Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №127/22505/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22505/26

Провадження № 2-а/127/220/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Волошина С.В.,

секретаря судового засідання Тягун А.О.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області Зайко Андрія Тарасовича про скасування постанови серії ЕНА №7387548 від 16.06.2026 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2026 до Вінницького міського суду Вінницької області від позивача ОСОБА_1 надійшла позовна заява до інспектора відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області Зайко Андрія Тарасовича про скасування постанови серії ЕНА №7387548 від 16.06.2026 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Вищевказану постанову позивач вважає такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

В позовній заяві зазначено, що згідно постанови серії ЕНА №7387548 від 16.06.2026 року про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, 16.06.2026 року о 22 год. 34 хв. позивач нібито керував ТЗ (електричний скутер HURRICANE, потужністю 2500 W), який має електродвигун потужністю менше 4000 Вт та не мав при собі посвідчення водія категорії А1, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР, а також під час перевірки керував електроскутером без шолома, чим порушив п. 2.3 «г» ПДР і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач звертає увагу на те, що відповідно до п.п.30.1 ПДР власники механічних транспортних засобів повинні зареєструвати їх в уповноваженому органі МВС протягом 10 діб з моменту придбання. Згідно з п.п.2.9.в ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у сервісному центрі МВС. Підпунктом 2.1 «а» ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб. Отже, ключовою обставиною для обов`язкової наявності вказаних документів є віднесення транспортного засобу до категорії «механічний». Наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачена виключно для «механічних» транспортних засобів. Механічними вважають скутери з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, а також всі ТЗ з двигуном внутрішнього згорання. Якщо скутер має потужність менше, ніж 3 кВт, він не належить категорії «механічний» і відповідно не передбачає для водія необхідності мати при собі посвідчення водія та реєстраційного документа.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП адміністративну відповідальність несуть виключно водії, які керували транспортним засобом, що рухався. Матеріали справи не містять належних даних, що позивач був водієм в розумінні вимог п. 1.10 ПДР та рухався на транспортному засобі, а отже останній не є суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення згідно з ч. 2 ст.126 КУпАП, у зв`язку з чим в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Також у постанові зазначено «під час перевірки особа керував електроскутером без шолома чим порушив п.2.3 г ПДР», проте дане трактування суперечить підпункту «г» пункту 2.3 ПДР де зазначено: «2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів».

Окрім того, як вказує позивач, відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки ТЗ, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справі. Відповідач позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок встановлений ст. 278, 279 КУпАП. Відповідач, зловживаючи службовим становищем навмисно не зазначив модель електроскутера та його потужність у оскаржуваній постанові для унеможливлення оскаржити, проте доказом, що позивач керував саме цим електроскутером є протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №694980, складений 16.06.2026 о 22:33 (складений на 6 хвилин раніше за оскаржувану постанову) тим же інспектором – Зайко Андрієм Тарасовичем. Протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №694980 (по ст. 130 ч. 1) є сфальсифікований та буде окремо оскаржуватися через відсутність свідків, записів з бодікамер та ряд інших порушень.

На підставі вищевикладеного, позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області Зайко Андрія Тарасовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Також відповідачу було запропоновано з-поміж іншого, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази.

Інших заяв по суті спору матеріали справи не містять.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки на електронну адресу.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки на електронну адресу.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов до наступних висновків.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області Зайко Андрія Тарасовича.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. ст. 9, 77 КАС України розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін, вільності та свободи у поданні суду доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень та доведенні перед судом їх переконливості; однак, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону №580-VIII «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 2, 3 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідно з ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачать на її користь.

Згідно ч. 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 2 ст. 126 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають право накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.

Отже, працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, стороною позивача відповідачем у справі зазначено ОСОБА_2 , тобто інспектора відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, який виносив оскаржувану позивачем постанову.

Розглядаючи справу, суд виходить з того, що належним відповідачем в даній категорії справ повинен бути суб`єкт владних повноважень, а саме орган, який таке стягнення застосував (виніс постанову).

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №742/2298/17 від 17 вересня 2020 року, згідно з яким, належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган, який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.

Правовий висновок щодо обґрунтованості відмови у позові, пред`явленого до неналежного відповідача, зроблено також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно частиною третьою статті 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення працівники поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади.

Отже, ОСОБА_2 не може виступати самостійним відповідачем у даній справі, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, тобто належним відповідачем може бути лише орган Національної поліції, від імені якого діяв співробітник поліції, і який є юридичною особою.

Відповідно до ч. 3,7 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Водночас, позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Суд зауважує, що відповідач ОСОБА_2 не просив залучити до участі у справі другого (належного) відповідача.

Не просила про заміну відповідача/залучення співвідповідача і сторона позивача.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі наведеного суд констатує, що інспектор Зайко Андрій Тарасович є неналежним відповідачем у даній справі, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні пред`явлених до нього позовних вимог, без встановлення фактичних обставин справи та без формування відповідних висновків по суті позовних вимог, оскільки наведене суд здійснює, виключно при належному складі учасників справи.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області Зайко Андрія Тарасовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення слід відмовити.

При цьому, позивач не позбавлений права звернутися до суду з аналогічним позовом до належного відповідача, а тому його право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не порушено.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 48, 77, 139, 246, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області Зайко Андрія Тарасовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя: