Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №755/23517/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/23517/25

Провадження №: 2/755/618/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому, просить суд: стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір`ю, та перебуває на її повному утриманні, у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи проводити стягнення з дня пред`явлення даного позову і до досягнення дитиною повноліття; допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що між сторонами було укладено шлюб, від якого у них є спільна донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір`ю, та перебуває на її повному утриманні. Зазначає, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Відповідний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум. Такий рівень позивачка не зможе забезпечити самостійно, тому враховуючи те, що відповідач є працездатною особою, отримує дохід, стан здоров`я дозволяє працювати, інших дітей чи непрацездатних членів сім`ї на його утриманні немає, вважає, що він може сплачувати аліменти.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08.12.2025 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та визначено відповідні строки.

Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем було отримано 27.12.2025, а позивачкою отримано - 09.01.2026, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

30.12.2025 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за участю сторін, заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, пояснення щодо наявності доказів.

Цього ж дня від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що не погоджується з позовними вимогами в повному обсязі, вважає їх передчасними та такими, що потребують з`ясування фактичних обставин у судовому засіданні з викликом сторін. Крім того, між сторонами наявний зареєстрований шлюб, існує спір щодо обставин проживання дитини, участі кожного з батьків у її утриманні, а також фактичних причин виникнення спору. Вважає, що без з`ясування вказаних обставин, без дослідження доказів та без безпосереднього заслуховування пояснень сторін, ухвалення законного та обґрунтованого рішення є неможливим.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08.01.2026 відмовлено у задоволені клопотання відповідача ОСОБА_2 про розгляд цивільної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та у задоволенні заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

17.02.2026 від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву про стягнення аліментів, у яких останній зазначив, що не заперечує обов`язку батьків утримувати дитину та підтримувати її розвиток, однак категорично заперечує проти заявленого позивачкою способу та обсягу стягнення, оскільки позовні твердження не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, а ключові обставини викладені без конкретизації періодів, подій і первинних документів. У позові відсутні будь-які докази, щодо «неучасті» відповідача у матеріальному забезпеченні дитини, як і відсутня інформація стосовно працевлаштування відповідача, наявність регулярних доходів та будь-які дані про майновий стан позивачки. Зазначає, що позовна вимога про стягнення частини доходу є невизначеною, оскільки не конкретизовано вид та розмір доходу, від якого здійснюється обчислення, що суперечить вимогам правової визначеності.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Згідно вимог частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом статті 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, 02.11.2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, про що складено актовий запис № 1716. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 (а.с.5).

ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7).

ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4). ОСОБА_1 також зареєстрована за цією адресою, що підтверджується штампом проставленим в паспорті серії НОМЕР_2 (а.с.10).

ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14).

Сторонами не було укладено договір про сплату аліментів на дитину у порядку статті 189 СК України.

За приписами статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (частини 2,3,5 статті 150 СК України).

Згідно зі статтею 27 Конвенції про права дитини, прийнятою 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина 2 статті 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір`ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов`язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім`ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в статті 7 Сімейного кодексу України.

Згідно з частиною 9 статті 7 СК України визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частинами 1, 2 статті 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За вимог частин 1-3 статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина 1 статті 182 СК України).

Відповідно до частини 1 статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (частина 5 статті 183 СК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 гривень.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи убачається, що позивачка проживає разом з неповнолітньою донькою - ОСОБА_7 , яка перебуває на її утриманні. При цьому, відповідач є особою працездатного віку, законодавчо на останнього покладено обов`язок забезпечення утримання та виховання власної дитини. Водночас при визначенні розміру аліментів суд враховує: матеріальне становище сторін, потреби дитини, рівень доходу сторін, й також те, що сторони не змогли добровільно досягнути згоди про розмір сплачуваних аліментів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів підлягає задоволенню та присуджує до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, що буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та відповідатиме принципам розумності та справедливості.

У відповідності до частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто з 01.12.2025.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки в силу пункту 3 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка була звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення аліментів, з урахуванням частини 6 статті 141 ЦПК України, статті 4 Закону України «Про судовий збір», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» із відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 133, 137, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 354, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 01.12.2025 і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: