Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №607/20819/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/20819/25Головуючий у 1-й інстанції Пасічник А.З.

Провадження № 22-ц/817/763/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу № 607/20819/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 02 березня 2026 року (ухвалене суддею Пасічником А.З., дати складання повного тексту не зазначено) в справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі — АТ «Універсал Банк», позивач) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що 16 грудня 2021 року ОСОБА_2 встановила мобільний додаток «Monobank», який є сервісом АТ «Універсал Банк», що дозволяє надавати клієнтові банківські послуги через смартфон мобільного додатку. Після цього ОСОБА_2 пройшла реєстрацію, надала пакет документів та підписала Анкету-заяву клієнта до Договору про надання банківських послуг «Monobank», застосувавши цифровий власноручний підпис, у відповідності до якої така разом з умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (Monobank/Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms та тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг. Підписавши дану Анкету-заяву клієнт ознайомилась та погодилась з тим, що невід`ємною частиною такої є Запевнення клієнта до Договору про надання банківських послуг «Monobank», з підписанням якого 16 грудня 2021 року в мобільному додатку Договір набуває чинність.

На підставі укладеного Договору відповідачка отримала кредит у розмірі 27500.00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 , пільговий період до 62 днів, пільгова відсоткова ставка – 0.00001 % річних, розмір обов`язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами - 4 % від заборгованості (не менше 100 грн, але не більше залишку заборгованості), базова відсоткова ставка – 3.1 % на місяць (нараховується на максимальну заборгованість на день, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожний день з моменту виникнення заборгованості), збільшена відсоткова ставка – 6.2 % на місяць, яка нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості.

Зазначеними діями АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, однак у відповідачки станом на 09 липня 2025 року існує заборгованість в розмірі 31744.55 грн. Крім того, 27 жовтня 2024 року банк направив відповідачці повідомлення про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити заборгованість. Проте відповідачка на контакт не вийшла та не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).

У зв`язку з наведеним, позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором від 16 грудня 2021 року в розмірі 31744.55 грн (заборгованість за тілом кредиту).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 листопада 2025 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 16 грудня 2021 року у розмірі 31744.55 грн, а також 3028.00 грн сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідачка ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не досліджено всі обставини справи, зокрема, фактичний розмір отриманих кредитних коштів, обставини збільшення кредитного ліміту. Крім того, позивач не надав належного та зрозумілого розрахунку заборгованості, обґрунтування нарахування відсотків, підтвердження кожної складової боргу.

Звертає увагу на те, що фактично відповідачкою було отримано кредитні кошти у розмірі 10000 грн. Разом з тим, збільшення кредитного ліміту до приблизно 30000 грн відбулося без належного підтвердження волевиявлення відповідача. Зазначене збільшення кредитного ліміту відбулося у період, коли мобільний телефон та документи відповідачки були викрадені, що унеможливлювало контроль за банківським застосунком.

На думку сторони відповідача, заявлена позивачем сума до стягнення значно перевищує фактично отримані кошти та є неспівмірною. Суд не перевірив обґрунтованість такої суми та не врахував принципи справедливості і розумності.

У зв`язку із викладеним просить рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 02 березня 2026 року змінити, зменшивши розмір стягнення до фактично отриманої суми - 10000.00 грн.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив.

За правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна даного позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

29 квітня 2026 року відповідачка ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» до апеляційного суду подала клопотання про долучення додаткових доказів, зокрема:

- банківську виписка руху коштів;

- cкриншоти з мобільного застосунку;

- cкриншоти переписки з позивачем;

- cкриншот з e-mail про те, що позивачу повідомлено про апеляційну скаргу.

Клопотання про долучення додаткових доказів є заявою з процесуальних питань, яку потрібно подавати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено – він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).

За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 подала до суду клопотання про долучення додаткових доказів, до якого не долучила докази направлення на адресу позивача (лист з описом вкладення або докази надсилання до Електронного кабінету), а тому до такого клопотання підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв.

Таким чином під час вирішення клопотання про долучення додаткових доказів від 29 квітня 2026 року та прийняття до розгляду такого клопотання, апеляційний суд керуючись правилами статті 183 ЦПК України, приходить до висновку про повернення клопотання без розгляду, що відповідає правилу частини четвертої статті 183 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

АТ «Універсал Банк» створив проект «Monobank», в рамках якого клієнтам (фізичним особам) відкриваються поточні рахунки, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.

16 грудня 2021 року ОСОБА_2 підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, яка разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/ Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, складають Договір про надання банківських послуг.

Підписанням цієї Анкети-заяви вона просила відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» у гривні на її ім`я НОМЕР_2 та встановити кредитний ліміт на суму зазначену у мобільному додатку.

Також підписанням цієї Анкети-заяви вона погодилась на те, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає 62 календарних дні, на кредит буде нараховуватись процентна ставка 3.1 % в місяць з першого дня користування кредитом.

Згідно з п.3 Анкети-заяви підписанням цього договору ОСОБА_2 підтвердила те, що надані нею документи є чинними (дійсними) та наведені вище їх копії відповідають оригіналу та надане нею інформація є правдивою.

У п.4 Анкети-заяви ОСОБА_2 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій. Також визнала те, що УЕП є аналогом власноручного підпису ризики з відшкодування збитків, що можуть бути заподіяні банку та/або клієнту, а також третім особам у разі використання УЕП, покладаються на клієнта.

Також ОСОБА_2 погодилась з тим, що невід`ємною частиною Анкети-заяви є запевнення клієнта до Договору про надання банківських послуг «Monobank», з підписанням якого в мобільному додатку Договір набуває чинність (п.5 Анкети-заяви).

ОСОБА_2 підписала запевнення клієнта до Договору про надання банківських послуг monobank, підписанням якого підтвердила:

- отримання примірника Договору в Мобільному додатку «Monobank»;

- своє ознайомлення та згоду з умовами договору, згідно з яким буде здійснюватись відкриття та обслуговування її рахунків, розміщення нею вкладів, отримання споживчого кредиту тощо;

- укладення нею Договору;

- зобов`язалась виконувати умови Договору.

Також у п.3 запевнення відповідачка беззастережно погодилась з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту.

Відповідно до п.5.11 Розділу ІІ Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «Monobank|Universal Bank» (далі – Умови і правила), примірник яких долучено до позовної заяви, клієнт зобов`язаний щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, зазначені в мобільному додатку.

Згідно з п.5.16 Розділу ІІ Умов і правил у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення клієнтом зобов`язань).

У випадку, якщо істотне порушення клієнтом зобов`язань не буде усунуто протягом строку, зазначеного у п.5.18 (до 210 календарних днів), кредит стає у формі «на вимогу», а банк не пізніше наступного робочого дня за допомогою мобільного додатку направляє клієнту вимогу про повне повернення всієї заборгованості за кредитом (з урахуванням відсотків) та нарахованих штрафних санкцій (п.5.19 Розділу ІІ Умов і правил).

У відповідності до п.9.3 Розділу І Умов та правил строк позовної давності щодо вимог банку з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, стягнення процентів нарахованих на прострочену заборгованість, стягнення процентів як відповідальність за порушення грошового зобов`язання за несанкціоноване користування чужими коштами, неустойки, витрат банку складає 30 років.

У наданій позивачем довідці про етапи реєстрації ОСОБА_2 є інформація про порядок реєстрації відповідача у мобільному застосунку банку, ідентифікацію та верифікацію ОСОБА_2 , а також інформація про порядок укладення договору.

Наявність відкритого рахунку на ім`я ОСОБА_2 в АТ «Універсал Банк» підтверджується довідкою про наявність рахунку від 11 липня 2025 року у відповідності до якої в банку на ім`я клієнта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , відкритий рахунок НОМЕР_4 , НОМЕР_2 , тип рахунку – картка Чорна, валюта рахунку – UAH, статус картки – активна до 08/30.

Відповідно до довідки про розмір встановленого ліміту АТ «Універсал Банк» цією довідкою повідомило про те, що розмір встановленого кредитного ліміту клієнта ОСОБА_2 , через мобільний застосунок за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 16 грудня 2021 року за карткою НОМЕР_5 , а саме:

- 16 грудня 2021 року – 30000.00 грн;

- 26 лютого 2022 року – 10000.00 грн;

- 04 грудня 2023 року – 30000.00 грн;

- 08 березня 2024 року – 27500.00 грн.

З наданої АТ «Універсал Банк» довідки про рух коштів від 11 липня 2025 року клієнта ОСОБА_2 по картці НОМЕР_5 , рахунок НОМЕР_2 за період з 16 грудня 2021 року по 11 липня 2025 року вбачається те, що кредитний ліміт за зазначеним рахунком станом на 11 липня 2025 року становить 27500.00 грн та станом на зазначену дату за даним рахунком заборгованість становить 31744.55 грн. Також із зазначеного руху коштів, рахунок ОСОБА_2 активно використовувався шляхом здійснення платежів з призначенням: продукти, супермаркет, кафе, ресторани, подорожі, одяг та взуття тощо. Окрім того, даний рахунок поповнювався.

З наданого АТ «Універсал Банк» пояснення до виписки про рух коштів на рахунку видно те, що кредитний ліміт відповідачки складає 27500.00 грн, баланс на рахунку складає мінус 4244.55 грн, відповідно загальна сума заборгованості за рахунком становить 31744.55 грн, з яких 27500.00 грн – повністю використаний боржником кредитний ліміт та 4244.55 грн - сума овердрафту, яка виникла внаслідок нестачі власних коштів для оплати заборгованості.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 09 липня 2025 року розмір заборгованості ОСОБА_2 за договором б/н від 16 грудня 2021 року становить 31744.55 грн. Також з даного розрахунку видно те, що АТ «Універсал Банк» здійснювало нарахування відсотків на залишок поточної заборгованості за кредитом, а саме:

- 30 листопада 2023 року у сумі 343.72 грн;

- 31 грудня 2023 року на суму 624.52 грн;

- 31 січня 2024 року в сумі 961.31 грн;

- 29 лютого 2024 року в сумі 892.04 грн;

- 31.03.2024 у сумі 877.51 грн;

- 30.04.2024 у сумі 856.80 грн;

- 31.05.2024 у сумі 912.33 грн;

- 30.06.2024 у сумі 910.50 грн;

- 31.07.2024 у сумі 969.68 грн.

Відповідно до витягу із програмного комплексу Банку «OperatopDesk» щодо ОСОБА_2 НОМЕР_6 фінансовим номером клієнта зазначені НОМЕР_7 , який клієнтом зареєстрований з 10 лютого 2024 року та НОМЕР_8 з 16 грудня 2021 року. Також із зазначеної виписки вбачається те, що вхід клієнта ОСОБА_2 здійснювався за допомогою девайсів iPhone 15 Pro Max, Redmi 2209116AG та Redmi M2003J15SC. Усі входи здійснювались по пін-коду.

Відповідно до поданого ОСОБА_2 протоколу №01844/2023/013763 (переклад з французької мови на українську мову) крадіжка автомобіля (7871 F), слідує те, що 27 липня 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталась до комісаріата громадської поліції 19-го району Парижу пункту охорони громадського порядку 75 за фактом викрадення з автомобіля марки Peugeot, модель 207, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_9 у Франції таких речей: свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; свідоцтво про шлюб, яке видане 24 лютого 2016 року на ім`я ОСОБА_4 ; паспорт, походження документа – Україна, на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт, походження документа – Україна, на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; паспорт, походження документа – Україна, на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; банківська карта на ім`я ОСОБА_7 ; ноутбук марки Toshiba; мобільні телефони марок Redmi note 11 та OPPO A46; 1000 Євро готівкою, банкноти номіналом 50, 100, 200 та інші незначні речі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Звертаючись до суду з позовом АТ «Універсал Банк» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором від 16 грудня 2024 року утворилась заборгованість, яку просив стягнути в розмірі 31744.55 грн, яка складається із наступного: 31744.55 грн - заборгованість за наданим кредитом (тіло кредиту); 0.00 грн — заборгованість за пенею; 0.00 грн — заборгованість за прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Як було встановлено судом першої інстанції та не оскаржується в апеляційній скарзі, спірний кредитний договір був вчинений сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що у на підставі укладеного договору про надання банківських послуг відповідачці відкритий поточний рахунок НОМЕР_2 , на який 16 грудня 2021 року встановлений кредитний ліміт на суму 30000.00 грн, який з часом змінювався, відповідно 26 лютого 2022 року зменшений до 10000.00 грн, 04 грудня 2023 року збільшений до 30000.00 грн та 08 березня 2024 року зменшений до 27500.00 грн.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачка на момент укладення договору була ознайомлена з усіма його істотними умовами (в тому числі відсотками за користування кредитними коштами) та прийняла їх. Також матеріали справи свідчать про отримання та користування ОСОБА_2 кредитними коштами, що підтверджується наданими стороною позивача випискою про рух коштів по рахунку НОМЕР_2 , з якої видно те, що ОСОБА_2 користувалась наданим їй кредитним лімітом, вела розрахунки та частково погашала заборгованість за кредитом. Також за прострочення внесення платежів банком нарахований овердрафт в сумі 4244.55 грн, оскільки власних коштів на погашення заборгованості на рахунку відповідачки не було, нарахування штрафних санкцій чи пені за рахунком не прослідковується.

Таким чином, сторона позивача поданими доказами довела факт укладення кредитного договору з відповідачем, виконання умов договору шляхом встановлення відповідного кредитного ліміту, існування заборгованості за кредитним договором зі сторони відповідача, а також обґрунтованість розрахунку заборгованості.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором від 16 грудня 2021 року в розмірі 31744.55 грн.

Доводи відповідачки про те, що судом не досліджено фактичний розмір отриманих кредитних коштів, колегія суддів відхиляє, оскільки з наданої позивачем виписки за картковим рахунком належним чином підтверджено заборгованість відповідачки за тілом кредиту в розмірі 31744.55 грн

Твердження відповідачки про те, що збільшення кредитного ліміту до 30000.00 грн відбулося без належного підтвердження волевиявлення останньої, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки ОСОБА_2 підписала запевнення клієнта до Договору про надання банківських послуг «Monobank», підписанням якого підтвердила що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту (п.3).

Посилання відповідачки на факт крадіжки її мобільного телефону 27 липня 2023 року, в якому був встановлений мобільний додаток «Monobank», апеляційний суд не бере до уваги, оскільки вказана обставина є недостатньою підставою для звільнення від відповідальності ОСОБА_2 за виниклою заборгованістю за кредитним договором перед позивачем. Крім того, з 24 жовтня 2023 року по 05 березня 2024 року на банківський рахунок відповідачки неодноразово вносилися кошти на погашення кредитної заборгованості.

Більше того, колегія суддів враховує процесуальну поведінку відповідачки, яка в ході розгляду справи первісно заперечувала факт існування кредитних правовідносин з позивачем та отримання кредитних коштів, натомість в суді апеляційної інстанції відповідачка просить зменшити розмір заборгованості за спірним кредитом.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у позовній заяві, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 02 березня 2026 року — залишити без змін.

Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції — залишити в межах, ними понесених.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови — 13 липня 2026 року.

Головуючий

Судді