Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №509/4960/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4960/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

при секретарі судового засідання Пронози І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить суд застосувати обмежувальний припис у відношенні своєї матері – ОСОБА_2 строком на 6 (шість) місяців, встановити для ОСОБА_2 такі заходи тимчасового обмеження прав:

- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче 500 метрів до місця проживання, реєстрації, перебування чи служби заявника — ОСОБА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори, надсилати повідомлення у месенджерах або контактувати у будь-який інший спосіб (особисто чи через третіх осіб) із заявником - ОСОБА_1 .

Заява мотивована тим, що перебуваючи у стані вагітності у 2024–2025 роках, вона зазнавала постійного, жорстокого психологічного тиску, нецензурної лайки, приниження та погроз фізичною розправою з боку своєї матері ОСОБА_2 у присутності своєї старшої дитини. Через нестерпні умови, постійний страх за життя майбутнього немовляти та безперервний домашній терор, заявниця була змушена екстрено тікати з м. Києва та переїхати до Одеської області (с-ще Авангард), де наразі зареєстрована як внутрішньо переміщена особа.

Пережитий системний психологічний терор під час вагітності, вимушений раптовий переїзд та почуття незахищеності вкрай негативно відобразилися на здоров`ї заявниці. Унаслідок тривалого соматичного та психологічного стресу у неї розвинулося тяжке захворювання - цукровий діабет (порушення толерантності до вуглеводів),

Однак, незважаючи на зміну місця проживання, ОСОБА_2 продовжує тривалий, системний психологічний терор у формі кіберпереслідування. Усвідомлюючи, що заявниця є військовослужбовцем ЗСУ, перебуває сама з грудною дитиною, вона умисно використовує цифрові засоби для залякування заявниці.

Так, використовуючи мобільні номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , кривдниця безперервно надсилає заявниці текстові повідомлення із жорстокими нецензурними образами, прокльонами, матеріалами порнографічного характеру та прямими погрозами фізичного знищення. Зокрема, у повідомленнях звучать заяви: «куплю рушницю та застрелю», «щоб ти й до ночі не дожила», «щоб тобі руки повідривало», «щоб ти до кінця своїх днів по землі повзла». Фігурантка відкрито визнає факт кіберпереслідування, несанкціонованого цифрового стеження та збору даних. Заявниця сприймаю ці погрози вбивством та фізичною розправою як абсолютно реальні.

Ситуація суттєво посилюється наявністю у кривдниці паспорта країни-агресора (рф №1623 042102), виданого гу мвс росії по Запорізькій області у 2023 році, її радикальним антиукраїнським ставленням до неї як військовослужбовця ЗСУ та зв`язками з особами на тимчасово окупованих територіях України.

За даними фактами Сектором дізнання ВП №1 Одеського РУП №1 здійснюється розслідування у кримінальному провадженні №12026168500000102 за ч.1 ст.182 КК України. Крім того, заявницею подано офіційні заяви про вчинення кримінальних правопорушень за ознаками ст. 126-1 (Домашнє насильство) та ч.1 ст.129 (Погроза вбивством) КК України.

Ухвалою судді від 17.07.2026 року відкрито провадження у цивільній справі, призначено у справі закрите судове засідання на 09 год. 00 хв. 20.07.2026 року у приміщенні Овідіопольського районного суду Одеської області.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, 18.07.2026 року через систему "Електронний суд" подала заяву про наявність помилок у контактних даних заінтересованої особи ОСОБА_2 та адреси її проживання, просила повідомити за новою адресою та іншими контактними даними заінтересовану особу про розгляд справи, а також провести судове засідання 20.07.2026 року без участі заінтересованої особи.

Крім того, ОСОБА_1 18.07.2026 року через систему "Електронний суд" подала заяву про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, а також клопотання про долучення доказів.

Суд зазначає, що всі ці три заяви/клопотання ОСОБА_1 зареєстровано канцелярією суду 20.07.2026 року (в понеділок - перший робочий день після їх надходження) тобто в день розгляду заяви про видачу обмежувального припису.

Щодо участі заявниці в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку з використанням власних технічних засобів, суд зазначає, що за її ж клопотанням розгляд справи ухвалою судді від 17.07.2026 року призначено у зауритому судовому засіданні. Згідно ч.11 ст.7 ЦПК України використання систем відеоконференц-зв`язку та транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет у закритому судовому засіданні не допускається.

Щодо заяви ОСОБА_1 щодо наявності в її заяві помилок при зазначенні контактних даних та місця проживання заінтересованої особи, суд зазначає, що згідно ч.2 ст.350-5 суд має розглянути справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду. З урахуванням стислох строків розгляду даної категорії справ, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності заявника та заінтересованої особи, за наявними матеріалами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , являється донькою заінтересованої особи у справі ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 та Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим Солом`янським відділом ДРАЦС у м. Києві від 23.01.2024 року, відповідно до якого дівоче прізвище заявниці " ОСОБА_3 " було змінено на " ОСОБА_4 ".

Згідно Довідки від 01.10.2025 року № 5125-5003831786 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 проживає на території Одеського району Одеської області.

З долучених численних заяв ОСОБА_1 до органів Національної поліці вбачається ряд повідомлень останньої про вчинення домашнього психологічного насильства та погроз відносно неї з боку її матері ОСОБА_2 .

Згідно копії ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 17.07.2026 року (справа №947/29005/26) скаргу ОСОБА_1 , на бездіяльність уповноваженої особи ГУНП в Одеській області, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, задоволено частково.Зобов`язано уповноважену особу ГУНП в Одеській області відповідно до вимог ст.214 КПК України внести до ЄРДР відповідні дані за заявою ОСОБА_1 від 19.06.2026, яка отримана адресатом 19.06.2026, та розпочати досудове розслідування. Вручити заявнику або її представнику витяг з ЄРДР. В іншій частині скарги ОСОБА_1 відмовлено.

З наданої копії переписки у месенджерах вбачається про наявність образливих висловлювань, погроз фізичного насильства та вбивством, а також фотографій порнографічного характеру.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, визначені п.3 ч.1 цієї статті до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст.350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Згідно з пунктами 3, 4, 17 частини першої статті 1Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Пунктом 7 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

З урахуванням змісту вищевказаних правових норм видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність.

Згідно з правовими позиціями викладеними Верховним Судом, зокрема, в Постановах від 27 листопада 2019 року у справі №753/23624/18, від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 754/9263/19, від 14 січня 2019 року у справі № 754/6995/19, від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Звернення заявника до органів поліції самі по собі, не підтверджують факт вчинення насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У постанові від 23.07.2020 року по справі № 138/2655/19 Верховний Суд надаючи оцінку доводам скаржника вказав, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявник не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення особою навмисного домашнього насильства, не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення такого та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для заявника , що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а свідчать лише про наявність тривалого конфлікту між сторонами.

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, проте заявник має довести наявність підстав для видачі обмежувального припису (постанова Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі №202/11119/22).

Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заявниця посилалась на те, що її матір упродовж тривалого часу вчиняє відносно неї психологічне насильство, погрожує їй фізичною розправою та вбивством, однак належних доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно заявниці, що має регулярний та постійний характер, яке загрожує її фізичному здоров`ю або завдає шкоди її психологічному здоров`ю, заявницею суду не надано, та матеріали справи таких не містять.

Суд не бере до уваги, надані копії переписок у месенджерах, оскільки з них не надається суду можливість достовірно встановити адресанта таких повідомлень та їх адресата, встановити дати чи періоди їх надсилання. Також відсутнє підтвердження, що номери телефонів адресанта, зазначені у переписках дійсно належать матері заявниці - заінтересованій особі ОСОБА_2 .

Самі лише звернення заявника до органів поліції самі по собі, не підтверджують фактів вчинення насильства. Як і ухвала слідчого судді про зобов`язання уповноважених осіб правохоронного органу внести відповідні відомості до ЄРДР за заявою особи про вчинення кримінального правопорушення, сама по собі не може свідчити про беззаперечне підтвердження фактів, описаних у заяві.

За ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявницею не доведено існування та продовження настання ризиків насильства у майбутньому у зв`язку із невчиненням щодо її матері обмежувального припису, що є її процесуальним обов`язком згідно із статтями 12, 81 ЦПК України.

Оскільки заявниця не надала беззаперечних доказів на підтвердження вчинення її матір`ю домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а судом не встановлено підтверджених фактів психологічного насильства відносно ОСОБА_1 , а також ризиків настання насильства у майбутньому, зіставляючи інтереси учасників справи та осіб, в право яких здійснюється втручання, суд дійшов висновку, що аргументи заявниці для виправдання втручання в життя заінтересованої особи не є достатніми.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. ст. 10, 12, 18, 76-81, 259, 263-265, 267, 268, 293, 350-5, 350-6 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, - відмовити.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Є.М. Панасенко