Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №300/9285/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/9285/24 пров. № А/857/33076/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСала П. І.,

суддів:Димарчук Т.М.,

Москаля Р.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Чернишкова Галина Юріївна, на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі № 300/9285/24, яке набрало законної сили, частково задоволено позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року відповідно, помножених на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за № 704.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року відповідно, помножених на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за №704, за вирахуванням уже виплачених сум грошового забезпечення за вказані періоди.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за №704, з урахуванням уже виплачених сум.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року та на 01 січня 2022 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за №704, з урахуванням уже виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

10.06.2025 судом видано виконавчі листи у зобов`язальній частині вказаного судового рішення, які позивач пред`явив до примусового виконання.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - ВПВР УЗПВР в ІНФОРМАЦІЯ_2 та Тернопільській областях Івано-Франківського МРУ МЮУ) від 25.08.2025 відкрито виконавче провадження № 78936579 про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року відповідно, помножених на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за № 704, за вирахуванням уже виплачених сум грошового забезпечення за вказані періоди.

14.03.2026 представник позивача направив адвокатський запит до начальника ВПВР УЗПВР в ІНФОРМАЦІЯ_2 та Тернопільській областях Івано-Франківського МРУ МЮУ з проханням повідомити про стан виконавчого провадження з виконання рішення суду від 27.01.2025 у справі № 300/9285/24.

У квітні 2026 року від органу ДВС надійшла відповідь, в якій зазначено, що 25.08.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78936579 та направлено божнику до виконання. Боржник звернувся до Відділу в усному порядку, повідомивши про неможливість виконання рішення суду у встановлений законом порядок через відсутність коштів. 18.03.2026 державним виконавцем направлено вимогу державного виконавця на адресу боржника, в якій попереджено боржника про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду та зобов`язано вчинити всі необхідні дії. 23.03.2026 до Відділу надійшла відповідь боржника, у якій вказано про те, що в ІНФОРМАЦІЯ_3 коштів для виконання зазначеного рішення суду немає. 3 метою виконання судового рішення щомісяця направляється до забезпечуючого фінансового органу заявка-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення. Кошти будуть зараховані на банківські реквізити ОСОБА_1 після надходження відповідного фінансування, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 є неприбутковою установою і повністю утримується за рахунок державного бюджету.

14.05.2026 представник позивача в порядку, визначеному статтею 382 КАС України, звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати протягом одного місяця звіт про виконання рішення суду від 27.01.2025 у справі № 300/9285/24. Заяву обґрунтував тим, що постановлене на користь позивача судове рішення тривалий час не виконується в частині виплати заборгованого грошового забезпечення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 в задоволенні вказаної заяви відмовлено.

Не погодившись із цією ухвалою, представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Зазначає, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та вже понад два роки постійно перебуває на виконанні бойових завдань на сході України. Разом з тим ухвалене на його користь судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, тривалий час не виконується, що порушує право на судовий захист та посягає на конституційні гарантії правосуддя.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційної скаргою представника позивача. Апеляційний розгляд справи призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Запропоновано учасникам справи в триденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на апеляційну скаргу.

19.06.2026 надійшов відзив, в якому представник ІНФОРМАЦІЯ_3 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскільки вважає оскаржувану ухвалу суду законною та обґрунтованою. Підтримує позицію суду та вважає, що позивач не вичерпав всіх передбачених законодавством засобів щодо належного та повного виконання судового рішення, в тому числі в примусового порядку через органи ДВС, а тому його звернення до суду із заявою в порядку статті 382 КАС України є передчасним.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою-четвертою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні норми закріплено у статті 14 КАС України.

Крім того, згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, у свою чергу, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/0) звернув увагу на те, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Тому обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Особливо якщо йдеться про виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах діє від імені держави.

Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII від 2 червня 2016 року примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Поряд з цим, виконуючи функцію, закріплену у статті 129-1 Конституції України, суд здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку та на підставах, визначених нормами процесуального права.

Зокрема, відповідно до частини першої-другої статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Частиною першою статті 382 КАС України унормовано, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частинами першою-третьою статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

За правилами, передбаченими частиною першою статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Водночас за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення (частини перша, друга статті 382-3 КАС України).

Отже, така форма судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративних справах, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень-відповідача подати звіт про виконання судового рішення має на меті забезпечити виконання рішення суду, яке набрало законної сили, у порядку та спосіб, встановлені судом, та відновити тим самим права, свободи або законні інтереси фізичної особи, права та інтереси юридичної особи, які були порушені суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, що і зумовило звернення до суду за захистом відповідних прав, свобод та інтересів.

Закон допускає можливість постановлення судом ухвали про відмову у задоволення заяви про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у звіт про виконання судового рішення, але, з огляду на проаналізовані вище норми процесуального права, підставою для ухвалення такого рішення є встановлення факту виконання суб`єктом владних повноважень рішення суду у повному обсязі та/або у спосіб, визначений таким рішенням.

Натомість, відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, суд першої інстанції взагалі не досліджував питання щодо виконання/належного виконання рішення суду від 27.01.2025 у справі № 300/9285/24, а виходив виключно із того, що позивачем не вичерпано всіх передбачених чинним законодавством засобів щодо належного та повного виконання судового рішення, отже, звернення із заявою в порядку статті 382 КАС України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України "Про виконавче провадження" першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.

Однак колегія суддів наголошує на приписах частини четвертої статті 382 КАС України (у редакції Закону № 4094-IX від 21.11.2024), згідно з якими відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

Змістовний аналіз норм процесуального права, якими урегульовано питання судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема шляхом зобов`язання відповідача-суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду, дає підстави для висновку, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви про встановлення судового контролю, який в адміністративному судочинстві є автономним та спеціальним процесуальним механізмом. Його правова природа не залежить від факту ініціювання виконавчого провадження, стадії такого провадження та виконавчих дій, які вчинені органами державної виконавчої служби.

Отже, наявність відкритого виконавчого провадження не може розцінюватися судом як обставина, що свідчить про передчасність звернення стягувача із заявою в порядку статті 382 КАС України. Законодавець чітко розмежував примусове виконання судових рішень та судовий контроль за їх виконанням. Відтак, одночасне чи послідовне використання обох цих правових інструментів є законним правом позивача та формою реалізації його права на справедливий суд, складовою якого є виконання судового рішення.

Водночас визначальним критерієм для встановлення судового контролю у формі зобов`язання надати звіт є не наявність чи відсутність виконавчого провадження, а виключно невиконання (або ухилення від виконання) судового рішення суб`єктом владних повноважень. Передчасність заяви може мати місце лише у випадку, якщо з моменту набрання рішенням законної сили (або з моменту виникнення обов`язку вчинити дію) минув об`єктивно занадто короткий строк, який не дозволяє боржнику організаційно виконати судове рішення.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції констатує, що наявність відкритого виконавчого провадження не є правовою перешкодою для розгляду заяви по суті та не свідчить про передчасність звернення позивача до суду з метою встановлення судового контролю.

Таким чином, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи документального підтвердження виконання рішення суду від 27.01.2025 у справі № 300/9285/24, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви представника позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання зазначеного судового рішення.

Тому на підставі положень п. 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України ухвала Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 підлягає скасуванню. У свою чергу, на відповідача слід покласти обов`язок подати відповідний звіт. При цьому місячний строк, про який просить заявник, є достатнім для підготовки звіту.

За правилами, передбаченими частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, оскільки судових витрат, які б підлягали розподілу за результатами апеляційного перегляду не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується.

Керуючись ст.ст. 308, 312, 315, 317, 322, 325, 328, 382, 382-1 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 300/9285/24 скасувати та ухвалити нове рішення.

Заяву представника позивача про зобов`язання суб`єкта владних повноважень-відповідача подати звіт про виконання судового рішення задовольнити.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 у місячний строк (до 20 серпня 2026 року) подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року в адміністративній справі № 300/9285/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач П. І. Сало

судді Т. М. Димарчук

Р. М. Москаль

Повне судове рішення складено 20.07.26