Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №372/2962/21 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 372/2962/21 Головуючий у суді І інстанції Зінченко О.М.

Провадження № 22-ц/824/10256/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 17 березня 2026 року, постановлену за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник Марина Володимирівна, Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник Марина Володимирівна, про витребування майна, визнання договору іпотеки недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію обтяження прав,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року у справі № 372/2962/21.

Цим рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 20347332231: нежитлове приміщення, магазин «Подарунки» літ. А, загальною площею 79,3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2034453223: земельну ділянку, на якій розміщене нежитлове приміщення, кадастровий номер 3223110100:01:099:0164, загальною площею 0,004979 кв. м.

Визнано недійсним договір іпотеки від 28 вересня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В. та зареєстрований в реєстрі за № 3839.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 60630112 і № 60630582 від 28 вересня 2021 року.

Необхідність перегляду вказаного судового рішення заявниця обґрунтовувала тим, що ОСОБА_2 при зверненні до суду із зустрічним позовом повідомила неправдиві відомості та інформацію щодо моменту, з якого вона довідалася про порушення своїх прав на спірне майно (магазин та земельну ділянку), а саме лише в ході примусового виконання виконавчого листа № 372/1036/15-ц від 08 листопада 2019 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого 13 серпня 2020 року приватним виконавцем Яцишиним А. М.

Зазначила, що нововиявленою обставиною щодо пропуску строку позовної давності є те, що ОСОБА_2 , звернувшись 30 грудня 2015 року до державного реєстратора для реєстрації обтяжень на підставі ухвали Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2015 року у справі № 372/4917/13-ц про забезпечення позову і саме з цього часу довідавшись про зміну власника вищезазначеного нерухомого майна, не звернулася до суду в межах справи № 372/4917/13-ц щодо заміни неналежного відповідача як власника майна (з ОСОБА_5 на ОСОБА_1 ), а тому не вирішила зазначене питання в рамках вказаної справи шляхом ініціювання процесуального правонаступництва та продовжувала підтримувати свою правову позицію у судах про витребування цього майна саме у ОСОБА_5 , а не у ОСОБА_1 як нового власника майна.

Наголошувала, що саме із 30 грудня 2015 року слід обраховувати початок строку позовної давності, оскільки характер дій, вчинених ОСОБА_2 , а саме звернення до особи, яка оперує даними, вносить в реєстр інформацію про арешт та бачить інформацію про власника майна, свідчить про те, що саме в цей час вона могла та мала отримати інформацію з даного приводу.

Про зазначені обставини щодо початку перебігу строку позовної давності та правонаступництва, які виникли в межах розгляду справи № 372/4917/13-ц і які на думку ОСОБА_1 є нововиявленими, остання не знала та не могла знати, оскільки не була залучена до розгляду справи № 372/4917/13-ц ОСОБА_2 . Про зазначені нововиявлені обставини заявниця дізналась 28 липня 2025 року, ознайомившись із постановою Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якої надано 28 липня 2025 року.

Таким чином ОСОБА_1 вважає, що справа № 372/2962/21 має бути переглянута за нововиявленими обставинами щодо процесуального правонаступництва та початку перебігу позовної давності для звернення ОСОБА_2 із зустрічним позовом, враховуючи висновки постанови Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року у справі № 372/4508/21. Зазначені обставини є істотними і такими, що існували на час розгляду справи, однак не були встановлені судами, не були і не могли бути відомі заявниці, тому вважаються нововиявленими.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року у справі № 372/2962/21 скасувати за нововиявленими обставинами та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 17 березня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року у справі № 372/2962/21 відмовлено та залишено відповідне рішення в силі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що доводи заявниці про перегляд судового рішення щодо процесуального правонаступництва, початку перебігу позовної давності та звернення ОСОБА_2 із зустрічним позовом після спливу зазначеного строку, не знайшли свого підтвердження та не вбачається правових підстав для перегляду чинного рішення суду у даній справі, при ухваленні якого судом було вивчені надані матеріали. У зв`язку з наведеним, суд вважав заяву необґрунтованою, надуманою і такою, що не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, заявниця в особі представника - адвоката Осадчої Н. О. подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задовольнити.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про перегляд рішення у справі № 372/2962/21, оскільки обставина, на яку ОСОБА_1 посилається як на нововиявлену, існувала на час розгляду справи (30 грудня 2015 року реалізація ОСОБА_2 ухвали Апеляційного суду Київської області від 25 грудня 2015 року у справі № 372/4917/13-ц про забезпечення позову шляхом звернення її для виконання реєстрації обтяжень до реєстратора і саме з цього часу, довідавшись про зміну власників спірного нерухомого майна, не звернулася до суду в межах справи № 372/4917/13-ц щодо заміни неналежного відповідача як власника майна (з ОСОБА_5 на ОСОБА_1 ), а тому не вирішила вказане питання в рамках справи № 372/4917/13-ц шляхом ініціювання процесуального правонаступництва та продовжувала підтримувати свою правову позицію у судах про витребування цього майна саме у ОСОБА_5 , а не у ОСОБА_1 як нового власника майна - як на підтвердження пропуску строку позовної давності) та ухвалення судового рішення судом першої інстанції, проте про дану обставину заявниці не було і не могло бути відомо до моменту розгляду справи № 372/4508/21 в апеляційній інстанції та подальшого отримання у відповідь на запит її представника від ОСОБА_6 копії постанови Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року справі № 372/4508/21.

Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надійшли.

Водночас 15 травня 2026 року надійшли додаткові письмові поясненняна апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Тернового Р. Б.

За змістом положень частини першої, третьої статті 359 ЦПК України, про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, в якій, зокрема, зазначає строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу.

Разом з тим, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п`ята статті 174 ЦПК України).

22 квітня 2026 рокуКиївський апеляційний суд, відкриваючи апеляційне провадження у справі, визначив учасникам справи п`ятиденний строк з моменту отримання відповідної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження ОСОБА_2 отримала під розписку 02 травня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 203, т. 7).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Сторона позивача правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, не просила дозволу апеляційного суду подати додаткові пояснення, а суд за межами строку для подання відзиву на апеляційну скаргу не визнавав їх подання необхідним, тому ці пояснення колегія суддів залишає без розгляду.

Учасники справи та/або їх представники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник ОСОБА_1 - адвокат Осадча Н. О. надіслала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відпустці, а представник ОСОБА_2 - адвокат Терновий Р. Б. надіслав заяву провідкладення розгляду через подання такого клопотання представником заявниці.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.

Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи та/або їх представників, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з`явилась (див.зокрема, постанови Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 та від 22 листопада 2024 року у справі № 727/6078/22).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/20/24 зазначила, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

ЄСПЛ наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04).

Виходячи з наведеного, колегія суддів в межах своїх повноважень дійшла висновку про визнання неявки сторін та їх представників у судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи, та з огляду на те, що вони були завчасно і належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не вказали на істотні для справи обставин, які вони мали намір особисто повідомити апеляційному суду, з урахуванням категорії даної справи, яка стосується перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, строків її розгляду та доводів апеляційної скарги, в межах яких підлягає перегляду ухвала суду першої інстанції, на підставі статей 369, 372 ЦПК України клопотання (заяву) адвоката Осадчої Н. О. та адвоката Тернового Р. Б.про відкладення розгляду справи залишила без задоволення та ухвалила проводити розгляд справи за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 доОСОБА_1 , ОСОБА_4 про витребування майна, визнання договору іпотеки недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію обтяження прав задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 20347332231: нежитлове приміщення, магазин «Подарунки» літ. А, загальною площею 79,3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2034453223: земельну ділянку, на якій розміщене нежитлове приміщення, кадастровий номер 3223110100:01:099:0164, загальною площею 0,004979 кв. м.

Визнано недійсним договір іпотеки від 28 вересня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В. та зареєстрований в реєстрі за № 3839.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 60630112 і № 60630582 від 28 вересня 2021 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року залишено без змін.

ОСОБА_1 27 серпня 2025 року звернулась до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року за нововиявленими обставинами з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

В якості нововиявлених обставин заявниця посилалась на наявність істотних для даної справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі їй на час розгляду справи № 372/2962/21, а саме щодо початку перебігу позовної давності для ОСОБА_2 у цій справі та процесуального правонаступництва в іншій справі № 372/4917/13-ц, про що вона довідалась із змісту постанови Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року у справі № 372/4508/21.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії»).

Діяльність суду при здійсненні судочинства в цивільних справах відбувається у чіткій послідовності, визначеній нормами ЦПК України.

Перегляд рішень, постанов або ухвал за нововиявленими або виключними обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Тобто перегляд справи за нововиявленими або виключними обставинами має на меті не лише усунення судових помилок, а й перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Порядок перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами у цивільних справах регулюється главою 3 розділу 5 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.

Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі, або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами.

Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) дійшла висновку про те, що нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не саме це рішення як юридичний факт, а обставина, яку у ньому встановив суд. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні справи (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

У справі, яка переглядається, встановлено, що у червні 2024 року ОСОБА_1 вже зверталася до суду першої інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року у справі № 372/2962/21 (а.с. 1-19, т. 5).

Вказану заяву вона обґрунтовувала тим, що у зв`язку із висновками, викладеними у постанові Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у справі № 372/4508/21, ця справа має бути переглянута за нововиявленими обставинами щодо початку перебігу позовної давності та звернення ОСОБА_2 зі зустрічним позовом після спливу позовної давності.

Вказувала, що ОСОБА_2 при розгляді цієї справи зазначала, що вона довідалася про порушення своїх прав на спірне майно (магазин та земельну ділянку) лише в ході примусового виконання виконавчого листа № 372/1036/15-ц від 08 листопада 2019 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, яке відкрите 13 серпня 2020 року приватним виконавцем Яцишиним А. М.

Однак, беручи до уваги висновки, викладені у постанові Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у справі № 372/4508/21, заявниця вважала, що починаючи із 30 грудня 2015 року ОСОБА_2 , звернувшись до державного реєстратора для реєстрації обтяжень на підставі ухвали Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2015 року у справі № 372/4917/13-ц про забезпечення позову, довідалася, достеменно знала та була безпосередньо обізнана з публічних даних Державного реєстру речових прав, що власником спірного нерухомого майна, яке вона витребовувала у ОСОБА_3 , остання не була, оскільки з 29 січня 2015 року законним власником такого майна була ОСОБА_1 , а отже ОСОБА_3 з цього моменту стала неналежним відповідачем у справі № 372/4917/13-ц.

Також заявниця зазначала, що ОСОБА_2 мала б за власним клопотанням починаючи із 30 грудня 2015 року (коли достеменно довідалася про зміну власника майна) залучити до участі у справі № 372/4917/13-ц належного відповідача - ОСОБА_1 , проте цього не зробила ні до ухвалення 18 січня 2016 року рішення Апеляційного суду Київської області, ні до ухвалення 03 липня 2019 року постанови Верховного Суду у справі № 372/4917/13-ц.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року за нововиявленими обставинами було відмовлено (а.с. 166-174, т. 5, а.с. 116-122, т. 6).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року у справі № 372/2962/21.

Відмовляючи у задоволенні зазначеної вище заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суди виходили з того, що підстави, на які посилається заявниця, зокрема, на пропуск ОСОБА_2 строку позовної давності при зверненні із позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про витребування майна, визнання договору іпотеки недійсним та скасування рішень, не належать до нововиявлених обставин, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, тому не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України.

Апеляційний суд дав оцінку відповідним посиланням ОСОБА_1 , зазначивши, що постанова Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у справі № 372/4508/21, в якій зроблено висновок про пропуск ОСОБА_2 строку позовної давності при зверненні до суду із позовом в іншій справі з відмінним складом її учасників, не є підставою для перегляду рішення суду у цій справі за нововиявленими обставинами, оскільки рішення суду не є нововиявленою обставиною, як і не є нововиявленими обставинами, викладені у ній висновки щодо строку позовної давності.

За наявності вищевказаних судових рішень у даній справі, якими заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року за нововиявленими обставинами розглянуто по суті та залишено без задоволення, остання у серпні 2025 року вдруге звернулася до суду із заявою про перегляд зазначеного рішення від 29 вересня 2022 року за нововиявленими обставинами, вказуючи ті ж підстави для його перегляду, а саме щодо пропуску ОСОБА_2 позовної давності та процесуального правонаступництва в іншій справі № 372/4917/13-ц, проте уже із посиланням на встановлені обставини в постанові Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року у справі № 372/4508/21, оскільки попередня постанова Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року була скасована 12 березня 2025 року в касаційному порядку із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В цьому аспекті колегія суддів зауважує і зазначає сама заявниця в апеляційній скарзі, що нововиявленою обставиною є не сам факт прийняття Київським апеляційним судом постанови від 14 травня 2024 року у справі № 372/4508/21, а обставина пропуску ОСОБА_2 строку позовної давності на звернення до суду, про що і згадується у даній поставові щодо початку перебігу вказаного строку.

Відтак зміна посилань ОСОБА_1 на різні постанови Київського апеляційного суду у справі № 372/4508/21 в поданих заявах про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у даній справі не свідчить про те, що предмет та підстави цих заяв є відмінними.

Прийнявши до розгляду заяву від 27 серпня 2025 року про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції не перевірив питання тотожності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зазначених ОСОБА_1 у її заявах, та не врахував їх ідентичність. Заявниця вдруге звернулась із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на одні і ті ж самі підстави (щодо початку перебігу позовної давності для ОСОБА_2 у цій справі та процесуального правонаступництва в іншій справі № 372/4917/13-ц), при цьому її заява, подана з тих же підстав, вже розглянута судом по суті та залишена без задоволення, про що постановлено ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2024 року, яка набрала законної сили.

Доповнення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами новими тезами і формулюваннями, посилання на рішення суду в інших справах, зміна посилання на норми матеріального права не може вважатися зміною підстав такої заяви при збереженні у ній первісних обставин, які заявниці вважає нововиявленими.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.

Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитись під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania»), пункт 61).

Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), пункт 52).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначила, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі (пункти 26, 27).

У постанові 15 лютого 2023 року в справі № 520/15324/19 Верховний Суд вказав, що: «суди установили, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2021 року, яка набрала законної сили, вирішено заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з тих самих підстав, що зазначені ним і в заяві, яка переглядається, ці підстави є тотожними та такими, щодо яких суд вже ухвалив судове рішення по суті. Оскільки у справі, яка переглядається, подана заявником заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами вже була прийнята до провадження (ухвала від 19 жовтня 2021 року) та призначена до розгляду (ухвала від 01 лютого 2012 року, після відновлення зупиненого провадження), то суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження за такою заявою на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, що не свідчить про порушення норм процесуального права з урахуванням стадії розгляду».

В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, оскільки ухвала Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2024 рокуу справі № 372/2962/21, що набрала законної сили, постановлена з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у даній справі про перегляд рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року за нововиявленими обставинами, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України та закриття провадження у справі за заявою за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до вимог частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За таких обставин суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана ухвала про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 та частин першої статті 377 ЦПК України, оскільки щодо спірного питання вже є таке, що набрало законної сили судове рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

На підставі викладеного та керуючись статтями 255, 367 - 369, 372, 374, 377, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 17 березня 2026 року скасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року у справі № 372/2962/21 закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 липня 2026 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: О.В. Борисова

Д.О. Таргоній