Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №505/775/26 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 505/775/26

Провадження № 2-а/505/92/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02.06.2026 року м.Подільськ Одеської області

року м. Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючої судді Павловської Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Марченко Н.Б.

представника позивача – адвоката Осокіна С.Ю.

у відсутності позивача – ОСОБА_1

у відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Подільську Одеської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського міськрайонного суду Одеської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просить скасувати постанову № R388027 від 03.03.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. Провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити. Стягнути з відповідача на його користь всі судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що він до 27.02.2026 року мав бронювання від мобілізації.

Однак, о 17 год. 15 хв. 28.02.2026 року в мобільному додатку Резерв+ з`явилася інформація про оголошення його у розшук.

Надалі, він не будучи обізнаний в тонкощах функціонування додатку Резерв+, бажаючи владнати пов`язану з розшуком ситуацію почав шукати в цьому додатку можливості врегулювання. З часом з`ясувалося, що виконані ним в мобільному додатку Резерв+ маніпуляції призвели до оплати ним штрафу у розмірі 8500,00 грн., після чого розшук був скасований, але через пів години знову з`явилася інформація про оголошення його у розшук.

Крім того, 11.03.2026 року у мобільному додатку він виявив постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № R388027 від 03.03.2026 року про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

У вказаній постанові зазначено, що він порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме – не проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії.

Позивач стверджує, що маючи бронювання він не повинен був проходити військово-лікарську комісію

Крім того жодних повісток від відповідача, в тому числі з метою вручення направлення для проходження військово-лікарської комісії він не отримував. Крім того, ним було вчасно уточнено усі облікові дані, а саме: адресу проживання, номери засобів зв`язку та інші персональні дані у застосунку Резерв+.

Тому позивач вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по адміністративній справі закриттю.

Ухвалою суду від 15.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

В судовому засідання представник позивача – адвокат Осокін С.Ю. позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні у певному обсязі.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить штамп на судовій повістці про отримання, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши представника позивача, дослідивши надані докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні правовідносини.

Встановлено, що згідно постанови № R388027 від 03.03.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за те, що останній «За результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Позивач стверджує, що відповідачем не дотримано процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності, відсутні докази скоєння ним правопорушення, повістку для проходження військово-лікарської комісії він не отримував, докази вручення повістки чи відмови від її отримання відсутні, крім того він вчасно оновив свої облікові дані, тому оскаржувана постанова є незаконною.

Згідно довідки військово-лікарської комісії від 06.03.2026 №2023-0306-1023-2035-7, солдату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено медичний огляд «ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 06.03.2026 року» та встановлено діагноз

Судом із даних, які надано позивачем із додатку військово-облікового документу «Резерв+» встановлено, що ОСОБА_1 уточнив свої військово-облікові дані 18.05.2024, пройшов 06.03.2026 ВЛК.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При цьому притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та достатніми доказами, що не викликають сумніву.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації встановлені положеннями статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно з якими громадяни зобов`язані, окрім іншого: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду (абз. 1 ч. 1 ст. 22 вказаного Закону).

Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Положеннями абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку (підпункт 1); прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів (підпункт 2).

Згідно з абз. 11 п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі по тексту Порядок).

Згідно з п. 21 Порядку за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

За змістом п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Згідно з п. 30-2 Порядку повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.

Відповідно до п. 30-3 Порядку у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.

Згідно з приписами п. 41 цього Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно з положеннями абз. 2 п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Відповідно до абз. 4 п. 82 вказаних Правил, якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, виражається у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненому в особливий період, що полягає, зокрема, у порушенні встановленого законодавством обов`язку прибути за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів вручення позивачу повістки, направлення її засобами поштового зв`язку з підтвердженням отримання, доказів відмови від її отримання або інших належних доказів, які б беззаперечно свідчили про доведення до відома позивача обов`язку з`явитися для проходження військово-лікарської комісії.

За відсутності доказів належного повідомлення особи про необхідність проходження військово-лікарської комісії неможливо дійти обґрунтованого висновку про її відмову від проходження такої комісії або умисне невиконання відповідного обов`язку.

При цьому судом встановлено, що позивач своєчасно уточнив свої військово-облікові дані, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на момент винесення оскаржуваної постанови позивач мав чинне бронювання від призову на військову службу під час мобілізації.

Хоча сама по собі наявність бронювання не виключає можливості виконання військовозобов`язаним інших обов`язків, передбачених законодавством про військовий обов`язок та мобілізаційну підготовку, відповідачем не надано належних доказів того, що за обставин цієї справи позивач був належним чином викликаний для проходження військово-лікарської комісії та свідомо відмовився від її проходження.

Суд також враховує, що сама лише констатація у постанові факту непроходження або відмови від проходження військово-лікарської комісії без належного підтвердження відповідними доказами не може бути достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, який діє в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, саме на відповідача покладався обов`язок доведення правомірності прийнятої постанови та наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Однак жодних доказів належного виклику позивача для проходження ВЛК або доказів його відмови від проходження такої комісії відповідач суду не надав.

Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова містить лише загальне посилання на те, що позивач «не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК», однак не містить відомостей про дату та спосіб його виклику до ТЦК та СП, дату призначеного медичного огляду, обставини отримання ним відповідної повістки або відмови від її отримання. За відсутності таких відомостей неможливо встановити подію адміністративного правопорушення та винність особи у його вчиненні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАСУза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами ані факту належного виклику позивача для проходження військово-лікарської комісії, ані факту його відмови від її проходження, а відтак не доведено наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржувана постанова винесена без достатніх правових та фактичних підстав, а тому є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача — закриттю у зв`язку з відсутністю належних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

Вирішуючи питання щодо відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч.4 ст.134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача просив відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн.

Суд, визначаючись з розміром правничої допомоги, яка підлягає відшкодуванню позивачу, враховує, що в силу вимог ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п.80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), п.88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, в п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Підсумовуючи наведене вище, обраховуючи доцільність понесених позивачем витрат, належить аналізувати не тільки долучені докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і враховувати складність справи та складність наданих послуг.

Дослідивши подані представником позивача докази та матеріали справи, суд вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката є завищеним та таким, що не є співмірним зі складністю справи, з виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг.

Суд враховує, що предмет спору в цій справі не є складним, тому не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних та судової практики; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява не потребувала складних правових досліджень та значного аналізу справи, не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи.

Таким чином, з урахуванням опису кожної складової наданих послуг, суд дійшов висновку про завищення їх вартості та про наявність правових підстав для зменшення загальної суми заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України та враховуючи задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 665 грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 245,246,262, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити частково.

Скасувати постанову № R388027 від 03.03.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 03.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.В.Павловська

повний текст рішення складено та підписано 05.06.2026 року.