Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №707/1877/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 707/1877/26

Провадження № 2/711/3261/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Півень С. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Черкаського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила розірвати шлюбу, укладений між сторонами та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки – ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 грн. щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття (матеріали позову сформовано та подано через систему «Електронний суд»).

В обґрунтування позову вказує, що вона – ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , який було зареєстровано 14 вересня 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1840.

Від шлюбу сторони мають доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також вказує, з 2022 року спільне проживання з відповідачем припинено у зв`язку з його виїздом за межі України. З того часу вони не підтримують сімейних відносин, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету. Спір щодо поділу спільного майна відсутній. Позивачці відомо, що відповідач перебуває за межами України, однак точне його місце проживання їй невідоме.

На переконання позивачки, подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливими і суперечить її інтересам.

Також зазначає, що донька проживає разом із нею (позивачкою) та перебуває на її повному утриманні. Відповідач працює за кордоном у сфері перевезень та періодично надає матеріальну допомогу на утримання доньки, однак її розмір є нестабільним і не гарантує належного утримання дитини, у зв`язку з чим вона вважає за необхідне визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

А тому, просила суд: розірвати шлюб між нею – ОСОБА_1 , та відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 14 вересня 2021 року. Стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 гривень щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття. Після розірвання шлюбу відновити їй дошлюбне прізвище ОСОБА_4 .

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 12.05.2026р. матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів направлені за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

03.06.2026р. матеріали даної позовної заяви надійшли до Придніпровського районного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу між суддями передані у провадження судді Скляренко В.М.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.06.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11.06.2026р. позивачкою ОСОБА_1 до суду подано заяву про зміну позовних вимог, в якій вона зазначає, що первісно нею були заявлені вимоги до відповідача про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 грн. щомісячно. На даний час, вона визначилася та просить стягнути із відповідача аліменти на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше мінімального розміру аліментів, визначеного законом, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення донькою повноліття.

11.06.2026р. позивачкою ОСОБА_1 до суду подано заяву, в якій вона просила після розірвання шлюбу залишити їй прізвище ОСОБА_5 .

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку. Разом з тим, 14.07.2026р. до суду позивачкою подано заяву, в якій вона просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги задовольнити з урахуванням заяви про зміну способу стягнення аліментів та заяви щодо залишення їй прізвища ОСОБА_5 . Також зазначила, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився. Про час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду за зареєстрованим місцем проживання. Натомість судова повістка повернулась до суду без вручення відповідачу з причин відсутності останнього за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК суд вважає належним повідомленням. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідача шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.

Отже, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України та зі згоди позивачки, викладеної в заяві від 14.07.2026р. судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, а також оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Статтею 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За приписами ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно зі статтею 110 СК, один з подружжя має право пред`явити до суду позов про розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 14.09.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 був укладений шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1840 (а.с. 3).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є відповідач – ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_1 , що стверджується відповідним свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 (а.с. 7).

Також в судовому засіданні встановлено, що на даний час подружні відносини між сторонами не підтримуються, сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть, шлюб носить формальний характер.

Таким чином, враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, оскільки її перебування у шлюбі з відповідачем не ґрунтується на принципі вільного волевиявлення, а за таких обставин позовні вимоги позивачки в частині розірвання шлюбу підлягають до задоволення.

Що стосується прізвища, яке буде мати позивачка після розірвання шлюбу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Таким чином, зміна шлюбного прізвища на дошлюбне або залишення на шлюбному прізвищі залежить виключно від волевиявлення особи, яка змінила своє дошлюбне прізвище.

Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», а саме ч. 6 ст. 15 встановлює, що той з подружжя, який бажає відновити своє дошлюбне прізвище, повинен заявити про це в органі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу.

Крім того, судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом зі своєю матір`ю – позивачкою ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні, про що остання вказує в своїй позовній заяві. Відповідач зазначені доводи не спростував.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України від 26.04.2001 року «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Аліменти – це обов`язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім`ї інших, які потребують цього.

За положеннями ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За приписами ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначаються судом.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , який є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язаний утримувати свою малолітню доньку до досягнення нею повноліття, а також, беручи до уваги, що, всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачкою вимог та встановлених судом обставин спірних правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи 04.05.2026 року і продовжувати до досягнення донькою повноліття.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

При цьому варто звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачкою вимог та встановлених судом обставин спірних правовідносин.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 311 грн. 20 коп. (за позовні вимоги про розірвання шлюбу) та судовий збір на користь держави 1 311 грн. 20 коп. (за позові вимоги про стягнення аліментів).

Керуючись ст. ст. 24, 46, 84, 105, 112, 155, 179, 180, 181, 183 СК України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273,280-284 ЦПК України (в ред. від 03.10.2017 року), Законом України «Про судовий збір», суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ), зареєстрований 14.09.2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1840 - р о з і р в а т и.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.05.2026 року і продовжувати до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 1 311 грн. 20 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1 311 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 20 липня 2026 року.

Головуючий : В.М. Скляренко