Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №758/9158/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9158/25

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Ліщишина Ігоря Віталійовича, звернувся до Подільського районного суду міста Києва із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 07.10.2022 в загальному розмірі 3 578 775 грн 43 коп., з яких: 2 947 058 грн 40 коп. - основна заборгованість; 631 717 грн 03 коп. - проценти за користування позикою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.10.2022 між ним та відповідачем було укладено договір позики, за яким позикодавець передав, а позичальник прийняв у позику грошові кошти в сумі 2 593 737 грн 66 копійок, що на день укладення цього договору за офіційним курсом Національного банку України, становить еквівалент 70 928 доларів США 00 центів, які позичальник зобов`язується повернути позикодавцю не пізніше 07.10.2023. Пунктом 9 договору позики передбачено, що позичальник своїм підписом в цьому договорі підтверджує факт отримання грошових коштів від позикодавця. В свою чергу, пунктом 2 договору позики передбачено, що повернення позиченої суми грошових коштів повинне проходити в готівковій формі у місті Києві в готівковій формі згідно графіку, проте станом на момент звернення до суду з даним позовом, відповідачем не здійснено жодного платежу для повернення позики. У зв`язку з вищенаведеним, відповідач порушив п. 1 та п. 2 договору позики, а також вимоги статей 1046-1049 ЦК України. Оскільки договором позики визначено грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, то керуючись ст.ст. 524, 533 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2 947 058 грн 40 коп., а також проценти за користування позикою у розмірі 631 717 грн 03 коп.

Ухвалою суду від 08.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов до суду не подав.

Разом із цим, 11.05.2026 до суду надійшла заява відповідача про застосування строку позовної давності, в якій просив застосувати позовну давність до позовних вимог щодо стягнення неустойки, штрафу, пені.

Ухвалою суду від 13.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Водночас, 13.07.2026 представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

З огляду на наведене, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності, та ОСОБА_2 укладено договір позики від 07.10.2022, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим №1797.

Одночасно, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 07.10.2022, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим №1798, яким було забезпечено виконання зобов`язань відповідача за договором позики шляхом передачі в іпотеку житлового будинку заг. площею 299,10 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0977 га, кадастровий номер 32106000000:01:015:0035.

В подальшому, у зв`язку з втратою позивачем оригіналів вищевказаних договорів, ним отримано у нотаріуса, який їх посвідчував, дублікати договорів відповідно до статті 53 Закону України «Про нотаріат».

Згідно із п. 1 договору позики позикодавець передав, а позичальник прийняв у позику грошові кошти в сумі 2 593 737 (два мільйони п`ятсот дев`яносто три тисячі сімсот тридцять сім) гривень 66 копійок, що на день укладення цього договору за офіційним курсом Національного банку України, становить еквівалент 70 928 (сімдесят тисяч дев`ятсот двадцять вісім) доларів США 00 центів, які позичальник зобов`язується повернути позикодавцю не пізніше сьомого жовтня дві тисячі двадцять третього року.

Пунктом 9 договору позики передбачено, що позичальник своїм підписом в цьому договорі підтверджує факт отримання грошових коштів від позикодавця.

Пунктом 2 договору позики передбачено, що повернення позиченої суми грошових коштів повинне проходити в готівковій формі у місті Києві в готівковій формі в такому порядку:

1. 07 листопада 2022 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) долари США 00 центів;

2. 07 грудня 2022 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) долари США 00 центів;

3. 07 січня 2023 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) долари США 00 центів;

4. 07 лютого 2023 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) долари США 00 центів;

5. 07 березня 2023 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) долари США 00 центів;

6. 07 квітня 2023 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) долари США 00 центів;

7. 07 травня 2023 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) долари США 00 центів;

8. 07 червня 2023 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) долари США 00 центів;

9. 07 липня 2023 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) долари США 00 центів;

10. 07 серпня 2023 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) долари США 00 центів;

11. 07 вересня 2023 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) долари США 00 центів;

12. 07 жовтня 2023 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 58 344 (п`ятдесят вісім тисяч триста сорок чотири) долари США 00 центів.

Отже, розмір заборгованості відповідача за основним зобов`язанням є еквівалентним 70 928,00 доларам США, що станом на 11.06.2025 за офіційним курсом Національного банку України становить 2 947 058 грн 40 коп.

Також позивачем нараховано проценти за користування позикою на рівні облікової ставки Національного банку України за період з 07.10.2022 по 07.10.2023 у загальному розмірі 631 717 грн 03 коп.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 3 578 775 грн 43 коп.

Суд приймає до уваги вказані доводи позивача, оскільки вони підтверджуються наявними у справі доказами, які суд визнає належними та допустимими.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факту укладення договору позики, отримання в борг вказаної суми грошових коштів чи розміру заборгованості.

Натомість відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, в якій відповідач вказує, що в позовних вимогах нараховані стягнення неустойки, штрафу, пені, позовна давність по яким встановлена строком в один рік, і який відповідно до договору, що надано суду ОСОБА_1 минув та просив застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності, оскільки позов не містить вимог щодо стягнення неустойки, штрафу, пені. Зокрема, позивачем заявлено до стягнення проценти за користування позикою на підставі ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, згідно якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В свою чергу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Крім цього, з 02.04.2020 до 30.06.2023 перебіг строку позовної давності (загальний і спеціальний) був зупинений через дію карантинних обмежень (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).

Також, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Виходячи з вищевикладеного, строк позовної давності у даному випадку позивачем не пропущено, а відтак у суду відсутні підстави для відмови у позові з вказаної відповідачем підстави.

В свою чергу, відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій ст. 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, якими підтверджується як укладення договору, його умови, а також засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України 18.01.2017 у справі №6-2789цс16.

Згідно із ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно до правового висновку, зазначеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц, частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки умовами договору позики передбачено валютний еквівалент суми позики в доларах США, то позивачем правильно здійснено розрахунок заборгованості в гривнях станом на день подання позову у розмірі 2 947 058 грн 40 коп. основної заборгованості за договором позики.

Також підлягають стягненню з відповідача проценти за користування позикою, нараховані за період з 07.10.2022 по 07.10.2023 у загальному розмірі 631 717 грн 03 коп.

З огляду на наведене, оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами факт наявності заборгованості відповідача за договором позики від 07.10.2022 в загальному розмірі 3 578 775 грн 43 коп., з яких 2 947 058 грн 40 коп. основної заборгованості за договором та 631 717 грн 03 коп. процентів за користування позикою, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із урахуванням наведеного, у зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 140 грн 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 12-13, 76-80, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 07.10.2022 у загальному розмірі 3 578 775 (три мільйони п`ятсот сімдесят вісім тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 43 копійки, з яких: 2 947 058 (два мільйони дев`ятсот сорок сім тисяч п`ятдесят вісім) гривень 40 копійок - основна заборгованість; 631 717 (шістсот тридцять одна тисяча сімсот сімнадцять) гривень 03 копійки - проценти за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін по справі:

- позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 26.07.2019 державним органом 8031.

Повний текст рішення складено 20.07.2026.

Суддя О. О. Ковбасюк