Вирок від 20 липня 2026 р. у справі №951/527/26 — Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/527/26

Провадження №1-кп/951/47/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі головуючої судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, який зареєстрована у встановленому законом порядку й проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не депутата, раніше не судимого, на утриманні якого перебувають троє неповнолітніх дітей

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України

у с т а н о в и в:

11.06.2026 близько 22:00, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які перебували на АДРЕСА_1 виник словесний конфлікт в ході якого у ОСОБА_3 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин, виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на завдання умисного удару ОСОБА_4 .

Реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, 11.06.2026 близько 22:00 ОСОБА_3 , перебуваючи за вищевказаною адресою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи протиправно, з прямим умислом, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, перебуваючи навпроти ОСОБА_4 наніс їй один удар кулаком правої руки в ділянку лівої щоки через що потерпіла відчула фізичний біль й не отримала тілесних ушкоджень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового дізнання кваліфіковано за ч. 1 ст. 126 КК України - умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

Під час досудового розслідування було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою вину, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини й згідний з розглядом обвинувального акта за його відсутності. Тож прокурором до суду був направлений обвинувальний акт разом із клопотанням про розгляд такого у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_3 під час досудового розслідування подав заяву, написану в присутності захисника ОСОБА_5 , у якій вказав, що беззаперечно визнав свою вину, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згідний з розглядом обвинувального акта за його відсутності. Прокурором до суду був направлений обвинувальний акт разом із клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні

Відповідно до письмової заяви від 30.06.2026 потерпіла ОСОБА_4 не заперечує щодо розгляду обвинувального акта у спрощеному порядку, без проведення судового засідання. Вимоги ч. 2 ст. 302, ст. 394 КПК України останній роз`яснені.

Згідно з ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалося

Згідно з положенням ч. 2 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 є кримінальним проступком.

Тож суд вважає необхідним розглянути обвинувальний акт без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, яке йому інкриміновано, доведена повністю.

При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Також суд керується вимогами п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 (із змінами та доповненнями) згідно яких призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд бере до уваги те, що останній раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Тож за сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання суд дійшов висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 126 КК України необхідно призначити у межах, установлених в санкції ч. 1 ст. 126 КК України у виді штрафу.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Речових доказів, процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні немає, цивільний позов не заявлявся.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись статями 301, 302, 368-371, 373-374, 381, 382 КПК України

у х в а л и в:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України й призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 /вісімсот п`ятдесят/ гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381,382 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок суду виготовлений та підписаний суддею у нарадчій кімнаті 21.07.2026.

Суддя ОСОБА_1