Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №403/502/25 — Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/502/25 провадження № 2/403/118/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Атаманової С.Ю., при секретарі судового засідання Карпяк Л.І.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Чепурнова В.І.,

представника відповідачів - адвоката Кривенка М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на обов`язкову частку у спадщині,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чепурнов В.І. , з урахуванням поданої 04 березня 2026 року заяви про зміну предмета позову (а.с.207-209 т.1), прийнятої до судового розгляду, звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання за позивачем права власності на обов`язкову частку у спадщині після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька позивача - ОСОБА_4 у розмірі 1/2 частини на наступне майно: земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 7,689 га, кадастровий номер: 3525880300:02:000:0277; земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 0,9930 га, кадастровий номер: 3525880300:02:000:0273; земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,2400 га, кадастровий номер: 3525880300:02:000:2499, які розташовані на території Устинівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області (колишня території Ганно-Леонтовичівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області).

Заявлені вимоги обгрунтовані тим, що після смерті батька позивач 05 листопада 2019 року звернувся до приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Трутня О.Я. з письмовою заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на належні батьку земельні ділянки позивачу було відмовлено у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та ненаданням доказів про право на спадкування обов`язкової частки у спадщині на підставі ст.1241 ЦК України. Разом з тим, 25 грудня 2016 року Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, а відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії. Враховуючи, що на підставі заповіту ОСОБА_4 , посвідченого 11 травня 2019 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Величко В.О. за реєстровим №137, спадкоємцями майна батька позивача є відповідачі, яким були видані свідоцтва про право на спадщину по 1/2 частки кожному на земельну ділянку площею 7,689 га, кадастровий номер: 3525880300:02:000:0277; земельну ділянку 0,9930 га, кадастровий номер: 3525880300:02:000:0273 та земельну ділянку площею 8,2400 га, кадастровий номер: 3525880300:02:000:2499, а позивач по справі є пенсіонером та має право на спадщину за законом на обов`язкову частку, адвокат Чепурнов В.І. прохав задоволити позов в повному обсязі заявлених вимог. У поданому до суду відзиві на позовну заяву (зі зміненим предметом позову) представник відповідачів - адвокат Кривенко М.П. прохав відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. На обгрунтування заперечень проти позову зазначив про те, що позивач є сином спадкодавця ОСОБА_4 та належить до першої черги права на спадкування за законом. Враховуючи наявність у спадкодавця іншого сина - ОСОБА_2 , обов`язкова частка позивача становила б не 1/2 всієї спадщини, а половину частки, яка належала б кожному з двох синів у разі спадкування за законом - 1/4. Разом з тим, у позивача не виникло права на успадкування, оскільки непрацездатність і наявність права на обов`язкову частку встановлюється на день відкриття спадщини - день смерті ОСОБА_4 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому помилковим є посилання в позові на визначення «непрацездатні громадяни» в чинній редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до абз.17 ст.1 Закону (у редакції, що діяла до 30 квітня 2022 року) непрацездатними визнавалися особи, які досягли встановленого ст.26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону. Позивач посилається на наявність у нього права на обов`язкову частку у спадщині посилаючись на призначення йому пенсії на пільгових умовах, однак на час відкриття спадщини йому не було 60 років, як того вимагала норма ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для набуття статусу непрацездатної особи. Враховуючи практику Верховного Суду, факт набуття позивачем права на пенсію на пільгових умовах не свідчить про те, що він є непрацездатною особою у розумінні ст.1241 ЦК України і має право на обов`язкову частку у спадщині (а.с.23-25 т.2).

В судовому засіданні по розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 підтримав позов та прохав суд його задоволити. Пояснив, що на момент смерті батька ОСОБА_4 йому було 58 років, але він отримував пенсію за віком з 55 років згідно зі Списком №2.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Чепурнов В.І. підтримав позов та прохав суд його задоволити з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково зазначив про те, що на час смерті спадкодавця позивач був непрацездатною особою, пенсіонером, а тому мав право на 1/2 частину кожної із трьох земельних ділянок, належних його батькові. Крім того, позивач подавав при зверненні до нотаріуса копію пенсійного посвідчення і документи про призначення йому пенсії, однак ці документи не були взяті нотаріусом до уваги і вони відсутні у спадковій справі. Також прохав суд звернути увагу на те, що правовідносини з приводу виділення позивачу обов`язкової частки у спадщині після смерті його батька розпочалися в 2019 році і продовжуються на цей час, а тому посилання представника відповідачів на положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, що діяла до 30 квітня 2022 року) є незаконним.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті представник відповідачів - адвокат Кривенко М.П. позов не визнав та заперечив проти його задоволення у зв`язку з відсутністю у позивача ОСОБА_1 права на обов`язкову частку у спадщині після смерті його батька ОСОБА_4 з огляду на те, що до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження наявності у позивача групи інвалідності чи непрацездатності на час відкриття спадщини, і представником позивача помилково застосовані до спірних правовідносин сторін положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у чинній редакції.

На виконання вимог п.п.2, 3 ч.3 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи, та процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження (а.с.32-33 т.1).

Ухвалою суду від 01 січня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача - адвоката Чепурнова В.І. про забезпечення його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (а.с.40, 68 т.1).

Ухвалою суду від 08 січня 2026 року задоволено заяву представника позивача - адвоката Чепурнова В.І. про його участь в судовому засіданні 08 січня 2026 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с.74-75, 82 т.1).

Ухвалою суду від 08 січня 2026 року витребувано від приватного нотаріуса Кропивницького нотаріального округу Кіровоградської області Трутня О.Я. копію спадкової справи, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та згідно положень п.4 ч.5 ст.198 ЦПК України в підготовчому засіданні оголошено перерву (а.с.87-88, т.1).

Ухвалою суду від 04 лютого 2026 року задоволено заяву представника відповідачів - адвоката Кривенка М.П. про його участь в судовому засіданні 04 лютого 2026 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с.110, 174 т.1).

Ухвалою суду від 09 березня 2026 року задоволено заяву представника позивача - адвоката Чепурнова В.І. про його участь в судовому засіданні 09 березня 2026 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с.187, 216 т.1).

Ухвалою суду від 09 березня 2026 року задоволено заяву представника відповідачів - адвоката Кривенка М.П. про його участь в судовому засіданні 09 березня 2026 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с.202, 217 т.1).

Ухвалою суду від 09 березня 2026 року, постановленою судом в порядку ч.5 ст.259 ЦПК України (без оформлення окремим документом), задоволено клопотання представника відповідачів - адвоката Кривенка М.П. про відкладення підготовчого засідання на інші дату та час, а також відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Чепурнова В.І. про розгляд заяви про збільшення позовних вимог в даному підготовчому засіданні (а.с.214, 220 т.1).

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року задоволено заяву представника позивача - адвоката Чепурнова В.І. про його участь в судовому засіданні 31 березня 2026 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с.1 т.2).

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року задоволено заяву представника відповідачів - адвоката Кривенка М.П. про його участь в підготовчому засіданні 31 березня 2026 року та наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с.2 т.2).

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зі зміненими позовними вимогами, викладеними в поданій до суду позовній заяві від 04 березня 2026 року, а саме: визнання за позивачем права власності на обов`язкову частку у спадщині у розмірі 1/2 частин трьох земельних ділянок. Підготовче засідання відкладено на інші дату та час із встановленням відповідачам строку для подання відзиву на позовну заяву зі зміненими вимогами (а.с.207-209 т.1, а.с.7-8 т.2).

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року про закриття підготовчого провадження цивільну справу було призначено до судового розгляду по суті, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив (а.с.40-41 т.2).

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року задоволено заяву представника позивача - адвоката Чепурнова В.І. про його участь в судовому засіданні 04 червня 2026 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с.64, 69 т.2).

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року, постановленою судом в порядку ч.5 ст.259 ЦПК України (без оформлення окремим документом), задоволено клопотання представника позивача - адвоката Чепурнова В.І. про відкладення судового засідання на інші дату та час з огляду на його участь у кримінальному провадженні в іншому суді (а.с.73 т.2).

Ухвалою суду від 08 липня 2026 року задоволено заяву представника позивача - адвоката Чепурнова В.І. про його участь в судовому засіданні 08 липня 2026 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с.102 т.2).

Ухвалою суду від 08 липня 2026 року, постановленою судом в порядку ч.5 ст.259 ЦПК України (без оформлення окремим документом), розгляд цивільної справи продовжено за наявними матеріалами без урахування відповіді на відзив (а.с.105 т.2).

Ухвалою суду від 08 липня 2026 року, постановленою судом в порядку ч.5 ст.259 ЦПК України (без оформлення окремим документом), на підставі ч.2 ст.222 ЦПК України залишено без розгляду заявлене представником позивача - адвокатом Чепурновим В.І. клопотання про забезпечення доказів шляхом їх витребування у приватного нотаріуса Трутня О.Я. та направлення ухвали для виконання до державної виконавчої служби (а.с.106 т.2).

Заслухавши пояснення учасників судового процесу та безпосередньо дослідивши письмові докази у справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом по справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Ганно-Леонтовичеве Устинівського району Кіровоградської області у віці 82 років помер гр-н ОСОБА_4 (а.с.117 зворот т.1).

На день смерті ОСОБА_4 проживав один, що підтверджується довідкою №360 від 01 листопада 2019 року, виданою виконавчим комітетом Ганно-Леонтовичівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с.118 т.1).

Дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Ганно-Леонтовичеве Устинівського району Кіровоградської області у віці 82 років. На час смерті з нею був зареєстрований та постійно проживав її чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.132, 137 т.1).

Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю (серія І-КР №008268), зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №906 від 26 березня 2001 року та відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, гр-ну ОСОБА_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером: 3525880300:02:000:2499, площею 8,24 га, розташована на території Ганно-Леонтовичівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, державна реєстрація якої була проведена 25 грудня 2012 року (а.с.141 зворот-142, 142 зворот т.1).

Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю (серія КР №000015), зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 09 жовтня 1995 року та відомостей з Державного земельного кадастру про земельні ділянки ОСОБА_5 на праві приватної власності належали земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства з кадастровим номером: 3525880300:02:000:0277, площею 7.6899 га та з кадастровим номером: 3525880300:02:000:0273 площею 0,9930 га, розташовані на території Ганно-Леонтовичівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с.145, 146-147, 148 зворот-150 т.1).

Позивач по справі ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_4 (а.с.120 зворот т.1).

Відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є внуками ОСОБА_4 , як рідні діти його меншого сина ОСОБА_6 (а.с.126, 126 зворот, 129, 140 т.1).

12 березня 2013 року ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Устинівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Трутнем О.Я. та зареєстрований в реєстрі за №211, за яким усе майно та майнові права, що належать та будуть належати йому на день смерті, ОСОБА_4 заповідав своєму сину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.129 зворот-130 т.1).

11 травня 2019 року ОСОБА_4 був складений заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величком В.О. та зареєстрованим в реєстрі за №137, за яким ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив заповідальне розпорядження, а саме: усі належні йому на момент складання цього заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому, та усе майно, де б воно не було із чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, він заповідає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.131 т.1).

Відсутність інших заповітів ОСОБА_4 підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (а.с.123).

05 листопада 2019 року позивачем по справі ОСОБА_1 приватному нотаріусу Устинівского районного нотаріального округу Кіровоградської області Трутню О.Я. була подана заява про прийняття ним за законом всього майна, майнових прав та обов’язків, що належать його батькові ОСОБА_4 на день смерті, на підставі якої приватним нотаріусом Трутнем О.Я. заведена спадкова справа №185-2019 (а.с.117 т.1).

08 листопада 2019 року відповідачем ОСОБА_2 приватному нотаріусу Устинівського районного нотаріального округу Трутню О.Я. була подана заява про прийняття ним за заповітом від 11 травня 2019 року за реєстровим №137 всього майна, майнових прав та обов’язків, що належать його померлому діду ОСОБА_4 на день його смерті, та того, що він прийняв після смерті своєї дружини ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформив своїх спадкових прав (а.с.124 т.1).

08 листопада 2019 року аналогічну за змістом заяву про прийняття спадщини за заповітом від 11 травня 2019 року за реєстровим №137 після смерті діда ОСОБА_4 була подана приватному нотаріусу Трутню О.Я. і відповідачем по справі ОСОБА_3 , прізвище якої змінилось на « ОСОБА_8 » у зв’язку з проведенням 10 серпня 2022 року державної реєстрації її шлюбу з гр-ном ОСОБА_9 (а.с.127, 140 т.1).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29 червня 2021 року за №186-02-31 приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Трутнем О.Я. відмовлено позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,24 га та на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 8,68 га з огляду не надання спадкоємцем правовстановлюючих документів на вищезазначене нерухоме майно та доказів на право спадкування обов`язкової частки у спадщині на підставі ст.1241 ЦК України (а.с.135 зворот, а.с.136 т.1).

19 січня 2023 року приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Трутнем О.Я. відповідачу ОСОБА_3 було видане свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за №13, про право на спадщину за заповітом, посвідченим 11 травня 2019 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величком В.О. за реєстровим №137, в розмірі 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,2400 га, кадастровий номер: 3525880300:02:000:2499, що розташована на території Устинівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області (колишня територія Ганно-Леонтовичівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області) (а.с.161 зворот т.1).

19 січня 2023 року приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Трутнем О.Я. відповідачу ОСОБА_2 було видане свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за №15, про право на спадщину за заповітом, посвідченим 11 травня 2019 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величком В.О. за реєстровим №137, в розмірі 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,2400 га, кадастровий номер: 3525880300:02:000:2499, що розташована на території Устинівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області колишня територія Ганно-Леонтовичівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с.163 зворот т.1).

Державна реєстрація права власності відповідача ОСОБА_3 на 1/2 частку земельної ділянки площею 8,24 га, кадастровий номер 3525880300:02:000:2499 була проведена приватним нотаріусом Трутнем О.Я. 19 січня 2023 року, номер відомостей про речове право: 49013597, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.53 т.1).

Державна реєстрація права власності відповідача ОСОБА_2 на 1/2 частку земельної ділянки площею 8,24 га, кадастровий номер 3525880300:02:000:2499 була проведена приватним нотаріусом Трутнем О.Я. 19 січня 2023 року, номер відомостей про речове право: 49013686, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.53 т.1).

19 січня 2023 року приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Трутнем О.Я. відповідачу ОСОБА_3 було видане свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за №17, про право на спадщину за заповітом, посвідченим 11 травня 2019 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величком В.О. за реєстровим №137, в розмірі 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 7,6899 га, кадастровий номер: 3525880300:02:000:0277, що розташована на території Устинівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області (колишня територія Ганно-Леонтовичівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області) (а.с.165 зворот т.1).

19 січня 2023 року приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Трутнем О.Я. відповідачу ОСОБА_2 було видане свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за №18, про право на спадщину за заповітом, посвідченим 11 травня 2019 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величком В.О. за реєстровим №137, в розмірі 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 7,6899 га, кадастровий номер: 3525880300:02:000:0277, що розташована на території Устинівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області (колишня територія Ганно-Леонтовичівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області) (а.с.167 зворот т.1).

19 січня 2023 року приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Трутнем О.Я. відповідачу ОСОБА_3 було видане свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за №19, про право на спадщину за заповітом, посвідченим 11 травня 2019 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величком В.О. за реєстровим №137, в розмірі 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 0,9930 га, кадастровий номер: 3525880300:02:000:0273, що розташована на території Устинівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області (колишня територія Ганно-Леонтовичівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області) (а.с.169 т.1).

19 січня 2023 року приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Трутнем О.Я. відповідачу ОСОБА_2 було видане свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за №20, про право на спадщину за заповітом, посвідченим 11 травня 2019 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величком В.О. за реєстровим №137, в розмірі 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 0,9930 га, кадастровий номер: 3525880300:02:000:0273, що розташована на території Устинівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області (колишня територія Ганно-Леонтовичівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області) (а.с.170 зворот т.1).

Відомостей про звернення інших спадкоємців померлого ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини після його смерті матеріали спадкової справи №185-2019 не містять (а.с.115-173 т.1).

За змістом відповіді, наданої приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Трутнем О.Я. від 25 червня 2025 року за вих.№205-01-16, позивачу ОСОБА_1 на його заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки площею 8,24 га та 8,68 га було повідомлено про те, що на дату надання відповіді нотаріусу не відомо про рішення суду щодо незаконності постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії 29 червня 2021 року за №186-02-31 та зобов’язання її вчинити. Також позивачу роз’яснено про те, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину на підставі ч.1 ст.1300 ЦК України, або ж на підставі ч.2 ст.1300 ЦК України на його вимогу за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. Одночасно у відповіді приватним нотаріусом також зазначено про надання ним раніше відповіді 14 березня 2023 року на подібне звернення позивача, яке надсилалось останнім 18 лютого 2023 року (а.с.10 т.1).

Згідно з відомостями про перерахунок пенсії, проведеного 24 березня 2025 року Криворізьким південним об’єднаним управлінням ПФУ, позивачу ОСОБА_1 призначена пенсія за віком (шифр 101); умови призначення: Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; тривалість страхового стажу (повного) 44 роки 10 місяців 14 днів; особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий 25 січня 2017 року (а.с.9).

Виконуючи приписи ч.1 ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним учасникам справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.1216 Цивільного кодексу України (далі по тексту рішення - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.4 ст.46 цього Кодексу).

Право на спадкування мають особи, визначені в заповіті (ч.1 ст.1223 ЦК України).

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст.1241 ЦК України). Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини (ч.3 ст.1235 ЦК України). Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із зазначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або інші майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов’язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

Як вбачається зі змісту поданої до суду позовної заяви та наданих під час розгляду справи по суті пояснень, на обгрунтування заявленої до відповідачів вимоги позивач та його представник посилаються на наявність у позивача ОСОБА_1 права на обов’язкову частку у спадщині, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_4 у вигляді трьох земельних ділянок, а саме: призначення позивачу 25 грудня 2016 року пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, внаслідок чого до смерті батька він досяг 55 років, мав відповідний стаж роботи в шкідливих умовах праці та відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року, яким передбачено, що непрацездатними є громадяни, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі і на пільгових умовах, позивач набув статусу непрацездатного.

Надаючи оцінку наведеним доводам позивача та його представника, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 09 травня 2024 року у справі №761/22711/19, право на обов’язкову частку - це суб’єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту…Коло осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з’ясуванні чи відноситься певний суб’єкт до кола осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб’єктів, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини.

Отже, обставина належності позивача ОСОБА_1 до осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , мала існувати саме на дату смерті останнього, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до абз.17 ст.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на дату відкриття спадщини 22 травня 2019 року), непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Крім того, розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в ч.1 ст.1241 ЦК України щодо права на обов’язкову частку у спадщині, Конституційний Суд України у рішенні від 11 лютого 2014 року №1-рп/2014 (справа про право на обов’язкову частку у спадщині неповнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця), виходив з положень ч.3 ст.75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I, II та III групи, а також положень пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний», а саме ч.4 ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» та абз.17 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та вирішив, що «в аспекті конституційного звернення положення ч.1 ст.1241 ЦК України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов’язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку незалежно від групи інвалідності. При цьому, висновків щодо наявності права на отримання обов’язкової частки іншими категоріями «непрацездатних» дітей спадкодавця вказане рішення Конституційного Суду України не містить.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на дату відкриття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 мав вік повних 57 років, тобто згідно з наведеними вище приписами Закону він не досяг пенсійного віку, за наявності якого у нього виникало б право на обов’язкову частку у спадщині, як непрацездатного сина спадкодавця; не був особою з інвалідністю і спадкодавець ОСОБА_4 не був його годувальником, враховуючи наявність у позивача самостійного доходу.

З огляду на викладене, позивач ОСОБА_1 не мав права на обов’язкову частку у спадщині станом на 22 травня 2019 року, оскільки таке право у нього не виникло, а тому правові підстави для застосування судом до спірних правовідносин сторін положень ст.1241 ЦК України відсутні.

Наведене представником позивача - адвокатом Чепурновим В.І. в судовому засіданні по розгляду справи по суті та в додаткових поясненнях від 07 липня 2026 року твердження про те, що правовідносини з приводу виділення позивачу обов’язкової частки, які розпочалися у 2019 році, тривають і на даний час, а тому до спору у справі потрібно застосувати принцип «триваючих правовідносин», є помилковим та таким, що не грунтується на змісті правових норм, які регулюють порядок спадкування, оскільки встановлення кола суб’єктів, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, жодним чином не пов’язане з певним триваючим періодом у часі (строком), а обмежується однією конкретною датою, з настанням якої пов’язана подія, що яка має юридичне значення, - день смерті спадкодавця.

Дійсно, згідно зі змінами, внесеними у ст.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Законом України №2040-ІХ від 15 лютого 2022 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства», який набрав чинності 30 квітня 2022 року, значення терміну «непрацездатні громадяни» було викладено в наступному змісті - «особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах та дострокової пенсії» (далі - Закон №2040-ІХ).

Разом з тим, суд констатує, що без наявності в позивача права на обов’язкову частку у спадщині станом на 22 травня 2019 року (день смерті спадкодавця ОСОБА_4 ), не можуть існувати і будь-які правовідносини, пов’язані із подальшим виділенням йому цієї частки, в тому числі і на дату звернення до суду з даним позовом після внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Законом №2040-ІХ.

У постанові від 27 травня 2020 року у справі №750/10857/17 Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що отримання позивачем пенсії не свідчить про її непрацездатність і не дає їй права на обов’язкову частку у спадщині, оскільки у осіб, які не досягли встановленого чинним законодавством пенсійного віку, але які мають право на отримання пенсії на пільгових умовах, право на обов’язкову частку у спадщині не виникає.

Натомість отримання особою пенсії за віком на пільгових умовах не свідчить про її непрацездатність в розумінні ст.1241 ЦК України як особи, що має право на обов’язкову частку у спадщині.

Аналогічні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №208/9389/15-ц, від 26 вересня 2019 року у справі №303/674/17 та від 23 жовтня 2019 року у справі №285/2298/16-ц.

Суд також оцінює, як необгрунтовані, наведені представником позивача в судовому засіданні аргументи щодо повідомлення позивачем при зверненні до приватного нотаріуса Трутня О.Я. про те, що він є пенсіонером з наданням відповідних підтверджуючих документів та щодо неповноти відображення у спадковій справі ОСОБА_4 всіх документів, які надавались позивачем для оформлення спадщини, оскільки відповідно до п.п.11.3.6, 11.3.7 п.11.3 розділу ХІ Правил ведення нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 грудня 2010 року №3253/5 (з наступними змінами), спадкова справа вважається закінченою за датою видачі останнього свідоцтва про право на спадщину, якщо на підставі поданих заяв про видачу свідоцтва про право на спадщину було видано відповідні свідоцтва всім спадкоємцям, які закликалися до спадкування, та на все майно, заявлене такими спадкоємцями. Усі інші заяви, подані після закінчення спадкової справи, вважаються такими, що подані додатково.

З огляду на викладене, судом встановлено, що спадкова справа №185-2019 до майна померлого ОСОБА_4 була заведена 05 листопада 2019 року та закінчена 19 січня 2023 року, що відповідає даті видачі відповідачам по справі свідоцтв про право на спадщину за заповітом.

Натомість листування позивача ОСОБА_1 з приватним нотаріусом Трутнем О.Я. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину з урахуванням права на обов’язкову частку у спадщині здійснювалось вже після закінчення спадкової справи, що безпосередньо підтверджується змістом відповіді приватного нотаріуса від 25 червня 2025 року за вих.№205-01-16, в якій міститься посилання на заяви позивача від 18 лютого 2023 року та від 27 травня 2025 року (а.с.10 т.1).

Крім того, у поданій 29 червня 2021 року до приватного нотаріуса Трутня О.Я. заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на належні ОСОБА_4 дві земельні ділянки площею 8,24 га та 8,68 га, позивачем було зазначено про прийняття ним зазначеного спадкового майна за законом на підставі ст.1269 ЦК України (подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем) без жодного посилання на норми ст.1241 ЦК України.

Також суд зауважує, що постанова приватного нотаріуса Трутня О.Я. від 29 червня 2021 року за №186-02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в тому числі і з урахуванням не надання спадкоємцем доказів на право спадкування обов’язкової частки у спадщині на підставі ст.1241 ЦК України, позивачем ОСОБА_1 не оскаржувалась, докази протилежного в матеріалах цивільної справи відсутні. За вказаних обставин доводи представника позивача про неправомірність дій приватного нотаріуса Трутня О.Я. є безпідставними. За змістом ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час судового розгляду позивачем ОСОБА_1 та його представником - адвокатом Чепурновим В.І. не було надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження непрацездатності позивача саме на момент відкриття спадщини -смерті його батька ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та, як наслідок, недоведено віднесення позивача до кола суб’єктів, які мають право на обов’язкову частку у спадщині на підставі ст.1241 ЦК України, а тому позов не підлягає до задоволення з огляду на його недоведеність.

При цьому, за встановлених судом обставин, належність позивача ОСОБА_1 до спадкоємців першої черги за законом не може свідчити про наявність у нього порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку, з огляду на фундаментальний принцип спадкового права - свободу заповіту, який включає необхідність поваги до волі заповідача та обов’язковість її виконання.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі №582/18/21).

Також суд звертає увагу, що відповідно до правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі №504/3606/14-ц, що ЦК України передбачає два способи захисту прав спадкоємця, якому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину: «внесення змін до свідоцтва про право на спадщину» (ст.1300 ЦК України) та «визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину» (ст.1301 ЦК України). Вибір способу захисту здійснює позивач. Свідоцтво про право на спадщину підлягає визнанню недійсним у випадку доведення існування «вад» на момент його видачі, які свідчать про те, що особа, якій видано свідоцтво, не мала права на спадкування (особа не є спадкоємцем, спадкоємці попередньої черги прийняли спадщину, заповіт є нікчемним тощо). Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину застосовується за умови наявності у спадкоємця, якому воно видане, права на спадкування, однак в іншому розмірі, з огляду на невраховані права на спадщину інших спадкоємців. Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як на підставі рішення суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину. З матеріалів спадкової справи №185-2019, заведеної до майна померлого ОСОБА_4 , вбачається видача 19 січня 2023 року відповідачам по справі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку зазначеного в цих свідоцтвах майна (земельні ділянки площею 8,2400 га, 7,6899 га та 0,9930 га), право власності на обов`язкову частку у розмірі 1/2 яких ОСОБА_1 прохав суд визнати за ним згідно поданого до суду позову.

Зазначені свідоцтва про право на спадщину за заповітом є чинними, належні докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, навіть за умови наявності у позивача права на спадкування обов`язкової частки у спадщині після смерті батька ОСОБА_4 , що не було доведено під час судового розгляду, обраний ним спосіб захисту - визнання права власності не відповідає характеру правовідносин сторін та не є ефективним в контексті обставин цієї справи, а тому позов не підлягав би задоволенню з цієї підстави.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що судовими витратами при розгляді даної справи є сплачений позивачем ОСОБА_1 судовий збір у загальному розмірі 3556 грн. 76 коп. і в задоволенні позову відмовлено, суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на відповідачів обов’язку відшкодувати на користь позивача вказану суму судового збору в порядку розподілу судових витрат між сторонами.

З огляду на відмову в позові та відсутність доказів на підтвердження обсягу наданих представником позивача - адвокатом Чепурновим В.І. послуг і виконаних ним робіт, необхідних для надання правничої допомоги позивачу, а також їх вартості, виходячи із того, що додана до позовної заяви копія квитанції про оплату ОСОБА_1 вартості послуги 15000,00 грн. датована 30 грудня 2022 року, а сам договір про надання правової допомоги був укладений позивачем з адвокатом Чепурновим В.І. 24 липня 2025 року, питання розподілу між сторонами витрат позивача на правничу допомогу судом не вирішується згідно з положеннями ч.2 ст.137 та п.2 ч.2, ч.8 ст.141 ЦПК України.

Інші судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на обов`язкову частку у спадщині відмовити повністю.

Судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 у виді сплаченого ним судового збору в загальній сумі 3556 грн. 76 коп., відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають.

Повне ім’я та найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса місця проживання, вказана в позовній заяві: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 17 липня 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова