Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №724/3775/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року

м. Чернівці

справа № 724/3775/25

провадження № 22-ц/822/829/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н.

за участю секретаря судових засідань Тодоряка Г. Д.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 березня 2026 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Скрипник С. М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє завідувач сектору «Хотинське бюро правничої допомоги» Ватаман І. І., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований виконавчим комітетом Долинянської сільської ради Хотинського району Чернівецької області за актовим записом № 06.

Позов обґрунтований тим, що з червня 2000 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, за час перебування у якому у них народилися неповнолітні діти: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спочатку сімейне життя складалось добре, проте протягом останніх років спільного проживання сімейні стосунки між ними погіршились, що в кінцевому результаті призвело до постійних сварок та як наслідок, до фактичного припинення між ними шлюбних відносин.

Вказує, що з літа 2024 року разом не проживають та не ведуть спільне господарство. Будь-які спроби примиритися не дали бажаних результатів, оскільки у них з відповідачем різні погляди на сімейне життя та обов`язки, сторони втратили почуття любові та поваги. Зазначає, що відповідач не розуміє та не хоче розуміти сутності проблем, які виникали в їхній сім`ї, піклуватись про побутові сімейні відносини між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Просила розірвати шлюб, так як подальше спільне життя з відповідачем, як подружжя, збереження шлюбу суперечитиме її інтересам, а також інтересам відповідача та їхніх спільних дітей. Рішення про розірвання шлюбу є виваженим та остаточним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 17 червня 2000 року виконавчим комітетом Долинянської сільської ради Хотинського району Чернівецької області, актовий запис № 06 розірвано.

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, посилаючись на фактичне припинення сімейних відносин, окреме проживання з літа 2024 року, відсутність взаєморозуміння та небажання відновлювати шлюбні стосунки.

ОСОБА_2 проти розірвання шлюбу заперечував, просив надати додатковий строк для примирення, посилаючись на тривалий шлюб, наявність спільних неповнолітніх дітей та бажання зберегти сім`ю.

Суд установив, що сторони перебувають у шлюбі з 17 червня 2000 року, мають двох неповнолітніх дітей, тривалий час спільно не проживають, а позивачка послідовно та категорично наполягає на припиненні шлюбу.

Відмовляючи у наданні додаткового строку для примирення, суд виходив із того, що сторонам уже було надано тримісячний строк для примирення, який не призвів до відновлення сімейних відносин. Суд зазначив, що надання такого строку є правом, а не обов`язком суду, а за наявності категоричних заперечень позивачки та відсутності об`єктивних підстав вважати примирення можливим підстав для його продовження немає.

Врахувавши принцип свободи шлюбу, право кожного з подружжя на припинення шлюбних відносин та встановивши, що сім`я фактично існує лише формально, а збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вважає, що суд неповно з`ясував обставини справи, не врахував інтересів спільних неповнолітніх дітей сторін, а також передчасно дійшов висновку про неможливість примирення подружжя. Зазначає, що не втратив почуттів до дружини, прагне зберегти сім`ю та вважає можливим відновлення сімейних відносин.

Посилається на тривалість шлюбу, наявність спільних дітей, які, за його твердженням, заперечують проти розірвання шлюбу, а також на те, що вживає заходів для збереження сім`ї та готовий до спільної роботи над відновленням сімейних відносин, у тому числі за участю сімейного психолога чи медіатора.

Також вказує, що суд безпідставно відмовив у наданні сторонам додаткового строку для примирення, не врахувавши, що їхні сімейні труднощі не є нездоланними, а перебування подружжя в різних країнах ускладнювало можливість повноцінного примирення. Зазначає, що через ситуацію, яка склалася в сім`ї, проходив лікування в неврологічному відділенні лікарні.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій

З червня 2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 4).

У шлюбі народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а. с. 5).

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади від 07 жовтня 2025 року № 2025/014657629 ОСОБА_1 з 30 червня 2000 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 3).

Відповідно до відповіді з Єдиного демографічного реєстру № 1913599 від 21 жовтня 2025 року ОСОБА_2 з 15 червня 1998 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9).

Межі апеляційного перегляду справи

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина третя статті 13 ЦПК України).

За правилом частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частин першої та другої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Згідно із частиною першою статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Частиною третьою статті 356 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За змістом частини першої статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина третя статті 124 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що право учасника справи на апеляційне оскарження судового рішення є єдиним та реалізується шляхом подання однієї апеляційної скарги особисто або через представника.

Подання апеляційної скарги представником не є реалізацією окремого від особи, яку він представляє, права на апеляційне оскарження. Після подання апеляційної скарги додаткові чи змінені доводи та вимоги мають викладатися у формі доповнень або змін до раніше поданої апеляційної скарги в порядку, встановленому статтею 364 ЦПК України.

14 квітня 2026 року ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 березня 2026 року.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 20 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2

20 квітня 2026 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , через підсистему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу на це саме рішення суду першої інстанції.

Отже, останнім днем строку на апеляційне оскарження було 20 квітня 2026 року, а тому поданий ОСОБА_3 процесуальний документ подано в межах установленого законом строку на апеляційне оскарження.

Оскільки ОСОБА_2 уже реалізував право на апеляційне оскарження зазначеного рішення шляхом особистого подання апеляційної скарги, а ОСОБА_3 діє від його імені та не є самостійним суб`єктом права на апеляційне оскарження цього рішення, колегія суддів розцінює подану нею 20 квітня 2026 року апеляційну скаргу як доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_2 та враховує викладені у ній доводи під час апеляційного перегляду справи.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно з вимогами частини першої статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 24 СК України, згідно з якою шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

Згідно з частиною першою статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

За частиною другою статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Частиною сьомою статті 240 ЦПК України передбачено, що у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити строк для примирення подружжя, який не може перевищувати шість місяців, крім випадків, передбачених частиною другою статті 111 Сімейного кодексу України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що надання подружжю строку для примирення є правом, а не обов`язком суду. При цьому визначення тривалості такого строку здійснюється судом з урахуванням конкретних обставин справи, позиції сторін, реальної можливості примирення та необхідності дотримання розумних строків розгляду справи.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 16 грудня 2025 року сторонам було надано строк для примирення тривалістю три місяці, а провадження у справі зупинено до 16 березня 2026 року.

Після закінчення наданого строку ОСОБА_1 підтвердила відсутність наміру відновлювати сімейні відносини з відповідачем та наполягала на розірванні шлюбу (а. с. 36). Натомість ОСОБА_2 просив продовжити строк для примирення, посилаючись на бажання зберегти сім`ю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для надання сторонам додаткового строку для примирення, оскільки попередньо наданий тримісячний строк не призвів до відновлення сімейних відносин, а позивачка послідовно та категорично заперечувала можливість подальшого спільного життя з відповідачем.

Бажання одного з подружжя зберегти шлюб, за відсутності відповідної волі іншого з подружжя, не свідчить про існування реальної можливості примирення сторін і не може бути підставою для примушування особи до збереження шлюбних відносин.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок щодо застосування статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком».

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року по справі № 206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції мав надати сторонам шестимісячний строк для примирення, є помилковими. Частина сьома статті 240 ЦПК України встановлює лише граничну тривалість такого строку – не більше шести місяців, однак не покладає на суд обов`язку у кожній справі надавати саме шестимісячний строк для примирення.

Посилання апелянта на тривалість шлюбу, наявність спільних дітей, його почуття до дружини, готовність звернутися до сімейного психолога чи медіатора не спростовують встановленої судом першої інстанції обставини фактичного припинення шлюбних відносин та небажання позивачки їх відновлювати.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про неврахування судом інтересів дітей. Розірвання шлюбу між батьками не припиняє їхніх прав та обов`язків щодо дітей і не позбавляє кожного з батьків можливості брати участь у їх вихованні, утриманні та спілкуванні з ними. Визначення місця проживання дітей, участь у їх вихованні чи стягнення аліментів не є предметом судового розгляду у цій справі.

При цьому збереження шлюбу виключно з мотивів наявності спільних дітей, за відсутності волі одного з подружжя на продовження шлюбних відносин, не відповідає засадам добровільності шлюбу та не може вважатися належним способом забезпечення інтересів дітей.

Доводи апелянта про його емоційний стан та проходження лікування у неврологічному відділенні лікарні не свідчать про незаконність рішення суду першої інстанції та не є правовою підставою для відмови у задоволенні позову про розірвання шлюбу.

Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 444/4951/24 (провадження № 61-15767св25), в якій зазначено, що надання оцінки почуттям та емоційному стану одного з подружжя при розгляді справи про розірвання шлюбу не належить до повноважень суду. Верховний Суд також вказав, що відмова у розірванні шлюбу всупереч чітко вираженій волі одного з подружжя є фактичним примушуванням до збереження шлюбу, що є недопустимим.

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив, що сім`я сторін фактично розпалася, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, а тому дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення від 20 березня 2026 року з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 21 липня 2026 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді: Наталія ВИСОЧАНСЬКА

Ігор ЛИСАК