Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №356/708/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 15 липня 2026 р.

Справа: №356/708/25

Суддя: Євграфова Єлизавета Павлівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/12062/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Шкоріної О. І., Саліхова В. В.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України,

на рішення Березанського міського суду Київської області у складі судді Дудар Т. В.

від 19 лютого 2026 року

у цивільній справі № 356/708/25 Березанського міського суду Київської області

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України

про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з даним позовом, в якому просила встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з червня 2008 року до дня смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи позов, зазначала, що з 1993 року по 13.05.2008 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , від якого у сторін народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказувала, що після розірвання шлюбу 13.05.2008 сторони через нетривалий час примирилися та у червні 2008 року відновили спільні шлюбні стосунки без реєстрації шлюбу, проживаючи однією родиною, маючи спільний бюджет, майно та побут, при цьому в інших шлюбах жоден із них не перебував. Позивачка зауважувала, що родина постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями про реєстрацію місця проживання від 25.06.2025 та актом обстеження від 09.07.2025.

Також зазначала, що у 2022 році ОСОБА_3 добровільно вступив до лав Збройних Сил України, а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер під час виконання бойового завдання внаслідок отриманого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. Зважаючи на смерть цивільного чоловіка, ОСОБА_1 стверджувала, що набула право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, а також право на спадкування майна за законом. Водночас позивачка посилалася на отримані від представників Міністерства оборони України усні роз`яснення про тотожність судового рішення про встановлення факту проживання однією сім`єю обов`язковій підставі для виплати вказаної допомоги за відсутності зареєстрованого шлюбу. З огляду на це, ОСОБА_1 підкреслювала, що встановлення цього факту безпосередньо впливає на її статус як члена сім`ї військовослужбовця для отримання допомоги та на право її сина щодо успадкування майна. На підтвердження наявності спільного майна, бюджету та побуту позивачка додатково посилалася на спільні фотокартки, показання свідків та виписки з рахунку АТ КБ «ПриватБанк», які засвідчують регулярні перекази ОСОБА_3 значних сум коштів на її рахунок під час проходження служби. На підставі викладеного позивачка просила суд встановити факт її проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з червня 2008 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 19 лютого 2026 року позов задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з червня 2008 року до дня смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апелянт вказує, що задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, допускається виключно у разі, якщо цей факт безпосередньо породжує для заявника конкретні юридичні наслідки. У поданому позові позивачка зазначила мету встановлення факту, що має юридичне значення у зв`язку зі смертю військовослужбовця отримання одноразової грошової допомоги і з цією метою вона звернулась до суду із позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу зі ОСОБА_3 .

Міноборони наголошує на тому, що позивачка не є особою, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця. А отже рішення суду не призведе до очікувальної мети встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, без реєстрації шлюбу. Таким чином, встановлення згаданого факту, позивачка не набуде прав на виплату одноразової грошової допомоги за загибеллю військовослужбовця.

Наголошує, що право на отримання одноразової грошової допомоги має саме один із подружжя, відтак, факт спільного проживання позивачки та померлого ОСОБА_3 не свідчить про те, що позивач має офіційний статус дружини. Отже, мета встановлення факту, зазначена у заяві, не буде досягнута та не матиме жодних юридичних наслідків, пов`язаних з виплатою позивачці одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до вказаного Закону № 2011-XII в редакції на час смерті визначено, що право на таку виплату мають особи, вичерпний перелік яких зазначено у ст. 16-1 Закону № 2011-XII.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю (постанова Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18). Покази свідків не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання

Апелянт вважає, що лише докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, можуть бути підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, представників не направили, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 121 від 27.10.2023, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 27.10.2023, виданим Виконавчим комітетом Березанської міської ради (а.с. 16).

В матеріалах справи також містяться: копія лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_3 № НОМЕР_2 від 22.10.2023 (а.с. 19-20); копія витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 19.10.2024 № 1126 (а.с. 22);

Також судом встановлено, що 13.05.2008 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим 13.05.2008 Відділом реєстрації актів цивільного стану Березанського міського управління юстиції Київської області (а.с. 18). За час шлюбу у позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 17).

Згідно з копією довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Відповідно до відомостей про осіб, місце проживання яких було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 в період з 19.05.2000 по 20.10.2023 по зазначеній адресі проживали: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 19.05.2000 по 27.10.2023; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 19.05.2000 по теперішній час; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 19.05.2000 по теперішній час (а.с. 21).

В акті обстеження житлово-побутових умов № 630 від 09.07.2025, виданого депутатом Березанської міської ради Київської області Радіоненко І. С., зі слів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , зазначено, що вона проживала спільно з громадянином ОСОБА_3 1973 року народження, не перебуваючи в шлюбі до його смерті. Також за вищевказаною адресою зареєстрований та проживає громадянин ОСОБА_2 1993 року народження (а.с. 23).

Матеріали справи містять світлини, на яких зображені, зокрема, позивачка та ОСОБА_3 та копії квитанцій про перерахування коштів (а.с. 24-44).

Під час судового розгляду судом першої інстанції були допитані свідки, які дали наступні покази.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначила, що підтверджує факт проживання в одній квартирі, однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та їхнім сином - ОСОБА_2 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила суду, що вона вже років тридцять є сусідкою позивачки. Зазначила, що позивачку, її чоловіка, ОСОБА_3 , та їхнього сина знає як сім`ю, яка завжди проживала разом. Свідок підкреслила, що про те, що позивачка та ОСОБА_3 були розлучені дізналася вже після смерті останнього.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначила, що позивачка є її тіткою. Повідомила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 завжди проживали разом в одному домі, жили як нормальна родина, не сварилися, не билися. Також свідок вказала, що безпосередньо під час даного судового засідання дізналася, що її тітка, ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 були розлучені.

Свідок ОСОБА_7 зазначила, що позивачка та ОСОБА_3 проживали разом, мінімум стільки років, скільки років їхньому сину; причини розлучення їй не відомі.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства та підтверджені належними й допустимими доказами. Встановивши, що позивачка та ОСОБА_3 розірвали шлюб у травні 2008 року, проте згодом примирилися й відновили сімейні стосунки, спільно проживаючи до дня смерті військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд дійшов висновку про наявність у них спільного побуту, бюджету та взаємних прав і обов`язків, які є характерними ознаками сім`ї. Суд урахував відомості про реєстрацію місця проживання сторін за однією адресою, акт обстеження житлово-побутових умов від 09.07.2025, а також спільні світлини та банківські виписки, які підтверджують регулярні перерахування померлим значних грошових сум на рахунок позивачки під час несення служби. Поклавшись на послідовні показання чотирьох свідків, які констатували факт сталого сумісного проживання сторін як єдиної родини, суд першої інстанції зазначив, що встановлення факту безпосередньо породжує для позивачки юридичні наслідки, пов`язані із захистом її прав як члена сім`ї загиблого військовослужбовця для отримання одноразової грошової допомоги та реалізації спадкових прав та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає, оскільки місцевий суд припустився неправильного застосування норм матеріального права та порушив процесуальні стандарти оцінки доказів.

Предметом доказування у цій справі є встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, що регулюється нормами статті 3 та статті 74 Сімейного кодексу України.

За змістом абзацу першого частини величезної статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Наведена правова норма визначає кумулятивний характер ознак сім`ї, що зобов`язує суд у кожному конкретному випадку встановлювати одночасну наявність усіх трьох зазначених складників, оскільки відсутність бодай одного з них виключає можливість констатації існування фактичних шлюбних відносин (правовий висновок у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.09.2023 у справі № 582/18/21).

Обов`язкові умови для визнання осіб членами сім`ї чітко окреслені у рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99, згідно з яким обов`язковими ознаками ведення спільного господарства є наявність спільного бюджету, спільних витрат, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла та його ремонт, а також наявність інших обставин, які беззаперечно засвідчують реальність сімейних відносин. Самі по собі близькі стосунки, наявність інтимного чи дружнього зв`язку між чоловіком і жінкою, а також періодичне сумісне перебування за однією адресою не є тотожними поняттю створення сім`ї в розумінні закону.

При вирішенні цієї категорії спорів суди повинні враховувати специфіку процесуального стандарту доказування, який вимагає від позивача надання реальних, переконливих та деталізованих фінансово-господарських документів, що підтверджують існування домогосподарства як сукупності осіб, які повністю або частково об`єднують та витрачають кошти на загальні потреби (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 643/6799/17). Більше того, у постанові Верховного Суду від 30.04.2025 у справі № 357/7533/22 акцентовано увагу на тому, що обов`язок доказування наявності спільного бюджету та господарства покладається виключно на позивача, а фінансові документи, які надаються на підтвердження цих обставин, повинні містити чіткі реквізити, підписи та беззаперечно вказувати на те, що метою придбання майна чи витрачання коштів було саме спільне користування для потреб сім`ї.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 не надала суду жодного належного та допустимого доказу, який би відповідав зазначеним вимогам доказування.

Наявні у справі виписки АТ КБ «ПриватБанк» свідчать про те, що грошові перекази, які здійснювалися померлим на рахунок позивачки у період з 2021 по 2023 роки, були нерегулярними та незначними за своїм розміром, а саме: 200 грн, 300 грн, 100 грн, та лише один переказ у розмірі 2 000 грн. Такі поодинокі трансакції за своєю правовою природою відображають надання окремої матеріальної допомоги або здійснення дрібних побутових розрахунків, проте вони жодним чином не доводять існування об`єднаного сімейного бюджету чи ведення спільного господарства (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 588/350/15)

Решту платіжних документів, серед яких три платіжні доручення, що датовані після 20.10.2023, дві з яких оформлені на суми 80 000 грн та 90 000 грн відповідно, колегія суддів повністю відхиляє як належні та допустимі докази. Зазначені перерахування грошових коштів відбулися вже після смерті ОСОБА_3 , а отже, трансакції не могли бути ініційовані ним особисто, що беззаперечно виключає ці фінансові документи із сукупності доказів, наданих на підтвердження існування за його життя спільного бюджету та ведення спільного домогосподарства.

Колегія суддів звертає увагу, що будь-яких доказів, що охоплювали період 2008-2021 позивачкою не надано взагалі.

Суд також безпідставно надав перевагу показанням свідків та спільним фотокарткам, оскільки за сталою практикою Верховного Суду ці джерела інформації мають виключно констатувальний та загальний характер, а тому не можуть слугувати самостійною чи достатньою підставою для підтвердження фактичних шлюбних відносин за відсутності документів про спільні майнові витрати (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 466/3769/16-ц). Фотографії відображають лише епізоди спільного проведення часу, що є природним для близьких чи дружніх стосунків, але не фіксують виникнення взаємних сімейних прав та обов`язків.

Оцінюючи показання свідків, колегія суддів зазначає, що допитані особи висловлювали виключно загальні фрази, і у жодного з них не виявлено чіткості чи конкретики про те, в які саме роки сторони проживали разом, які спільні дії вчиняли, хто працював, як вели спільне господарство. Беручи до уваги, що заявлений позивачкою період охоплює надзвичайно великий проміжок часу з червня 2008 року до дня смерті спадкодавця у жовтні 2023 року, обставини п`ятнадцятирічного життя не можуть бути достовірно описані загальними твердженнями без деталізації фактів об`єктивної дійсності. Ведення чи дотримання побутових обов`язків свідками особисто не спостерігалося, а їхні слова базуються на припущеннях та висловлюваннях самої позивачки, що прямо суперечить вимогам статті 90 ЦПК України.

Акт обстеження житлово-побутових умов № 630 від 09.07.2025, виданий депутатом Березанської міської ради Київської області ОСОБА_8 , також безпідставно визнано судом першої інстанції допустимим доказом. Колегія суддів доходить висновку, що цей акт не відображає об`єктивних фактів дійсності, адже він складений виключно зі слів самої позивачки майже через два роки після смерті ОСОБА_3 . Зазначений документ відображає лише суб`єктивні твердження, які вказує сама позивачка на момент звернення у липні 2025 року, та не може слугувати ретроспективним і беззаперечним підтвердженням обставин спільного проживання й ведення господарства упродовж п`ятнадцяти років, станом на жовтень 2023 року.

Будь-яких інших письмових чи усних домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, проведення ремонтів за рахунок спільних заощаджень або придбання рухомого чи нерухомого майна в інтересах сім`ї матеріали справи не містять, що вказує на невиконання позивачкою процесуального стандарту більшої переконливості доказів.

Водночас, суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав належної оцінки в порушення статті 89 ЦПК України, матеріалам спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 . Зокрема, у заяві про прийняття спадщини син померлого - відповідач ОСОБА_2 офіційно засвідчив, що його батько на момент смерті перебував у статусі розлученої особи та не створював нової сім`ї.

З огляду на повну відсутність доказів ведення спільного домогосподарства, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав визначених статтею 376 ЦПК України у зв`язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи з ухваленням нової рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь Міністерства оборони України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 453,44 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 19 лютого 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з червня 2008 року до дня смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Міністерства оборони України (ЄДРПОУ НОМЕР_5) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 453,44 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20 липня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

О. І. Шкоріна

В. В. Саліхов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua