Вирок від 20 липня 2026 р. у справі №679/962/26 — Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 1-кп/679/108/2026

Справа № 679/962/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026244200000075 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Львів, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заміжньої, з професійно – технічною освітою, не працюючої, українки, громадянки України, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.166 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , будучи матір`ю неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем проживання, яких є АДРЕСА_1 , посягаючи на основні принципи суспільної моральності у сфері піклування про здоров`я дитини, усвідомлюючи можливість настання тяжких наслідків, але розраховуючи на їх відвернення, в період часу із лютого 2026 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) по 09 квітня 2026 року нехтувала своїми батьківськими обов`язками, діяла всупереч вимогам: ст.51 Конституції України в частині того, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття; ст.150 Сімейного кодексу України в частині того, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; ст.180 Сімейного кодексу України в частині того, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» в частині того, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України; ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» в частині того, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я та безпечні умови життя, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров`ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом.

У зазначений період часу, ОСОБА_4 не працювала, не займалася вихованням неповнолітньої ОСОБА_6 та не забезпечувала їй належні умови для повноцінного утримання, не слідкувала за станом здоров`я та гігієною дитини, не забезпечувала належне збалансоване харчування дитини, яке б відповідало її віку та потребам.

Так, у лютому 2026 року, перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , побачила, що її неповнолітня дитина ОСОБА_6 захворіла. В цей же день ОСОБА_4 переконалась у тому, що її донька має млявість, сильну слабкість, маючи можливість звернутись до медичної установи або сімейного лікаря для своєчасного постановлення діагнозу та надання кваліфікованої медичної допомоги дитині, проігнорувала дану можливість та, не маючи відповідної медичної освіти, почала займатись самолікуванням своєї неповнолітньої доньки.

У період часу із лютого 2026 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) по 09 квітня 2026 року, спостерігаючи за станом здоров`я своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , бачила, що стан останньої погіршувався, на тілі дитини з`являлись гематоми невідомого походження, однак все одно за медичною допомогою дитині не зверталась.

09 квітня 2026 року близько 00.30 години стан ОСОБА_6 , яка знаходилась за місцем проживання, різко погіршився, за рахунок прогресування симптомів хвороби, після чого ОСОБА_4 викликала бригаду швидкої медичної допомоги та о 01 год. 10 хв. ОСОБА_6 , каретою екстреної медичної допомоги було доставлено до реанімаційного відділення Комунального некомерційного підприємства Нетішинської міської ради «Спеціалізована медико-санітарна частина м.Нетішин» із діагнозом тяжкий сепсис.

В судовому засіданні обвинувачена вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, не оспорювала викладені в обвинуваченні обставини його вчинення. Пояснила, що в лютому 2026 року її донька Єлизавета захворіла, в неї з`явилися ранки на сідницях. У листопаді 2025 року в доньки вже були такі ранки, вони зверталися до лікаря, який призначив лікування, яке тоді допомогло. Так як вона вже знала яким чином потрібно лікувати ці ранки, тому вирішила, що самостійно вилічить доньку і тому не зверталася за медичною допомогою в лікарню. Однак, її самостійне лікування не дало результатів, стан доньки погіршувався, а 09.04.2026 вона почала тремтіти, їй стало важко дихати, тому вона викликала швидку медичну допомогу.

Обвинувачена пояснила, що дуже любить доньку, не мала наміру заподіяти шкоду її здоров`ю, просто хотіла її вилікувати. У скоєному щиро розкаялася, запевнила суд, що зробила відповідні висновки і більше таке не повториться, надалі належним чином буде доглядати за донькою. На даний час стала на облік в центрі зайнятості, відвідує психолога. Донька Єлизавета одужала, хоче проживати разом з нею в сім`ї, в них хороші відносини.

Законний представник потерпілої ОСОБА_5 в судовому засіданні не оспорював викладені в обвинуваченні обставини вчинення кримінального правопорушення. Пояснив, що його донька – потерпіла ОСОБА_6 після закінчення лікування жила в знайомих, а потім перебувала в санаторії. На даний час вона одужала, повернулася додому. В неї хороші відносини з матір`ю, вона хоче проживати разом з нею в сім`ї. Законний представник потерпілої вважає, що його дружина ОСОБА_4 усвідомила, що вчинила неправильно, в подальшому належним чином здійснюватиме догляд за донькою. Просив обвинувачену суворо не карати, оскільки вона щиро розкаялася в скоєному.

Учасники судового провадження просили не досліджувати докази щодо обставин вчинення кримінального провадження, оскільки вони ніким не оспорюються.

Судом встановлено, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій - відсутні.

Враховуючи наведене, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, за їх згодою, визнає не доцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, за виключенням показань обвинуваченої ОСОБА_4 , законного представника потерпілої та документів, що характеризують особу обвинуваченої.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у злісному невиконанні матір`ю встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки доведена повністю і її дії слід кваліфікувати за статтею 166 КК України.

На виконання вимог ст.65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, відповідно до ст.12 КК України, обвинувачена вчинила нетяжкий злочин.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченої ОСОБА_4 судом встановлено, що вона раніше не судима, вперше притягується до кримінальної відповідальності, заміжня, має постійне місце проживання, за яким характеризується без зауважень, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, отримує послугу соціального супроводу, відвідує психолога.

Обставинами, які пом`якшують покарання, згідно ст.66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України, судом не встановлені.

На підставі вищевикладеного, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, визнання обвинуваченою вини у вчиненому та її відношення до скоєного, дані про особу обвинуваченої, пом`якшуючі покарання обставини та відсутність обставин, що обтяжуючих покарання, приймаючи до уваги обставини кримінального провадження, висновки досудової доповіді органу з питань пробації, думку законного представника потерпілої, який просить її суворо не карати, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень можуть бути досягнуті без ізоляції її від суспільства та без відбування покарання, але в умовах контролю з боку уповноважених органів, тому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі, однак звільнити її від відбування покарання з випробовуванням, на підставі ст.75 КК України, поклавши на неї обов`язки, передбачені ст.76 КК України, що стимулюватиме її у подальшому до правомірної поведінки.

На думку суду, призначене покарання відповідає загальним принципам покарання, принципам законності, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченої, суд вважає за доцільне обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту залишити до набрання вироком законної сили.

Питання речових доказів слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст.100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись ст.ст.349, 369-371, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.166 КК України і призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1. періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3. не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 , у виді цілодобового домашнього арешту, залишити до набрання вироком законної сили.

Речові докази:

- оригінал медичної картки стаціонарного хворого №1665 на 38 арк., копії звернень на 3 арк., 1 оптичний диск, що знаходяться в Державній спеціалізованій установі «Хмельницьке обласне бюро судово – медичної експертизи» - повернути у Комунальне некомерційне підприємство Нетішинської міської ради «Спеціалізована медико – санітарна частина м.Нетішин»;

- оригінал медичної картки стаціонарного хворого №2151 на 66 арк., що знаходиться в Державній спеціалізованій установі «Хмельницьке обласне бюро судово – медичної експертизи» - повернути у Комунальне некомерційне підприємство «Хмельницька обласна дитяча лікарня» Хмельницької обласної ради.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1