Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №522/3060/26-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6522/26

Справа № 522/3060/26-Е

Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Комлевої О.С.,

суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марченко Валентин Валентинович на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2026 року про передачу справу на розгляд іншого суду, постановлену під головуванням судді Федчишеної Т.Ю., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання нікчемним договору в частині надання адвокатських послуг та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання нікчемним договору в частині надання адвокатських послуг та стягнення коштів.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2026 року матеріали справи передано на розгляд за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марченко В.В. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просила ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до Приморського районного суду м. Одеси.

У обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначила, що суд першої інстанції помилково ототожнив статус ФОП та адвоката, що призвело до неправильної кваліфікації правової природи діяльності відповідача та порушення норм профільного закону про адвокатуру.

Також, апелянт зазначила, що суд послався на постанову Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі №191/2617/19, проте цей прецедент не є релевантним, оскільки у тій справі договір був укладений саме з адвокатом, як самозайнятою особою з дотриманням усіх вимог профільного закону, а у даній справі відповідач є ФОП, тобто суб`єкт господарювання.

Відзиву до апеляційного суду надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам закону з огляду на наступне.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 23 січня 2026 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір № 23012602 про надання правничих послуг. Предметом договору є надання ФОП ОСОБА_2 (виконавцем) правничих послуг в об`ємі і на умовах, передбачених цим договором, а ОСОБА_1 (замовником) прийняти та оплатити зазначені послуги.

ОСОБА_1 звернулась за своїм зареєстрованим місцем проживання до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання нікчемним договору в частині надання адвокатських послуг та стягнення коштів, посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів».

Тобто, ОСОБА_1 було використано право на звернення до суду за альтернативною підсудністю, тобто за її вибором.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу та передаючи справу на розгляд до Солом`янського районного суду міста Києва, виходив з того, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. При цьому зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики, що виключає застосування до відносин, що виникли між адвокатом та клієнтом положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Однак з вищенаведеними висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Частина 1 статті 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене в ч.ч.1, 2 ст.27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Ч. 5 ст. 28 ЦПК України визначено, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Дане положення встановлює правила підсудності на вибір позивача - альтернативної підсудності. Сутність цієї підсудності полягає у тому, що вона не виключає можливості звернення до суду за правилами загальної підсудності, а навпаки, поряд з цією, встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обирати один із двох чи декількох судів.

З матеріалів справи, а саме з договору № 23012602 від 23 січня 2026 року вбачається, що договір укладено між фізичною особою ОСОБА_1 , з одного боку та ОСОБА_2 , як ФОП (вид економічної діяльності: 69.10 діяльність у сфері права).

Передаючи справу за підсудністю до іншого суду, суд першої інстанції послався на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі №191/2617/19, в якій зазначено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, що виключає застосування до відносин, що виникли між адвокатом та клієнтом положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Однак, судом помилково застосовано правову позицію у справі №191/2617/19, тому що дана позиція не є релевантною з підстав того, що договір було укладено з адвокатом, як самозайнятою особою.

Суд першої інстанції при направленні справи за підсудністю за місцем знаходження відповідача не звернув уваги на правову позицію викладену у постанові ВС у справі № 759/5404/17, в якій предметом позову був договір про надання юридичних послуг, укладеним з ФОП.

У зазначеній правовій позиції ВС, суд посилається за Закон України «Про захист прав споживачів».

З урахуванням предмету позову, сторін, між якими укладено спірний договір, колегія суддів приходить висновку, що до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про захист прав споживачів», а тому позивач має право звертатись із заявленими позовними вимогами з урахуванням визначення підсудності відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України.

Позивач зареєстрована та проживає у Приморському районі м. Одеси та обрала звернутися до суду за місцем своєї реєстрації.

Направлення матеріалів справи до Солом`янського районного суду міста Києває помилковим.

З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню.

Таким чином, ухвала суду підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до Приморського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України).

У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до цього ж суду, то розподіл сум судових витрат, пов`язаних з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марченко Валентин Валентинович – задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2026 року про передачу цивільної справи на розгляд до іншого суду скасувати, з направленням справи для продовження розгляду до Приморського районного суду м. Одеси.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 20 липня 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький

______________________________________ С.М. Сегеда