Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №303/1760/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/1760/26

Провадження № 2/303/777/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Торинець Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (представник – адвокат Іванчик Іван Іванович) про стягнення аліментів,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, вказуючи, що відповідач приходиться йому батьком. На теперішній час він навчається на ІІІ курсі за професією «Електромеханік з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин» у Комунальному закладі Мукачівський професійний політехнічний коледж Закарпатської обласної ради за денною формою навчання. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2025 у справі шлюб між його батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач припинив надавати йому матеріальну допомогу на його утримання пов`язане з навчанням, унаслідок чого його матеріальне забезпечення здійснюється матір`ю, яка забезпечує його житлом, оплачує комунальні послуги, харчування, придбання одягу та несе інші необхідні витрати. Мати працює на посаді сторожа відділу освіти, молоді та спорту, культури і туризму Великолучківської сільської ради і розмір її доходу недостатній для його належного матеріального забезпечення. Він навчається за денною формою навчання та щоденно здійснює проїзд до навчального закладу, у зв`язку з чим щоденно несе витрати на проїзд в розмірі 100 грн. Крім того, йому необхідні грошові кошти на харчування, придбання навчальних посібників, спеціальних інструментів для навчання, оплату послуг мобільного зв`язку та доступу до мережі Інтернет, а також на інші витрати, пов`язані з навчанням. У добровільному порядку досягти домовленості з відповідачем щодо надання матеріальної допомоги на період навчання не вдалося. Зазначив, що відповідач є працездатною особою, працює будівельником, має можливість надавати матеріальну допомогу на його утримання, однак відомості про розмір доходів батька у нього відсутні. Просив стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на його користь аліменти на його, ОСОБА_1 утримання в зв`язку з продовження навчання, в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно на період навчання до досягнення ним 23-річного віку.

06.04.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що твердження позивача про неможливість досягнення між ними домовленості щодо надання матеріальної допомоги не відповідають дійсності. Між ним та позивачем не існувало жодних домовленостей щодо добровільного надання матеріальної допомоги, а після досягнення повноліття позивач жодного разу не звертався до нього з проханням про надання такої. Також він не повідомляв про свій матеріальний стан та не інформував про потребу в додаткових коштах. Протягом тривалого часу позивач не підтримує з ним зв`язку, не відповідає на спроби комунікації, у зв`язку з чим він не мав можливості дізнатися про виникнення у позивача потреби в матеріальній допомозі. З огляду на викладене відсутність домовленості щодо добровільного утримання сталася не з його вини, а внаслідок поведінки позивача. Зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували би фактичні щомісячні витрати на проживання, харчування, лікування чи інші потреби, а також не долучено документів, які би підтверджували витрати на проживання, оплату товарів і послуг або містили розрахунок заявленого до стягнення розміру аліментів. На його думку, такі обставини свідчать про невиконання позивачем процесуального обов`язку щодо доказування відповідно до статті 81 ЦПК України, а його вимоги є лише суб`єктивним припущенням, тому в задоволенні позову слід відмовити. Він також зазначив, що сам факт досягнення позивачем повноліття, його працездатність та відсутність документального підтвердження понесених витрат не дають достатніх підстав для стягнення аліментів. Щодо його матеріального стану повідомив, що на теперішній час він перебуває на території Чеської Республіки, офіційних доходів в Україні не має, що може бути підтверджено відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків. На даний час він є тимчасово непрацездатним у зв`язку з отриманим ушкодженням хребта перебуває на тривалому лікуванні та медичній реабілітації в Чеській Республіці, у зв`язку з викладеним позбавлений можливості здійснювати трудову діяльність і отримувати стабільний дохід. На підтвердження зазначених обставин посилався на довідку від 24.03.2026, виданою лікарнею Рихнов-над-Кнежноу, відповідно до якої він перебуває у стані тимчасової непрацездатності з 26.11.2025, яка триває станом на 24.03.2026 та продовжена до наступного планового огляду 06.05.2026. Крім того, він зазначив, що характер отриманої травми потребує тривалого лікування, постійного медичного нагляду та проходження лікувальних процедур, а прогноз щодо повного відновлення працездатності на даний час відсутній. У зв`язку з викладеним він об`єктивно позбавлений можливості здійснювати оплачувану трудову діяльність як у Чехії, так і в Україні, а через відсутність заробітку та необхідність нести значні витрати на лікування і медичну реабілітацію не має об`єктивної можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

24.04.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що доводи відповідача про те, що останньому не було відомо про його матеріальний стан, а також про те, що він не звертався до батька з проханням надання матеріальної допомоги, не підтримував з ним зв`язку та приховував свій спосіб життя не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідачу було відомо про його навчання за денною формою, відсутність можливості працювати у зв`язку з навчанням, необхідність щоденного проїзду до навчального закладу, а також про матеріальне становище його матері та недостатність її доходів для забезпечення його утримання під час навчання. Він підтримував спілкування з відповідачем, зокрема 23.11.2025 телефонував йому, 31.12.2025 відповідач привітав його з досягненням повноліття, під час розмови він повідомив про своє навчання, а також про потреби, в тому числі і про необхідність придбання планшета для навчання. Крім того, 17.01.2026 він привітав відповідача з днем народження. Не погоджуючись із доводами відзиву про відсутність реальної потреби у матеріальному забезпеченні, він зазначив, що навчається за денною формою навчання, не має можливості працювати та лише нещодавно досяг повноліття, а тому не має самостійного джерела доходу. Стосовно доводів відповідача про ненадання доказів понесених витрат він зазначив, що повсякденні витрати на харчування, проїзд до місця навчання, одяг, взуття та інші необхідні потреби є звичайними витратами, властивими кожній особі, а тому не потребують спеціального доказування. Також посилався на те, що прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», визначає мінімальний обсяг витрат, необхідних для забезпечення життєдіяльності особи. Він не має довідок про оплату проживання чи договору оренди житла, оскільки щоденно добирається до місця навчання з місця свого постійного проживання. Щодо доводів відповідача про перебування у стані тимчасової непрацездатності він зазначив, що під час телефонних розмов з відповідачем 31.12.2025 та 17.01.2026 останній не повідомляв про наявність тяжкої травми хребта чи інших проблем зі здоров`ям, натомість повідомляв, що працює, а додана до відзиву медична довідка не містить відомостей про наявність тяжкої травми хребта, а лише підтверджує факт тимчасової непрацездатності та призначення планового медичного огляду. Відповідач тривалий час проживає та працює у Чеській Республіці, був зареєстрований як приватний підприємець, а відповідно до законодавства Чеської Республіки забезпечений загальнообов`язковим медичним страхуванням та має право користуватися безоплатними медичними послугами у країні перебування. Просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу без його участі.

Відповідач та його представник - адвокат Іванчик І.І. в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи у відсутності відповідача та його представника, відзив підтримав і просив його врахувати при розгляді справи.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

З копії свідоцтва про народження встановлено, що батьками позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який є відповідачем у даній справі і на момент звернення з позовом до суду позивач досяг 19 років.

Із довідки Комунального закладу Мукачівський професійний політехнічний коледж Закарпатської обласної ради від 28.11.2025 №555 вбачається, що ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання на ІІІ курсі за професією електромеханік з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин. Термін навчання з 01.09.2023 по 30.06.2026.

Згідно з копією довідки відділу освіти, молоді та спорту, культури, туризму Великолучківської сільради про доходи заробітна плата ОСОБА_3 за період з січня 2025 року по жовтень 2025 року склала 57 855,51 грн.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 досяг повноліття, але продовжує навчатися і здобуває професійно-технічну освіту, в зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Заперечення відповідача проти позову, оскільки позивач не надав доказів його матеріальних витрат, а відповідно і потреби в матеріальній допомозі не заслуговує на увагу виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що позивач здобуває освіту за денною формою навчання, що виключає його можливість працевлаштуватися, а відповідно і можливість отримувати доходи.

Крім того, згідно з витягом з Реєстру територіальної громади від 02.07.2025 та рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03.09.2025 позивач проживає разом з мамою - ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , а тому остання несе витрати на утримання позивача, хоча відповідно до довідки про доходи її середній щомісячний дохід складає 5 585,55 грн, якого явно недостатньо для матеріального забезпечення двох дорослих людей.

Крім того, не викликають сумніву необхідність витрат на щоденний проїзд на навчання з села Червеньово Мукачівського району до навчального закладу, який розташований в АДРЕСА_2 , а також витрат, які пов`язані з учбовим процесом.

Суд вважає, що позивач, звертаючись з позовом до суду позбавлений можливості зазначити конкретні витрати, які пов`язані з учбовим процесом, оскільки такі мають мінливий характер і залежать від учбової програми. За таких обставин конкретизувати цей вид витрат неможливо.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на його перебування не території Чеської Республіки і відсутність доходів, але доказів такого суду не надано.

Відповідач також посилався на важку травму, яка потребує тривалого лікування, але належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів такого суду не надав, оскільки відповідно до наданої ним довідки лікарні у місті Рихнов-над-Кнежов від 24.03.2026 міститься інформації про його тимчасову непрацездатність, що не виключає можливості працевлаштуватися або продовжити трудову діяльність після ви здоровлення.

Також відповідачем не надано суду жодного доказу, який підтверджує його значні витрати на лікування і медичну реабілітацію.

За викладених обставин відповідачем не доведено, що він не має можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину.

Суд вважає, що за таких обставин ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги і таку повинні йому надавати батьки, на яких такий обов`язок покладається ст. 199 СК України.

Таким чином, маючи на меті забезпечення тривалого, достатнього та стабільного матеріального забезпечення позивача, який продовжує навчання, враховуючи можливість відповідача надавати матеріальну допомогу, виходячи з матеріального становища сторін, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню аліменти в розмірі 1/4 частини щомісячного заробітку (доходу) відповідача.

Такий розмір аліментів, зважаючи на фактичні обставини не порушуватиме правила щодо дотримання загалом паритету батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню 1331,20 грн судового збору на користь держави.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. 141, 258-261, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, ст. 182, 185, 199, 200 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи стягнення з 02 березня 2026 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_1 23 років.

Рішення суду в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 гривні (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя