Суд: Південний міський суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 19 липня 2026 р.
Справа: №519/420/26
Суддя: Москаленко І. О.
Справа №519/420/26
3/519/90/26
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2026 м. Південне
Південний міський суд Одеської області у складі судді Москаленко І.О., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
В С Т А Н О В И В:
Формулювання обставин правопорушення, яке пред`являлось особі у протоколі та визнане суддею доведеним.
1. ОСОБА_1 21.02.2026 о 15:42 год. в Одеській обл., м. Південне, вул.Приморська, 13 керував транспортним засобом електросамокатом JET без реєстрації, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного та в медичному закладі відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонено. Зазначеним порушив п.2.5 ПДР – відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.
2.По цьому факту був складений протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №597597 від 21.02.2026 відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
3.В судове засідання ОСОБА_1 з`явився, вину не визнав.
4.Адвокат Юськова М.С. надала до суду клопотання про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, так як згідно відеозапису поліцейські не встановлюють у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, пропонують пройти йому огляд на стан сп`яніння не називаючи ознак алкогольного сп`яніння, які вони бачать в нього, Хрущ не є суб`єктом правопорушення, так як електросамокат не є транспортним засобом, ОСОБА_1 не було відсторонено від подальшого керування після складання протоколу, після проходження огляду поліцейські не запитали чи погоджується ОСОБА_1 з результатом огляду та чи не бажає пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 не було відсторонено від подальшого керування транспортного засобу.
5.Також адвокатом подано до суду клопотання про визнання направлення на огляд водія та відеозапису недійсними, яке за змістом аналогічне поданому клопотанню про закриття провадження, та клопотання про призначення адміністративного стягнення з урахуванням принципу індивідуалізації, згідно якого враховуючи те, що ОСОБА_1 керував електросамокатом, який не є механічним транспортом, з урахуванням принципу індивідуалізації покарання, представник просить суд застосувати ст.69 КК України та у разі визнання ОСОБА_1 винним не застосовувати до нього стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. .
Докази на підтвердження встановлених суддею обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
6.Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
7.Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
8.Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП.
9.Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
10.В рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
11.Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, зазначено, що при розгляді адміністративних справ вказаних категорій суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття "транспортні засоби", зокрема примітки до ст. 286 КК, ч. 7 ст. 121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху України.
12.За положеннями ст. 121 КУпАП, під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
13.У відповідності до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, а саме п. 1.10 транспортний засіб визначається як пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
14.Відповідно, наведений в положеннях ПДР України термін в свою чергу охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
15.При цьому, ЗУ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року містить визначення поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
16.Тобто, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
17.- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
18.- низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
19.Відповідні положення в тому числі були викладені й в ЗУ «Про автомобільний транспорт».
20.Окрім наведеного, також слід зазначити, що визначення електросамокату як транспортного засобів в свою чергу також відповідає й правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 по справі № 127/5920/22, згідно якої, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
21.Електросамокат в свою чергу розуміється як легкий, портативний електричний транспортний засіб, який зазвичай складається з двох коліс, рульової колонки із ручками та електричного мотора, що живиться від акумулятора (згідно загальнодоступної інформації). Відповідно, з огляду на вищенаведене та враховуючи наявні матеріали справи, електросамокат, яким керував ОСОБА_1 , є транспортним засобом, оскільки має електродвигун, за допомогою якого він приводиться у рух, а також призначений для перевезення людей.
22.Пункт 2.5 ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
23.Зазначене відповідає усталеній позиції ЄСПЛ, практика якого згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року використовується судами як джерело права.
24.Так, у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
25.Процедура складання адміністративних матеріалів патрульною поліцією дотримана.
26.Зі скаргами на дії патрульної поліції правопорушник не звертався.
27.При вирішенні справи суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема такі рішення як «Надточій проти України», «Гурепка проти України», «Кобець проти України», «Берктай проти Туреччини», «Лавенте проти Латвії», в яких суд дійшов висновку, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер (санкція є достатньо суворою, право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності) та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого (принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву»).
28.Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
29.Що стосується поданих клопотань про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення та про визнання результатів огляду недійсним суд зазначає наступне.
30.Суд звертає увагу на те, що зі змісту відеозапису дослідженого в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 чітко та беззаперечно відмовляється пройти відповідний огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу поліцейським на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому медичному закладі.
31.Таким чином, своєю процесуальною поведінкою ОСОБА_1 додатково підтвердив свою згоду з належною процедурою прийняття відмови від проведення огляду на стан сп`яніння.
32.Дані відеозапису повністю узгоджуються з матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
33.Так, адвокатом Юськовою М.С. поставлено під сумнів зміст відеофайлів, які містяться на долученому до протоколу про адміністративне правопорушення диску, оскільки вони не містять дати та часу, а також номер та серію пристрою, на який здійснювалась фіксація події.
34.Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
35.Згідно з ч. 2 с. 266 КУпАП під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
36.Згідно із п. 9 ч. 1ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
37.Так, судом встановлено, що диск, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення є не пошкодженим та на ньому містяться два відеофайли, які доступні до перегляду.
38.Судом враховується, що стосовно адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, у випадку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та фіксування цієї дії шляхом здійснення її відеозапису цей відеозапис повинен містити зображення особи, щодо якої проводиться огляд на стан сп`яніння, у вигляді, який надає можливість ідентифікувати цю особу, порядок та процес проведення огляду на стан сп`яніння, результати цього огляду, пояснення особи, щодо якої проводився огляд на стан сп`яніння, інші дії, які вчиняються поліцейськими у ході фіксації вчиненого правопорушення, необхідність проведення яких передбачена зазначеними вище нормативними документами.
39.Аналогічно фіксується процес відмови від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.
40.Досліджені в судовому засіданні відеозаписи узгоджується з іншими вищевказаними доказами в справі, є належним та допустимим доказом.
41.При цьому, зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому суд приймає його як належний доказ у справі.
42.Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась з порушенням вимог закону в матеріалах справи немає.
43.Судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, які б свідчили про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати недопустимими доказами.
44.Суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами. Так, вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст.40 Закону України "По національну поліцію".
45.Норми законодавства про адміністративні правопорушення (КУпАП) не містять вимог щодо наслідків відхилення від вимог внутрішньовідомчих інструкцій, а тому ця обставина має доводитись за загальними вимогами щодо доказів (стаття 251 КУпАП).
46.Таким чином, відеозапис, який приєднаний до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації, тому є належним та допустимим доказом.
47.Суди неодноразово звертали увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
48.Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
49.Суд зазначає, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
50.Відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.
51.Також захисник посилається на те, що наявне у матеріалах справи направлення водія до закладу охорони здоров`я в присутності ОСОБА_1 не складалось, оскільки його факт не зафіксовано на відео і також на відео відсутній факт ознайомленням з ним водія.
52.При цьому, положеннями п. 8 та 9 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» встановлено, що форма направлення на огляд водія т/з із метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
53.З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
54.З аналізу норм вказаної Інструкції убачається, що скерування особи до медичного закладу з метою проведення огляду на стан сп`яніння оформляється поліцейським направленням за встановленою формою. При цьому Інструкцією не передбачено, що таке направлення виписується та вручається особі, яка відмовляється від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, тому доводи захисника про нескладення поліцейськими в присутності ОСОБА_1 письмового направлення на огляд на увагу не заслуговують і задоволенню не підлягають, оскільки таке направлення надається поліцейським: 1) працівнику закладу охорони здоров`я, який безпосередньо проводить медичний огляд водія чи особи, яка керує т/з; 2) коли водій чи особа, яка керує транспортним засобом, бажає пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я. Тобто, коли водій чи особа, яка керує транспортним засобом, відмовляється від проходження огляду на стан сп`янінням, то відповідне направлення не видається.
55.При цьому, судом не встановлено істотних порушень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, які б свідчили про те, що направлення на огляд необхідно визнати недопустимим доказом.
56.Стосовно доводів сторони захисту про те, що незважаючи на складання відносно ОСОБА_1 протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, його не було відсторонено працівниками поліції від керування автомобілем, суд зазначає наступне.
57.На відеозаписах, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення дійсно не зафіксована вимога поліцейських про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом після складання протоколу про адміністративне правопорушення. Однак вказані обставини можуть бути предметом перевірки на предмет дотримання поліцейськими вимог діючого законодавства за заявою ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку.
58.Суд звертає увагу, що надання правової оцінки можливим зазначеним вище діям працівника поліції, не входить до компетенції суду під час розгляду даної справи, оскільки в даному випадку судом досліджуються не обставини можливого керування ОСОБА_1 транспортним засобом після встановлення ознак алкогольного сп`яніння та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а лише достатність у працівників поліції законних та достатніх правових підстав для складання протоколу за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.
59.За наведених обставин, зазначені стороною захисту обставини не є підставою для закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки не є такими, що спростовують факт порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
60.Щодо клопотання про застосування ст.69 КК України суд зазначає.
61.Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено імперативне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
62.Тобто, позбавлення права керування транспортними засобами є основним, а не додатковим стягненням, а тому є обов`язковим до його накладення.
63.Діючий КУпАП, на відміну від загальних положень КК України, не передбачає можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового.
64.Наведений вище підхід відповідає п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому з урахуванням наведеного вище нормативного регулювання, закріпленого в КУпАП, визначено, що судам за правилами КУпАП основні й додаткові стягнення слід застосовувати в межах санкцій відповідних норм.
65.А відповідно до вимог ч.4 ст.3 КК України застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.
66.Що стосується інших тверджень представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, то згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України", № 4909/04, від 10.02.2010).
67.Зі змісту відеозапису та всіх інших матеріалів справи у їх сукупності чітко встановлюється суть правопорушення, його склад в діях водія. Так, встановлені судом при розгляді справи обставини, вина правопорушника є результатом достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
68.Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України, повністю доведена та підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР 1 №597597 від 21.02.2026, рапортом поліцейського ІСРПП ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Рудковського С., актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозаписом з бодікамери, де він відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі та іншими матеріалами справи.
Мотиви накладення адміністративного стягнення та ухвалення інших рішень
69.Враховуючи вищезазначене, а також зважаючи на характер правопорушення, його підвищену суспільну небезпечність, відсутність обставин що пом`якшують відповідальність, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень, вважаю, що до ОСОБА_1 доцільно застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
70.Посвідчення водія правопорушник отримав 28.06.2023 DIA№032891 (довідка ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області).
71.Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн.
72.В постанові КАС від 02.11.21 у справі № 755/10002/21 в тому числі зроблено висновок, що фактично КУпАП не визначає обов`язку суду визнавати особу винною в резолютивній частині постанови при прийнятті рішення у справі про адміністративне правопорушення.
73.Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.1 ст. 130, ст. ст. 283-284 КУпАП, суддя
П О С Т А Н О В И В:
1.Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
2.Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн.
3.Після сплати судового збору оригінал квитанцій необхідно надати до суду.
4.Строк позбавлення спеціального права на керування транспортними засобами обчислювати з дня набрання законної сили постанови.
5.Копію постанови направити для відома ОСОБА_1 та органу поліції для виконання в частині позбавлення права керування.
6.Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
7.Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення.
8.Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через суд, який виніс постанову.
Суддя Південного міського суду
Одеської області І.О. Москаленко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua