Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №453/50/26 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/50/26

№ провадження 2/453/352/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року м. Сколе

Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді – Курницької В.Я.,

за участі секретаря судового засідання – Трембач М.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

До Сколівського районного суду Львівської області 13 січня 2026 року надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якій позивач просить в порядку поділу майна подружжя залишити у власності ОСОБА_2 транспортний засіб марки «Renault Megane Scenic», тип – універсал, рік випуску 2009, ідентифікаційний номер кузову (VIN) – НОМЕР_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб марки «Ford Focus», тип – універсал В, рік випуску – 2008, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер кузову (VIN) – НОМЕР_3 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35 115 гривень 00 копійок грошової компенсації за відхилення від вартості часток в спільному майні подружжя, також просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір, 10 000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу та витрати на оцінку майна у розмірі 3 300 гривень 00 копійок.

В обґрунтування вимог щодо предмета спору позивач покликається на те, що він із відповідачем – ОСОБА_2 12 квітня 2016 року уклали шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобичу Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 101. Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2025 року шлюб розірвано. За час перебування у шлюбі до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства ним було придбано:

- транспортний засіб марки Renault Megane Scenic, тип універсал, рік випуску 2009, номер кузову НОМЕР_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу № 1448 від 30 липня 2022 року;

- транспортний засіб марки Ford Focus, тип універсал – В, рік випуску – 2008, VIN НОМЕР_3 .

Вказує, що транспортний засіб марки Ford Focus перебуває у його користуванні, а автомобілем марки Renault Megane Scenic станом на день звернення з позовом користується його колишня дружина.

З метою визначення вартості транспортних засобів, позивач звертався до суб`єкта оцінювальної діяльності. Так, відповідно до звіту про оцінку майна від 30 листопада 2025 року, вартість транспортного засобу марки Ford Focus становить 175 170 грн.

Зазначає і те, що просив відповідача надати йому доступ до її автомобіля, щоб здійснити його експертну оцінку, однак, йому було відмовлено. Відповідно до довідки про вартість майна № 250212 від 02 грудня 2025 року, вартість автомобіля Renault Megane Scenic становить 245 400 грн.

Незважаючи на те, що за документами власником транспортних засобів є відповідач, вважає, що оскільки транспортні засоби були придбані ними за час перебування у шлюбі за їхні спільні кошти, на вказане майно поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя.

Вважає, що з метою справедливого поділу майна подружжя необхідно транспортний засіб марки Renault Megane Scenic, яким користується колишня дружина, слід залишити у користуванні ОСОБА_2 , а право власності на транспортний засіб марки Ford Focus визнати за ним, стягнувши з відповідача грошову компенсацію за відхилення від вартості часток в спільному майні подружжя у розмірі 35 115 грн.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Курницької В.Я. від 09 березня 2026 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи. призначено за правилами загального позовного провадження, з визначенням дати підготовчого засідання на 23 квітня 2026 року.

З метою забезпечення належності повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, підготовче засідання відкладалось на 12 травня 2026 року з метою повідомлення відповідача, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті «Судова влада України», а також скерування повістки на електронну адресу представника відповідача, зазначену у відзиві на позовну заяву у справі № 442/2132/26, копію якого позивачем надано суду в підготовчому засіданні 23 квітня 2026 року.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 12 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 13 липня 2026 року.

В судове засідання сторони не з`явились, клопотань про відкладення судового засідання не подали.

Позивач – ОСОБА_1 13 липня 2026 року подав до Сколівського районного суду Львівської області заяву за вх. № 5835, в якій просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задоволити.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась за адресою, зазначеною Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області, а також шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті «Судова влада України». Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу повернулось на адресу суду як і сама судова повістка-повідомлення про судове засідання, з долученою Довідкою Укрпошти з відміткою «повертається, адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, про час та місце судового засідання було повідомлено на електронну адресу представника відповідача, зазначену у відзиві на позовну заяву у справі № 442/2132/26, копію якого позивачем надано суду в підготовчому засіданні 23 квітня 2026 року.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлялась про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності сторін.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки текст рішення складено 17 липня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 13 липня 2026 року, датою ухвалення рішення є саме 17 липня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони у справі 12 квітня 2016 року уклали шлюб, який було зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобич Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 101. Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2025 року шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – розірвано.

За час перебування у шлюбі сторони придбали транспортний засіб марки Renault Megane Scenic, тип універсал, рік випуску 2009, номер кузову НОМЕР_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу № 1448 від 30 липня 2022 року, копія якого міститься в матеріалах справи (покупець - ОСОБА_2 ) та транспортний засіб марки Ford Focus, тип універсал – В, рік випуску – 2008, VIN НОМЕР_3 . Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , датою реєстрації транспортного засобу марки Ford Focus зазначено 16 серпня 2019 року, власник - ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку про вартість майна СОД ФОП ОСОБА_3 ринкова вартість транспортного засобу марки Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_5 , станом на 30 листопада 2025 року становить 175 170 грн.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ОСОБА_2 належить транспортний засіб марки Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_5 .

Відповідно до наявної в матеріалах справи Довідки про вартість майна СОД ФОП ОСОБА_3 від 02 грудня 2025 року вартість автомобіля марки Renault Megane Scenic, 1,5, тип: мінівен-В, з об`ємом двигуна 1 461 см-3, тип двигуна – дизель, який був в експлуатації, 2009 року випуску, з середньостатистичним пробігом 344 900 км (згідно офіційного періодичного додатку до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів «Бюлетеня автотоварознавця» № 139, виданого Інформаційно-обчислювальним центром союзу експертів України), беручи до уваги інформацію з інтернет ресурсів та використовуючи метод порівняльного аналізу, станом на 02 грудня 2025 року може становити 245 4000 грн.

У постанові Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц зроблено висновок, що у випадку відчуження майна один із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`яку з цим – неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Згідно з ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно вимог статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з ч.2 ст. 372 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється виключно за взаємною згодою, відповідно до чинного ЦК України.

Згідно з приписами частини першої ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Як встановлено судом, жодної домовленості між сторонами з приводу володіння, користування та розпорядження спільно нажитим майном та їх часток не існує, як і не існує шлюбного договору, укладеного між ними.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином до об`єкта спільної сумісної власності позивача та відповідача відносяться: транспортний засіб марки Renault Megane Scenic, номер кузову НОМЕР_1 , придбаний 30 липня 2022 року та транспортний засіб марки Ford Focus, VIN НОМЕР_3 , зареєстрований за ОСОБА_2 16 серпня 2019 року.

В наведеного вище, суд дійшов висновку, що спірні автомобілі набуті сторонами на час перебування в шлюбі, є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим, підлягають поділу між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, шляхом визнання за кожним із співвласників права власності на 1/2 частину.

Вартість спільного майна подружжя, як встановлено судом становить 420 570 грн. Судом вирішено, в порядку поділу майна подружжя залишити у власності ОСОБА_2 транспортний засіб марки Renault Megane Scenic, а транспортний засіб марки Ford Focus – за ОСОБА_1 , відтак на підставі викладеного вище, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на Користь ОСОБА_1 35 115 грн грошової компенсації за відхилення від вартості часток в спільному майні подружжя.

Окрім того, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Стороною позивача до матеріалів справи додано договір про надання правових послуг адвоката № 14/12 від 14 грудня 2025 року, укладений між Адвокатом Ловінським Денисом Вікторовичем та ОСОБА_1 , Акт виконаних робіт від 08 січня 2026 року, платіжну інструкцію у національній валюті від 14 грудня 2026 року на суму 10 000 грн, ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 912/1025/20).

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають необґрунтовано завищену вартість.

Суд констатує, що даний спір у справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, крім цього суд звертає увагу на те, що адвокат, окрім позовної заяви не готував інших клопотань при розгляді справи, в судові засідання не з`являвся, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 гривень є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5 000, 00 гривень, оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для, який був змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до квитанції ІD 5512-8098-9659-1402 від 09 січня 2026 року позивачем за подання відповідного позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 102, 85 грн.

Згідно з рахунком № б/н від 01 грудня 2025 року платник ОСОБА_1 інформаційно-консультаційні послуги у сфері оцінки та оцінку вартості автомобіля легковий універсал Ford Focus становить 3 300, 00 грн.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати пов`язані з розглядом справи у сумі 5 402, 85 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 582, 610-612, 651, 653, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 264, 265, 268, 280, 282 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.

В порядку поділу майна подружжя залишити у власності ОСОБА_2 транспортний засіб марки Renault Megane Scenic, тип універсал, рік випуску 2009, номер кузову НОМЕР_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб марки Ford Focus, тип універсал – В, рік випуску – 2008, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35 115 (тридцять п`ять тисяч сто п`ятнадцять) гривень 00 копійок грошової компенсації за відхилення від вартості часток в спільному майні подружжя.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 85 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу (правову)допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оцінку майна в розмірі 3 300 (три тисячі триста) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 .

Головуючий суддя В.Я.Курницька