Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №296/7544/24 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7544/24

2/296/2040/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої судді Пилипюк Л. М.

за участю секретаря судового засідання Дзюман О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, стягнення компенсації вартості частки спільного майна,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Позовна заява підписана та подана до суду представником позивача адвокатом Силіною С. М.

Позов обґрунтовано тим, що сторони одружились 28 лютого 2004 року, в цьому шлюбі в них народилась дочка ОСОБА_3 , 2006 року народження. Перебуваючи в шлюбі, сторони мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки як сім`я. ОСОБА_1 працював та робив основний внесок у придбання спільного майна. Так, за час шлюбу сторони придбали квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також автомобіль Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 . Придбання подружжям вказаного майна було здійснено в інтересах і для потреб сім`ї, за спільні кошти подружжя, а тому таке майно є їх спільної сумісною власністю. Наразі квартира та автомобіль зареєстровані на ім`я відповідачки ОСОБА_2 та перебувають у її фактичному володінні. Між подружжям не досягнуто згоди щодо поділу вказаного майна, що зумовлює необхідність звернення до суду з цим позовом.

На підставі наведеного ОСОБА_1 просить: 1) визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 ; 2) поділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнавши за кожним із подружжя право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 та на 1/2 частку автомобіля Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 ; 3) припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобіль Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 , та виділити дане майно у власність ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на спільне майно, грошову компенсацію у розмірі 50 % ринкової вартості автомобіля Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 184 754 гривень.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 серпня 2024 року вищевказану справу передано для розгляду судді Корольовського районного суду міста Житомира Драчу Ю.І.

Ухвалою судді Корольовського районного суду міста Житомира Драчем Ю.І. від 19 серпня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27 лютого 2025 року постановлено розпочати процедуру врегулювання спору за участю судді у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та зупинено провадження у справі 296/7544/24 до припинення врегулювання спору за участю судді, але не пізніше 24 березня 2025 року.

Ухвалою суду від 30 квітня 2025 року процедуру врегулювання спору за участю судді у вищевказаній цивільній справі припинено, поновлено провадження у справі та передано до відділу організаційного забезпечення з розгляду цивільних та адміністративних справ для здійснення автоматизованого розподілу іншому судді відповідно до ст. 33 ЦПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2025 року цивільну справу № 296/7544/24 передано для розгляду судді Корольовського районного суду міста Житомира Пилипюк Л. М.

Ухвалою судді Корольовського районного суду міста Житомира Пилипюк Л. М. від 06 травня 2025 року справу прийнято до провадження, призначено підготовче засідання.

17 червня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сірача В. С. до суду надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи вимоги позову, представник відповідача зазначає, що спірне майно (квартира та автомобіль) формально хоч і були придбані відповідачкою у шлюбу, однак не за спільні кошти подружжя. Зокрема, квартира куплена переважно за кошти батьків відповідачки (270 000 гривень). Автомобіль, питання поділу якого є предметом спору у цій справі, відповідач вважає своєю особистою власністю. Сторони припинили спільне проживання ще до розірвання шлюбу в 2020 році. Транспортний засіб придбаний у 2024 році, тобто тоді, коли сім`я сторін існувала лише формально. Відповідачка викупила цей автомобіль у позивача за власні кошти, тобто автомобіль було добровільно поділено у період, коли сторони не підтримували шлюбні відносини не вели спільного господарства. Крім того, заявлена позивачем вартість автомобіля не відповідає його дійсній ринковій ціні. На підставі наведеного представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити.

11 червня 2025 року до Корольовського районного суду м. Житомира надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, стягнення компенсації вартості частки спільного майна.

Ухвалою суду від 02 липня 2025 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, стягнення компенсації вартості частки спільного майна прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, вимоги за зустрічним та первісними позовами об`єднано в одне провадження.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 28 лютого 2004 року, який розірвано рішенням суд від 08 серпня 2024 року. Позивач стверджує, що під час перебування у шлюбі було придбано автомобіль Volkswagen Passat СС, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль придбаний на території Республіки Польща та зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 . Доля транспортного засобу наразі невідома, але будь якої згоди на його відчуження або перереєстрацію ОСОБА_2 , як дружина, не надавала. На підставі наведеного ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля Volkswagen Passat СС, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

17 липня 2025 року до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. ОСОБА_1 заперечує щодо вимог зустрічного позову, оскільки автомобіль Volkswagen Passat СС, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не був придбаний за час перебування у шлюбі та у його власності не перебував. Додана до зустрічної позовної заяви копія документа з перекладом на українську мову є копією тимчасового реєстраційного свідоцтва , термін дії якого закінчився. ОСОБА_1 невідомо де перебуває цей автомобіль та кому він належить. З наведених мотивів представник ОСОБА_1 просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Ухвалою суду від 21 липня 2025 року вирішено питання про витребування доказів.

23 липня 2025 року від представника позивача за зустрічним позовом адвоката Сірача В. С. надійшла відповідь на відзив. На спростування аргументів відзиву представник ОСОБА_2 зазначає, що тимчасовий реєстраційний талон у Польщі, або "tymczasowy dowod rejestracyjny", видається при реєстрації транспортного засобу і є документом, що підтверджує право на користування автомобілем до отримання постійного свідоцтва. Це документ, який видається при реєстрації транспортного засобу і містить інформацію про власника та транспортний засіб. Відповідно, до інформації з офіційного державного порталу послуг www.gov.pl - Служба Республіки Польща, транспортний засіб Volkswagen Passat CC, д.р.з. НОМЕР_3 , VIN, номер кузова, шасі або рами: НОМЕР_4 , був вперше зареєстрований в Польщі 28 листопада 2023 року, а 03.01.2024 року власнику було видано постійне свідоцтво про реєстрацію. З того часу автомобіль не змінював власника і залишається зареєстрованим досі, пройшовши плановий технічний огляд 13.11.2024 року і не змінив власника. Отже, станом на 13.11.2024 автомобіль залишався зареєстрованим на ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року у цій справі призначено судову автотоварознавчу експертизу з мето визначення ринкової вартості спірних автомобілів Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 , таVolkswagen Passat CC, номерний знак НОМЕР_3 . На час проведення експертизи провадження у справі було зупинене.

Ухвалою від 29 січня 2026 року поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду, постановленою у підготовчому засіданні від 16 березня 2026 року та занесеною секретарем судового засідання до протоколу, підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представники позивача за первісним позовом адвокати Силіна С. М. та Маслякова Т. О. в своїх заявах від 18 червня 2026 року просять подальший розгляд справи здійснювати за їх відсутності.

Представник відповідача за первісним позовом адвокат Сірач В. С. заявою 18 червня 2026 року просить судове засідання проводити за його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одружились 28 лютого 2004 року, шлюб між ними зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис про шлюб – № 193. Наведене підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 (а. с. 21).

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 05 серпня 2024 року (справа № 296/4059/24) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Вказане рішення суду набрало законної сили 05 вересня 2024 року.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 384096554 від 24 червня 2024 року підтверджено, що 28 грудня 2016 року за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2016 року зареєстровано право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії договору купівлі-продажу квартири, який 28 грудня 2016 року посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Кучеркк В. В., встановлено, що ОСОБА_2 купила в ОСОБА_4 квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Ціна договору – 149 000 гривень (а. с. 106-107).

Відповідно до п. 1.5 вищевказаного договору купівлі-продажу заява про згоду чоловіка ОСОБА_1 на укладення цього договору, справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Кучерук В. В. 28 грудня 2016 року за реєстровим номером № 1407, отримана.

На виконання ухвали Корольовського районного суду міста Житомира від 21 липня 2025 року регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях (філія ГСЦ МВС) надав відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів. З вказаної відповіді встановлено, що станом на 09 вересня 2025 року в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів наявні такі відомості: 16 травня 2024 року ТСЦ № 1841 (на правах відділу, с. Довжик, Житомирська область) РСЦ ГСЦ МВС транспортний засіб Volkswagen Jetta, 2016 року випуску, VIN: НОМЕР_6 , перереєстровано з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 12 травня 2024 року № 7990/24/003065, виданий ТОВ «Автокапітал+» (а. с. 241, том 1).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Щодо вимог первісного позову про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності сторін.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна (див. пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20)).

Суд установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з метою поділу спільного сумісного майна, набутого за час шлюбу з відповідачем, та з метою визнання за ним права власності на частину такого майна. А тому позовні вимоги про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності не є належним способом захисту прав сторін на такий поділ.

З наведених мотивів суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову в частині вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіля Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Щодо вимог первісного позову про визнання за кожним з подружжя права власності на частину квартири.

Предметом спору в цій справі є поділ спільного майна між колишнім подружжям.

Об`єктом поділу є, серед іншого, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Правовий режим права спільної сумісної власності подружжя урегульовано Главою 8 Сімейного кодексу України.

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Тобто статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц).

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Так, згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Також згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

В своїй практиці Верховний Суд висновував, що згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється на як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності. Надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності. Не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпоряджаються майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя. Наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя. У разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22).

Суд установив, що ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на спірну квартиру 28 грудня 2016 року, тобто в період перебування в зареєстрованому шлюбі з позивачем ОСОБА_1 .

Суд відхиляє доводи сторони відповідача про те, що спірна квартира була придбана за особисті кошти ОСОБА_2 або за кошти її батьків. Вказана обставина нічим не підтверджена.

Суд установив, що, укладаючи договір купівлі-продажу квартири, відповідач не зазначила, що купує її за особисті кошти, при цьому в договорі зафіксовано згоду її чоловіка ОСОБА_1 на придбання цього нерухомого майна. Наявність письмової згоди ОСОБА_1 на придбання дружиною спірної квартири підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано презумпцію спільності майна, придбаного подружжям за час шлюбу, що виключає віднесення квартири до об`єкта приватної власності відповідача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому підлягає поділу між ними з урахуванням рівності часток.

Щодо вимог первісного позову про поділ автомобіля Volkswagen Jetta.

Суд установив, що спірний автомобіль Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 , придбаний ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі, а тому на підставі ст. 60 Сімейного кодексу України на вказаний транспортний засіб поширюється презумпція спільності майна, придбаного за час шлюбу.

Отже, тягар доказування щодо спростування презумпції спільності майна подружжя покладається на сторону, яка її заперечує.

Суд ураховує, що ОСОБА_2 заперечує поширення режиму спільності майна подружжя на автомобіль Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 , та зазначає, що транспортний засіб вона «викупила» в чоловіка ОСОБА_1 в період, коли між ними шлюбні стосунки вже було припинено.

Однак, на підтвердження вказаних обставин сторона відповідача за первісним позовом не надала жодних доказів. Та обставина, що автомобіль було перереєстровано з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 незадовго до розірвання шлюбу між ними не може однозначно свідчити, що такий транспортний засіб придбаний ОСОБА_2 за її особисті кошти. Відповідач за первісним позовом документально не підтвердила наявності в неї особистих коштів (джерела отримання/походження) для придбання вказаного транспортного засобу. Більше того, сторона відповідача, заявляючи про «викуп у позивача» транспортного засобу, не повідомляє про ціну продажу автомобіля та проведення відповідного розрахунку з ОСОБА_1 . Дійсні мета, мотиви та фактичні домовленості сторін під час перереєстрації спірного транспортного засобу суду невідомі, адже матеріали справи не містять доказів, які можуть бути достовірними джерелами для встановлення відповідних обставин.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано презумпцію спільності майна, придбаного подружжям за час шлюбу, а тому суд визнає, що автомобіль Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 , є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За приписами ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки в спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно регулюються ст. 364 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

У своїй постанові від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін спірних правовідносин відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-2811цс15 щодо застосування приписів частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України про обов`язковість надання одним із подружжя згоди на отримання компенсації вартості частки у праві спільної сумісної власності на майно, та обов`язковість внесення іншим із подружжя на депозитний рахунок суду відповідної суми у справах, у яких позивач заявляє про стягнення з відповідача компенсації за належну позивачеві у праві спільної сумісної власності частку та зазначає, що якщо позивач просить припинити не право власності відповідача на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації, а своє право на частку у цьому майні та стягнути компенсацію з відповідача, то на ці правовідносини поширюються, зокрема, положення частини другої статті 364 ЦК України. Відповідний припис передбачає, що співвласник, частку якого у майні не можна виділити в натурі, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Суд установив, що спірний транспортний засіб Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 , придбаний сторонами під час шлюбу, у зв`язку з чим є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та відповідно до вимог чинного законодавства підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Транспортний засіб є неподільною річчю, а позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача грошову компенсацію у розмірі половини ринкової вартості цього транспортного засобу.

Висновком експерта № 09/10/25 від 27 січня 2026 року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у справі № 296/7544/24 підтверджено, що ринкова вартість автомобіля Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 ,VIN: НОМЕР_6 , станом на дату проведення експертизи становила 335 171,75 гривень.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення вимог первісного позову про припинення права спільної сумісної власності подружжя на вказаний автомобіль та виділення його у власність ОСОБА_2 . Також суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації 50 % ринкової вартості автомобіля Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 167 585,88 гривень.

Щодо вимог за зустрічним позовом про поділ транспортного засобу Volkswagen Passat.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд ураховує, що доводи зустрічного позову про те, що ОСОБА_1 під час шлюбу набув у власність автомобільVolkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

Додана до зустрічної позовної заяви копія тимчасового реєстраційного свідоцтва не є належним засобом доказування у спірних правовідносинах. Копія тимчасового реєстраційного свідоцтва не є документом, що підтверджує право власності на транспортний засіб.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах важливим є не лише підтвердження факту набуття у власність одним із подружжя майна в період шлюбу, а й підтвердження підстави набуття у власність такого майна, що дозволяє встановити чи поширюється на відповідне майно презумпція спільності майна подружжя. Наприклад, особистою приватною власністю подружжя є майно, отримане у спадщину або за договором дарування.

Суд відхиляє доводи позивача за зустрічним позовом про те, що автомобіль Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , адже такі доводи не підтверджені належними засобами доказування та фактично ґрунтуються лише на припущеннях.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 виклала обставини, якими обґрунтовувала свої вимоги, зазначила докази, які, на її думку, підтверджують набуття у власність ОСОБА_1 транспортного засобу. Позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат Сірач В. С. не заявляли клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, не зазначали про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавали клопотання про їх витребування.

Цивільний процесуальний кодекс України наділяє учасників процесу відповідним обсягом процесуальних інструментів у разі наявності труднощів у здобутті доказів самостійно. Серед таких інструментів є, зокрема, звернення суду України із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (ст. 498 ЦПК України). Однак, ОСОБА_2 не зверталась до суду із клопотанням про витребування доказів, не заявляла про наявність у неї труднощів в отриманні доказів самостійно, не заявляла про необхідність отримання доказів на території іноземної держави.

Отже, ОСОБА_2 на власний розсуд розпорядилася своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дослідивши наявні в справі докази, оцінивши докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов висновку про недоведеність вимог зустрічного позову, що є підставою для висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Установлено, що при зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень (за вимогу немайнового характеру) та 9 084 гривні (за майнові вимоги).

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ураховуючи висновок суду про часткове задоволення первісного позову, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9 084 гривні (за вимоги майнового характеру).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 141, 211, 223, 258, 263-265, 315-319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на транспортний засіб Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 , та визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право власності на транспортний засіб Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 167 585 (сто шістдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 88 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) гривні судового збору.

В задоволенні решти вимог первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, стягнення компенсації вартості частки спільного майна відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_7 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ,, РНОКПП - НОМЕР_8 .

Повний текст рішення суду складено – 20 липня 2026 року.

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК