Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №457/1083/26 — Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/1083/26

провадження №2/457/374/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді: Грицьківа В.Т.

секретар судового засідання Ринда О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Трускавці цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Кравцова В.В. до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 - адвокат Кравцов В.В. звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Свої вимоги мотивує тим, що 24.11.2007 ОСОБА_1 уклав шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 , який зареєстрований Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис за №1278. У шлюбі народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя з відповідачкою не склалося, вони проживають окремо з 2022 року, спільного господарства не ведуть. Подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивача, тому він просить розірвати шлюб.

Ухвалою судді від 18.06.2026 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 20.07.2026 року на 10.00 год.

Відповідачка 20.07.2026 через канцелярію суду подала заяву, в якій позов визнала. Зазначила, що після розірвання шлюбу бажає залишитися на прізвищі ОСОБА_5 , примирення з ОСОБА_1 неможливе.

Згідно ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про інше та відповідачем не подано відзиву у встановлений судом строк.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.11.2007 ОСОБА_1 уклав шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 , який зареєстрований Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис за №1278, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , копія якого знаходиться в матеріалах справи. У шлюбі народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , копія якого знаходиться в матеріалах справи; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 , копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Сімейне життя у сторін не склалося, сторони проживають окремо з 2022 року, спільного господарства не ведуть, у них різні життєві цінності та погляди на життя.

У відповідності з ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, що має істотне значення, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище, таким чином прохання відповідачки про те, що після розірвання шлюбу вона бажає залишитися на прізвищі ОСОБА_5 є законним та обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову до суду не сплатив судовий збір та не подав суду докази звільнення його від сплати судового збору.

Згідно ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду фізичною особою позовної заяви про розірвання шлюбу сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331,20грн.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тому, на підставі вищевказаних норм закону, враховуючи визнання позову відповідачкою, з позивача необхідно стягнути в користь держави 50 відсотків судового збору в розмірі 665,60 грн. та з відповідачки необхідно стягнути в користь держави 50 відсотків судового збору в розмірі 665,60 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 110, 112 СК України, ст. ст. 2, 10, 11, 141, 142, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 24.11.2007 Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис за №1278.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: В. Т. Грицьків