.р.н. НОМЕР_3 , на момент настання ДТП була застрахована відповідно до умов полісу ОСЦПВВНТ3 № 221398891, виданого ПрАТ «СК «Євроінс Україна», дійсного на дату ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на розрахунковий рахунок позивача було здійснено належний розмір страхового відшкодування у розмірі ліміту відповідальності страховика, що становить 160000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За змістом п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Так, з метою об?єктивного визначення вартості матеріального збитку, власнику транспортного засобу «Skoda Octavia» р.н. НОМЕР_4 , позивач звернувся до суб?єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 .

Відповідно до Звіту № 1963 про визначення вартості матеріального збитку від 18.08.2024 року, повна вартість відновлювального ремонту КТЗ «Skoda Octavia» д.р.н. НОМЕР_2 складає 359215,33 грн.

Таким чином, з урахуванням практики Верховного Суду, оскільки потерпілий має беззаперечне право на відшкодування шкоди її заподіювачем у повному обсязі, позивачу має бути відшкодована шкода, завдана внаслідок ДТП саме відповідачем, який зобов?язаний нести відповідальність за завдану шкоду.

Отже суд вважає, що з врахуванням виплаченого позивачу страхового відшкодування, непокритою цією страховою виплатою залишається сума матеріального шкоди у розмірі 199215,33 грн.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи, що позивач, як власник пошкодженого у ДТП транспортного засобу, що відбулась з вини відповідача, має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому шкоди, як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), підлягає відшкодуванню особою, яка безпосередньо завдала цю шкоду, тобто відповідачем, а тому суд вважає за необхідне стягнути вказану суму, у розмірі 199215,33 грн. з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч.1 ст. 1167 ЦК України).

Таким чином, оскільки внаслідок ДТП, що сталася з вини відповідача, позивачу, пошкоджено власність позивача, засіб пересування, який використовувався щоденно в його інтересах, у зв`язку з чим позивач був тривалий час позбавлений можливості вести звичний спосіб життя, були суттєво порушені його життєві плани, так як, проведення вимушеного незапланованого ремонту транспортного засобу вимагало значних додаткових зусиль та часу, суд, керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, вважає, що позивачу було завдано моральну шкоду, яку з врахуванням обставин справи та тривалості порушеного права, визначає в розмірі 5000,00 грн, яка підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 та 3 (п. 1) ст.133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Матеріали справи не містять жодного з перелічених документів (а саме квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або інший банківський документ) на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу.

З огляду на вказане суд вважає за доцільне відмовити в задоволення стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, відшкодовуються позивачу пропорційно до задоволення вимог.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) майнову шкоду, що складається з невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 199215 (сто дев`яносто дев`ять тисяч двісті п`ятнадцять) грн. 33 коп., моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1992 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 16 коп. (за майнову вимогу), судовий збір у розмірі 403 (чотириста три) грн. 73 коп. (за немайнову вимогу), що в загальному розмірі становить 206611 (двісті шість тисяч шістсот одинадцять) грн. 22 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Текст рішення виготовлений 15.07.2026.

Суддя Ю.Ю. Мазур