Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №372/6620/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/3678/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Київ

Справа № 372/6620/24

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_1 , які подані представником Власюк Катериною Петрівною , на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 вересня 2025 року, на додаткове рішення від 07 жовтня 2025 року та на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року, постановлені у складі судді Зінченко О.М.,

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі в її вихованні

та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба в справах дітей Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визначення способу участі батька у виховані дітей та встановлення графіку зустрічей з дітьми,

встановив:

У грудні 2024 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:

1) зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

2) визначити позивачу способи та порядок участі у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб малолітніх дітей, а саме: - щосереди з 18.00 години до 21.00 години;

- кожні другі та четверті вихідні місяця з 18.00 години п`ятниці до 18.00 години неділі;

- лікарняні в порядку черговості за усною домовленістю батьків та за місцем проживання малолітніх дітей.

Позов мотивовано тим, що з 23.06.2016 р. по 06.12.2022 р. ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06.12.2022 р. шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.

За час перебування сторін у шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У 2023 році за заявою ОСОБА_1 рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 27.06.2023 р. №4 «Щодо затвердження висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей» було визначено місце проживання дітей з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Даний будинок належить позивачу та відповідачу на правах спільної часткової власності. Поділ будинку та ділянки здійснювався в судовому порядку.

Протягом 2024 року відповідач систематично порушувала права позивача на спілкування з дітьми та участь у їх вихованні.

30.03.2024 року позивач не зміг потрапити до свого будинку, в якому проживають його діти, так як відповідачка без погодження з ним замінила замки. Позивач викликав поліцію. 05.05.2024 р. позивач звернувся до органу опіки та піклування з метою визначення способів участі у вихованні дитини та спілкування з нею.

23.05.2024 року виконавчий комітет Козинської селищної ради прийняв рішення про затвердження висновку органу опіки та піклування щодо визначення способу участі батька ОСОБА_3 у вихованні дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначив наступний графік із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання і потреб малолітніх дітей: - щосереди з 18.00 години до 21.00 години; - кожні другі та четверті вихідні місяця з 18.00 години п`ятниці до 18.00 години неділі; - лікарняні в порядку черговості за усною домовленістю батьків та за місцем проживання малолітніх дітей.

Однак, всупереч вказаному рішенню відповідач продовжує чинити перешкоди щодо спілкування з дітьми та не дає приймати участь у їх вихованні.

12.08.2024 р. з метою створення підстав, які б перешкоджали позивачу мати доступ до будинку та спілкуватися з дітьми, відповідач звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису (справа №372/4411/24, провадження №2-о-130/24), в якому просила видати обмежувальний припис на строк шість місяців, яким визначити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 , а саме: - заборонити ОСОБА_3 , перебувати в місці проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_1 строком шість місяців від дня проголошення рішення про застосування обмежувального припису; - заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань 300 метрів до місця проживання, навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 строком шість місяців від дня проголошення рішення про застосування обмежувального припису; - обмежити спілкування з дітьми - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 строком шість місяців від дня проголошення рішення про застосування обмежувального припису.

Відповідач аргументувала це тим, що її колишній чоловік, ОСОБА_3 вчиняє щодо неї та їхніх спільних дітей насильство психологічного, фізичного та економічного характеру. 14.08.2024 року рішенням Обухівського районного суду дана заява залишена без задоволення. В даному рішенні встановлено, що між учасниками справи є конфлікт майнового характеру, свідками якого стають діти.

У зв`язку з тим, що конфлікт з приводу майна має реальний характер і обидві сторони є співвласниками житлового будинку, який станом на тепер є місцем проживання заявниці із дітьми, суд не вбачає в діях ОСОБА_3 проявів поведінки, яка спрямована на завдання шкоди психологічному здоров`ю дітей чи колишньої дружини, тобто спрямованого психологічного насильства.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 є співвласником будинку, законом передбачено його право на володіння, користування та розпорядження його майном відповідно до встановленого порядку.

Відповідач систематично відмовляє позивачу в зустрічі з дітьми, вводить його в оману щодо стану їх здоров`я, хоча жодної довідки від лікаря не було надано позивачу, а на пропозицію провести час з дітьми в будинку вдень, щоб відповідач мала можливість працювати, то вона відмовила.

Також відповідач створювала психологічний тиск на позивача та писала повідомлення з погрозами в сторону позивача, що в разі його бажання та спроби зустрітися з дітьми буде викликати поліцію.

23.10.2024 р. позивач звернувся з заявою до органу опіки та піклування Козинської селищної ради Обухівського району Київської області щодо невиконання встановленого порядку участі батька у вихованні малолітніх дітей.

Козинська селищна рада Обухівського району Київської області як орган опіки і піклування листом №713/09-16/13-2024 від 20.11.2024 р. порекомендувала, враховуючи психологічний стан дітей, звернутися до «Центру надання соціальних послуг» щоб залучити психолога до роботи з дітьми та отримувати психологічні поради для збереження психоемоційного зв`язку з дітьми.

Створення відповідачем перешкод у спілкування ОСОБА_3 з дітьми порушує не лише його права як батька, а в першу чергу суперечить інтересам дітей та впливає в цілому на їх психоемоційний стан. Позивач має право брати участь у вихованні дітей та безперешкодно спілкуватися з ними.

03 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Обухівського районного суду Київської області із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , в якому просила:

1) визначити наступний спосіб участі батька ОСОБА_3 у вихованні дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити графік зустрічей з дітьми строком на 1 (один) календарний рік (12 місяців) з дня ухвалення рішення, із обов`язковим врахуванням, по-перше, місця проживання, віку, стану здоров`я, бажань, інтересів та потреб дітей, по-друге, стану здоров`я батьків (якщо у одного з батьків виникають проблеми зі здоров`ям, то це може вплинути на можливість виконання встановленого графіку й графік може відповідно зазнавати змін), по-третє, думки дитини із досягненням 12 (дванадцяти років) щодо її особистого бажання щодо виконання графіку:

- протягом робочого тижня (з понеділка по п`ятницю) у непарні дати місяця (1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31) (за виключенням тих дат, які припадають на п`ятницю перед другими та четвертим вихідними днями місяця та таких дат: 25.12 (Різдво Христове), 31.12, 01.01 (Новий Рік) та інших свят за домовленістю батьків) батько забирає дітей зі школи та саду та відвозить/відводить їх на гуртки чи додаткові заняття, які відвідують діти, а після їх закінчення - батько до 20 год 00 хв. доставляє дітей за адресою їхнього проживання з мамою;

- кожні другі та четверті вихідні місяця з п`ятниці (з моменту закінчення робочого дня у садочку та уроків за розкладом у школі, звідки батько особисто забирає дітей) до початку робочого дня у садочку та школі в понеділок (наразі це 08 год 30 хв.) батько привозить дітей до школи та садочку (при цьому, враховуючи правила садочку та школу, якщо в понеділок зранку оголошено повітряну тривогу, батько перебуває із дітьми в укритті закладу освіти до її закінчення);

- якщо під час перебування із батьком діти або одна із доньок має плани (до прикладу, день народження друзів, гурток, конкурс, майстер клас), за попередньою домовленістю батьків батько заздалегідь обирає разом із дітьми/дитиною подарунок (якщо це день народження) та забезпечує явку на святкуванні/заході;

- лікарняними дітей опікується за місцем свого проживання той з батьків, хто вільний та/або має вихідний робочий день, або має можливість взяти вихідний день.

2) якщо під час перебування із батьком за місцем його проживання на вихідних діти захворіли, то батько лікує дітей до повного одужання за місцем свого проживання, дітей повертає мамі здорових та вилікуваних, про що повідомляє маму дітей попередньо.

3) у разі, якщо під час перебування із батьком за місцем його проживання на вихідних діти отримали травму, батько повідомляє про це маму й вони разом погоджують можливий почерговий догляд за дитиною.

4) обидва з батьків почергово порівну розподіляють свій ресурс у випадках, коли із закладів освіти дітей надходить дзвінок про їхнє погане самопочуття, у зв`язку з чим їх потрібно забрати із закладу освіти;

- канікулярні дні з можливістю возити дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на відпочинок та оздоровлювати:

- взимку 7 календарних днів (починаючи з «23» грудня по «29» грудня);

- навесні 7 календарних днів (починаючи з «21» березня по «28» березня); - влітку 14 календарних днів (починаючи з «01» липня по «14» липня).

5) у разі зміни дати канікулярних днів або у разі оголошення карантинних заходів, батьки почергово порівну проводять час із дітьми.

6) дні народження дітей, якщо святкування з друзями та за програмою припадає на вихідний день, батьки домовляються та разом забезпечують організацію святкування днів народжень дітей (як фізично, так і матеріально).

Зустрічний позов мотивовано тим, що у 2023 р. за заявою ОСОБА_1 рішенням №4 виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 27.06.2023 року «Щодо затвердження висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей» було визначено місце проживання дітей з матір`ю.

Рішенням № 2 від 23.05.2024 р. було затверджено висновок органу опіки та піклування щодо визначення способу участі батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вихованні дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно із вказаним Висновком про встановлення порядку участі батька у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_3 визначено способи участі у вихованні та спілкуванні з дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначено наступний графік із обов`язковим врахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб малолітніх дітей: щосереди з 18:00 години до 21:00 години; - кожні другі та четверті вихідні місяця з п`ятниці 18:00 години до неділі 18:00 години; лікарняні в порядку черговості з усною домовленістю батьків та за місцем проживання малолітніх дітей.

ОСОБА_1 виконує висновок про встановлення порядку участі батька у вихованні малолітніх дітей та жодного разу не перешкоджала ОСОБА_3 у виконанні даного висновку. Єдині труднощі, які виникали у виконанні даного висновку, були пов`язані виключно із психологічним станом дітей у жовтні 2024 року, коли ОСОБА_3 здійснив насильницький напад до будинку, де проживають діти з мамою.

За зверненням ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у м.Києві (Солом`янське управління), управлінням поліції вихідним листом №СЕД-К- 37709/ез від 07.11.2024 року було доручено кандидату психологічних наук, ОСОБА_6 , провести психологічне опитування малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_4 із застосування методики «Зелена кімната».

07.11.2024 року кандидатом психологічних наук, ОСОБА_6 , було проведено психологічну роботу із дітьми, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на базі «Зеленої кімнати» Солом`янського УП ГУНП у м. Києві, в результаті чого були складені професійні висновки. У висновках кандидат психологічних наук, ОСОБА_6 , вказує на те, що діти зазнали травмівного впливу від дій свого батька, ОСОБА_3 , зокрема, через його агресію щодо матері, вибивання замку в дверях дому, залучення інших чоловіків до перебування в домі, внаслідок чого у старшої доньки зафіксований високий рівень дистресу, пов`язаний із психотравмою, а у молодшої доньки - помірний дистрет, пов`язаний із психотравмою. Кандидат психологічних наук у висновках зазначила, що в родині присутні ознаки домашнього насильства, зокрема, його психологічної складової.

Саме у зв`язку із деструктивним психологічним станом дітей у період з жовтня по листопад 2024 року виконання висновку було унеможливленим. Як тільки психологічний стан дітей стабілізувався та у ОСОБА_3 з`явилося бажання - спілкування між батьком й дітьми відновилося.

Крім цього, як зазначалося позивачем у позовній заяві, останній у жовтні 2024 року звернувся із заявою до органу опіки і піклування Козинської селищної ради Обухівського району Київської області щодо невиконання встановленого порядку участі батька у вихованні малолітніх дітей. Розглянувши заяву ОСОБА_3 , Козинська селищна рада Обухівського району Київської області як орган опіки і піклування листом №713/09-16/1З-2024 від 20.11.2024 порекомендувала, враховуючи психологічний стан дітей, звернутися до «Центру надання соціальних послуг», щоб залучити психолога до роботи з дітьми та отримувати психологічні поради для збереження психоемоційного зв`язку з дітьми.

ОСОБА_1 вважає, що орган опіки і піклування Козинської селищної ради Обухівського району Київської області не вбачав у її діях невиконання встановленого порядку участі батька у вихованні малолітніх дітей. А відповідно у ОСОБА_3 відсутні підстави взагалі звернення до суду із даним позовом, оскільки свої вимоги позивач не обґрунтовує жодними належними доказами.

Позов ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми подано з метою вчинення психологічного тиску, оскільки жодних перешкод відповідачем у спілкуванні позивача з дітьми не здійснюється.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 про визначення способу участі батька у виховані дітей та встановлення графіку зустрічей з дітьми прийнято до розгляду разом із первісною позовною заявою.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 вересня 2025 року позов ОСОБА_3 - задоволено частково.

Встановлено ОСОБА_3 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб малолітніх дітей, а саме :

- щосереди з 18.00 години до 21.00 години;

- кожні другі та четверті вихідні місяця з 18.00 години п`ятниці до 18.00 години неділі;

- лікарняні в порядку черговості за усною домовленістю батьків та за місцем проживання малолітніх дітей. В іншій частині позову відмовлено.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення способу участі батька у виховані дітей та встановлення графіку зустрічей з дітьми - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 - Власюк К.П. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що встановленим в оскаржуваному рішенні графіком не забезпечується реалізація найкращих інтересів дітей, оскільки діти не матимуть можливості проводити більше часу з батьком та відчувати більшу присутність батька в їхньому житті.

Крім цього, суд не врахував висновок органу опіки та піклування про встановлення порядку участі батьків у вихованні малолітніх дітей від 30.05.2025, оскільки встановлений у ньому графік враховує стан здоров`я дітей, їх бажання, інтереси та потреби, в тому числі, але не виключно, щосереди з 18:00 год. до 21:00 год., святкові дні, в порядку чергування рік через рік, а при неможливості виконання графіку батько завчасно про це повідомляє матір, тоді як рішенням суду встановлено позивачу спосіб участі у вихованні дітей та графік щосереди з 18:00 год. до 21:00 год.

Натомість, запропонований позивачем за зустрічним позовом графік побачень протягом робочого тижня з понеділка по п`ятницю у непарні дні місяця передбачає більший період часу, який діти можуть провести із батьком, що забезпечить рівноцінний розподіл обов`язків батьків щодо дітей, а дітям буде забезпечено можливість проводити більше часу з батьком, що забезпечить найкращі інтереси дітей.

Крім цього, згідно з висновком органу опіки та піклування встановлено графік кожні другі та четверті вихідні місяця з п`ятниці 18:00 год. до неділі 19:00 год., тоді як рішенням суду встановлено кожні другі та четверті вихідні місяця з 18:00 год. п`ятниці до 18:00 год. неділі.

Позивачем за зустрічним позовом запропоновано більший проміжок часу, який батько зміг би проводити з дітьми, оскільки починається з п`ятниці, а не з суботи, і закінчується в понеділок, а не в неділю.

Забезпечення явки та купівля подарунку передбачалася пропонувалася стороною позивача за зустрічним позовом з метою рівноцінного поділу супутнього навантаження та витрат на батьків, оскільки з 2021 року всі дні народження друзів доньок матеріально забезпечує виключно позивач за зустрічним позовом.

Суд першої інстанції не врахував, що за висновком органу опіки та піклування доцільним був графік побачень позивача за первісним позовом кожні другі та четверті вихідні місяця з 19:00 год. п`ятниці до 19:00 год. неділі, натомість суд керувався попереднім висновком, затвердженим рішенням від 23.05.2024 № 2, тоді як у справі був актуальний висновок, який враховував зміни віку дітей та обставин.

Згідно із вказаним висновком лікарняні в порядку черговості з усною домовленістю батьків та за місцем проживання малолітніх дітей, тоді як за висновком від 30.05.2025 - лікарняні в порядку черговості за усною домовленістю батьків.

Встановивши графік лікарняних в порядку черговості за усною домовленістю батьків і за місцем проживання малолітніх дітей, місцевий суд не врахував, що з 2022 по 2025 роки відповідальність за лікарняні несе виключно позивач за зустрічним позовом.

Також судом не враховано пропозицію позивача за зустрічним позовом щодо встановлення графіку, за яким лікування дитини або дітей має відбуватися саме за місцем проживання того з батьків, з яким перебувала дитини, для запобігання зараження іншої дитини або одного з батьків, що призведе до тимчасової непрацездатності.

Апелянт зазначає, що суд не встановив канікулярні дні як спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з дітьми, що містилося у висновку від 30.05.2025, а запропонований позивачем за зустрічним позовом графік канікулярних днів розширив би участь батька у вихованні дітей.

Крім цього, суд визначив лише спосіб участі батька у спілкуванні з дітьми, але не визначив спосіб участі батька у вихованні дітей, вимоги щодо чого висувалися у зустрічній позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник ОСОБА_3 - Ахрамович Я.І. просить відмовити в задоволенні скарги, рішення суду - залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції позбавив дітей можливості проводити більше часу з дітьми є необґрунтовані, оскільки сама ОСОБА_1 ніколи не переслідувала цілі забезпечити більшу участь батька у вихованні дітей; сама ОСОБА_1 відмовляється передати дітей на виховання ОСОБА_3 , зокрема, сторона відповідача проігнорували пропозицію позивача та адвоката укласти мирову угоду.

На думку позивача, інтерес відповідача щодо визначення графіку виховання дітей, за яким батько повинен бачитися з дітьми частіше і більше дбати про участь у вихованні дітей, є актуальним тільки за умови, що вона продовжує одноособово проживати у будинку ОСОБА_3 , не допускаючи його до помешкання, та отримувати аліменти, а ОСОБА_3 продовжує їздити з адреси фактичного проживання, щоб побачитися з дітьми, на відстань понад 50 км.

Доводи апеляційної скарги про неврахування висновку від 30.05.2025 необґрунтовані, оскільки основною вимогою первісного позову є не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні та вихованні дітей.

Спосіб участі батька у вихованні дітей вже був установлений виконавчим комітетом Козинської селищної ради, підставою звернення до суду стало те, що ОСОБА_1 чинила перешкоди у його реалізації та перешкоджала батьку у здійсненні його прав у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, у зв`язку з чим ОСОБА_3 звернувся до суду для відновлення свого законного права, а не задля встановлення нового графіка участі батька у вихованні дітей, тому ОСОБА_3 потрібне забезпечення додаткових гарантій та належного виконання вже визначеного порядку.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 запропонувала власний порядок участі батька у вихованні дітей, який передбачає, що батько забирає дітей зі школи та садочка, відвозить їх на гуртки та забирає після їх закінчення, з подальшим поверненням до місця проживання матері до 20:00 в непарні дати місяця.

Проте запропонований графік лише на перший погляд надає батькові більше прав у процесі виховання дітей, однак він є маніпулятивним, оскільки раніше вона взагалі не давала змоги на зустрічі та завідомо важко виконуваним, що призведе до подальших конфліктів між батьками. Надмірна частота взаємодій та вимоги до часу, які передбачає цей графік, створюють значні логістичні труднощі, що ускладнюють його реальне виконання. Крім цього, графік, який передбачає набагато менш часті контакти між батьками, вже створював умови для перешкод з боку матері. Враховуючи це, запропонований ОСОБА_1 графік не буде виконуватись належним чином, а тому він не є оптимальний оскільки батько проживає окремо від дітей на значній відстані від місця їх проживання і не має об`єктивної можливості забезпечити виконання всіх пунктів цього графіку, особливо в рамках робочого тижня, що є логістично складним і нереальним, з огляду на відстань та інші обставини.

Крім цього, 26 вересня 2025 року позивач за первісним позовом ОСОБА_3 звернувся до Обухівського районного суду Київської області із заявою про стягнення понесених судових витрат, в якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 судові витрати, понесені у справі № 372/6620/24 у загальному розмірі 82 000 грн., що складаються з: гонорару за фактично надані адвокатські послуги - 62 000 грн.; додаткової винагороди (гонорару успіху) адвокату - 20 000 грн.

Додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_3 про стягнення понесених судових витрат задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені ним у справі № 372/6620/24, в загальному розмірі 82 000 грн., що складаються з: гонорару за фактично надані адвокатські послуги - 62 000 грн.; додаткової винагороди (гонорару успіху) адвокату - 20 000 грн.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, представник ОСОБА_1 - Власюк К.П. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням суду від 23 вересня 2025 року первісний позов задоволено частково, натомість в порушення ч. 2 ст. 141 ЦПК України місцевий суд задовольнив заяву повністю.

Крім цього, в додатковому рішенні відсутня оцінка заперечень відповідача проти заяви позивача про стягнення судових витрат.

Також судове рішення необґрунтоване, оскільки ОСОБА_3 не довів існування правових підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, позивач сплатив послуги Ахрамовичу Я.І. не як самозайнятій особі, а як фізичній, тоді як Ахрамович Я.І. здійснював процесуальне представництво позивача як адвокат, а не як фізична особа.

Судом першої інстанції не досліджено реальність витрат, співмірність витраченого адвокатом часу та очевидне завищення адвокатом, фактично суд в результаті розгляду справи № 372/6620/24 визначив ідентичний графік, який був визначений рішенням органу опіки та піклування від 23.05.2024 № 2, що свідчить про те, що спору між сторонами фактично не було, а ОСОБА_3 безпідставно звернувся до суду, а в результаті вирішення справи повернувся до точки, з якої починав - до графіку, який був визначений рішенням № 2 від 23.05.2024 року органу опіки та піклування.

Суд першої інстанції неправомірно задовольнив вимогу щодо стягнення гонорару успіху адвоката Ахрамовича Я.І. в розмірі 20 000 грн. в контексті стягнення судових витрат, оскільки сплата гонорару успіху адвокату є елементом домовленостей виключно між адвокатом Ахрамовичем Я.І. та його клієнтом, ОСОБА_3 , і не має характеру необхідних витрат, пов`язаних із розглядом справи.

У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення від 07 жовтня 2025 року представник позивача ОСОБА_3 - Ахрамович Я.І. просить відмовити в її задоволенні, додаткове рішення - залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що фактично позовні вимоги ОСОБА_3 зводилися до того, щоб судом було встановлено спосіб та порядок участі у спілкуванні та вихованні дітей згідно із запропонованим позивачем графіком. У подальшому під час розгляду справи позивачем також було визначено припущення, що його може задовільнити і інший графік, запропонований згідно з рекомендаціями третьої особи у справі - органу опіки та піклування, але цей графік не зовсім відповідає інтересам дітей та міркуванням практичного підходу.

Вимога щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, яка була ніби залишена без задоволення судом, є похідною вимогою від вимоги про встановлення графіку побачення з дітьми та реалізується паралельно із встановленням в судовому порядку графіку участі батьків у вихованні дітей. Посилання апелянта на те, що зазначена вимога була залишена без задоволення, оскільки таке право позивача не було порушеним, вочевидь не відповідає фактичним обставинам справи, спростовується текстом оскаржуваного рішення, з якого не вбачається, що суд відмовив у задоволенні даної вимоги, оскільки встановив, що ОСОБА_1 не чинить перешкод ОСОБА_3 .

Суд врахував заяву відповідача за первісним позовом, послався на неї у абзаці 4 свого рішення.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, зазначив, що Суд допускає можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. Витрати на професійну правничу допомогу підтверджені наступними доказами: договором про надання правової допомоги, укладеним між Позивачем та адвокатом Ахрамовичем Я.І.; додатковою угодою № 1 до договору про надання правової допомоги; актом прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги б/н від 17.07.2025, що детально ілюструє характер та обсяг наданих послуг; квитанцією про оплату послуг адвоката, що свідчить про виконання позивачем умов Договору.

Крім цього, ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - Власюк К.П. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове, яким заяву задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що первісний позов задоволено частково, а тому суд повинен був здійснити розподіл витрат на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, а не на підставі п. 2.

Факт понесення відповідачем витрат підтверджується: договором № 2024/09/38 про надання правової (правничої) допомоги від «09» вересня 2024 року та додатком № 4 до Договору; рахунком на оплату №2024/09/38-вер від «26» вересня 2025 року; актом приймання-передачі наданої правової допомоги від «26» вересня 2025 року; детальним описом робіт (наданих послуг) за договором № 2024/09/38 про надання правової допомоги від «09» вересня 2024 року.

У відзиві на апеляційну скаргу на ухвалу суду від 07 жовтня 2025 року представник ОСОБА_3 - Ахрамович Я.І. просить відмовити в задоволенні скаргу, ухвалу суду - залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що суд дійшов правильного висновку, виходячи з принципу пропорційності задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник Власюк К.П. підтримали вимоги апеляційних скарг та просили задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 та його представник Ахрамович Я.І. вважали доводи апеляційних скарг безпідставними та просили залишити судові рішення без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, відповідача, їх представників, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги відповідача підлягають частковому задоволенню.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1, 3 статті 9 Конвенції).

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат.

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

У статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

За частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно із статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15 березня 2021 року у справі № 750/1786/21, у справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей. Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро- емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки. Вирішуючи питання про встановлення способу участі у виховання для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи.»

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20, провадження № 61-16244св21, зазначено, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. І таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 з 23.06.2016 року по 06.12.2022 року перебували у шлюбі, який 06.12.2022 року було розірвано рішенням Печерського районного суду м. Києва (а.с.13-15, 91)

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 01.10.2016 р. та серії НОМЕР_2 від 09.03.2019 р. (а.с.93)

З відомостей з державного реєстру речових прав вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер: 3223155400:05:062:0023, реєстраційний номер: 614605932231, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка), площа: 0,076 га. належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 - 1/5 частки, ОСОБА_1 - 4/5 частки (а.с.16-18)

В талоні-повідомленні єдиного обліку №4662 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.04.2024 р. зазначено, що 30.03.2024 р. о 10 год. 51 хв. до Обухівського РУП ГУНП в Київській області від ОСОБА_3 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 30.03.2024 р. о 10 год. 50 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , протягом трьох тижнів у будинку змінені замки та у хвіртці на паркані, підозрює колишню дружину ОСОБА_1 , 1982 р.н., яка на місці події відсутня. (а.с.19, т. 1)

Рішенням №2 від 23.05.2024 року виконавчий комітет Козинської селищної ради затвердив висновок органу опіки та піклування щодо визначення способу участі батька ОСОБА_3 у вихованні дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20, 95, т. 1).

Висновком від 23.05.2024 р. призначено наступний графік із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання і потреб малолітніх дітей: - щосереди з 18.00 години до 21.00 години; - кожні другі та четверті вихідні місяця з 18.00 години п`ятниці до 18.00 години неділі; - лікарняні в порядку черговості за усною домовленістю батьків та за місцем проживання малолітніх дітей. (а.с.21-23, 95 зворот-96 зворот, т. 1).

14.08.2024 р. рішенням Обухівського районного суду Київської області №372/4411/24 (2-о-130/25) заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_3 залишено без задоволення. (а.с.24-27)

Скріншотами повідомлень підтверджується спілкування між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з приводу їх дітей (а.с.28-29)

23.10.2024 року ОСОБА_3 звернувся до голови органу опіки та піклування Козинської селищної ради Обухівського району Київської області Гартіка В.В. з заявою щодо невиконання встановленого порядку участі батька у вихованні малолітніх дітей, у якій просив орган опіки та піклування з метою реальної і об`єктивної оцінки морально-психологічного стану дітей, їх відношення до батька, а також можливого тиску на дітей з боку матері, провести обстеження дітей у кваліфікованого дитячого психолога. (а.с.31-33, т. 1)

Листом селищного голови Козинської селищної ради Обухівського району Київської області Гартік В.В. №713/09-16/13-2024 від 20.11.2024 р. для залучення психолога для роботи з дітьми і отримання психологічних порад для збереження психоемоційного зв`язку з дітьми, ОСОБА_3 було рекомендовано звернутися до «Центру надання соціальних послуг» Української міської ради. (а.с.34-36)

27.06.2023 р. Висновком виконавчого комітету Козинської селищної ради, як органу опіки та піклування було визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з матір`ю ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.93-94, т. 1 )

Як вбачається з висновку Органу опіки та піклування «Про визначення місця проживання малолітніх дітей», з такою заявою до Органу опіки та піклування звернулась ОСОБА_1 та просила визначити місце проживання доньок з нею. Батько дітей ОСОБА_3 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 , не вбачав підстав для розгляду вказаного питання, оскільки діти і так проживають з матір`ю.

Органом опіки та піклування було встановлено, що ОСОБА_1 має стабільний дохід, що дозволяє забезпечувати належний фізичний, інтелектуальний, психологічний, культурний, духовний розвиток ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , організовувати та забезпечувати дітям на високому рівні навчання, дозвілля, охорону здоров`я тощо. ( а.с. 93-94, т. 1)

07.11.2024 року кандидат психологічних наук ОСОБА_6 склала професійні висновки на підставі проведеної психологічної роботи із дітьми сторін, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на базі «Зеленої кімнати» Солом`янського УП ГУНП у м. Києві. У професійних висновках зазначено, що малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазнали травмівного впливу від дій свого батька, ОСОБА_3 , зокрема, через його агресію щодо матері, вибивання замку в дверях дому, залучення інших чоловіків до перебування в домі, внаслідок чого у старшої доньки ОСОБА_3 зафіксований високий рівень дистресу, пов`язаний із психотравмою, а у молодшої доньки ОСОБА_5 - помірний дистрес, пов`язаний із психотравмою, крім того в родині присутні ознаки домашнього насильства, зокрема, його психологічної складової. (а.с.97-101, т. 1)

17.12.2024 р. рішенням Обухівського районного суду Київської області №372/4926/24 у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених коштів відмовлено повністю. (а.с.102-104)

11.02.2025 р. ухвалою Обухівського районного суду Київської області №372/4960/24 (2-268/25) позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - залишено без розгляду (а.с.106)

18.12.2024 р. рішенням Обухівського районного суду Київської області №372/6682/24 (2-о-172/24) у задоволенні заяви ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_1 відмовлено. (а.с.107-109)

У Висновку про встановлення порядку участі батьків у вихованні малолітніх дітей №1216/09-06/13-2025 від 30.05.2025 р. орган опіки та піклування Козинської селищної ради Обухівського району Київської області вважав за доцільне визначити ОСОБА_3 способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначити наступний графік із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб малолітніх дітей:

- щосереди з 18.00 год. до 21.00 год;

- другі та четверті вихідні місяця - з 19.00 год. п`ятниці до 19.00 год. неділі;

- один тиждень зимових канікул, що є 1/2 частиною від загальною терміну канікул за усною домовленістю батьків;

- тиждень весняних/осінніх канікул почергово з матір`ю;

- 45 календарних днів літніх канікул, що є 1/2 частиною від загального терміну канікул за усною домовленістю батьків;

- лікарняні в порядку черговості за усною домовленістю батьків;

- святкові дні (Різдво, Великдень, Новий рік, дні народження дітей) - в порядку чергування рік через рік. При неможливості виконання графіку батько завчасно повідомляє матір. (а.с.209-210).

Надаючи такий висновок, Орган опіки та піклування виходив із таких обставин:

Відповідно до висновку та акту оцінки потреб сім`ї/особи ОСОБА_3 , складеного 14 травня 2025 року Центром соціальних служби Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації , батько ОСОБА_3 здатний забезпечувати потреби дітей та долати складні життєві обставини. ОСОБА_3 проживає у трикімнатній квартирі, для дітей облаштована окрема кімната, в наявності всі необхідні меблі та побутова техніка.

Відповідно до висновку оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1 , складеного 22 квітня 2025 року комунальною установою «Центр надання соціальних послуг» Козинської селищної ради Обухівського району, мати здатна задовольнити потреби дітей, батьківський потенціал належний, але потребує підтримки фахівців.

ОСОБА_1 проживає разом з дітьми за адресою АДРЕСА_1 , умови проживання родини задовільні, будинок сучасного проектування, світлий та просторий, в наявності меблі, побутова техніка, санітарно-гігієнічні норми не порушені. Для дітей виділена окрема ігрова кімната та спальня, власна гардеробна та санвузол. В наявності всі необхідні меблі, речі, одяг відповідно до віку дітей.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що :

- між сторонами існує спір щодо участі батька у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

- виконавчим комітетом Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, як органом опіки та піклування було винесене два висновки про встановлення порядку участі батька у вихованні малолітніх дітей від 23.05.2024 р. та 30.05.2025 р.

- відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона не чинить перешкод позивачу у спілкуванні з дітьми, не заперечувала щодо участі батька у вихованні дітей, однак заперечує щодо графіка, який ОСОБА_3 просить суд встановити йому.

- суд визнав за доцільне встановити ОСОБА_3 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб малолітніх дітей, а саме - щосереди з 18.00 години до 21.00 години; - кожні другі та четверті вихідні місяця з 18.00 години п`ятниці до 18.00 години неділі; - лікарняні в порядку черговості за усною домовленістю батьків та за місцем проживання малолітніх дітей.

- суд прийняв до уваги висновок Виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 23.05.2024 року, оскільки представник позивача просив суд вважати вказаний висновок таким, що продовжує діяти до ухвалення судом остаточного рішення у справі.

- суд дійшов до висновку, що позовні вимоги первісного позову є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами і підлягають частковому задоволенню в частині визначення позивачу способу та порядку участі у спілкуванні та вихованні дітей. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 суд вважав за необхідне відмовити.

Таким чином, суд першої інстанції відмовив позивачу ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача не чинити позивачу перешкоди у спілкуванні з дітьми та їх вихованні.

Позивач ОСОБА_3 рішення суду у вказаній частині не оскаржував, тому суд апеляційної інстанції у вказаній частині рішення суду не перевіряє.

Оскаржуючи рішення суду в частині задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , відповідач просила задовольнити зустрічні позовні вимоги, якими вона пропонує суттєво інший графік спілкування батька з дітьми, а саме:

- у робочі дні, у непарні дати, батько забирає дітей зі школи та саду, відвозить їх на додаткові заняття чи гуртки, а після їх закінчення батько до 20-00 години доставляє їх за адресою місця проживання з матір`ю;

- кожні другі та четверті вихідні місяця з моменту закінчення робочого дня у школі до 8 год. 30 хв. понеділка, коли батько має привезти дітей до школи;

- лікарняними дітей опікується за місцем проживання той із батьків, хто вільний або має вихідний день, або має можливість взяти вихідний день, за місцем свого проживання;

- канікулярні дні з можливістю возити дітей на відпочинок та оздоровлення: взимку - 7 днів, навесні - 7 днів, влітку 14 днів з 1 по 14 липня;

- якщо під час перебування з батьком дитина має плани щодо святкування дня народження друзів або відвідання гуртів, конкурсів, то батько забезпечує явку дитини на святкуванні/заходів, обравши разом з дитиною подарунок;

- дні народження дітей батьки разом забезпечують організацію та святкування, як фізично, так і матеріально.

При цьому зазначений графік відповідач просила встановити на один календарний рік з дня ухвалення рішення.

З висновками суду першої інстанції в частині визначення ОСОБА_3 способу участі у вихованні та спілкуванні дітьми : щосереди з 18.00 години до 21.00 години; кожні другі та четверті вихідні місяця з 18.00 години п`ятниці до 18.00 години неділі - колегія суддів погоджується, вважає рішення суду в цій частині законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо необхідності встановлення такого графіку, коли у робочі дні батько через день ( у непарні дні) буде забирати дітей зі школи та о 20 год привозити їх додому, а на другі та четверті вихідні - у понеділок привозити їх до школи, - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такий графік суперечить найкращим інтересам дітей та не сприятиме їх гармонійному розвитку.

Як вбачається з матеріалів справи та даних Єдиного державного реєстру судових рішень, сторони неодноразово зверталися до суду за вирішенням спорів.

Так, 12 серпня 2024 року ОСОБА_1 зверталась до Обухівського районного суду Київської області із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_3 , зазначаючи, що ОСОБА_3 є її колишнім чоловіком та вчиняє щодо неї насильство психологічного, фізичного та економічного характеру. Вимагає від заявниці безперешкодного доступу до помешкання за адресою: АДРЕСА_3 , в якому вона проживає із спільними дітьми, в будь-який час для нього і своєї дружини, фактично іншої сім`ї. При зустрічах постійно вимагає ключі від будинку. Вимагає від заявниці сплати за його частку суми втричі вищої за ринкову вартість, згідно його частки по документам. Так без попередження та погодження із нею, ОСОБА_10 вже тричі проникав в її житло. Застосовуючи постійні погрози, залишаючи її і дітей в небезпеці для життя та здоров`я. Завдаючи їй і дітям психологічне та економічне насильство з однією метою, щоб заявниця не витримала і виїхала з дітьми з будинку, або сплатила непомірно велику суму за його частку.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 серпня 2024 року у справі № 372/4411/24 у задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовлено за недоведеністю.

Зазначеним рішенням встановлено, що ОСОБА_10 19.12.2020 року виїхав з будинку за адресою: АДРЕСА_3 , в якому залишилася проживати заявниця із двома малолітніми дітьми. В даний час ОСОБА_10 проживає у місті Києві. В 2023 році ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду щодо виділення йому в натурі 1/5 частини будинку. Справа № 372/2386/2 перебуває на розгляді в Обухівському районному суді Київської області, рішення по справі не прийнято.

У вказаному рішенні суд зазначив, що у зв`язку із тим, що конфлікт з приводу майна має реальний характер і обидві сторони є співвласниками житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , який є станом натепер місцем проживання заявниці із дітьми, суд не вбачає в діях ОСОБА_3 проявів поведінки, яка спрямована саме на завдання шкоди психічному здоров`ю дітей чи колишньої дружини, тобто спрямованого психологічного насильства. І сам ОСОБА_3 , і допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 стверджували, що ОСОБА_3 має гармонічні стосунки із дітьми, коли доньки опиняються поза зоною контролю матері - заявниці. Так, свідок ОСОБА_11 акцентувала, що діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в присутності батька поводяться активно, вільно, невимушено, без проявів страху, занепокоєння.

21 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Обухівського районного суду Київської області з заявою про видачу обмежувального припису, посилаючись на те, що ОСОБА_3 вчиняє щодо неї насильство психологічного та економічного характеру. Зокрема, використовує свої права на частку в майні як засіб тиску, вчиняє дії, які обмежують заявника у користуванні спільним майном, прагне отримати абсолютний контроль над будинком, в якому не проживає, маніпулює та вводить заявницю в стан тривожності, знищує відчуття безпеки власного простору. Вказує, що заінтересована особа неодноразово разом з невідомими особами проникав на територію домоволодіння та змінював замки, порушуючи про цьому спокій та комфорт дітей.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 грудня 2024 року у справі № 372/6250/24 у задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовлено, оскільки будь-яких належних та обґрунтованих доказів психологічного, економічного насильства щодо заявника та її малолітніх дітей матеріали справи не містять.

12 грудня 2024 року ОСОБА_3 звернувся до Обухівського районного суду Київської області із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_1 посилаючись на те, що в 2023 році за заявою ОСОБА_1 було визначено місце проживання дітей з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . На сьогоднішній день триває судовий процес з приводу розподілу будинку та ділянки в натурі між колишнім подружжям. Згідно заяви ОСОБА_1 нехтує інтересами дітей, чинить морально-психологічний тиск на них та не виконує рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 23.05.2024 року, створюючи перешкоди участі батька у вихованні дітей. Крім того, заінтересована особа створює нездорове психологічне середовище для дітей, залякує їх, пише повідомлення з погрозами в бік заявника, принижує та знецінює його в очах дітей, нехтує волевиявленням дітей у спілкуванні з ним.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2024 року у справі № 372/6682/24 у задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовлено, виходячи з недоведеності вимог заяви.

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування вартості 1/2 частини автомобіля, у розмірі 342 950 грн. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 вересня 2023 року у справі № 372/2285/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування вартості 1/2 частини автомобіля, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 342 950 грн, в іншій частині позову відмовлено.

У травні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ в натурі нерухомого майна - будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Справа на даний період часу не розглянута.

У вересні 2024 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Обухівського районного суду Київської області із позовною заявою про стягнення надміру сплачених коштів з ОСОБА_1 в сумі 106 745 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 грудня 2024 року у справі № 372/4926/24 у задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовлено.

У січні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення компенсації за безпідставне користування майном. Позовну заяву обґрунтував тим, що сторони є співвласниками житлового будинку загальною площею 206,7 кв. м та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Вказував, що у грудні 2020 року він був вимушений залишити цей будинок і з того часу фактично у ньому не проживає. Наголошував на тому, що відповідач користується їх спільним майном одноособово, перешкоджає йому у користуванні своєю часткою спільного майна, а тому він має право на компенсацію отриманих відповідачкою доходів від здачі такого майна в оренду на підставі частини першої статті 1214 ЦК України

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року у справі № 372/319/25, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року та постановою Верховного Суду від 03 квітня 2026 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Зазначене свідчить про наявність конфліктних стосунків між сторонами та неможливість вирішення спірних питань у позасудовому порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає таким, що суперечить найкращим інтересам дітей запропонований ОСОБА_1 графік спілкування батька з дітьми та участі у їх вихованні, при якому батьки кожного непарного робочого дня змушені будуть спільно вирішувати питання щодо відвідування дітьми тих чи інших гуртків, додаткових занять, дотримання режиму харчування у вечірній час, що при наявності таких напружених та конфліктних відносин сторін буде негативно впливати на емоційний стан дітей. Крім того, необґрунтованою є вимога про доставку батьком дітей до 20 години за місцем їх проживання, при тому, що малолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , виходячи із їх віку ( 9 та 7 років), о 21 годині вже мають готуватись до нічного сну.

Вказане також стосується і вимоги ОСОБА_1 про те, щоб батько, забравши другі та четверті вихідні дітей до себе додому, привозив їх до матері не в неділю о 18 год, а у понеділок о 8-30 год. до школи, де навчаються діти. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у цій частині, оскільки повернення дітей додому за їх постійним місцем проживання у неділю увечері забезпечить їм належну підготовку до навчального тижня, у звичних для дітей умовах.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає слушними заперечення позивача про те, що запропонований ОСОБА_1 графік не забезпечує належного спокою і стабільності для дітей. Такий розклад передбачає постійну взаємодію між батьками та створює потребу в інтенсивних переміщеннях та зміні обставин, що негативно вплине на емоційний стан і комфорт дітей та викличе додаткове напруження та стрес, як для дітей так і для батьків, враховуючи віддаленість місця проживання батька у м. Києві від місця проживання матері з дітьми - у смт. Козин, Обухівського району Київської області.

Колегія суддів вважає, що заявлені ОСОБА_1 вимоги фактично є вимогами про встановлення спільної опіки над дітьми, проте таких вимог позивач не заявляв, при тому що місце проживання дітей визначено з матір`ю за її заявою.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19, під час вирішення питання щодо можливості встановлення спільної фізичної опіки, суди, окрім загальних обставин, мають також враховувати: бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом із ним, згоду на участь у її вихованні та піклуванні; наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками; відсутність обставин, зазначених у частині другій статті 161 СК України, а також інших обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини; наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; місце проживання кожного з батьків, що знаходиться не далеко від звичайного місця проживання дитини (сформованих місць життєвих інтересів дитини).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо встановлення графіку спілкування батька з дітьми у робочі та вихідні дні.

Разом з тим, колегія суддів частково не погоджується з висновком суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 щодо такого способу участі у спілкуванні та вихованні дітей як піклування батька про дітей у період їх захворювання ( лікарняні в порядку черговості за усною домовленістю батьків), а саме - в частині встановлення догляду батьком за дітьми за місцем їх проживання, виходячи із того, що між сторонами існують конфліктні стосунки.

Також в цій частині колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що у разі перебування на лікарняному однієї із доньок з причин вірусного захворювання, то її перебування за місцем проживання призведе до зараження та захворювання іншої дитини, а тому доцільно визначити місце догляду за хворою дитиною за місцем проживання того з батьків, хто здійснює догляд за нею.

Таким чином, колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача, тому приходить до висновку про часткову зміну оскаржуваного рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 щодо визначення місця догляду за дітьми у період їх хвороби, зазначивши: «лікарняні у порядку черговості за усною домовленістю батьків, за місцем проживання того з батьків, хто здійснює догляд за хворою дитиною/дітьми.».

В іншій частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відмовляючи у позовному обсязі у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що вона просить встановити графік зустрічей з дітьми строком на 1 календарний рік (12 місяців) з дня ухвалення рішення, що на думку суду є не доцільним, оскільки в майбутньому знову виникне спір між сторонами з приводу встановлення зустрічей батька з дітьми.

Проте погодитись із висновком суду першої інстанції у повному обсязі неможливо, оскільки графік зустрічей та спілкування батька з дітьми у вихідні та робочі дні визначено протягом календарного року, без обмеження будь-яким періодом часу, тому , враховуючи наявність зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 щодо забезпечення спілкування батька з дітьми у період шкільних канікул та святкових днів, а також наявність висновку Органу опіки і піклування від 30.05.2025 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав розглянути зазначені вимоги ОСОБА_1 по суті та визначити графік спілкування батька з дітьми у період шкільних канікул та святкових днів, без обмеження такого графіку одним календарним роком.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року в справі № 165/2839/17 «будь-хто із батьків може звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. У разі наявності спору про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, зокрема, якщо орган опіки та піклування не визначив способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не виключається вирішення такого спору в судовому порядку незалежно від того, хто з батьків звертається з позовом (той, хто проживає з дитиною, чи той, хто проживає окремо) і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, що є ефективним способом захисту та не суперечить закону».

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, а також застосувати спосіб захисту порушеного права, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Слід також враховувати, що самостійне застосування судом при прийнятті рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 212/5700/23, у більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Водночас будь-які дії, вчинені батьками стосовно дітей, мають бути спрямовані на забезпечення їх найкращих інтересів, зокрема, забезпечення їх розвитку у безпечному та спокійному середовищі, яке полягає не лише у фізичній безпеці та матеріальному забезпеченні дітей, а й у їх безпечному та стабільному емоційному стані. Посилання сторін на наявність між ними стійкого особистісного конфлікту не повинно впливати на участь кожного з батьків у житті дітей та не може бути виправданням їх небажанню спільно вирішувати важливі питання стосовно життя дітей.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2025 року у справі № 522/10740/21 , визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини».

У Висновку про встановлення порядку участі батьків у вихованні малолітніх дітей №1216/09-06/13-2025 від 30.05.2025 р. орган опіки та піклування Козинської селищної ради Обухівського району Київської області вважав за доцільне визначити ОСОБА_3 способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, у період шкільних канікул та святкових днів :

- один тиждень зимових канікул, що є 1/2 частиною від загальною терміну канікул за усною домовленістю батьків;

- тиждень весняних/осінніх канікул почергово з матір`ю;

- 45 календарних днів літніх канікул, що є 1/2 частиною від загального терміну канікул за усною домовленістю батьків;

- святкові дні (Різдво, Великдень, Новий рік, дні народження дітей) - в порядку чергування рік через рік. (а.с.209-210, т. 1).

Колегія суддів погоджується з висновком Органу опіки та піклування про необхідність встановлення графіку спілкування батька з дітьми не лише у робочі та вихідні дні, а й у канікулярний період та святкові дні. При цьому графік зустрічей та спілкування у канікулярний період не може бути визначений лише на період один рік, оскільки необхідність спілкування дітей з батьком з метою забезпечення фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дітей у період шкільних канікул не залежить від віку дітей.

Таким чином, дотримуючись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дітей, враховуючи принцип рівності прав батьків у їх вихованні та принцип забезпечення найважливіших інтересів дітей, надання їм можливості проводити частину шкільних канікул з батьком, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині встановлення ОСОБА_3 способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми у період святкових днів та шкільних канікул, з можливістю виїзду на відпочинок та оздоровлення: у період зимових канікул - 7 календарних днів, 7 днів осінніх/ весняних канікул - почергово з матір`ю ; у період літніх канікул - 14 календарних днів у липні або серпні, за домовленістю з матір`ю; святкові дні (Новий рік, Різдво, Великдень, дні народження дітей) - у порядку черговості між батьками рік через рік.

Визначаючи кількість днів у період літніх канікул, колегія суддів виходить із заявлених зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , відсутності таких вимог ОСОБА_3 , а тому вважає недоцільним визначати 45 днів літніх канікул. Щодо місяця літніх канікул, то колегія суддів виходить з того, що не кожного року в один і той самий період часу у батька може бути можливість перебувати у відпустці, тому за домовленістю з матір`ю вони можуть визначити або липень, або серпень.

Заперечення позивача про те, що відповідач намагається примусити його двічі на рік возити дітей на відпочинок та оздоровлення, колегія суддів відхиляє, оскільки визначаючи такий спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми як тимчасове проживання дітей з батьком у періоди шкільних канікул ( 7 днів зимових канікул; осінні або весняні канікули - почергово з матір`ю; та 14 днів літніх канікул), суд вважає за необхідне зазначити про те, що батько має лише таку можливість, однак не обов`язок.

Доводи відповідача ОСОБА_1 про необхідність встановити графік спілкування та зустрічей батька з дітьми для участі у їх вихованні лише на один календарний рік колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судове рішення повинно остаточно розв`язати наявний правовий конфлікт, графік спілкування батька з дітьми має бути чітким, конкретним та забезпечувати ефективний захист прав без необхідності повторного звернення до суду. Натомість суттєва зміна обставин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дітей, в тому числі з врахуванням віку дітей, їх прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дітей.

Щодо вимог ОСОБА_1 з приводу матеріального забезпечення тих чи інших заходів ( оплати подарунків для друзів дітей, оплати святкування днів народження доньок), то вказані питання виходять за межі предмету даного спору про визначення способів участі батька у вихованні дітей, тоді як безпосередню участь у таких заходах звичайно забезпечує той з батьків, з ким перебуває дитина.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача, оскільки висновки суду не у повній мірі відповідають обставинам справи, тому оскаржуване рішення в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1, п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК Українивизначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

В суді першої інстанції стороною позивача ОСОБА_3 було заявлено до відшкодування за рахунок відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 82 000 грн., з яких 62 000 грн. - за фактично надані адвокатські послуги, та 20 000 грн. - додаткова винагорода (гонорар успіху) адвокату.

Представник відповідача ОСОБА_1 - Власюк К.П. звернулась до суду з заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 62 490 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення від 07 жовтня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат на правничу допомогу в сумі 82 000 грн., та постановляючи ухвалу про відмову ОСОБА_1 у стягненні понесених судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що первісний позов ОСОБА_3 - задоволено, а у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено, відтак, підстав для відшкодування відповідачу понесених судових витрат не вбачається.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції , оскільки фактично позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено судом частково : задоволено три позовні вимоги із чотирьох заявлених .

Відповідно до ч. 1 , 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції, задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_3 , відмовивши йому у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні дітей, здійснив розподіл судових витрат всупереч приписів п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України - не пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог, тому оскаржувані додаткове рішення та ухвала про відмову відповідачу у стягненні судових витрат від 07 жовтня 2025 року підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Згідно з частинами 10, 13 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, змінюючи розподіл судових витрат у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує, що позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені три із чотирьох заявлених, а позовні вимоги ОСОБА_1 - підлягають задоволенню три вимоги із шести заявлених.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2024 року між ОСОБА_3 та адвокатом Ахрамовичем Я.І. було укладено договір про надання правової допомоги від 17.07.2024 р. (а.с.50 т.2)

17.07.2024 р. між ОСОБА_3 та адвокатом Ахрамовичем Я.І. було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги, згідно з п. 2 якого сторони погодили гонорар у формі погодинної оплати, розмір години роботи адвоката в межах даного договору становить 1000 грн. за 1 годину роботи.

Згідно з п. 3 договору у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у суді першої інстанції (повністю або частково), а також у разі залишення судового рішення без змін апеляційним чи касаційним судом (якщо такі інстанції залучаються) ОСОБА_3 зобов`язується виплатити адвокату додаткову винагороду (гонорар) успіху) адвокату в розмірі 20 000 грн. Оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом протягом 3 календарних днів з моменту отримання акту прийому-передачі наданих послуг. (а.с.41 т.2)

24.09.2025 р. між ОСОБА_3 та адвокатом Ахрамовичем Я.І. було підписано Акт прийому-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги б/н від 17.07.2024 р., згідно з яким адвокатом були надані такі послуги : - надання усних консультацій щодо можливих шляхів захисту - 2 години, - підготовка позовної заяви та подання до суду - 15 годин, - консультування з процесуальних питань -1 година, представництво інтересів у підготовчих засіданнях, включаючи час, витрачений в дорозі до суду та на очікування початку засідань - 21 година; - ознайомлення із зустрічним позовом, підготовка та подання відзиву - 9 годин, - представництво інтересів позивача в судових засіданнях - 8 годин, - підготовка та подання письмових пояснень - 3 години, - підготовка та подання заяви про відшкодування судових витрат - 3 години. Всього 62 години, сукупна вартість послуг 62 000 грн. (а.с.52 т.2).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем ОСОБА_3 були понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 82 000 грн., відповідно до квитанції АТ КБ «Приватбанк» №0.0.4558842146.1 від 25.09.2025 р. (а.с.39 т.2)

Представництво інтересів ОСОБА_1 здійснює адвокат Власюк К.П., що стверджується ордером виданим Адвокатським бюро «Сімейний адвокат Катерина Власюк» та договором №2024/09/38 про надання правової (правничої) допомоги від. 09.09..2024 р. укладеного між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Сімейний адвокат Катерина Власюк».

Відповідно п.6.1 даного договору розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надання в межах цього договору правову допомогу, визначається у додатках до даного договору(а.с.53-56 т.2).

Згідно з додатком № 4 від 13 лютого 2025 року до договору про надання правничої допомоги, за супровід даної справи клієнт сплачує на рахунок бюро 1500 доларів США у гривневому еквіваленті відповідно до поточного курсу продажу долара США у розділі «для карток» у АТ КБ «Приватбанк» в день оплати.

Відповідно до рахунку на оплату №2024/09/38-вер від 26.09.2025 р. ОСОБА_1 повинна сплатити адвокатському бюро «Сімейний адвокат Катерина Власюк» за надання про надання правової (правничої) допомоги від. 09.09..2024 р. 62490 грн.(а.с.70 т.2).

Відповідно до акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 26 вересня 2025 року , адвокатом були надані такі послуги: - написання клопотання про відкладення розгляду справи - 2 години, - ознайомлення з матеріалами справи, написання та подача зустрічної позовної заяви та клопотання про зобов`язання Органу опіки та піклування подати висновок - 18 годин; - написання 5 клопотань про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції - 5 годин; - написання 2 заяв про завантаження до підсистеми ЄСІТС процесуальних документів - 2 години; - написання заяви та ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні суду - 3 години; - написання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу - 1 година; - підготовка та участь в судових засіданнях - 15 годин.

Враховуючи наявність заперечень кожної із сторін щодо заяв іншої сторони про стягнення витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції виходить з наступного:

- оскільки заявлена сума витрат на правничу допомогу за надані послуги кожною із сторін є фактично однаковою, з метою дотримання рівності процесуальних прав сторін на відшкодування судових витрат, виходячи із обсягу заявлених та задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне прийняти до розрахунку вартість однієї години роботи адвоката для цілей відшкодування судових витрат кожній із сторін - 1000 грн.,

- написання заяви про відшкодування витрат на правову допомогу не є правовою допомогою;

- фактична загальна кількість годин участі у судових засіданнях: представника позивача Ахрамовича Я.І. - 7 годин 45 хвилин, представника відповідача Власюк К.П. - 6 год. 10 хв.;

- вартість написання представником відповідача 5 клопотань про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, для чого було витрачено 5 годин, є явно завищеним обсягом часу стосовно написання клопотань такого роду та аналогічного змісту;

- з огляду на викладене, колегією суддів враховано, що загальна витрата часу на надання правової допомоги представником позивача становить 38 годин, відповідно вартість правничої допомоги - 38 000 грн.; загальна витрата часу представником відповідача - 32 години, відповідно вартість правової допомоги - 32 000 грн.

Виходячи із принципу пропорційності відшкодування судових витрат, позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати на суму: 38 000 грн./4 х 3 = 28 500 грн.; відповідачу підлягають відшкодуванню : 32 000 грн. /6 х 3 = 16 000 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця у витратах : 28 500 грн. - 16 000 грн. = 12 500 грн.

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. зокрема, постанову Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 757/59959/18-ц (провадження № 61-15847св24)).

При цьому суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними (постанова Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 466/4361/20).

Враховуючи викладене та ті обставини, що як позовні вимоги ОСОБА_3 , так і позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, підстав для відшкодування відповідачем сплаченого позивачем його адвокату гонорару успіху в сумі 20 000 грн. колегія суддів не вбачає.

Також, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , з позивача на її користь підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно обсягу задоволених вимог : 3633 грн. 60 коп. /2 = 1816 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , які подані представником Власюк Катериною Петрівною , на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 вересня 2025 року, на додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року, на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року - задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 вересня 2025 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 - змінити щодо визначення місця догляду за дітьми у період їх хвороби, зазначивши:

- лікарняні у порядку черговості за усною домовленістю батьків, за місцем проживання того з батьків, хто здійснює догляд за хворою дитиною/дітьми.

В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 вересня 2025 року щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_3 - залишити без змін.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 вересня 2025 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба в справах дітей Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визначення способу участі батька у виховані дітей та встановлення графіку зустрічей з дітьми - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення зазначених позовних вимог:

Встановити ОСОБА_3 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період святкових днів та шкільних канікул, з можливістю виїзду на відпочинок та оздоровлення:

- у період зимових канікул - 7 календарних днів,

- 7 днів осінніх/ весняних канікул - почергово з матір`ю ОСОБА_1 ;

- у період літніх канікул - 14 календарних днів у липні або серпні, за домовленістю з матір`ю ОСОБА_1 ;

- святкові дні (Новий рік, Різдво, Великдень, дні народження дітей) - у порядку черговості між батьками рік через рік.

В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року та ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 12 500 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1816 грн. 80 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.