Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №708/234/26 — Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/234/26

Провадження № 2/708/291/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Попельнюха А. О.,

з участю:

секретаря судових засідань Омельченко Ю. М.,

представника позивача адвоката Дона В. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майна в порядку спадкування за законом та

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Дона В. О. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. В обґрунтування поданого позову позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадкова справа щодо майна померлої.

За життя ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . До складу спадщини ОСОБА_5 увійшло право на земельну частку (пай) площею 1,60 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки у натурі (на місцевості), яка розташована на території Мельниківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, проте належним чином свої спадкові права не оформила.

Крім ОСОБА_1 спадкоємцями майна померлої є його рідний брат ОСОБА_2 та рідна сестра ОСОБА_3 , які усі разом звернулися до Чигиринської державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на належні померлій майнові права.

Державний нотаріус Чигиринської державної нотаріальної контори Курило Я. В. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, обґрунтувавши її відсутністю у спадкоємців необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів. Зокрема державний нотаріус зазначила, що на ім`я ОСОБА_5 був виготовлений сертифікат серії ЧР № 0136222, але отримання сертифіката не підтверджено підписом власника, позначка «погашено» відсутня, про що зазначено у архівній довідці.

Після отримання постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій спадкоємці звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області для виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку. За інформацією відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин на земельну ділянку з кадастровим номером 7125484001:01:001:0118 (вказаний у державному акті) площею 1,31 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована у адміністративних межах Мельниківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, виготовлений державний акт серії ЯА № 478625 на ім`я ОСОБА_5 . Відомості про зазначену земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру за кадастровим номером 7125484000:01:001:0118.

Наведені обставини слугували підставою для звернення до суду, тому позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 1,31 га, кадастровий номер 7125484000:01:001:0118.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 11.03.2026 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні суд протокольною ухвалою відмовив у прийнятті визнання відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позову та продовжив розгляд справи.

Також суд за клопотанням представника позивача ухвалою від 11.05.2026 витребував додаткові докази, а саме копію спадкової справи, яка була надана суду у визначений ухвалою строк.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 04.06.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Дон В. О. позов підтримав та просив суд його задовольнити. Додатково суд пояснив, що сторони у справі є рідними братами та сестрою. Їх мати за життя склала заповіт щодо частини належного їй майна. Після її смерті спадкоємцям стало відомо, що окрім визначеного у заповітах майна їй також належало майно, успадковане після смерті батька сторін, а саме право на пай. Позивач та відповідачі, як спадкоємці майна померлої, визначили між собою порядок поділу спадкового майна, проте реалізувати свої наміри позасудовим шляхом наразі вони не мають можливості, оскільки відповідач ОСОБА_2 вже оформив свої спадкові права на успадковану земельну ділянку, у свою чергу оформити спірну ділянку у нотаріальній конторі спадкоємці не мають можливості, про що зазначено у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, суду кожен із відповідачів надав заяву про розгляд справи у їх відсутність. Також поданими заявами відповідачі зазначили, що кожен із них позов визнає у повному обсязі та не заперечує проти його задоволення. Також суд ураховує, що під час підготовчого провадження відповідачі підтверджували наявність між спадкоємцями домовленостей щодо порядку поділу спадкового майна, проте оформити свої спадкові права позасудовим шляхом сторони позбавлені можливості.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Спірні правовідносини стосуються правовідносин спадкування, тому до їх правового регулювання суд повинен застосовувати норми цивільного законодавства, які були актуальними на момент виникнення зазначених правовідносин.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася та була прийнята до 01 січня 2004 року , то зазначені правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

За загальними положеннями про спадкування за ЦК УРСР 1963 року, зокрема згідно зі ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст. 525 ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Європейський суд з прав людини в своїх рішенням вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року).

Водночас, ст.ст. 529, 530 ЦК УРСР (1963 року), норми якого діяли на час виникнення спірних правовідносин і підлягають застосуванню, передбачено дві черги спадкування за законом.

Так в ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР зазначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після його смерті на території Мельниківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (нині - територія Медведівської територіальної громади Черкаського району Черкаської області)відкрилася спадщина.

ОСОБА_5 на день смерті належало право на земельну частку (пай) розміром 1,60 в умовних кадастрових гектарах в адмінмежах Мельниківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (нині - територія Медведівської територіальної громади Черкаського району Черкаської області) відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0136222, але отримання сертифікату не підтверджено підписом власника, позначка «Погашено» відсутня.

У той же час листом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 18.12.2025 підтверджено, що за інформацією Відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин на земельну ділянку з кадастровим номером 7125484001:01:001:0118 площею 1,31 га був виготовлений державний акт серії ЯА № 478625 на ім`я ОСОБА_5 . Відомості про зазначену земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру. Зазначена інформація підтверджена також наданою копією державного акту на ім`я ОСОБА_5 .

За життя померлий заповіту не складав, відповідно спадкування усього належного йому майна відбувалося за законом.

Спадкоємцем майна ОСОБА_5 першої черги спадкування за законом була його дружина ОСОБА_4 , що підтверджено у сукупності довідками про зареєстроване місце проживання померлого та осіб, які разом із ним були зареєстровані на день його смерті, а також довідкою на підтвердження того, що після його смерті протягом 6 місяців користувалася рухомим та нерухомим майном померлого, вступивши таким чином у фактичне управління та володіння спадковим майном, його дружина ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підтвердження факту перебування у шлюбі до матеріалів справи долучений витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого із подружжя від 12.03.2025.

До правовідносин спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосуванню підлягають норми Книги Шостої Цивільного кодексу України «Спадкове право».

На підставі статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

На підставі статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом (1245 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Черговість спадкування передбачає, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Зі змісту статей 1261, 1262 Цивільного кодексу України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

З наданого суду свідоцтва про смерть, судом установлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складений відповідний актовий запис за № 05 від 01.04.2015.

За життя померла склала заповіт, посвідчений секретарем Мельниківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області 10.04.2008, зареєстрований у книзі для запису нотаріальних дій під № 354, відповідно до якого належну їй земельну ділянку площею 1,29 га, яка розташована у межах Мельниківської сільської ради заповіла своєму синові ОСОБА_2 . Такий заповіт до дня смерті заповідача не скасований і не змінений, про що є відповідне застереження у тексті заповіту, вчинене секретарем Мельниківської сільської ради.

Також, померла склала заповіт, посвідчений секретарем Мельниківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області 10.04.2008, зареєстрований у книзі для запису нотаріальних дій під № 355, відповідно до якого належний їй житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований у с. Мельники Чигиринського району Черкаської області, заповіла на своїх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Такий заповіт до дня смерті заповідача не скасований і не змінений, про що є відповідне застереження у тексті заповіту, вчинене секретарем Мельниківської сільської ради.

Позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у визначений чинним законодавством шестимісячний строк звернулися із заявами про прийняття спадщини до Чигиринської державної нотаріальної контори, після чого була заведена спадкова справа, номер у спадковому реєстрі № 57817282 (номер у нотаріуса 127/2015).

Оскільки успадкована ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті її чоловіка ОСОБА_5 земельна ділянка з кадастровим номером 7125484001:01:001:0118 площею 1,31 га, не була зазначена у складених нею за життя заповітах, спадкування цієї частини майна померлої здійснюється за законом.

З наданої на виконання ухвали суду копії спадкової, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом установлено, що спадкоємцем першої черги за законом після її смерті є її діти, а саме сини ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 . Наведені обставини підтверджені наданими суду копіями свідоцтво про народження, а також долученими до спадкової справи витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження. Зазначені спадкоємці у визначений законодавцем шестимісячний строк звернулися із заявами про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно прийняли спадщину як за заповітом, ураховуючи волю померлої, так і за законом.

У свою чергу можливість спадкування за законом надає спадкоємцям право за спільною згодою проводити поділ спадкового майна, змінювати частки у спадщині, за потреби за зміну часток сплачувати один одному грошову компенсацію. Вчинення зазначеного позасудовим шляхом у спірних правовідносинах неможливо, що підтверджено наданою постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 23 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 даного Кодексу визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

На підставі ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Таким чином, під час розгляду справи судом установлено та підтверджено наданими письмовими доказами, що після прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 спадкоємці не мають об`єктивної можливості оформити свої спадкові права у визначеному порядку, що у свою чергу порушує набуте право. За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 524, 525, 529, 530, 548, 549 ЦК УРСР (1963 року), ст. ст. 16, 82, 328, 1217, 1218, 1222, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 13, 81, 76-81, 263-268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майна в порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку розміром 1,31 га, кадастровий номер 7125484000:01:001:0118, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники та їх адреси:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , прож.: АДРЕСА_1 );

Представник позивача: адвокат Дон Віктор Олександрович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001338 від 29.06.2017, видане Радою адвокатів Запорізької області, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 );

Відповідач: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , прож.: АДРЕСА_4 ).

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ