Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №503/1477/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5449/26

Справа № 503/1477/25

Головуючий у першій інстанції Сердюк Б.С.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ушаков Олексій Олександрович, на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30 січня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Сердюка Б.С., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

02.09.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 07.04.2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №305858323 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. У вказаному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. 07.04.2019 року кредитні кошти у розмірі 5750,00 грн. були зараховані на картковий рахунок позичальника. Згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання у повному обсязі і на умовах, передбачених кредитним договором.

Крім того, позивач посилався на те, що 28.11.2018 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали Договір факторингу №28/1118-01, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Відповідно до реєстру прав вимоги № 48 від 15.10.2019 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до відповідача.

05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Предметом даного Договору Факторингу є відступлення прав вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача.

В подальшому, 04.06.2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Посилаючись на викладене, а також на те, що внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору у ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 15 569,73 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5 749,01 грн., заборгованість за відсотками – 9 820,72 грн., позивач просив задовольнити його вимоги.

Крім того, позивач просив стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 30.01.2026 року позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором №305858323 від 07.04.2019 року у розмірі 15 569,73 грн., судовий збір 2422,40 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. (а.с.123-130).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Ушаков О.О. ставить питання про скасування рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30.01.2026 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.170-181).

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Апеляційний суд зазначає, що враховуючи недостатню кількість суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 8), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, а також через участь суддів даної колегії суддів в інших цивільних, адміністративних і кримінальних справах, через перебування суддів Сегеди С.М. і Громіка Р.Д. на навчанні в НШСУ, через знаходження судді Громіка Р.Д. у черговій щорічній відпустці,датою ухвалення цього судового рішення є 20.07.2026 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.03.2026 року (а.с.166), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.167-168).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом, у тому числі відсотки за користування кредитними коштами у заявленому позивачем розмірі, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено договір та відповідач не в повному обсязі виконав його умови, внаслідок чого виникла заборгованість (т.1, а.с.227-237).

Однак, колегія суддів не в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 626 та ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З матеріалів справи вбачається, що 07.04.2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», правонаступником якого є ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №305858323 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. На підставі вказаного договору, позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 5 750,00 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 0,72% на день від суми кредиту. Строк кредиту 30 днів (а.с.31-32).

Договір підписаний позичальником електронним підписом шляхом накладання електронного одноразового ідентифікатора № 729A7FJE.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» (далі – Закон) на законодавчому рівні було встановлено порядок укладення договорів в мережі Інтернет спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною (ч. 3 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 3 Закону).

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розмішені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч. 5 ст. 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі,що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону).

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Одноразовий ідентифікатор, як різновид електронного підпису, прямо передбачений законодавством як належний спосіб ідентифікації сторони та підтвердження її волевиявлення, прирівнюється до власноручного підпису та забезпечує дотримання письмової форми правочину. Відтак, електронний кредитний договір має повну юридичну силу, а відсутність доказів його укладання іншою особою виключає можливість визнання такого договору недійсним.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі № 757/40395/20.

Як вже зазначалось, кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 729A7FJE. Перед укладенням кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: - перейшов на офіційний сайт первісного кредитора - www.moneyveo.ua, - зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника, - за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання (а.с.21), пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому, отримав на номер телефону, вказаний у заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання кредитного договору. - надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладання кредитного Договору (підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором). Таким чином, саме відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора.

Отже, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або 4 смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

В своїй постанові від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовій формі.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що номер телефона, зазначений в заявці на отримання кредиту, належить саме ОСОБА_1 .

Однак, доказів на підтвердження неналежності вказаного номеру телефона ОСОБА_1 апелянтом надано не було.

Крім того, апелянт посилається на те, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не є належним позивачем у справі.

Так, згідно матеріалів справи, 28.11.2018 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали Договір факторингу №28/1118-01, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Відповідно до реєстру прав вимоги № 48 від 15.10.2019 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до відповідача (а.с.72-75).

Отже договір факторингу від 28.11.2018 року є рамковою угодою, адже підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року включно.

05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Предметом даного Договору Факторингу є відступлення прав вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача (а.с.63-65).

В подальшому, 04.06.2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу №04/06/25-Ю.

Згідно Розділу 2 вказаного договору факторингу визначено, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с.55-58).

Згідно витягу з Реєстру боржників до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги, у тому числі, за кредитним договором №305858323 від 07.04.2019 року (а.с.53зворот).

Отже, перехід права вимоги за вказаним кредитним договором до позивача встановлено належними та допустимими доказами, а тому доводи апелянта в цій частині не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Згідно розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 15 569,73 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5 749,01 грн., заборгованість за відсотками – 9 820,72 грн.

Станом на даний час заборгованість за кредитом позичальником не сплачена.

Однак, колегія суддів не погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відсотків за користування кредитними коштами, виходячи із наступних підстав.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно ч.ч.1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за користування кредитними коштами.

Аналогічний висновок міститься у постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.02.2025 року, у справі № 679/1103/23.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, апеляційний суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 5 749,01 грн.

Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.

Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на неналежне сповіщення ОСОБА_1 судом першої інстанції про час та місце слухання справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 03.09.2025 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (а.с.106).

Копія вказаної ухвали надіслана на адресу відповідача за місцем його реєстрації (а.с.105) отримана ОСОБА_1 09.09.2025 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.111).

Зважаючи на те, що справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та відповідачем було отримано відповідну ухвалу у встановленому законом порядку, посилання апелянта щодо його неналежного сповіщення про розгляд справи, є безпідставними.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна підлягає частковому задоволенню, рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30.01.2026 року – зміні, з ухваленням постанови про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 305858323 від 07.04.2019 року у загальному розмірі 11 498,02 грн., з яких 5 749,01 – заборгованість за тілом кредиту, 5 749,01 грн. – заборгованість за відсотками.

Що стосується витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

В підтвердження позивач надав договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-1 від 05.06.2025 року, укладений між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (а.с.39-40). Згідно Акту прийому – передачі послуг з правничої допомоги, вартість таких послуг склала 7 000,00 грн. (а.с.37).

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що дана справа є малозначною та розмір судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 137 та ч. 3 ст. 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, а саме у розмірі 3 500,00 грн.

При цьому колегія суддів виходить із принципів розумності та справедливості судових витрат на правничу допомогу, а також те, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 року складає 3 328,00 грн. на місяць.

Крім того, враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, на 73,85%, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1 788,94 грн.

Також, зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, 26,15%, з ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 950,19 грн.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ушаков О.О., задовольнити частково, та рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30 січня 2026 року змінити, в частині стягнення загальної суми кредитної заборгованості, у тому числі відсотків за користування кредитними коштами, судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 305858323 від 07.04.2019 року у загальному розмірі 11 498,02 грн., із яких 5 749,01 грн. – заборгованість за тілом кредиту – заборгованість за відсотками, судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1 788,94 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

В іншій частині рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30 січня 2026 року слід залишити без змін.

Колегія суддів також вважає за необхідне стягнути з ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 950,19 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 - 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ушаков Олексій Олександрович, задовольнити частково.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30 січня 2026 року змінити, в частині стягнення загальної суми кредитної заборгованості, відсотків за користування кредитними коштами, судового збору і витрат на професійну правничу допомогу,

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 43541163, заборгованість за кредитним договором № 305858323 від 07.04.2019 року у загальному розмірі 11 498,02 (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто вісім гривень 02 копійки), з яких 5 749,01 (п`ять тисяч сімсот сорок дев`ять гривень 01 копійка) – заборгованість за тілом кредиту, 5 749,01 (п`ять тисяч сімсот сорок дев`ять гривень 01 копійка) – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 43541163, судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1 788,94 (одну тисячу сімсот вісімдесят вісім гривень 94 копійки), та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

В іншій частині рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30 січня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 43541163, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 950,19 (дев`ятсот п`ятдесят гривень 19 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева