Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №755/17154/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року місто Київ

справа № 755/17154/25

провадження№22-ц/824/4388/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р.

сторони:

позивач - КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Клімовим Андрієм Юрійовичем,

на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Галаган В.І., -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року КП «Київтеплоенерго» звернулось з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення у розмірі 130 823,45 грн., та судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Позов обґрунтовано тим, що надання послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення в будинку АДРЕСА_1 здійснюється КП «Київтеплоенерго» на підставі типового договору про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води, опублікованого в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085). Крім того, позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати боргу за послуги, спожиті до 01.05.2018, а саме: послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідач отримує послуги, надані позивачем щодо квартири АДРЕСА_2 . Однак відповідач не вносить плату за отримані послуги з постачання централізованого опалення та плату за постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01.08.2025 у розмірі 130 823,45 грн., що є предметом спору.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2025 року частково задоволено позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» заборгованість у розмірі 109 900,09 грн. та судовий збір у розмірі 2 543,41 грн., а всього на загальну суму 112 443 гривні 50 копійок.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Клімов А. Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції є законим тільки в частини застосування строку позовної давності, але у частині стягнення заборгованості у розмірі 109 900,09 грн. є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з неповним з`ясуванням всіх обставин справи та з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

Вказує, що позивачем до позову не додано докази, які підтверджують, що дійсно у газеті «Хрещатик» було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту), а тому судом першої інстанції порушено норми процесуального права так як суд першої інстанції у своєму рішенні послався на докази, які відсутні у матеріалах справи

Також, апелянт зазначає що судом першої інстанції не було досліджено повного тексту Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, оскільки він відсутній у матеріалах справи, а також не враховано що за вищезазначеним договором заборгованість зі сплати житлово- комунальних послуг станом на 01.05.2018 рахується за іншою особою - ОСОБА_2 , а не за апелянтом. Не дослідження у повному обсязі доказів призвело до винесенню незаконного рішення по справі.

Зазначає, що апелянт ніколи не був та не є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 та на нього ніколи не було оформлено особового рахунку, що свідчить про те що апелянт не є власником та основним наймачем нерухомого майна.

Також апелянт не може вважатися належним відповідачем по справі за період часу коли основним наймачем був ОСОБА_3 та який був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 до 16.09.2019, оскільки відповідальність зі сплати комунальних послуг несе саме власник (наймач) квартири, яким і був ОСОБА_3 .

Апелянт який на той час був малолітньою, а потім неповнолітньою особою, не має обов`язку сплачувати заборгованість, яка виникла зі сплати житлово-комунальних послуг, оскільки він на той період часу був особою, яка не мала повної цивільної дієздатності.

В судове засідання представник КП «Київтеплоенерго» не з`явився, був повідомлений шляхом направлення судового повідомлення до електронного кабінету, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції (а.с.132), причини своєї неявки суду не повідомив, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у його відсутність відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України.

Представник ОСОБА_1 адвокат Клімов А.Ю. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Судом установлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» Комунальне підприємство «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади м. Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства «Київенерго». За розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 Комунальному підприємству «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Отже з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює Комунальне підприємство «Київтеплоенерго».

28.03.2018 в газеті «Хрещатик» № 34 (5085) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», як виконавцем, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» (далі - Кредитор) та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - Новий Кредитор/Позивач) було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору.

Відповідно до Додатку №1 та/або Додатку №2 до Договору цесії, позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення та/або централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, типова форма якого затверджена Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 №630, договір був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також в газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).

Нарахування за спожиті відповідачем послуги здійснювалось на підставі постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

За даними Довідки відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 - з 04.01.2005 по теперішній час.

Відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та є споживачем послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, які постачало ПАТ «Київенерго» та на даний час постачає Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

Судом установлено, що відповідач своєчасно не вносить плату за отримані послуги з централізованого опалення та плату з постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.08.2025 складає у розмірі 130 823,45 грн. з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, що підтверджено наданими позивачем розрахунками.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач є споживачем послуг централізованого опалення та гарячої води, які надає позивач. Користуючись тепловою енергією та гарячою водою, відповідач свої зобов`язання щодо оплати за надані та отримані послуги не несе, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

З такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, зважаючи на наступне.

Правовідносини між виконавцем послуг з постачання централізованого опалення, гарячого водопостачання та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України, «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до пункту 1частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Частиною 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», редакція якого діяла до 09.12.2017, та частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Поняття виробника та постачальника комунальних послуг також визначено Положенням про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання, водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти, затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 № 55, відповідно до якого виробниками (постачальниками) холодної і гарячої води та теплової енергії є підприємства і організації, які за договорами надають виконавцям та споживачам комунальні послуги; виконавцями послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають комунальні послуги споживачам (житлово-експлуатаційні та інші організації). У деяких випадках виробники (постачальники) послуг можуть бути і виконавцями послуг (наприклад, для власників приватних будинків), а споживач - це фізична або юридична особа, що користується комунальними послугами.

Зазначені норми законодавства чітко визначають, що виконавцями житлово-комунальних послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають житлово-комунальні послуги споживачам.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07. 2005 № 630 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи повного тексту публічного договору, а також щодо ненадання позивачем окремих доказів його опублікування не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки сам по собі факт відсутності письмового договору або окремих документів не звільняє споживача від обов`язку оплачувати фактично отримані житлово-комунальні послуги.

Крім того, відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» Комунальне підприємство «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади м. Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 Комунальному підприємству «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Отже з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює Комунальне підприємство «Київтеплоенерго».

28.03.2018 в газеті «Хрещатик» № 34 (5085) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», як виконавцем, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Повідомленням визначено, що відповідно до норм статті 634 ЦК України, договір приєднання вважається акцептованим усіма споживача, які у встановленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про неналежність відповідача у зв`язку з тим, що він не є власником квартири або особою, на яку відкрито особовий рахунок.

Відповідно до статей 1, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок щодо оплати житлово-комунальних послуг покладається на споживача таких послуг, а ним є не лише власник, але й особа, яка фактично користується житлом та отримує відповідні комунальні послуги.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був зареєстрований у спірній квартирі з 04.01.2005 та фактично користувався комунальними послугами, що судом першої інстанції встановлено правильно.

Разом із тим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги у тій частині, що суд першої інстанції, встановивши факт неповноліття відповідача протягом значної частини періоду виникнення спірної заборгованості, не надав цій обставині належної правової оцінки та помилково включив до розміру стягнення заборгованість, яка виникла до набуття відповідачем повної цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 32 ЦК України фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років є неповнолітньою та має неповну цивільну дієздатність. Обсяг її цивільних прав та обов`язків визначається законом і є обмеженим. Згідно зі статтею 34 ЦК України повна цивільна дієздатність фізичної особи виникає з досягненням вісімнадцяти років, якщо інше не встановлено законом.

Обов`язок самостійно виконувати грошове зобов`язання виникає у особи, яка набула необхідного обсягу цивільної дієздатності для самостійного набуття та здійснення цивільних прав і обов`язків. До моменту досягнення повноліття неповнолітня особа не може нести самостійний майновий обов`язок у повному обсязі за зобов`язаннями, що виникли внаслідок користування житлово-комунальними послугами, оскільки відповідні обов`язки щодо утримання дитини та забезпечення її проживання покладаються на її батьків або інших законних представників.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач до листопада 2021 року був неповнолітньою особою. Незважаючи на це, суд першої інстанції, хоча й зазначив у мотивувальній частині рішення, що заборгованість, нарахована у період неповноліття, підлягає стягненню лише після набуття особою повноліття, фактично такого правового висновку не реалізував при визначенні остаточного розміру заборгованості та залишив до стягнення суму, яка охоплює також період до досягнення відповідачем повноліття.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги у цій частині є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Як убачається з позовної заяви заборгованість по квартирі АДРЕСА_2 з листопада 2021 року становить: заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води в розмірі 10671,28 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 1397,95 грн., 3 % річних 362,79 грн., пеня у розмірі 441,39 грн.; заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії у розмірі 29910,23 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 4182,51 грн., 3% річних в розмірі 1102,05 грн, пеня у розмірі 1340,83 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 999,10 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 807,40 грн. Загальний розмір заборгованості складає 51215,53 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставою для зміни рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права.

Оскільки відповідач може нести самостійний обов`язок щодо сплати заборгованості лише з моменту набуття повної цивільної дієздатності, тобто з листопада 2021 року, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2025 рокупідлягає зміні шляхом зменшення розміру стягнення із 109 900 грн 09 коп. до 51 215 грн 53 коп.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за результатами апеляційного перегляду підлягає стягненню заборгованість у розмірі 51 215 грн 53 коп. із заявлених позовних вимог у сумі 130 823 грн 45 коп., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 185 грн 40 коп.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні в частині розміру заборгованості, судового збору та загальної суми заборгованості, із визначенням до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 51 215 грн 53 коп., судового збору у розмірі 1 185 грн 40 коп. та загальної суми заборгованості в сумі 52400,93 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Клімовим Андрієм Юрійовичем, задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2025 рокузмінити, зменшити суму заборгованості, суму судового збору та загальну суму заборгованості, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з 109 900,09 грн. до 51 215,53 грн., з 2543,41 грн. до 1185,40 грн., з 112443,50 грн. до 52400,93 грн. відповідно.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус