Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №760/26857/24 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 760/26857/24

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/9177/2026

Головуючий у суді першої інстанції К. С. Застрожнікова

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

20 липня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

сторони

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року,

у с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.07.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 653212007 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV7Z8H8. 09.07.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 22 000,00 грн на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , що є доказом укладання договору. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалось відступити ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором. У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 150 від 07.09.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 36 164,00 грн. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язався відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором. У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 65 006,00 грн. Зазначав, що 04.09.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 0409/24., відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 65006,00 грн. Оскільки ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконуються, заборгованість за кредитним договором не погашена, а тому з останнього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 65 006,00 грн, з яких: 22 000,00 заборгованість за кредитом, 43006,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 653212007 від 09.07.2021 у розмірі 65 006 грн., витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 2 422, 40 грн. та на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Не погодившись із таким судовим рішенням ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що матеріали справи не міститься копії договору факторингу між первинним кредитором та первинним фактором у повному обсязі (28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомоги» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс»), також договір факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем, у тому числі докази оплати договору факторингу, копії реєстру права вимог та додатків до нього, що підтверджувало б наявність у позивача права вимоги, як нового кредитора у цих правовідносинах.

Зауважує, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №6-459цс17, яка є актуальною, що підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду у справі №761/33403/17 від 22.04.2021.

Вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Тобто у період дії кредитного договору (період дії може визначатися як строк дії договору, дата повного погашення і т.д.) можуть нараховуватися проценти за користування кредитними коштами, але після припинення дії кредитного договору, нарахування процентів повинно припинятися.

Окрім цього, матеріали справи не містять доказів того, що позичальник виконав умови пункту 3.2 кредитного договору та продовжив строк кредитування В той же час, додатковою угодою до кредитного договору, сторони погодили, що кредитодавець надає розстрочку для виконання боргових зобов`язань та встановлює новий графік платежів.

Однак за умовами пункту 5 додаткової угоди, при порушенні позичальником графіку сплати заборгованості ця додаткова угода втрачає чинність з моменту її укладення, а договір продовжує діяти без врахування її умов.

ТОВ «Юніт Капітал» через представника Куксу К.О. подано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» заперечило проти апеляційної скарги та зазначило, що проценти нараховувались відповідно до умов кредитного договору, розмір яких сторони погодили в договорі. Позивач наголошує, що відповідач був ознайомлений з умовами договору та не оспорює факт його укладення.

Щодо правонаступництва, позивач вказав, що перехід права вимоги відбувався не в момент укладення договорів факторингу, а в момент підписання відповідних реєстрів прав вимоги та актів приймання-передачі, які долучені до матеріалів справи та підтверджують послідовний перехід права вимоги до ТОВ «Юніт Капітал».

Також позивач вважає безпідставними доводи про відсутність доказів оплати за договорами факторингу, зазначаючи, що істотні умови та фінансування підтверджуються договорами та реєстрами як їх невід`ємними частинами.

Позивач звертає увагу суду на висновок Верховного Суду про те, що за договором факторингу допускається відступлення як наявних, так і майбутніх грошових вимог (ст. 1078 ЦК України), а перехід права вимоги відбувається в момент підписання відповідного реєстру прав вимоги. Також наголошується на презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) та обов`язку суду враховувати правові висновки Верховного Суду при вирішенні спору.

У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 Цивільного процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, а також його ціну, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, у відповідності до положень частин другої та п`ятої статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частинами першою, другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до частини першої та другої статті 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач довів факт надання первісним кредитором грошових коштів відповідачеві за договором про споживчий кредит, відповідач був ознайомлений з умовами надання кредиту, порядком нарахування процентів, поверненням кредиту, позивач надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої відповідачем не спростовано, отже, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів ураховує наступне.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Перевіряючи наявність у позивача права вимоги за правовідносинами, що виникли між сторонами по справі, судом встановлені наступні обставини. Так, відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 Верховний Суд зауважив, що: допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що 28.11.2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до п. 2.1. якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

У подальшому між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладалися додаткові угоди, водночас згідно витягу з реєстру прав вимоги № підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 150 від 07.09.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1. договору).

Згідно витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 65 006,00 грн.

04.09.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 0409/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимог до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 0409/24 від 04.09.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 65 006,00 грн.

Отже, майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (ч. 1 ст. 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

Колегією суддів встановлено, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором кредиту від 09.07.2021 року № 653212007 укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Юніт Капітал».

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а також факт відступлення права вимоги.

Як убачається з матеріалів справи, 09.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 653212007 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV7Z8Н8. Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснула кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.

Відповідно до п. 1.1. договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

На підтвердження укладення договору позивач надав довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначено, що договір № 653212007 від 09.07.2021 року підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора MNV7Z8Н8, направленого останньому 09.07.2021 на фінансовий номер телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 09.07.2021 року, сума кредиту - 22 000,00 грн, строк кредитування - 28 днів, процентна ставка: 0,85 % в день.

Відразу після вчинених дій товариством було перераховано грошові кошти у розмірі 22 000,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , що належить відповідачу, що підтверджує той факт, що ОСОБА_1 прийняв пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 653212007 від 09.07.2021 року, заборгованість відповідача становить 65 006,00 грн, що складається з: 22 000,00 грн - сума заборгованості за тілом; 43 006,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

З розрахунків заборгованості, наданих ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», убачається, що проценти у розмірі 43 006,00 грн розраховані за період з 09.07.2021 року по 03.11.2021 року, однак колегія суддів не може погодитись з таким розміром процентів з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У п. 140 постанови від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Тобто, позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти.

Натомість у позичальника виникає зобов`язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі закінчення строку кредитування або пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

У п. 1.7. кредитного договору № 653212007 від 09.07.2021 сторони погодили, що кредитна лінія надається строком на 28 днів від дати отримання кредиту позичальником («Дисконтний період»).

Відповідно до п. 1.8. сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Відповідно до п. 1.9.1. договору виключно на період строку визначеного в п. 1.7. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 273,75 процентів річних, що становить 0,75 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до п. 1.9.2. договору за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 310,25 процентів річних, що становить 0,85 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до п. 1.9.3. договору у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8. договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати договору, в тому числі порядок продовження строку дії договору, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього договору.

За змістом п. 1.12.2. договору з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Проте, ТОВ «Юніт Капітал», звертаючись до суду з позовом та посилаючись на ст. 625 ЦК України не надає при цьому здійсненого ним розрахунку нарахованих процентів і фактично просить суд стягнути 43 000 грн. нарахованих процентів на підставі умов укладеного сторонами договору, а не на підставі ст. 625 ЦК України.

Так, між первісним кредитором ТОВ Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 15.08.2021 укладено додаткову угоду до договору № 653212007 від 09.07.2021.

Пунктом 1 додаткової угоди визначено, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору № 653212007 від 09.07.2021 та зверненням позичальника, товариство надає позичальнику розстрочку у погашенні заборгованості в сумі 24 526,00 грн. на 70 днів.

В той же час, додатковою угодою до кредитного договору, сторони погодили, що кредитодавець надає розстрочку для виконання боргових зобов`язань та встановлює новий графік платежів.

Однак за умовами пункту 5 додаткової угоди, при порушенні позичальником графіку сплати заборгованості ця додаткова угода втрачає чинність з моменту її укладення, а договір продовжує діяти без врахування її умов.

Колегія суддів зауважує, що з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як первісним кредитором за кредитним договором, вбачається, що відповідач не сплачував платежі згідно графіку, встановленого додатковою угодою, а отже, згідно з пунктом 5 додаткової угоди, ця додаткова угода втратила чинність з моменту її укладення.

Таким чином строк кредитування за вказаним кредитним договором становить 28 днів від дати отримання першого траншу.

З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.

Отже, зважаючи на ту обставину, що укладаючи додаткову угоду ОСОБА_1 визнав наявність у нього боргу в сумі 24 526,00 грн., отже саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, доведеним є зобов`язання ОСОБА_1 з повернення ТОВ «Юніт Капітал» кредиту в сумі 24 526,00 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини у справі в цій частині, висновки суду не в повній мірі відповідають наданим сторонами доказам, суд неправильно застосував норми матеріального права, та як наслідок дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цілому.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, сума заборгованості за кредитним договором № 653212007 від 09.07.2021, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 24 526,00 грн., оскільки саме цю суму, як суму його заборгованості за кредитним договором визнав відповідач, укладаючи додаткову угоду. За таких обставин, суд зменшує суму стягнутої з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором з 65 006 грн. до 24 526,00 грн.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Оскільки наслідком апеляційного перегляду справи є зменшення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме у розмірі 913, 94 грн (24 526,00 грн х 2 422,40/65 006,00 грн), тобто cтягнутий з відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн підлягає зменшенню до 913,94 грн.

Також, з урахуванням того, що позов задовольняється частково, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 2 263, 73 грн. (24 526,00 х 6 000,00/65 006,00), тобто cтягнуті з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. підлягає зменшенню до 2 263, 73 грн.

При подачі апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір у розмірі 4 542,00 грн. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги, а саме у розмірі 2 828, 36 грн (24 526,00 грн х 4 542,00/65 006,00 грн) (4542,00-1713,64).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року змінити.

Зменшити суму стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 653212007 від 09.07.2021 з 65 006 грн. до 24 526,00 грн.

Зменшити суму стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судового збору з 2 422,40 грн. до 913, 94 грн.

Зменшити суму стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесених витрат на правничу допомогу з 6 000,00 грн. до 2 263, 73 грн.

В іншій частині рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 2 828, 36 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна