Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №357/11176/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11176/26

3/357/3516/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.07.2026 суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Руслан Озадовський, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Київській області полк патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,

представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - адвоката Володька Ігоря Степановича,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувають матеріали справи відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 685151 від 06.06.2026 вбачається, що 06.06.2026 о 01 год. 50 хв. гр. ОСОБА_1 , рухаючись в Київській області, м. Біла Церква, вул. Василя Стуса, 6, керував транспортним засобом електросамокатом JET з номерною табличкою НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку за допомогою приладу газоаналізатора «Драгер», результат огляду позитивний, 1.06%, від проходження огляду в найближчому медичному закладі водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9. а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Матеріали справи надійшли до суду 30.06.2026. Розгляд справи було призначено на 13.07.2026.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Володько І. С., повідомив, що ОСОБА_1 не визнає вину у вчиненні адміністративного правопорушення та заперечує факт керування транспортним засобом у день події. Зі слів представника, транспортним засобом керував товариш ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , який перебував разом із ним, тоді як ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, незважаючи на те, що адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП були складені саме відносно нього.

Крім того, представник посилався на порушення працівниками поліції процедури оформлення адміністративних матеріалів. Зокрема, зазначав, що ОСОБА_1 є неповнолітнім, а тому відповідно до ст. 270 КУпАП та ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію» його опитування мало проводитися виключно у присутності батьків або законних представників. Проте, як зазначав представник, пояснення у ОСОБА_1 були відібрані з порушенням вимог зазначених норм. Також представник звертав увагу на те, що особі не було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення та копію направлення на огляд, чим, на його думку, було порушено вимоги Інструкції щодо оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.

Представник заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою виклику та допиту ОСОБА_2 , який, за його твердженням, безпосередньо керував транспортним засобом у день події. У зв`язку з цим судове засідання було відкладено на 20.07.2026.

У судовому засіданні 20.07.2026 особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у присутності свого представника, вину не визнав та пояснив, що того дня вони зі ОСОБА_2 поверталися додому на електросамокаті, яким керував саме ОСОБА_2 . Після прибуття до місця призначення ОСОБА_2 попросив ОСОБА_1 потримати електросамокат, оскільки мав намір ненадовго відійти та не хотів вимикати транспортний засіб, плануючи продовжити на ньому рух до свого місця проживання. За словами ОСОБА_1 , саме в цей момент до них під`їхали працівники поліції. Він неодноразово повідомляв поліцейських про те, що транспортним засобом не керував, а лише тримав його, про що також повідомляв і ОСОБА_2 .

У цьому ж судовому засіданні було допитано ОСОБА_2 у присутності представника. ОСОБА_2 підтвердив викладені ОСОБА_1 обставини та пояснив, що саме він керував електросамокатом у день події. Крім того, зазначив, що одразу повідомив працівників поліції про те, що саме він був водієм транспортного засобу, та наполягав на складанні адміністративних матеріалів відносно нього.

За результатами розгляду справи представник Володько І. С. заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідка, представника, дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляд визначається Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затв. Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735) (далі по тексту Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (затв. Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008) (далі по тексту Порядок).

Так, згідно з п. 2 Порядку - огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до п. 3 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Таким чином, за наявності ознак алкогольного сп`яніння поліцейський проводить огляд за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Згідно з п. 7 Інструкції, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Відповідно до п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.03.2023 (справа № 127/5920/22, провадження № 61-10553св22) використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна. Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму належить до механічних транспортних засобів.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Склад правопорушення містить в собі: об`єкт; об`єктивну сторону; суб`єкт; суб`єктивну сторону. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно встановити наявність об`єктивної та суб`єктивної сторони даного правопорушення.

В даному випадку об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є саме керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного), а його суб`єктом є будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП) на момент керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують їх увагу та швидкість реакції, незалежно від наявності чи відсутності посвідчення водія.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в пункті 27 роз`яснено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

З наведеного слідує, що само по собі керування транспортним засобом необхідно розуміти як технічну дію водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу, а отже знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адмінправопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.

Так, з дослідженого судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом електросамокатом JET з номерною табличкою НОМЕР_1 . При цьому, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово заперечував факт керування вказаним транспортним засобом (Clip-0 01:53:02; 02:06:15).

Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, відсутні правові підстави вважати його суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та покладати на нього обов`язок проходження огляду на стан сп`яніння.

А показання свідка ОСОБА_2 є послідовними, логічними, узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 та не спростовуються іншими належними і допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, ключова обставина, яка підлягала доведенню у даній справі, а саме факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, належними та допустимими доказами свого підтвердження не знайшла.

Окремо суд звертає увагу на доводи представника щодо недотримання працівниками поліції особливостей провадження у справах про адміністративні правопорушення стосовно неповнолітньої особи.

Так, на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був неповнолітнім, що покладало на працівників поліції обов`язок забезпечити додаткові гарантії захисту його прав під час оформлення адміністративних матеріалів.

Відповідно до ст. 270 КУпАП законні представники мають право представляти інтереси особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, якщо така особа є неповнолітньою. Залучення законного представника у таких випадках спрямоване на забезпечення реалізації неповнолітньою особою права на захист, належного розуміння нею суті процесуальних дій, своїх прав та обов`язків, а також наслідків надання пояснень чи відмови від них.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію» опитування малолітньої або неповнолітньої особи здійснюється за участю батьків (одного з них), іншого законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. Така вимога встановлена законодавцем з метою недопущення психологічного тиску на неповнолітню особу, забезпечення добровільності надання нею пояснень та належної реалізації гарантованого законом права на захист.

Разом з тим із матеріалів справи не вбачається, що під час відібрання пояснень у ОСОБА_1 були забезпечені зазначені гарантії. Матеріали справи не містять жодних відомостей про участь батьків, іншого законного представника, педагога чи психолога, а також не містять будь-яких даних, які б свідчили про неможливість забезпечення їх участі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що під час оформлення адміністративних матеріалів працівниками поліції не було належним чином забезпечено процесуальні гарантії, встановлені законодавством для неповнолітніх осіб. Такі порушення свідчать про недотримання вимог закону під час збирання доказів та підлягають оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи.

Крім того, представник обґрунтовано звертав увагу на те, що ОСОБА_1 не було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення та направлення на проходження медичного огляду. Дотримання встановленої законом процедури оформлення матеріалів у справах про адміністративні правопорушення має істотне значення для забезпечення права особи на захист, оскільки саме своєчасне отримання відповідних документів надає особі можливість належним чином реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Таким чином, досліджені судом докази не підтверджують поза розумним сумнівом, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у момент виявлення працівниками поліції. Водночас під час оформлення адміністративних матеріалів було допущено істотні порушення процесуального порядку, зокрема не забезпечено передбачених законом гарантій неповнолітньої особи та не дотримано вимог щодо вручення процесуальних документів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б у своїй сукупності беззаперечно підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з положенням ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного, оцінивши вимоги чинного законодавства та наявні у справі докази в їх сукупності, суддя доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Враховуючи, що на ОСОБА_1 адміністративне стягнення не може бути накладене за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, судовий збір у провадженні за даною справою також не підлягає стягненню з останнього.

На підставі викладеного, керуючись статтями 130 ч. 1, 221, 245, 247, 266, 283, 284КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,- закрити.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною пятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

СуддяРуслан ОЗАДОВСЬКИЙ