Вирок від 19 липня 2026 р. у справі №754/11595/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/1019/26

Справа№754/11595/26

В И Р О К

Іменем України

20 липня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва

в складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві кримінальне провадження №12026100030000983 від 09.05.2026 стосовно обвинуваченого:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Курмани, Недригайлівського р-ну, Сумської обл., громадянина України, із вищою освітою, пенсіонер, ФОП, одружений, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.197-1 ч. 2 КК України,

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 , маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, вчинив кримінальне правопорушення, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 будучи обізнаним про наявність на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:212:0099 загальною площею 0,7123 у межах прибережної смуги озера «Алмазне» альтанок, розміщених у невстановлений досудовим розслідуванням час, з метою отримання доходу, не маючи на те правових підстав, вирішив облаштувати зону відпочинку на частині вказаної земельної ділянці, чим здійснив самовільне зайняття частини зазначеної земельної ділянки, яка належить до категорії земель водного фонду та перебуває у водоохоронній зоні, прибережній захисній смузі та зоні особливого режиму забудови.

Реалізуючи свій злочинний намір, з березня 2026 року, більш точна дата під час досудового розслідування не встановлена, по 22.06.2026, ОСОБА_3 , протиправно, самовільно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання його суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, з метою покращення свого матеріального становища, в порушення вимог статей 13,14 Конституції України, статей 96, 112, 116 - 126, 211 Земельного кодексу України, що регламентують набуття і реалізацію права на земельну ділянку, не маючи відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або користування (оренду) земельної ділянки та за відсутності будь-якого правочину щодо неї, будучи обізнаним про наявність дерев`яних споруд у виді альтанок, в кількості 16 штук, залишки асфальтно-бетонної суміші, зони зберігання сміття, дитячий майданчик, мощення з бетонних плит, асфальтне покриття, розміщених у невстановлений час, без належних правових підстав, на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:62:212:0099 загальною площею 0,7123 га, цільове призначення: 10.10 Для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд, категорія земель: землі водного фонду, що розташована на березі озера «Алмазне», на перехресті вулиці Крайньої та вулиці Пухівській у Деснянському районі міста Києва, та розміщенні в межах 100 метрової прибережної захисної смуги озера «Алмазне», яке обліковується за комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 04.02.2009 №111 «Про передачу на баланс та закріплення за КП «Плесо» водних об`єктів та оформлення земель водного фонду м. Києва», не пізніше березня 2026 року, не маючи на те правових підстав, розпочав використовувати частину вказаної земельної ділянки площею 0,1676 га для функціонування зони відпочинку, з метою отримання доходл від її діяльності, незважаючи на те, що відповідно до вимог ст.ст. 88, 89 Водного кодексу України земельна ділянка із кадастровим номером 8000000000:62:212:0099 загальною площею 0,7123 га перебуває в режимі особливої охорони та обмеженого використання, належить до категорії земель водного фонду та перебуває у водоохоронній зоні, чим здійснив самовільне зайняття частини земельної ділянки площею 0,1676 га.

Рішення про передачу у власність чи користування (оренду) вище вказаної земельної ділянки Київською міською радою не приймалось, документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою ОСОБА_3 не видавались.

Внаслідок вказаних дій, ОСОБА_3 , будучи фізичною особою - підприємцем, достовірно знаючи про належність земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:62:212:0099 загальною площею 0,7123 га до охоронної зони, у період часу з березня 2026 по 22.06.2026 самовільно займаючи під розміщення зони відпочинку частину вказаної земельної ділянки площею 0,1676 га, для здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку, завдав власнику земельної ділянки - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради збитків на суму 3 497 гривень 85 копійок.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-2 ч. 2 КК України, визнав повністю при вище вказаних фактичних обставинах, які встановлені в ході досудового розслідування та судового розгляду, надав суду зізнавальні показання про обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме, що на прибережній території біля озера «Алмазне» були розташовані 16 альтанок, які він використовував згідно договору з КП «Плесо». Вони подали документи на укладення нового договору, однак, оформлення документів затягнулося і він використовував альтанки, розташовані на земельній ділянці, без укладення договору. Станом на день розгляду справи вони виграли конкурс та використовують альтанки згідно із договором.

Щиро кається. Зазначив, що відшкодував завдані збитки. Зробив для себе належні висновки. Просить суд призначити йому штраф.

Суд переконався, що показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість, беручи до уваги, що інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового розгляду розуміють правильно зміст цих обставин, не мають сумніву у добровільності їх позиції, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст. 197-1 ч. 2 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.

Порушень процесуального закону щодо відкриття кримінального провадження, його руху, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено.

Кримінальне провадження №12026100030000983 від 09.05.2026 стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 розглянуто з дотриманням правил підсудності.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує наступні норми КПК та КК України.

Так, згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якої людини, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до норм ст. 50 ч. 2 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Дотримання загальних засад призначення покарання на підставі ст.ст. 50, 65 КК України є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Також, при призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, особу винного, а саме:

- раніше не судимий;

- за місцем проживання характеризується посередньо;

- не перебуває під наглядом у лікаря - психіатра в КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги»;

- не перебуває під наркотичним диспансерно - динамічним наглядом в КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «СОЦІОТЕРАПІЯ».

Обставинами, які пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вперше притягнення до кримінальної відповідальності, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, під час судового розгляду не встановлено.

Загальні засади призначення покарання визначено ст. 65 КК, відповідно до якої суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Нормою ст. 65 ч.3 КК передбачено, що підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 КК.

Згідно із ст. 69 ч.1 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, вмотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Зі змісту ст. 69 ч.1 КК слідує, що призначення покарання, нижчого від найнижчої межі може мати місце в разі встановлення судами наявності таких кількох (мінімум двох) пом`якшуючих обставин, які обов`язково істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінально - караного діяння.

Правова конструкція ч. 1 ст. 69 КК законодавцем побудована таким чином, щоб суди в ході реалізації ними своїх дискреційних повноважень під час призначення винній особі покарання в кожному конкретному випадку вмотивовано аргументували істотність зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння. Тобто встановлення лише факту наявності не менше двох пом`якшуючих обставин не може автоматично тягнути застосування ст. 69 КК.

Суд встановив наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а тому приходить до висновку, що при призначені основного покарання перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення - ст. 197-1 ч.2 КК України.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, який раніше не судимий, зробив для себе належні висновки, його ставлення до вчиненого, обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, а також те, за час розгляду справи у суді обвинувачений свідомо і неухильно дотримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, те що покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а тому суд прийшов до висновку що необхідним й достатнім для виправлення і запобігання вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 нових кримінальних правопорушень буде основне покарання, у виді штрафу, тобто призначити ОСОБА_3 основне покарання, із застосуванням ст.69 КК України, тобто перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в ст. 197-1 ч.2 КК України.

Цивільний позов в кримінальному провадженні потерпілим не пред`являвся, а тому суд вважає за необхідне роз`яснити представнику потерпілого, що відповідно до положень ст. 128 ч. 7 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні №12026100030000983 від 09.05.2026 відсутні.

Під час досудового розслідування та судового розгляду стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 615 ч.1 п.15 КПК України, суд -

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст197-1 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1