Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №380/20290/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/20290/25 пров. № А/857/7101/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року (головуючий суддя Коморний О.І., м. Львів) у справі №380/20290/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

09.10.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (відповідач), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка полягає у невиготовленні та ненаправленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсій з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за формою, передбаченою додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.10.2025 7 Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсії станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з повною інформацією за формою, передбаченою додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», для перерахунку та виплати пенсії з 1 січня 2018 року на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Позов обґрунтовує тим, що позивач є пенсіонером Державної прикордонної служби України та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Позивач вказує, що відповідачем виготовлено та направлено до пенсійного органу довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 01.03.2018, яка не містила відомостей про додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, премії), внаслідок чого його пенсія з 01.01.2018 перерахована у заниженому розмірі. Посилаючись на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, позивач стверджує, що має право на перерахунок пенсії з 01.01.2018 з урахуванням усіх складових грошового забезпечення (основних та додаткових), передбачених чинним законодавством (зокрема, Постановою № 704), оскільки обмеження, встановлені Постановою КМУ № 103, суперечили закону. Позивач звернувся до відповідача із заявою про виготовлення нової довідки, проте отримав відмову, яку вважає протиправною.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка полягає у невиготовленні та ненаправленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсій з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за формою, передбаченою додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.10.2025 7 Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсії станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з повною інформацією за формою, передбаченою додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», для перерахунку та виплати пенсії з 1 січня 2018 року на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що на виконання Постанови КМУ № 103 у 2018 році вже складав та подавав до пенсійного органу довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.03.2018, яка відповідала чинному на той час законодавству (містила лише три складові: оклад за посадою, оклад за званням та надбавку за вислугу років). Апелянт вказує, що пункти 1, 2 Постанови № 103 скасовані судовим рішенням у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019. На виконання рішення Верховного Суду у зразковій справі № 160/8324/19 відповідач вже виготовив та направив до ПФУ оновлену довідку станом на 05.03.2019 для перерахунку пенсії з 01.04.2019. На думку відповідача, правових підстав для виготовлення нової довідки станом на 01.03.2018 з додатковими видами забезпечення немає, оскільки в період з 01.03.2018 по 05.03.2019 норми Постанови № 103 були чинними. Також відповідач просив врахувати, що законодавство не має зворотної дії в часі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, призначену з 02.09.2006.

На виконання Постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (Постанова № 103), Адміністрацією Державної прикордонної служби України було виготовлено та направлено до ГУ ПФУ у Львівській області довідку від 16.03.2018 № 11/4543 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.03.2018.

У цій довідці зазначено лише три складові грошового забезпечення: посадовий оклад (3170,00 грн), оклад за військовим званням (1020,00 грн) та надбавка за вислугу років 50% (2095,00 грн). Усього – 6285,00 грн. Інші додаткові види грошового забезпечення у довідці відсутні.

На підставі вказаної довідки ГУ ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018.

25.07.2025 представник позивача звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою, в якій просив скласти та направити до пенсійного органу нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018 із включенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, визначених станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови КМУ № 704, для перерахунку пенсії з 01.01.2018.

Листом від 04.09.2025 № 09/Є-8746/17827 відповідач відмовив у задоволенні заяви.

Відмова мотивована тим, що у спірний період (з 01.03.2018 по 05.03.2019) Постанова № 103 була чинною, а тому підстави для включення додаткових видів грошового забезпечення у довідку станом на 01.03.2018 відсутні.

Також відповідач зазначив, що вже виготовив довідку станом на 05.03.2019 для перерахунку з 01.04.2019.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Спеціальним законом, який регулює умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів та встановлено нові види грошового забезпечення (зокрема, надбавки, доплати, премії). Ця постанова набрала чинності 01.03.2018.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, пунктом 1 якої було встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 1 березня 2018 року, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.

Тобто, Постанова № 103 обмежила склад грошового забезпечення, що враховується при перерахунку пенсій, виключивши з нього додаткові види грошового забезпечення та премії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45, які обмежували склад грошового забезпечення.

Апеляційний суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19.

Велика Палата вказала, що відповідно до статті 7 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що спеціальним Законом № 2262-ХІІ передбачено право, форми і види пенсійного забезпечення.

Стаття 43 цього Закону імперативно визначає, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Кабінету Міністрів України статтею 63 Закону № 2262-ХІІ надано повноваження встановлювати умови, порядок та розміри перерахунку пенсій. Однак, реалізуючи ці повноваження, Уряд не має права змінювати (звужувати) склад грошового забезпечення, визначений Законом. Норми підзаконного акта не можуть суперечити нормам Закону, який має вищу юридичну силу.

Відтак, положення пунктів 1, 2 Постанови № 103, які обмежували складові грошового забезпечення для перерахунку пенсій лише трьома видами, суперечили вимогам статті 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ.

Оскільки Закон має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України, то у спірний період (з 01.01.2018) підлягав застосуванню саме Закон № 2262-ХІІ.

Той факт, що пункти 1, 2 Постанови № 103 були скасовані судом лише 05.03.2019, не означає, що до цієї дати вони підлягали застосуванню всупереч Закону. Суди повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ як акт вищої юридичної сили безвідносно до того, чи були скасовані підзаконні акти, що йому суперечать, на момент виникнення спірних правовідносин.

Це узгоджується з принципом верховенства права, закріпленим у статті 8 Конституції України, згідно з яким Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Верховний Суд у Постанові від 11 квітня 2024 року у справі №380/11528/22 дійшов висновку, що відмова підготовці і наданні до ГУ ПФУ у Львівській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.03.2018 з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), премії для перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 на підставі статей 8, 10, 43 і 63 Закону №2262-ХІІ з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених Постановою №704 є протиправною.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач має безумовне право на отримання довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018, яка включає не лише посадовий оклад, оклад за званням та надбавку за вислугу років, а й усі щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, передбачені Постановою № 704 для відповідної посади, для перерахунку пенсії з 01.01.2018, а відмова відповідача у виготовленні та наданні такої довідки є протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, оскільки порушує гарантоване законом право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Також апеляційний суд наголошує, що посилання апелянта на чинність Постанови № 103 у 2018 році є необґрунтованим з огляду на пріоритет норм Закону та правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі № 380/20290/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар