Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №370/457/20 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/12083/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Поливач Л. Д., Саліхова В. В.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ганенка Романа Андрійовича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на ухвалу Макарівського районного суду Київської області у складі судді Сініциної О. С.

від 04 травня 2026 року

у цивільній справі № 370/457/20 Макарівського районного суду Київської області

за заявою адвоката Ганенка Романа Андрійовича, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 ,

про скасування заходів забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_2

до Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області, правонаступником якої є Макарівська селищна рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8

про визнання недійсними рішення, державних актів про право власності на земельні ділянки та скасування записів про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки,

У С Т А Н О В И В:

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року відмовлено у задоволені заяви про скасування заходів забезпечення позову.

В апеляційній скарзі адвокат Ганенко Р. А., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 01.12.2020 та зняти арешт із земельної ділянки з кадастровим номером 3222782602:02:005:0292, загальною площею 0,1601 га, місце розташування: АДРЕСА_1 та із земельної ділянки з кадастровим номером 3222782602:02:005:0001, загальною площею 0,17 га, місце розташування: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що остаточною постановою Київського апеляційного суду від 27.05.2024, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02.04.2025, позовні вимоги у справі № 370/457/20 було задоволено лише частково, а в частині скасування записів про державну реєстрацію її права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222782602:02:005:0001 та 3222782602:02:005:0292 відмовлено. Звертає увагу на те, що норми частин сьомої та восьмої статті 158 ЦПК України не вимагають від особи, яка звертається із заявою про скасування забезпечення позову, надання доказів виконання судового рішення. Наголошує, що з дня набрання постановою законної сили минуло більше дев`яноста днів, що є самостійною підставою для припинення дії занять забезпечення. Посилаючись на листи Голосіївського відділу державної виконавчої служби від 25.02.2026 № 22234 та Макарівського відділу державної виконавчої служби від 06.03.2026 зазначає, що вони разом із даними Автоматизованої системи виконавчого провадження підтверджують факт відсутності будь-яких відкритих виконавчих проваджень з виконання постанови від 27.05.2024. Стверджує, що існування запису про арешт нерухомого майна, накладеного ухвалою від 01.12.2020, безпідставно обмежує її право володіння та розпорядження земельними ділянками.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Костецька П. О., в інтересах ОСОБА_2 , просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, ухвалу суду залишити без змін, вважаючи її законною. Зазначає, що судовим рішенням апеляційної інстанції від 27.05.2024 вже встановлено юридичний факт припинення речового права відповідачки на спірні ділянки через визнання недійсними рішення сільської ради та державних актів. Звертає увагу на те, що частини сьома та восьма статті 158 ЦПК України становлять єдиний процесуальний механізм, який об`єктивно неможливо застосувати до рішень, які реалізуються шляхом внесення відомостей до державних реєстрів, а не через органи державної виконавчої служби. Наголошує, що закон не може вимагати від особи вчинення юридично неможливої дії щодо відкриття виконавчого провадження за відсутності процедури його примусового виконання. Акцентує увагу на наявності ризику відчуження спірного майна третім особам, оскільки в державних реєстрах Дьоміна Р. Г. формально значиться власником до завершення реєстраційних процедур. Посилається на чинну практику Верховного Суду, згідно з якою заходи забезпечення позову зберігають свою чинність до моменту реального відновлення порушеного права та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав.

В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник апелянта адвокат Ганенко Р. А. направив клопотання про відкладення судового засідання посилаючись на неможливість прибуття у зв`язку із перебуванням у відпустці.

Представник позивача - адвокат Костецька П.О. направила клопотання про відкладення судового засідання, посилаючи на зайнятість в іншій справі у Волинському апеляційному суді.

Клопотання обох представників залишені колегією суддів без задоволення оскільки до поданих клопотань не надано доказів поважності причин не явки, як то наказ про відпустку, повістка про виклик тощо. Також колегією враховано, що обом представникам за їх клопотанням забезпечена можливість участі у судовому засіданні у режимі відеоконференцзв`язку, утім наданою можливістю представники не скористались. Розгляд справи про ведено без участі осіб, що не з`явились.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що такі заходи мають тимчасовий характер і за загальним правилом діють до повного виконання судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті. Встановивши, що остаточна постанова Київського апеляційного суду від 27.05.2024 набрала законної сили, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зняття арешту, оскільки заявником не надано доказів фактичного виконання вказаного судового рішення. Посилаючись на положення частини восьмої статті 158 ЦПК України та роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006, суд зазначив, що при задоволенні позову суд не вправі скасовувати вжиті заходи до реального виконання рішення або зміни способу його виконання. Самі лише посилання представника відповідача на відсутність відкритого виконавчого провадження суд не визнав вмотивованим клопотанням у розумінні процесуального закону, вказавши, що потреба в забезпеченні позову на момент розгляду заяви не відпала.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Інститут забезпечення позову є процесуальною гарантією охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

Системний аналіз частин сьомої та восьмої статті 158 ЦПК України вказує на те, що законодавець установив єдиний процесуальний механізм продовження дії заходів забезпечення позову після ухвалення рішення про задоволення позовних вимог. За загальним правилом, для рішень, що підлягають примусовому виконанню, ці заходи продовжують діяти протягом дев`яноста днів або до повного виконання судового рішення, якщо протягом цього строку було відкрито виконавче провадження. Водночас характер спору та можливість примусового виконання рішення в порядку Закону України «Про виконавче провадження» не є вирішальними факторами при оцінці судом наявності підстав для скасування або збереження чинності заходів забезпечення позову. Ключовим критерієм у таких правовідносинах є з`ясування того, чи відпав ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача та чи досягнута остаточна мета інституту забезпечення позову.

У справі, що переглядається, постановою Київського апеляційного суду від 27.05.2024, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 02.04.2025, позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано недійсним рішення Колонщинської сільської ради № 83 від 29.09.2011 та відповідні державні акти про право власності на земельні ділянки, у тому числі видані на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Вказане судової рішення за своєю правовою природою має перетворювальний характер і зумовлює припинення речових прав відповідача ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки в силу закону, що виключає необхідність відкриття примусового виконавчого провадження органами державної виконавчої служби.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду, зокрема правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, цивільний процесуальний закон не забороняє вживати та зберігати заходи забезпечення позову у справах, рішення у яких не підлягають примусовому виконанню, якщо такі заходи забезпечують ефективний захист порушеного права.

Оскільки фактична реалізація ухваленого у цій справі судового рішення полягає у внесенні відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, поняття «до повного виконання судового рішення» у контексті статті 158 ЦПК України щодо рішень такого характеру охоплює період до повного завершення реєстраційних процедур.

Встановивши, що станом на момент розгляду заяви ОСОБА_1 формально продовжує значитися власником земельних ділянок у державних реєстрах речових прав через незавершеність реєстраційних дій, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ризик відчуження спірного майна третім особам не відпав. Скасування арешту за таких обставин призвело б до нівелювання результатів тривалого судового захисту та створило б умови для недобросовісного розпорядження майном, право на яке припинено судовим рішенням, що прямо суперечить засадам правової визначеності та ефективності правосуддя. Таким чином, відсутність відкритого виконавчого провадження не може свідчити про відпадіння потреби в забезпеченні позову, а клопотання апелянта про скасування арешту є передчасним і немотивованим, що повністю виключає можливість застосування формального правила про сплив дев`яноста днів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваній ухвалі, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Отже оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Ганенка Романа Андрійовича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарження не підлягає.

Повний текст постанови складений 20 липня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

Л. Д. Поливач

В. В. Саліхов