Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №308/6499/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6499/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючої судді Крегул М.М.

секретаря судового засідання Бєліков К.А.,

заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , в обґрунтування якої зазначила, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.01.2025 року шлюб між ними розірвано, рішення набрало законної сили у лютому 2025 року.

Незважаючи на розірвання шлюбу, заявниця зазначає, що кривдник систематично вчиняє щодо неї домашнє насильство у фізичній, психологічній та економічній формах, що створює реальну загрозу її життю та здоров`ю.

Так, 12.11.2024 року близько 23:00 год. за адресою спільного проживання сторін: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 наніс заявниці тілесні ушкодження, зокрема бив кулаками та долонею по голові, смикав за волосся та бив головою об стіну.

За вказаним фактом 14.11.2024 року відкрито кримінальне провадження № 12024078030001115 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Згідно з висновком судово-медичного експерта № 423 від 18.11.2024 року, складеним Закарпатським обласним бюро судово-медичної експертизи, у заявниці виявлено садно та синець у лівій виличній ділянці та в ділянці лівої надбрівної дуги, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження та могли виникнути від дії тупих твердих предметів за ударним механізмом.

Унаслідок психологічного та фізичного насильства заявниця з 13.11.2024 року була вимушена шукати прихистку та протягом 21 доби перебувала у кризовій кімнаті Денного центру соціально-психологічної допомоги Ужгородського міського центру соціальних служб.

Відповідно до психологічного висновку від 10.12.2024 року, за результатами тестування у заявниці виявлено високий рівень тривожності, ознаки депресії та посттравматичного стресу, а також стан постійного очікування загрози, спровокований агресивною поведінкою кривдника, який кричав та демонстративно гострив ножі протягом 30–40 хвилин.

Після виходу з кризової кімнати заявниця не змогла потрапити до житла за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки кривдник замінив замки на вхідних дверях, у зв`язку з чим була вимушена проживати у знайомих.

Між сторонами тривають судові спори щодо поділу спільного майна (справи № 308/20254/24 та № 308/2964/25), яке знаходиться за вказаною адресою, та автомобіля. Кривдник неодноразово намагався без рішення суду вивезти спільне майно з будинку, що стало підставою для звернень заявниці до поліції 09.08.2025, 13.08.2025 та 15.08.2025.

14.03.2026 року кривдник пошкодив належний заявниці автомобіль, порізавши шини, у зв`язку з чим щодо нього складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 770263 за ст. 173 КУпАП. Того ж дня, 14.03.2026 року, на підставі пояснень заявниці та показань очевидців щодо чергового факту домашнього насильства стосовно кривдника складено адміністративний протокол серії ВАД № 770231 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Внаслідок протиправних дій кривдника, заявниця з 20.01.2026 року перебуває на лікуванні в Медичному центрі «Нейромед», що підтверджується довідкою від 01.05.2026 року № 01-05/26.

Заявниця вважає, що поведінка ОСОБА_2 є агресивною, має систематичний характер і становить реальну небезпеку для її життя та здоров`я, у зв`язку з чим просила видати стосовно нього обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців із встановленням заходів тимчасового обмеження його прав, а саме: заборонити наближатися на відстань ближче ніж 100 метрів до місця її перебування (проживання); заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати її, переслідувати та будь-яким чином спілкуватися з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори з нею або контактувати через інші засоби зв`язку; усунути перешкоди у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала подану нею заяву, просила таку задовольнити з підстав та мотивів викладених в заяві.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заперечень на заяву не подав.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.01.2025 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство — діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Наведені заявницею обставини підтверджуються долученими до заяви доказами, а саме: копією рішення суду про розірвання шлюбу від 09.01.2025 року, копією висновку судово-медичного експерта № 423 від 18.11.2024 року, копією інформаційної довідки Ужгородського міського центру соціальних служб № 01-19/656 від 19.11.2024 року, копією психологічного обстеження та висновку від 10.12.2024 року, копією листа ГУНП в Закарпатській області щодо розгляду адвокатського запиту № 43809-2020 від 25.03.2026 з довідками перевірок поліції, копією листа ГУНП в Закарпатській області № 53176-2026 від 10.04.2026 року щодо складання адміністративних протоколів, копією довідки Медичного центру «Нейромед» від 01.05.2026 року № 01-05/26.

За таких обставин суд вважає встановленим факт систематичного вчинення ОСОБА_2 стосовно заявниці домашнього насильства у фізичній, психологічній та економічній формах, що створює реальну загрозу її життю та здоров`ю.

Порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису визначений главою 13 розділу ІV «Окреме провадження» ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», визначено перелік осіб на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання серед яких особи, які мають спільну дитину (дітей).

Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.

Звертаючись до суду із даною заявою про видачу обмежувального припису заявник посилається на те, що ОСОБА_2 неодноразово застосовував до неї фізичне і психологічне насильство.

Відповідно до положень п. п. 3, 6, 7, 8, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; обмежувальний припис стосовно кривдника встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи; кривдник особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі; особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі постраждала особа), особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі; психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» постраждала особа має право на: дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Аналізуючи зазначені норми законодавства, а також викладені у заяві обставини, дії ОСОБА_2 по відношенню до заявника є проявом фізичного та психологічного насильства.

Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

За приписами ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Наявність чи відсутність ризиків в поєднанні з доведеним фактом вчинення особою домашнього насильства є основною і фактично єдиною підставою для застосування чи не застосування обмежувального припису.

При цьому «оцінка ризиків» та «наявність ризиків» є основними обставинами, які повинні бути встановленні судом для ухвалення законного та обґрунтованого рішення в справах про видачу обмежувального припису.

Частиною 1 ст. 270 ЦК України визначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, що висвітлюється у рішенні ЄСПЛ «A.V. v. Ukraine», n. 68177, «Enea v. Italy» (GC), n. 55182, «Idalov v. Russia» (GC), 91183.

Практика Європейського суду з прав людини у рішенні «Ireland v. the UK» наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права (рішення Європейського суду з прав людини «Chahal v. the UK», n. 145).

З матеріалів справи вбачається, що заявник є постраждалою від дій заінтересованої особи, що мають ознаки домашнього насильства.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: терміновий заборонний припис стосовно кривдника; обмежувальний припис стосовно кривдника; взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Суд розцінює вищенаведені дії ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 як прояв фізичного та психологічного насильства.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Враховуючи надані заявником докази, з огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства фізичного та психологічного характеру щодо заявника, у зв`язку із цим заява про видачу обмежувального припису підлягає до часткового задоволення, а саме в частині вимог щодо заборонити ОСОБА_2 наближатися до ОСОБА_1 на відстань ближче ніж 200 метрів; заборонити ОСОБА_2 наближатися до місця тимчасового проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 на відстань ближче ніж 200 метрів; заборонити ОСОБА_2 контактувати з ОСОБА_1 у будь-який спосіб особисто і через третіх осіб.

Щодо вимоги заяви про усунення перешкоди у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку, що в цій частині вимог заява до задоволення не підлягає, оскільки відповідно до ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» чітко визначено вичерпний перелік заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього спеціальних обов`язків, які можуть бути застосовані судом шляхом видачі обмежувального припису.

Правовий інститут обмежувального припису є спеціальним заходом цивільно-правового захисту, спрямованим виключно на негайне забезпечення безпеки постраждалої особи від домашнього насильства, а не засобом вирішення речово-правових спорів.

Вимоги щодо усунення перешкод у користуванні майном за своєю правовою природою є майновим спором, вирішення якого має здійснюватися в порядку позовного провадження з дотриманням відповідних процесуальних гарантій для сторін.

Оскільки вирішення даного питання не належить до предмета розгляду та компетенції суду під час розгляду справи про видачу обмежувального припису в порядку окремого провадження, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви в цій частині вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Згідно з ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника (ч. 2 ст. 350-8 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 13, 76-81, 259, 263-265, 350-5, 350-6, 350-8, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 (шість) місяців, яким визначити такі тимчасові обмеження:

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на відстань ближче ніж 200 метрів;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наближатися до місця тимчасового проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_2 на відстань ближче ніж 200 метрів;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 контактувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у будь-який спосіб особисто і через третіх осіб.

У решті вимог заяви відмовити.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити рішення до негайного виконання.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважений підрозділ Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту судового рішення 19 травня 2026 року о 16 годині 00 хв. .

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Крегул