Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №214/6937/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6937/26

3/214/1497/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 липня 2026 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Гринь Н.Г., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2026 року о 22:51 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , не виконав вимоги терміново заборонного припису серії АА № 581502 від 01.06.2026 року терміном на 10 діб, а саме: знаходився в місці проживання постраждалої особи ОСОБА_2 , чим порушив вимоги Закону України №2229-VIII від 07.12.2017 року.

ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи без участі та/або відкладення судового засідання до суду не надходило.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України», «…сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до інших учасників процесу та суду, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку…».

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції ООН про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючип.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процесу безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

Ознайомившись з матеріалами справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 , є склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а його вина підтверджена протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №413656 від 06.06.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , від 06.06.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 , від 06.06.2026 року; терміново заборонним приписом стосовно кривдника серія АА №581502 від 01.06.2026 року;

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Враховуючи характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, а також враховуючи обставини вчинення вищевказаного правопорушення, вважаю за необхідне призначити йому стягнення у вигляді штрафу в розмірі, що буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним в майбутньому нових правопорушень.

Керуючись статтями 33, ч. 2 ст. 173-8, 252, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн. 00 коп. в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням її майна в порядку, встановленому законом.

В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Суддя Гринь Н.Г.