Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №670/344/26 — Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/344/26

Провадження № 2-а/670/7/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Голуба О.Є.

за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.

представника позивача – Побережної І.В.

представник відповідача – не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До суду надійш ов позов представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Побережної Ірини Володимирівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, у якому представник позивача просить скасувати постанову № 7992 від 16.04.2026 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначає, що 16.04.2026 тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковником ОСОБА_2 складено постанову № 7992 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за таких обставин: відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 90 від 02.04.2026 про те, що 02.04.2026 о 09 год 47 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 , виявлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану особисто не повідомив органам, в яких перебуває на військовому обліку, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку, які визначені п. 17-1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», згідно абзацу 4 п. 69 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 визначено, що у разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік, що підтверджується відомостями АІТС Оберіг, порушив вимоги ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду. Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 не усунув порушення, не пройшов ВЛК та не надав (не повідомив) відомостей про стан здоров`я для визначення придатності до виконання військового обов`язку станом на дату розгляду справи. Доказів відсутності об`єктивної змоги здійснити проходження ВЛК не надав. Відтак на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

В оскаржуваній постанові від 16.04.2026 вказано, що позивач особисто не повідомив органам, в яких перебуває на військовому обліку, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку. Однак, як зазначає представник позивача, фактичні обставини справи були такими.

Оскільки стан здоров`я позивача останнім часом значно погіршився (про всі медичні обстеження і медичні діагнози, що передували зверненню за ВЛК, вказано у Свідоцтві про хворобу), то він самостійно виявив бажання пройти ВЛК. Тому, 02.04.2026 позивач особисто звернувся у КНП «Віньковецька багатопрофільна лікарня» задля отримання направлення на ВЛК, проте отримав відмову, так як це не входить в повноваження лікарні. В той же день позивач особисто прийшов до приміщення 9 відділу ТЦК та СП та отримав направлення на проходження ВЛК. При цьому, позивач не приховував результати медичного огляду та не ухилявся від виконання обов`язків щодо повідомлення органів військового обліку. Навпаки, вже 07.04.2026 позивач отримав Свідоцтво про хворобу від 07.04.2026 № 2026-0407-1103-5342-3. Згідно п. 13 вказаного свідоцтва позивача на підставі статті 42а графи II Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби. В той же день позивач копію вказаного свідоцтва особисто доставив до 9 відділу ТЦК та СП (Віньківці), в якому перебуває на військовому обліку.

14.04.2026 йому зателефонували із ІНФОРМАЦІЯ_5 та повідомили, що документи щодо медичного огляду він повинен відвезти у АДРЕСА_2 . У зв`язку з чим, 15.04.2026 позивачем особисто передано відповідні документи до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 . А вже 08.05.2026 засобами поштового зв`язку Укрпошта позивач отримав копію оскаржуваної постанови.

Таким чином, наведені обставини справи повністю спростовують висновок про те, що ОСОБА_1 «не повідомив» відомості про результати медичного огляду або ухилявся від проходження ВЛК. Навпаки, його дії свідчать про добросовісне виконання покладених на нього обов`язків та активне сприяння проведенню медичного огляду.

Крім того, жодного доказу того, що до 02.04.2026 (дата складення протоколу про порушення) ОСОБА_1 у встановленому законом порядку вручалося направлення на проходження ВЛК, немає. Відсутні також докази вручення позивачу до 02.04.2026 під особистий підпис направлення, сформованого відповідно до вимог пунктів 74, 74-1 Порядку № 560, із зазначенням строку проходження медичного огляду та роз`ясненням наслідків ухилення від його проходження. Водночас, саме належне вручення направлення на ВЛК та визначення конкретного строку проходження медичного огляду є необхідною передумовою для виникнення у особи обов`язку пройти ВЛК у визначений строк та, відповідно, можливості притягнення до відповідальності у разі невиконання такого обов`язку. За відсутності доказів належного вручення ОСОБА_1 направлення на ВЛК до 02.04.2026, а також з урахуванням того, що позивач фактично добровільно пройшов медичний огляд та надав результати ВЛК до органів ТЦК та СП, у його діях відсутні як об`єктивна сторона, так і суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення.

Отже, оскільки до 02.04.2026 ОСОБА_1 не надавалося жодного направлення на проходження ВЛК, то протокол про адміністративне правопорушення № 90 від 02.04.2026 був складений до настання моменту, коли у позивача фактично виник обов`язок завершити проходження військово-лікарської комісії та надати відповідні результати до органу військового обліку, що свідчить про передчасність та безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності.

Також представник позивача наголошує на тому, що як вбачається з матеріалів справи, постанова № 7992 від 16.04.2026 описує здійснене позивачем правопорушення, яке за своєю суттю є порушенням правил військового обліку (ч. 3 ст. 210 КУпАП), а не порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ч.3 ст.210-1 КУпАП), як про це зазначає відповідач. За таких обставин, вказане є самостійною окремою підставою для скасування постанови № 7992 від 16.04.2026.

Оскільки позивач жодного протиправного діяння не вчиняв, докази його вини відсутні, вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом.

Рух справи в суді та позиція сторін у справі.

Ухвалою суду від 19.05.2026 за клопотанням представника позивача поновлено строк на звернення до суду із даним позовом, відкрито провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання на 28.05.2026. Відповідачу, з врахуванням скорочених строків розгляду даної категорії справ, встановлено семиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Також даною ухвалою за клопотанням представника позивача витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_6 копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , копію направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, витяг з журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, протокол про адміністративне правопорушення № 90 від 02.04.2026. Встановлено строк для подачі витребуваних судом документів до 27.05.2026.

Оскільки витребувані судом документи у встановлений судом строк не надійшли, ухвалою суду від 28.05.2026 повторно за клопотанням представника позивача витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_6 копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а також копію направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, витяг з журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, протокол про адміністративне правопорушення № 90 від 02.04.2026. Встановлено строк для подачі витребуваних судом документів до 12.06.2026.

10.06.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, а також копія матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В даному відзиві відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, просить розглянути справу без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_1 за наявними у справі документами. До відзиву надано копію постанови № 7992 від 16.04.2026, копію протоколу про адміністративне правопорушення № 90 від 02.04.2026, копію відповіді заступника голови Віньковецької селищної ради № 35/15-16-632/2025 від 02.04.2025, копію повістки №3056886, копію витягу з ЄДРПВР № 240620232651437100063 щодо ОСОБА_1 .

Інші витребуванні судом докази та документи, зокрема докази, що підтверджують отримання позивачем копії направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, витяг з журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію відповідачем суду не надано.

Представник відповідача у відзиві вказує, що ОСОБА_1 в установлений законом термін не оновив в повному обсязі свої облікові дані, а саме не зазначив відомості про результати медичних оглядів. Відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку. Правилами військового обліку, затверджених цією ж постановою визначено, що військовозобов`язані повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я.

Зазначає, що 18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку № 3633-ХІ від 11.04.2024, яким положення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу викладено в новій редакції, згідно якої, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указу Президента України про оголошення мобілізації, свої персональні дані. Відтак, громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до персональних даних військовозобов`язаного відносяться відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку. Проте, ОСОБА_1 свої медичні дані своєчасно не уточнив, отже встановлені законом вимоги як військовозобов`язаний в повному обсязі не виконав.

У квітні 2025 року голові Віньковецької ОТГ направлялось розпорядження № 9/133-2025 про оповіщення ОСОБА_1 та направлялась повістка № 3056886 про необхідність прибути для проходження медичного огляду. Однак, позивач був відсутній за адресою проживання.

Доводи позивача наведені у позові не заслуговують на увагу, бо вони не спростовують його обов`язку пройти медичний огляд. Звертає увагу суду, що законодавством обов`язок пройти медичний огляд покладений саме на позивача, тобто саме він мав вжити відповідні заходи до його виконання, які він успішно вжив, але лише після складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього. Відповідачем в свою чергу було реалізовано повноваження щодо повідомлення позивача про необхідність прибути для проходження медичного огляду.

Отже, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП підтверджений матеріалами адміністративної справи щодо нього, а позивачем у позові цей факт не спростований належними доказами.

15.06.2026 представник позивача в електронній формі подала до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, що в документах, долучених до відзиву відповідачем, відсутні підстави вважати, що у позивача виник обов`язок прибути для проходження медичного огляду у визначений відповідачем строк, а відповідачем було реалізовано повноваження щодо повідомлення позивача про необхідність прибути для проходження медичного огляду – відтак відсутній і склад інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення.

Крім того, відповідачем додано до відзиву повідомлення Віньковецької селищної ради про те, що ОСОБА_1 було здійснено оповіщення за місцем проживання та складено відповідний Акт про відсутність такої особи. Однак, пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024, встановлено спеціальний порядок підтвердження факту оповіщення резервіста або військовозобов`язаного та визначено належні засоби доказування такого факту.

При цьому Порядок №560 не передбачає такого способу підтвердження належного оповіщення як складення акта про відсутність особи за місцем проживання представниками органу місцевого самоврядування.

Більше того, Порядок №560 окремо передбачає оформлення саме акта відмови від отримання повістки та його відеофіксацію, однак не містить положень про складання акта про відсутність особи як самостійної та достатньої підстави вважати особу належним чином оповіщеною.

Отже, долучені ІНФОРМАЦІЯ_7 документи не підтверджують виникнення у ОСОБА_1 обов`язку прибути для проходження медичного огляду та не можуть вважатися належними і допустимими доказами у розумінні статей 72-76 КАС України.

Також наголошувала на тому, що як вбачається з матеріалів справи, постанова № 7992 від 16.04.2026 описує здійснене позивачем правопорушення, яке за своєю суттю є порушенням правил військового обліку (ч. 3 ст. 210 КУпАП), а не порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ч.3 ст.210-1 КУпАП), як про це зазначає відповідач - детальне обґрунтування описано у позовній заяві.

За таких обставин, вказане є самостійною окремою підставою для скасування постанови № 7992 від 16.04.2026.

В судовому засіданні 16.06.2026 заслухано вступне слово позивача, досліджено письмові докази у справі, оголошено перерву.

Представник позивача в судове засідання 17.07.2026 не з`явилася, подала до суду заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю, просила задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання 17.07.2026 не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судові засідання не з`явився, був належним чином повідомленим про день, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. В поданому відзиві розгляд справи просив проводити за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на наведене, суд ухвалив розгляд справи проводити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши заяви по суті справи, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що у період 03.04.2026 по 07.04.2026 ОСОБА_1 пройшов медичне обстеження у КНП «Віньковецька багатопрофільна лікарня», що підтверджується карткою обстеження та медичного огляду (а.с.22).

Із копії Свідоцтва про хворобу від 07.04.2026 № 2026-0407-1103-5342-3 вбачається, що 07.04.2026 «ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 (Віньківці)» за розпорядженням, що видав ІНФОРМАЦІЯ_3 проведено огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно п. 13 вказаного свідоцтва ОСОБА_1 на підставі статті 42а графи II Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби (а.с. 23-25).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 90 від 02.04.2026 складеного головним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 про те, що 02.04.2026 о 09 год 47 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану особисто не повідомив органам, в яких перебуває на військовому обліку, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку, які визначені п. 17-1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», порушив вимоги ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду. Йому повідомлено про права та про розгляд справи про адміністративне правопорушення о 10 год 00 хв 16.04.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.58).

Постановою ІНФОРМАЦІЯ_3 № 7992 від 16.04.2026 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн, оскільки останній скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с.26, 56-57).

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови 16 квітня 2026 року тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , встановив, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 90 від 02.04.2026 про те, що 02.04.2026 о 09 год 47 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 , виявлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану особисто не повідомив органам, в яких перебуває на військовому обліку, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку, які визначені п. 17-1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», згідно абзацу 4 п. 69 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 визначено, що у разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік, що підтверджується відомостями АІТС Оберіг, порушив вимоги ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений (на) належним чином, що підтверджується підписами в протоколі, статтю 63 Конституції України та статтю 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення роз`яснено .

В постанові також зазначено, що під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 не усунув порушення, не пройшов ВЛК та не надав (не повідомив) відомостей про стан здоров`я для визначення придатності до виконання військового обов`язку станом на дату розгляду справи. Доказів відсутності об`єктивної змоги здійснити проходження ВЛК не надав (а.с.26, 56-57).

Згідно відповіді заступника голови Віньковецької селищної ради № 35/15-16-632/2025 від 02.04.2025 на виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 селищним головою видано розпорядження від 02.04.2025№ 48/2025 «Про проведення оповіщення військовозобов`язаних». Відповідно до результатів виконання оповіщення ОСОБА_1 був відсутній за місцем проживання (а.с.60-61).

Відповідно до наданого відповідачем бланку повістки про виклик №3056886 щодо з`явлення позивача на 05.04.2025 о 9 год 00 хв для проходження медичного огляду, вбачається відсутність підпису позивача про отримання зазначеної повістки. Крім того, до матеріалів справи відповідачем надано лише бланк даної повістки без належного його заповнення в місцях проставлення власного ім`я та прізвища, особи, яка видала повістку, підпису, а також дати видачі.

З витягу з ЄДРПВР № 240620232651437100063 щодо ОСОБА_1 в графі 34 «відомості про медичний огляд» вбачається відмітка про проходження ОСОБА_1 медичного огляду 07.04.2026 (а.с.63).

Застосоване судом законодавство. Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень ст. 5 КАС України вбачається, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод або законних інтересів.

Згідно зі ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України). Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 74 КАС України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 КАС України).

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, наведені вище норми законодавства встановлюють обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Відтак, оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень, як суб`єкт владних повноважень.

За нормами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, передбачено стягнення у виді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до положень інших нормативно-правових актів.

Суд враховує, що статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закон України «Про оборону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затверджений постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджений постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до абз. 12 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією РФ, в Україні введено воєнний стан із 05.30 години 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113 від 03 березня 2022 року, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21 жовтня 1993 року оголошено загальну мобілізацію, в тому числі і на території Хмельницької області.

Відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Вказаний обов`язок визначено також пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (надалі - Порядку № 1487) - призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.

Згідно з ст. 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пункту 19 Порядку № 1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни України зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (надалі Порядок 560), визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до абзацу 1 п. 74 Порядку 560 військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Відповідно до п. 74-1 Порядку 560 для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування (крім направлення, зазначеного у пункті 74-3 цього Порядку). Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією. Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту, військовозобов`язаному під особистий підпис. Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов`язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Відповідно до абзацу 1 п. 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402 (надалі Положення № 402) медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Відповідно до абзацу 1 п. 3.1 глави 3 розділу II Положення № 402 ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду (додаток 13) у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду, скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.

З огляду на наведене вище, військовозобов`язаний повинен прибувати для проходження медичного огляду винятково за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в мобілізаційних розпорядженнях, повістках або інших офіційних документах. Крім того, чітко визначено, що проходити медичний огляд потрібно за рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік. Тобто, проходження ВЛК відбувається за відповідним рішенням відповідно якого видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

З аналізу наведеного законодавства, вбачається, що законодавством України передбачено окремі види військового обов`язку, зокрема оновлення даних та проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до проходження військової служби.

При цьому, при поновленні даних проходження військово-лікарської комісії не вимагається. Проходження ВЛК необхідне лише після отримання повістки на проходження військово-лікарської комісії та відповідного направлення в передбаченому законодавством порядку.

Оновлення даних громадянами — це окремий вид військового обов`язку. Крім того, в статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено окремий обов`язок громадян — проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки

Як вбачається з оскаржуваної постанови № 7992 по справі про адміністративне правопорушення від 16.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП Позивачу у вину ставиться (об`єктивна сторона правопорушення) таке: у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану особисто не повідомив органам, в яких перебуває на військовому обліку, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку та порушення наступних норм законодавства, чим порушив:

- п. 17-1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» - до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку;

- абзац. 4 п. 69 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року - у разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік;

- ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України» - громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством;

- ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи;

- абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази того, що до 02.04.2026 (дата складення протоколу про порушення), позивачу у встановленому законом порядку вручалося направлення на проходження ВЛК. Також відсутні докази вручення позивачу до 02.04.2026 під особистий підпис направлення сформованого відповідно до вимог пунктів 74, 74-1 Порядку № 560, із зазначенням строку проходження медичного огляду та роз`ясненням наслідків ухилення від його проходження. Водночас, саме належне вручення направлення на ВЛК та визначення конкретного строку проходження медичного огляду є необхідною передумовою для виникнення у особи обов`язку пройти ВЛК у визначений строк та, відповідно, можливості притягнення до відповідальності у разі невиконання такого обов`язку.

Так, у відзиві представник відповідача зазначає, що у квітні 2025 року голові Віньковецької ОТГ направлялось розпорядження № 9/133-2025 про оповіщення позивача та направлялась повістка № 3056886 про необхідність прибути для проходження медичного огляду. Однак, позивач був відсутній за адресою проживання, отже відповідачем в свою чергу було реалізовано повноваження щодо повідомлення позивача про необхідність прибути для проходження медичного огляду.

Однак суд погоджується з позицією представника позивача, що сам по собі факт направлення відповідачем розпорядження голові Віньковецької ОТГ та оформлення повістки не підтверджує належного оповіщення позивача про необхідність прибуття для проходження медичного огляду, оскільки пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, прямо визначено виключний перелік доказів належного оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП.

Так, доказами належного оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відтак суд вважає неналежним доказом розпорядження голові Віньковецької ОТГ та повістку №3056886, оскільки жодного із доказів, передбачених пунктом 41 Порядку № 560, суду не надано. Зокрема, відсутні: особистий підпис позивача про отримання повістки; відеозапис вручення або ознайомлення з її змістом; акт відмови від отримання повістки із належною фіксацією; документи поштового оператора про вручення, відмову від отримання чи відсутність особи за відповідною адресою.

Отже, посилання представника відповідача про реалізоване повноваження щодо повідомлення позивача про необхідність прибути для проходження медичного огляду є неспроможними, оскільки відсутні підстави вважати, що у позивача виник обов`язок прибути для проходження медичного огляду у визначений відповідачем строк до 02.04.2026.

Крім того, відповідачем додано до відзиву повідомлення Віньковецької селищної ради про те, що позивачу було здійснено оповіщення за місцем проживання та складено відповідний Акт про відсутність такої особи.

Однак пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024, встановлено спеціальний порядок підтвердження факту оповіщення резервіста або військовозобов`язаного та визначено належні засоби доказування такого факту.

При цьому Порядок №560 не передбачає такого способу підтвердження належного оповіщення як складення акта про відсутність особи за місцем проживання представниками органу місцевого самоврядування.

Більше того, Порядок №560 окремо передбачає оформлення саме акта відмови від отримання повістки та його відеофіксацію, однак не містить положень про складання акта про відсутність особи як самостійної та достатньої підстави вважати особу належним чином оповіщеною.

Отже, долучені відповідачем документи не підтверджують виникнення у позивача обов`язку прибути для проходження медичного огляду та не можуть вважатися належними і допустимими доказами у розумінні статей 72-76 КАС України.

Інші витребуванні судом докази та документи, зокрема докази, що підтверджують отримання позивачем копії направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, витяг з журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію відповідачем суду не надано.

Відтак, за відсутності доказів належного вручення позивачу направлення на ВЛК до 02.04.2026, у діях позивача відсутні як об`єктивна сторона, так і суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Щодо посилання представника відповідача у відзиві на те, що 18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку № 3633-ХІ від 11.04.2024, яким положення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно якої, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указу Президента України про оголошення мобілізації, свої персональні дані. Відтак, громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024, проте позивач свої медичні дані своєчасно не уточнив, а тому обов`язки військовозобов`язаного в повному обсязі не виконав, суд зазначає таке.

Суд зауважує, що статтею 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Отже, диспозиція статті 210 КУпАП прямо передбачає відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку, зокрема невиконання обов`язків щодо уточнення та повідомлення облікових даних, проходження заходів військового обліку, своєчасного інформування відповідних органів про зміни персональних даних чи стану здоров`я.

Натомість стаття 210-1 КУпАП встановлює відповідальність за інший склад адміністративного правопорушення, а саме – за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у порушенні вимог законодавства, що безпосередньо регулює мобілізаційні заходи, порядок проведення мобілізації, виконання мобілізаційних обов`язків, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та іншими нормативно-правовими актами у сфері оборони держави.

Водночас ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

При цьому, відповідно до оскаржуваної постанови № 7992 від 16.04.2026 розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо позивача здійснювався саме в межах адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Ані протокол, ані постанова про адміністративне правопорушення не містить посилання на порушення положення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а дії позивача відповідачем кваліфіковані, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), а не за ч. 3 ст. 210 КУпАП (порушенням правил військового обліку).

Отже, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, викладена в оскаржуваній постанові № 7992 від 16.04.2026, полягає не в неуточненні персональних даних у 2024 році, а у тому, що позивач нібито « не повідомив відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку». Відтак відповідач фактично змінює підставу притягнення до відповідальності, намагаючись обґрунтувати законність постанови іншими обставинами, які не зазначені в оскаржуваному рішенні.

Крім того, обов`язок щодо уточнення персональних даних, передбачений змінами до законодавства у 2024 році, стосувався актуалізації відомостей військового обліку (адреса проживання, засоби зв`язку, електронна пошта, інші облікові дані) та не встановлював автоматичного обов`язку самостійно проходити військоволікарську комісію чи подавати результати медичного огляду без відповідного направлення.

При цьому, порядок проходження медичного огляду прямо врегульований абзацом четвертим частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацом 1 п. 74 Порядку № 560 та абзацом 1 п. 3.1 глави 3 розділу II Положення № 402, згідно з якими проходження ВЛК здійснюється лише за рішенням уповноваженого органу та після оформлення відповідного направлення.

Таким чином, суд погоджується з твердженням представника позивача, що посилання відповідача на неуточнення позивачем персональних даних у 2024 році протягом 60 днів - з 18.05.2024 до 16.07.2024, не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з інкримінованим позивачу порушенням та не може бути належною правовою підставою для підтвердження законності оскаржуваної постанови, відповідно до якої дії позивача кваліфіковано саме за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

З огляду на наведене, суд оцінює та досліджує дії позивача та притягнення до адміністративної відповідальності уповноваженою на те посадовою особою за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а не посилання у відзиві на порушення правил військового обліку та неуточнення персональних даних до 16.07.2024, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки дії позивача уповноважена особа відповідача кваліфікує саме за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період.

Відтак, доводи представника відповідача є неспроможними та не стосуються предмета оскаржуваної постанови.

З урахуванням зазначеного, суд під час розгляду справи також враховує таке.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 251 КУпАП) є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Разом із цим, відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 280 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має дотримуватися визначеної процедури, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України в Рішенні від 8 червня 2022 року у справі № 3-20(ІІ)/2022 зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі також Конвенція) притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини другої статті 6 Конвенції кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 6 Конвенції встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, однак правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Разом з тим, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013); п.43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar vs. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Застосовуючи практику Верховного Суду (зокрема, постанова від 04 липня 2018 року у справі №688/788/15-к) суд наголошує, що стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

З огляду на наведене, суд зауважує, що обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є наявність вини (умислу або необережності).

Однак у даній справі судом встановлено відсутність факту належного вручення позивачу повістки про виклик №3056886 щодо його з`явлення на 05.04.2025 о 9 год 00 хв для проходження медичного огляду , оскільки належних, допустимих та достатніх доказів отримання позивачем даної повістки – суду не надано.

Таким чином, в ході судового розгляду відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_7 не доведена та обставина, що в діях позивача ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та відповідно, що розгляд справи про адміністративне правопорушення суб`єктом владних повноважень відносно позивача відбувся з дотриманням вимог, передбачених КУпАП.

З огляду на наведене, оскільки у матеріалах адміністративної справи відсутні належні докази наявності вини ОСОБА_1 у формі умислу або необережності, що є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, суд дійшов висновку про відсутність підстав притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення під час дії особливого періоду, що передбачене даною статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки в діях ОСОБА_1 судом не встановлено наявності події та складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що в розумінні п. 1 ст. 247 КУпАП є обов`язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності, позивач не може нести адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За приписами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, № 7992 від 16 квітня 2026 року із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України.

Вирішення питання щодо судових витрат.

Згідно статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час подання позову до суду сплачено судовий збір в сумі 665,60 грн, що підтверджується квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК» від 18.05.2026 (а.с. 13).

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», вважає, що судові витрати позивача у виді судового збору в розмірі 665,60 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 7, 9, 72, 77, 139, 246, 286 КАС України, ст. 210-1, 235, 247, 251, 252, 280, 286 КУпАП, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про судовий збір», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення № 7992 від 16 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до ст. 286 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 , адреса місце знаходження: АДРЕСА_4 .

Суддя О.Є. Голуб