Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №523/15790/18 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/19/26

Справа № 523/15790/18

Головуючий у першій інстанції Сувертак І.В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.

за участю секретаря судового засідання – Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Цикл Фінанс»

відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Цикл Фінанс»

на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22 жовтня 2019 року

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист порушеного права, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист порушеного права, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, котра виникла за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/83361/82/87697, згідно умов якого банк «Райффайзен Банк Аваль» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом: 40902 доларів США 00 центів строком до 17 січня 2014 року, а ОСОБА_1 зобов`язався належним чином використати та повернути позивачу суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштам розмірі: 14,00 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 014/83361/82/87697 від 17 січня 2008 року, 17 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, який було посвідчено приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О.В., зареєстрований в реєстрі за номером 59.

Предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачам на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, 17.12.2007 року, за реєстровим № 12-35092, зареєстрованого в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером №21609907, номер запису: 292 в книзі: 671 пр - 120, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17231471, виданого КП «ОМБТІ та РОН» 27.12.2007 року.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 липня 2010 року у справі № 2-3478/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/83361/82/87697 від 17 січня 2008 року у сумі 339810 грн 05 коп. та судові витрати у розмірі 1940,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, що наданий позивачем, станом на 13 липня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 перед акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 014/83361/82/87697 від 17 січня 2008 року не погашена та складає: 78040 доларів США 35 центи, що в еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку складає 2046845 грн 81 коп.

На підставі викладеного, банк просить у рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 014/83361/82/87697 від 17 січня 2008 року у сумі: 78040 доларів США 35 центи, що в еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку складає 2046845 грн 81 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: квартиру загальною площею 44,6 кв.м житловою площею 27,6 кв.м яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - шляхом продажу її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною не нижчою ніж 518615 гривень.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист порушеного права, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_2 , в рахунок погашення заборгованості, котра виникла за кредитним договором №014/83361/82/87697 від 17 січня 2008 року - залишено без задоволення.

Рішення суду вмотивовано тим, що позовні вимоги є недоведеними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ТОВ «Цикл Фінанс», в інтересах якого діє адвокат Жуков Т.В., звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що рішення суду, постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та з неповним з`ясуванням обставин справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник зазначав, що судом було застосовано до спірних відносин закон, який станом на час його застосування судом першої інстанції, припинив свою дію. Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що з набуттям чинності ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» неможливо звернути стягнення на предмет іпотеки.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відповідачі правом на подачу відзиву до апеляційного суду не скористались. Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Учасники справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, були повідомлені належним чином.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Від ТОВ «Цикл Фінанс» 17.03.2026 року надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Судові повістки надіслані відповідачам повернулись з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявниці про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також про можливість розглядати справу за відсутності відповідача.

За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.

З наведеного можна зробити висновок, що відповідачі відповідно до процесуального закону вважаються належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та його не явка не перешкоджає розгляду справи.

Додатково відповідачів повідомлено шляхом розміщення Одеським апеляційним судом оголошення на офіційному веб-сайті судова влада України про місце, дату та час розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

17 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/83361/82/87697, згідно умов якого банк «Райффайзен Банк Аваль» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом: 40902 доларів США 00 центів строком до 17 січня 2014 року, а ОСОБА_1 зобов`язався належним чином використати та повернути позивачу суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштам розмірі: 14,00 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором. (а.с. 8-11).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 014/83361/82/87697 від 17 січня 2008 року, 17 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, який було посвідчено приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О. В., зареєстрований в реєстрі за номером 59. (а.с. 15-17).

Предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачам на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, 17.12.2007 року, за реєстровим № 12-35092, зареєстрованого в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером №21609907, номер запису: 292 в книзі:671 пр - 120, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17231471, виданого КП «ОМБТІ та РОН» 27.12.2007 року.

Всупереч вищевикладеним положенням, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 липня 2010 року у справі № 2-3478/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/83361/82/87697 від 17 січня 2008 року у сумі 339810 грн. 05 коп. та судові витрати у розмірі 1940,00 грн. (а.с. 19-22).

Станом на 13 липня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 перед акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 014/83361/82/87697 від 17 січня 2008 року не погашена та складає: 78040 доларів США 35 центи, що в еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку складає 2046845 грн. 81 коп. (розрахунок, а.с. 6,7).

Доказів виконання рішення суду та сплати заборгованості за кредитним договором № 014/83361/82/87697 від 17 січня 2008 року, всупереч ст. 81 ЦПК України відповідачі суду не надали.

Рух справи

20.12.2019 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга АТ «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22 жовтня 2019 року, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист порушеного права, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 20.12.2019 року, для розгляду справи визначено склад суду, а саме: головуючий суддя: Цюра Т.В., судді учасники колегії: Сегеда С.М., Комлева О.С.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.03.2020 року за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.06.2020 року підготовку вказаної справи до апеляційного розгляду закінчено, справу призначено до розгляду.

Відповідно до розпорядження №2776 від 24.03.2023 року, здійснено заміну судді Сегеди М.М., визначеного автоматизованою системою не із числа суддів-членів складу постійно діючої колегії.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 24.03.2023 року для розгляду справи до колегії визначено суддів Сєвєрову О.С., Комлеву О.С.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.05.2023 року замінено позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником АТ «Оксі Банк».

Згідно розпорядження №7694, здійснено заміну судді Цюри Т.В., яку було звільнено відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №763/0/15-23 від 01.08.2023 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 10.08.2023, для розгляду справи визначено головуючого суддю Карташова О.Ю.

Згідно розпорядження № 8387, здійснено заміну суддів Сєвєрової Є.С., Комлевої О.С., у зв`язку з перебуванням у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 20.09.2023 року, для розгляду справи до колегії визначено суддів Коновалова В.А., Лозко Ю.П.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.09.2023 року вказану справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.11.2024 року замінено позивача АТ «Оксі Банк» його правонаступником ТОВ «Цикл Фінанс».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статі 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У статті 33 Закону передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 25 липня 2018 року направив передбачену ст. 35 Закону України «Про іпотеку» вимогу про усунення порушення відповідачам, проте доказів отримання вимоги, а також виконання вимоги суду не надано.

Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).

Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.

Відповідно до п. 3.1.4 Договору іпотеки, у випадку невиконання Іпотекодавцем зобов`язань за цим або за Кредитним договором звернути стягнення на Предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 4 цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації Предмет іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією Предмета іпотеки.

Згідно з п. 4.2 Договору іпотеки, Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за Кредитним договором вони не будуть виконанні, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум процентів; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Згідно з п.4.4. Договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодежателя (п.4.5. договору).

Зважаючи на невиконання відповідачами основного зобов`язання за Кредитним договором у позивача виникло право вимагати стягнення заборгованості за таким договором за рахунок предмету іпотеки.

Звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється будь-яким способом, передбаченим чинним законодавством України, у т.ч. і за рішенням суду (4.4 Договору іпотеки).

Звертаючись до суду з вказаним позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» просив у рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 014/83361/82/87697 від 17 січня 2008 року у сумі: 78040 доларів США 35 центи, що в еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку складає 2046845 грн 81 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: квартиру загальною площею 44,6 кв.м житловою площею 27,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - шляхом продажу її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною не нижчою ніж 518615 гривень.

Так, частково обґрунтованими є доводи апеляційної скарги, що судом не було враховано редакцію ЗУ «Про іпотеку» на час ухвалення оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» (в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення), у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності);

спосіб реалізації предмета іпотеки;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах).

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Таким чином, вимоги позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижче ніж 518 615 грн, з урахуванням вищевказаних положень законодавства не могли бути задоволенні. Оскільки в рішенні суду ціна предмета іпотеки не зазначається та визначається при його примусовому виконанні.

Щодо посилання апелянта, що чинність мораторію на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права, колегія суддів не приймається з огляду на наступне.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Верховний Суд України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-1356цс15, дійшов правового висновку про те, що поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Установлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Крім того, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки, становить 44,6 кв.м, таким чином загальна площа нерухомого житлового майна предмета іпотеки не перевищує 140 кв. метрів для квартири.

Вірними є висновки суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів того, що у власності відповідачів наявне інше нерухоме житлове майно.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до помилкового тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду в оскарженій частині, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції в оскарженій частині.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в оскарженій частині в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду в оскарженій частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Цикл Фінанс» залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22 жовтня 2019 року залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Цикл Фінанс» - залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 22 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко