Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №521/9684/24 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/9684/24 Провадження № 2-др/521/136/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання – Гриневич І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Мартишко Ангеліни Святославівни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності.

06 липня 2026 року представник позивача адвокат Мартишко Ангеліна Святославівна за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслала до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі, у якій просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи № 521/9684/24 у розмірі 60 000,00 гривень. Вважає, що надання суду копії договору про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Мартишко А.С. та ОСОБА_1 , копії акту приймання-передачі виконаних робіт, рахунків-фактур із відміткою адвоката «сплачено», та квитанцій прибуткових касових ордерів є достатніми доказами оплати грошових коштів за надання останній правничої допомоги адвокатом Мартишко А.С., пов`язаної із розглядом справи № 521/9684/24.

14 липня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Коваленко Катерини Олександрівни за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання про ухвалення додаткового рішення по вищевказаній цивільній справі, в яких вона зазначає, що судові витрати позивача виникли саме у зв`язку з розглядом справи щодо двох відповідачів, а не виключно щодо ОСОБА_2 . Тому, ОСОБА_2 не може одноосібно нести весь тягар відшкодування судових витрат лише з огляду на те, що представник позивача на власний розсуд визначив його єдиним боржником за відповідною вимогою. Зазначає, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн є явно завищеною, не відповідає критеріям співмірності, розумності, пропорційності та не може бути покладена на відповідача ОСОБА_2 у повному обсязі. Вважає, що було предстаником позивача пропущено визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України 5-денний строк на подачу доказів понесених судових витрат незалежно від початку відліку відповідного строку з дати ухвалення судового рішення або за припущення відліку відповідного строку з дати складення повного тексту судового рішення. Просить клопотання про стягнення судових витрат ОСОБА_4 залишити без розгляду, а у випадку розгляду клопотання про стягнення судових витрат – відмовити у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат.

Сторони в судове засідання не з`явилися, сповіщені належним чином.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати – без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, вивчивши заяву, дослідивши письмові докази, робить нижченаведений висновок.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги, серед іншого зазначав, що орієнтована сума судових витрат складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 (десять тисяч) грн, а також зазначено, що докази, підтверджуючі витрати на професійну правничу допомогу будуть надані до суду у строки передбачені п. 8 ст. 141 ЦПК України.

Хаджибейським районним судом міста Одеси 17 червня 2026 року у відсутності сторін проголошено рішення у справі № 521/9684/24 (провадження №2/521/226/26), яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності - задоволено. Визнано недійсним Договір купівлі – продажу транспортного засобу марки «МАЗ» модель 551605, номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , укладений 28 березня 2024 року між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ; визнано недійсним Договір купівлі – продажу транспортного засобу «МАЗ» модель 551605, номер шасі НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_5 , укладений 28 березня 2024 року між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ; визнано недійсним Договір купівлі – продажу транспортного засобу марки «МАЗ» модель 551605, номер шасі НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_7 , укладений 28 березня 2024 року між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ; визнано недійсним Договір купівлі – продажу транспортного засобу марки «МАЗ» модель 551605, номер шасі НОМЕР_8 , д.н.з. НОМЕР_9 , укладений 28 березня 2024 року між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ; визнано недійсним Договір купівлі – продажу транспортного засобу марки «МАЗ» модель 551605, номер шасі НОМЕР_10 , д.н.з. НОМЕР_11 , укладений 28 березня 2024 року між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ; відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення транспортного засобу марки «МАЗ» модель 551605, номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 у власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ); відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення транспортного засобу «МАЗ» модель 551605, номер шасі НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_5 , у власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ); відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення транспортного засобу марки «МАЗ» модель 551605, номер шасі НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_7 , у власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ); відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення транспортного засобу марки «МАЗ» модель 551605, номер шасі НОМЕР_8 , д.н.з. НОМЕР_9 , у власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ); відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення транспортного засобу марки «МАЗ» модель 551605, номер шасі НОМЕР_10 , д.н.з. НОМЕР_11 , у власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ); стягнуто у рівних частинах із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у сумі 15 140 (п?ятнадцять тисяч сто сорок) гривень 00 копійок.

Хаджибейським районним судом міста Одеси не вирішувалось питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЦПК України, позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.

В рамках цієї судової справи позивач, реалізовуючи належне йому процесуальне право, визначив коло відповідачів у справі та звернувся до суду з позовом одночасно до двох відповідачів, а саме до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що судові витрати позивача виникли саме у зв`язку з розглядом справи щодо двох відповідачів, а не виключно щодо ОСОБА_2 . Тому, ОСОБА_2 не може одноосібно нести весь тягар відшкодування судових витрат.

Так, судом встановлено, що між 26.02.2024 року між адвокатом Драгун (наразі – Мартишко) А.С. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги № 08/24.

Відповідно до п. 1.2 Договору 1.2. Адвокат відповідно до узгоджених Сторонами доручень, здійснює діяльність від імені та в інтересах Клієнта, яка полягає у підготовці проєкту позовної заяви у справі про стягнення заборгованості.

10.06.2024 року між адвокатом Драгун А.С. та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 3 до договору про надання правової допомоги № 08/24, яким було передбачено безпосередньо представництво інтересів ОСОБА_1 під час розгляду цивільної справи № 521/9684/24 у суді першої інстанції, а також узгоджено порядок та розмір оплати послуг адвоката.

Згідно п. 4.2. вказаного договору за правову допомогу, передбачену в п. 1.2. Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар).

Розмір винагороди Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами за пропозицією Адвоката.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи 01.07.2026 року між сторонами було підписано Акт Приймання-передачі наданих послуг № 3 до договору про надання правової допомоги від 26.02.2024 року № 08/24, згідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги:

1. Зустріч з клієнтом, надання консультаційних послуг – 2 год. (2000 грн).

2. Написання документів процесуального характеру: підготовка позовна заява (3 год.), клопотання про витребування доказів ( 1 год.), заява про забезпечення позову (2 год.), заява про забезпечення позову повторна (1 год.), клопотання про долучення доказів (1 год.), відповідь на відзив (2 год.), клопотання про долучення доказів (1 год.), заява про зміну предмету позову ( 2 год.), відповідь на відзив ( 1 год.), клопотання про долучення доказів ( 1 год.), клопотання про долучення доказів ( 1 год.), додаткові пояснення ( 2 год.) – 20 год. (40 000 грн).

3.Участь у судових засіданнях: 14.10.2024 року, 18.11.2024 року, 21.01.2025 року, 25.02.2025 року, 26.03.2025 року, 29.04.2025 оку, 18.06.2025 року, 09.07.2025 року, 21.07.2025 року, 08.10.2025 року, 03.02.2026 року, 12.03.2026 року – 12 год. (18 000 грн).

Окрім того, 01.07.2026 року ОСОБА_1 згідно виставленого Адвокатом Мартишко А.С. Рахунку-фактури № 3 до акту приймання передачі наданих послуг №3 до договору про надання правової допомоги № 08/24 від 26.02.2024 року було сплачено грошові кошти у розмірі 60 000,00 грн (шістдесят тисяч гривень 00 копійок).

Таким чином, вбачається що Позивачем у справі, сплачено адвокату Мартишко А.С. гонорар за надання правничої допомоги у розмірі шістдесят тисяч грн, пов`язаної із розглядом справи № 521/9684/24 у суді першої інстанції в повному обсязі.

Таким чином, всі процесуальні дії адвоката Позивача, Мартишко А.С. були здійснені виключно з метою обґрунтування позовних вимог Клієнта – ОСОБА_1 та необхідні для забезпечення ефективного захисту прав Позивача в суді.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно з постановою Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 369/12718/20 розмір витрат на професійну правничу допомогу мають відповідати критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Суд не вправі втручатися у правовідносини адвоката та клієнта щодо визначення розміру гонорару, проте зобов`язання, які склалися між ними, не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд оцінює їх на предмет необхідності та розумності (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Разом з тим, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Згідно з ч. 2 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.

У п. 2 Акта приймання-передачі наданих послуг представником позивача заявлено до стягнення 40 000,00 грн за складання процесуальних документів, до яких, зокрема, віднесено позовну заяву, відповідь на відзив, заяву про зміну предмета позову, а також численні клопотання про долучення доказів, клопотання про витребування доказів, заяви про забезпечення позову, додаткові пояснення та інші процесуальні документи. При цьому, значна частина зазначених документів за своїм змістом є процесуальними заявами та клопотаннями незначної складності, підготовка яких не потребує проведення додаткових правових досліджень, формування нової правової позиції чи значних часових витрат. Більше того, окремі процесуальні документи подавалися повторно, зокрема повторна заява про забезпечення позову та декілька однотипних клопотань про долучення доказів, зміст яких є аналогічним та не передбачає виконання адвокатом значного обсягу нової роботи.

Зокрема, додаткові пояснення не є процесуальним документом по справі, роз`яснення окремого питання, яке виникло при розгляді справи не потребує спеціальної підготовки та великої кількості зусиль.

Суд зазначає, що необґрунтованими також є заявлені до стягнення судові витрати у розмірі 18 000,00 грн. за участь у дванадцяти судових засіданнях.

У п. 3 Акта приймання-передачі наданих послуг зазначено виключно перелік дат судових засідань без будь-якого визначення тривалості кожного із них, часу, фактично витраченого представником позивача на прибуття до суду та участь у судових засіданнях, а також без будь-якої деталізації виконаних у кожному судовому засіданні процесуальних дій. При цьому, сам по собі перелік дат проведення судових засідань не підтверджує обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, оскільки тривалість судових засідань могла істотно відрізнятися, окремі судові засідання могли бути відкладені або завершені після вирішення виключно процесуальних питань. Більше того, до клопотання про стягнення судових витрат представником позивача не було додано жодного доказу, який би підтверджував фактичний час перебування представника позивача у суді, час, витрачений на прибуття до суду та повернення, або інші обставини, що дають можливість перевірити співмірність заявленої винагороди за участь у судових засіданнях.

Відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Окремо суд звертає увагу на істотне перевищення представником позивача суми витрат на професійну правничу допомогу порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, поданим разом із позовною заявою, оскільки при зверненні до суду з позовною заявою представником позивача було зазначено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000,00, а у поданому клопотанні про стягнення судових витрат представник позивача заявляє до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу, яка у шість разів перевищує попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат та просить стягнути 60 000,00 грн.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі № 466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі № 199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

В Постанові від 20 листопада 2020 року у справі №910/13071/19 Верховний Суд зазначив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із висновків у постановах ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Оцінивши надані представником позивача докази на підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат, ураховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи в контексті критерію реальності адвокатських витрат, зважаючи на заперечення представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Коваленко К.О. щодо розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, при цьому керуючись принципами справедливості та верховенства права, зважаючи, що сума заявлених витрат на правничу допомогу є завищеною, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та стягнути такі витрати в розмірі 25 000 грн 00 коп. в рівних частинах із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі №205/5969/15-ц.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Мартишко Ангеліни Святославівни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності – задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності, яким стягнути у рівних частинах із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_12 , Адреса для поштової кореспонденції: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст додаткового рішення складено 17 липня 2026 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН