Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №495/7224/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7287/26

Справа № 495/7224/25

Головуючий у першій інстанції Рязанова К. Ю.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя – доповідач),

Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 25 травня 2026 року у складі судді Рязанової К.Ю.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просила суд стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки від заробітку (доходу), щомісяця, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до припинення навчання, тобто до 30.06.2028.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 25 травня 2026 року провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - зупинене до припинення воєнного стану в Україні або припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, або до отримання інформації про безвісно зниклого ОСОБА_2 , у тому числі його місцеперебування. Зобов`язано сторони повідомити суд про припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвала суду мотивована тим, що відповідач, перебуваючи на військовій службі та виконуючи обов`язки щодо захисту Батьківщини, суверенітету і територіальної цілісності України, зник безвісти за особливих обставин. З огляду на те, що п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, які переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України. Аналогічний підхід до застосування зазначеної норми процесуального права викладено, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 161/4066/22.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 25 травня 2026 року, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції помилково посилався на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №754/947/22 та у постанові Верховного Суду від 14.01.2026 у справі №513/475/24, оскільки зазначені судові рішення ухвалені у справах з іншим предметом спору, а відтак, на переконання скаржниці, наведені у них висновки не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Доводи скарги також мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_2 , згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, рахується зниклим безвісти. Разом з тим, статус батька як особи, яка безвісно зникла за особливих обставин, не звільняє його від обов?язку утримувати неповнолітніх дітей. 3 дня зникнення безвісти за ним зберігаються основні та додаткові види грошового забезпечення, з яких можуть відраховуватися аліменти. Зупиняючи провадження у справі, районний суд позбавив доньку відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Дитина навчається, і вона не може саме себе забезпечувати та їй потрібно купувати канцелярські товари для навчання, одягатися, купувати продукти. І це все потрібно сьогодні, а не після закінчення особливого стану. У відповідності до сучасних змін, держава надає перевагу підтримці дітей, що опинилися у складних життєвих обставинах через військові дії. Держава активно застосовує принципи «інтересів дитини» й «захисту найкращих інтересів дитини», що зазначені Конвенцією ООН прав дитини та встановлюють повну відповідальність батьків за забезпечення, у тому числі і фінансовому, дитини.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом оскарження є ухвала суду про зупинення провадження у справі (заявникові) (п.14 ст.353 ЦПК України).

Згідно зі ст.369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.

3. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Встановлені обставини по справі, визначені відповідно до них правовідносини

Встановлено, що в провадженні Саратського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

09.04.2026 на електронну адресу Саратського районного суду Одеської області, надійшла інформація Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (секретаріату уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин) Міністерства внутрішніх справ України від 02.04.2026 за вих.№ 495/7224/25/ЕБ-440/26вих, згідно якої за Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця: Російська Федерація, Архангельської області, Вельського району, Вороновська, рахується зниклим безвісти (номер кримінального провадження 12024162240000841 від 08.06.2024).

Також відповідно до Листа Військової частини НОМЕР_1 ЗСУ Міністерства оборони України від 23.04.2026 за вих. №116/2/1/31093, за наявними даними у Єдиному державному реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, станом на 14.04.2026 громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 призваний до військової частини НОМЕР_2 22.12.2022 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції, відповідає вищевказаним вимогам законодавства, з огляду на наступне.

Так, зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

У постанові Верховного Суду від 14 січня 2026 року у справі № 513/475/24 зазначено, що: «у цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, - електронна база даних, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, їх невпізнані останки, наявність чи відсутність рішення суду про визнання осіб, зниклих безвісти, безвісно відсутніми або оголошення померлими, а також інших даних, що використовуються для забезпечення обліку осіб, зниклих безвісти, з метою їх розшуку.

Згідно ст.1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Згідно ст. 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, припиняється не пізніше ніж через три дні з дня встановлення місця перебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи з повідомленням про це її близьких родичів та членів сім`ї, а також заявника, якщо заявник не є близьким родичем та членом сім`ї. Про припинення розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, невідкладно робиться відмітка в Реєстрі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець: Російська Федерація, Архангельської області, Вельського району, Вороновська, має статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин з 18.10.2024 (номер кримінального провадження 12024162240000841 від 08 червня 2024 року) (а.с. 89, 89 зворот).

Встановивши, що відповідач перебуваючи на військовій службі в ході виконання своїх обов`язків щодо захисту Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України зник безвісті за особливих обставин та продовжує перебувати у складі Збройних Сил України, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України, провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.

У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно послався на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 та постанові Верховного Суду від 14 січня 2026 року у справі № 513/475/24, оскільки зазначені судові рішення ухвалені у справах з іншим предметом спору,

Проте вищевказані доводи є необґрунтованими, оскільки сам по собі факт відмінності предмета спору не виключає можливості застосування правових висновків Верховного Суду, якщо вони стосуються однакового питання застосування норм процесуального права. Так, у наведених судових рішеннях Верховний Суд надав тлумачення положень п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України щодо обов`язковості зупинення провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан або залучених до проведення антитерористичної операції. Саме зазначена процесуальна норма підлягала застосуванню і в цій справі, а тому суд першої інстанції правомірно врахував наведені правові висновки незалежно від відмінності предмета спору у справах.

Безпідставними є і твердження ОСОБА_1 про те, що статус відповідача як особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не звільняє його від обов`язку утримувати дитину, за ним зберігається грошове забезпечення, з якого можуть здійснюватися відрахування аліментів, а тому зупинення провадження у справі порушує право дитини на належне матеріальне забезпечення та не відповідає принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Так, апеляційний суд не заперечує, що доводи апеляційної скарги щодо необхідності забезпечення права дитини на належне матеріальне утримання та дотримання принципу найкращих інтересів дитини заслуговують на увагу. Разом із тим зазначені обставини не є предметом перевірки під час апеляційного перегляду ухвали про зупинення провадження у справі, оскільки в межах цього провадження суд апеляційної інстанції перевіряє виключно наявність чи відсутність передбачених законом процесуальних підстав для зупинення провадження.

Так, відповідно до п. 2 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Наведена норма є імперативною та не ставить можливість її застосування у залежність від предмета спору, характеру заявлених вимог чи їх соціальної значущості, а також не містить винятків щодо справ про стягнення аліментів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на військовій службі, що підтверджується листом військової частини НОМЕР_1 та відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (а.с. 88-89, 91).

При цьому, відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин (а.с. 91).

Сам по собі статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не є самостійною підставою для зупинення провадження. Водночас факт зникнення безвісти під час проходження військової служби не свідчить про припинення перебування особи у складі Збройних Сил України. Саме підтверджене перебування відповідача на військовій службі є тією обставиною, з якою п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України пов`язує обов`язок суду зупинити провадження у справі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, відповідно до якої положення п. 2 ч.1 ст.251 ЦПК України мають імперативний характер, а після встановлення факту перебування сторони у складі Збройних Сил України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі. Аналогічний підхід викладений в ухвалі Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 161/4066/22.

Жодних інших доводів на спростування висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зупинення провадження у справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 у суду апеляційної інстанції відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином, частиною першою статті 389 ЦПК України не передбачено оскарження у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі (п. 14 ч.1 ст. 353 ЦПК України) після її перегляду в апеляційному порядку.

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 25 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе