Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №947/904/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/904/26

Провадження № 2/947/1304/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

за участю секретаря – Тіщенка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, суд-

ВСТАНОВИВ:

07.01.2026 року до Київського районного суду м.Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій позивач просить - визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на зборах правління Громадської організації «ЛУЧ.Чорноморка», «Що мене звільнили з посади інженерно-технічного робітника ВАТ «Одесагаз» за крадіжку»; зобов?язати ОСОБА_2 спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію шляхом озвучення ОСОБА_2 на найближчих зборах правління Громадської організації «ЛУЧ.Чорноморка», які відбудуться після набрання судовим рішенням в даній справі законної сили, наступного тексту спростування: «18.10.2025 року на зборах правління Громадської організації «ЛУЧ.Чорноморка» мною, ОСОБА_2 , озвучувались недостовірні та неправдиві відомості відносно ОСОБА_1 , а саме те, що його звільнили з посади інженерно-технічного робітника ВАТ «Одесагаз» за крадіжку»; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 5000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та витрати на правову допомогу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2026 року вищевказана справа була розподілена судді Гниличенко М.В.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 28.01.2026 року провадження по справі було відкрито та запропоновано відповідачу надати свої письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими він обґрунтовується. Розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 17.03.2026 року.

Вказану ухвалу суду про відкриття провадження разом з судовою повісткою було направлено відповідачу ОСОБА_2 рекомендованим поштовим повідомленням на зареєстровану адресу проживання – АДРЕСА_1 , вказана адреса була зазначена у відповіді ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області.

Проте, відповідач ОСОБА_2 своїми процесуальними правами бути присутнім у судовому засідання, надавати усні та письмові пояснення, надавати відзив та заперечення проти позову не скористався, доводи позову не спростовано, будь-яких заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Учасники процесу сповіщені відповідно до вимог ст.ст.128-131 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Споришев М.О. до судового засідання не з`явились, належним чином повідомлялись, через канцелярію суду надали заяву, якою позовні вимоги підтримали, просили задовольнити та справу розглянути за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, належним чином повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України – неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених статтею.

Суд вважає, що докази, які є в матеріалах справи є повними та достатніми для розгляду справи по суті за відсутності сторін, належним чином повідомлених.

Дослідивши матеріали справи, свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Із позову вбачається, що з 04.06.2025 року ОСОБА_1 працює виконавчим директором Громадської організації «ЛУЧ.Чорноморка», яка розташована за адресою: 65037, м. Одеса, вул. Центральна, 2.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.06.2026 року позивач пояснив, що 18.10.2025 року на зборах правління Громадської організації «ЛУЧ.Чорноморка», які зібрав ОСОБА_6 , для вирішення поточних питань житлового масиву, на претензії ОСОБА_1 до ОСОБА_6 стосовно предметів кримінальних проваджень до спілкування втрутився ОСОБА_2 , який намагався образити позивача і дуже голосно повідомив в присутності свідків - «обрехав», «що мене звільнили з посади інженерно-технічного робітника ВАТ «Одесагаз» за крадіжку». Позивач ОСОБА_1 вказує, що був спеціалістом, який не відповідав за матеріальні цінності, але насправді працював та отримав підвищення за попередньою роботою до ведучого газотехнічного інспектора, а у подальшому був прийнятий на посаду головного державного газотехнічного інспектора Одеської області. Жодного разу до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, тому слова відповідача були образливими, принизили його честь та гідність у присутності осіб, мешканців житлового масиву, які були присутні на зборах правління.

Вказані вислови «що позивач є крадій, оскільки був звільнений з посади інженерно-технічного робітника ВАТ «Одесагаз» за крадіжку» є недостовірною негативною інформацією та такими, що порушують честь, гідність та ділову репутацію позивача ОСОБА_1 .

Представником позивача до позовної заяви було надано наступні документи –

-наказ № 03-06-2025 громадської організації «ЛУЧ.Чорноморка» від 03.06.2025 року про призначення виконавчим директором Громадської організації «ЛУЧ.Чорноморка» Осіпова Валерія Івановича з 04.06.2025 року з посадовим окладом, згідно штатного розкладу.

- контракт, укладений 02.06.2025 року між Громадською організацією «ЛУЧ.Чорноморка» в особі голови правління ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , проте що останній наймається на посаду Виконавчого директора (керівника) організації, на період з 02.06.2025 року по 02.06.2026 року. За цим контрактом керівник зобов`язується безпосередньо здійснювати поточне управління (керівництво) організацією, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та правління.

- інформацію з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.05.2026 року з якого вбачається, що позивач в період з 1998 по 2004 рік працював у ВАТ по газопостачанню та газифікації «Одесагаз», у період з 2004 по 2010 рік – Територіальне управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничного нагляду по Одеській області, у Чорноморському експертно-технічному центру Держгірпромнагляду, у Державному закладі післядипломної освіти «Центр підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості», у період 2013-2015 роки у Приватному підприємстві «Одеса газотепло гарант плюс» та Державному підприємстві учбово-курсовий комбінат «Харківжитлобуд», тобто позивач безперервно працював, займав посади, отримав пенсію.

-виписка із медичної картки амбулаторного(стаціонарного) хворого ОСОБА_1 за № 165 від 01.04.2026 року, з якої вбачається, що останній має низку захворювань серцево-судинної системи, тому перебуває під наглядом невролога, кардіолога та інших лікарів.

У судовому засіданні було допитано у якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які підтвердили, що 18.10.2025 року проводилось засідання правління ГО «ЛУЧ.Чорноморка», на якому були присутні мешканці жил масиву приблизно 12—15 осіб. Під час дискусії між мешканцями громадської організації ОСОБА_1 звернувся з питанням до особи, яка вважає себе головою правління Баєву А.В. щодо повернення грошових коштів до каси організації, на вказане питання ОСОБА_6 відповіді не надав, але в цей момент прихильник ОСОБА_6 – ОСОБА_2 публічно та голосно заявив, що ОСОБА_1 нібито не має права вимагати повернення коштів, оскільки сам був звільнений із займаної посади в АТ «Одесагаз» за крадіжку, крім того ОСОБА_2 поводився агресивно, підійшов впритул до ОСОБА_1 та кричав, на що ОСОБА_1 відповів, що це звинувачення неправдиве. Свідкам відомо, що внаслідок вказаних подій ОСОБА_1 захворів, піднявся тиск та він звертався до лікарів.

Суд вважає, що усі свідки підтвердили, що відповідачем було поширено недостовірну та образливу інформацію щодо позивача в їх присутності, яка не відповідає дійсності.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - постанова Пленуму ВСУ) в п.4 зазначив, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Як роз`яснено в п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 12 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення недостовірної інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірної, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Оціночними судженнями, з огляду на приписи ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені, як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, позивач повинен довести факт поширення недостовірної інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено саме його особисті немайнові права. Якщо інформація, яка порушує особисті немайнові права особи, є достовірною, вимоги про її спростування не можуть бути задоволені.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що поширену відповідачем інформацію не можна розцінювати як оціночні судження, оскільки вона носить стверджувальний характер (фактичне твердження) та може бути перевірена на предмет її достовірності.

В матеріалах справи є витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимости», з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 20.07.2026 року до кримінальної відповідальності не притягувався.

Суд приходить до висновку, що інформація, яка була доведена на загальних зборах товариства носить стверджувальний характер та може розглядатись як поширення неправдивих відомостей так, як судом встановлено, що фактично метою цих дій було приниження честі, гідності та ділової репутації певної особи, в даному випадку ОСОБА_1 .

Факти, викладені відповідачем на загальних зборах товариства проте, що позивача звільнили з посади інженерно-техничного робітника за крадіжку, є недостовірними та такими, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, як виконавчого директора ГО «ЛУЧ.Чорноморка», оскільки вони не відповідають дійсності та це можливо перевірити, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, який самоусунувся від прийняті участі в даній справі та обґрунтування своєї позиції.

Позивач, на думку суду, обрав належний засіб захисту своїх прав, звернувшись з даним позовом до суду, та вимагаючи спростування недостовірно поширеної інформації.

Відповідно п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» - якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує честь, гідність чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

Оскільки, право на відшкодування моральної шкоди в даному конкретному випадку є похідним від наявності порушеного права на честь, гідність, ділову репутацію, а таке порушення права позивача встановлено, тому суд задовольняє вимоги в частині стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача, але частково.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди є доведеними, однак з урахуванням співмірності, розмір моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 2500 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1514,00 гривень.

Що стосується витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представником позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано ордер про надання правничої допомоги від 17.03.2026 року, серії ВН 1620265, свідоцтво про право на зайнятті адвокатської діяльністю від 02.03.2010 року, Договір-доручення № 20 від 06.09.2025 року, Акт виконаних робіт по договору-дорученню № 20 про надання правової допомоги, з якого вбачається розмір гонорару 4000 грн., копії квитанції від 03.12.2025 року на суму 2000 грн. та 14.12.2025 року на суму 2000 грн., які було оплачено ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 .

Таким чином, суд вважає, що існує достатньо правових підстав для задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Споришева М.О. про розподіл судових витрат, адже стороною позивача документально доведено, що ним понесені витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн., вказана сума є обґрунтованою та співмірною предмету спору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 23, 94, 275, 297, 299 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи № 1 від 27.02.2009 року, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь та гідність, порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , наступну інформацію «що ОСОБА_1 звільнили з посади інженерно- технічного робітника ВАТ «Одесагаз» за крадіжку», поширену ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на зборах правління ГО «ЛУЧ.Чорноморка».

Зобов`язати ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , протягом десяти днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили, спростувати інформацію «що ОСОБА_1 звільнили з посади інженерно-технічного робітника ВАТ «Одесагаз» за крадіжку», у такий самий спосіб, який вона була поширена, на найближчих зборах правління «ЛУЧ.Чорноморка».

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду у розмірі 2500,00 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1514,00 /одна тисяча п`ятсот чотирнадцять/ гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 /чотири тисячі/ гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2026 року.

Суддя М. В. Гниличенко