Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №560/2342/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2342/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Томчук А.В.

20 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.04.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження ОСОБА_1 розміру пенсії з 01 січня 2026 шляхом застосування коефіцієнтів зменшення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану»

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2026 без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні решти вимог позову - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.04.2026 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що стаття 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанова № 1778 є чинними та неконституційними не визнавались, а тому обов`язкові до застосування; відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; визначення умов і порядку перерахунку пенсій делеговано Кабінету Міністрів України; в умовах воєнного стану та фінансових труднощів держава має широку свободу розсуду щодо обмеження соціально-економічних прав, а застосування коефіцієнтів є пропорційним і забезпечує справедливий баланс інтересів; посилання суду на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 є безпідставним; суд першої інстанції порушив статті 90, 242 КАС України, не взявши до уваги доводи та докази відповідача.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.04.2026 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснювати з 01.01.2026 виплату суми перерахованої пенсії із загальних видатків на виплату пенсій, призначених за спеціальною пенсійною програмою відповідно до Закону № 2262-XII, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України на відповідний рік, без застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі - Порядок № 821, Постанова № 821), та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що суд першої інстанції помилково кваліфікував вимоги щодо незастосування Порядку № 821 як «передчасні», оскільки Порядок № 821 регулює саме матеріально-правові відносини щодо здійснення виплати пенсії, а не процесуальний порядок виконання судового рішення; Порядок № 821 суперечить статті 1-1, частині четвертій статті 63 Закону № 2262-XII, статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV); Постанова № 821 визнана протиправною та нечинною рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25; задоволення позову лише в частині перерахунку без вирішення питання про порядок виплати не забезпечує ефективного судового захисту.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області, в якому заперечив щодо доводів і мотивів такої скарги та просив залишити оскаржуване судове рішення в частині, що оскаржується відповідачем, без змін. У відзиві зазначив, що чинність підзаконного акта не звільняє суд від обов`язку перевірити його відповідність актам вищої юридичної сили; частина третя статті 11 та стаття 1-1 Закону № 2262-XII прямо встановлюють, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону; Закон № 2262-XII є спеціальним і має перевагу над загальним законом про Державний бюджет; правомірність застосування коефіцієнтів до пенсій за Законом № 2262-XII вирішена усталеною практикою Верховного Суду не на користь позиції відповідача; рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі № 320/3143/26 визнано нечинним та протиправним абзац 1 пункту 1 Постанови № 1778 у частині застосування до осіб, яким пенсії призначені за Законом № 2262-XII.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 07.12.2018.

Із матеріалів справи встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» було проведено перерахунок розміру пенсії позивача та застосований обмежувальний коефіцієнт. Зі змісту матеріалів справи також вбачається, що пенсійним органом обмежено пенсію з 01.01.2026 максимальним розміром, відтак з 01.01.2026 розмір пенсії становить 34284,48 грн.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Для правильного вирішення цієї справи слід з`ясувати, чи правомірно пенсійним органом під час перерахунку пенсії особи, яка перебувала на військовій службі та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), застосовано положення статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року № 4059-IX (надалі - Закон № 4059-IX) та постанови Кабінету Міністрів України, якими передбачено виплату таких пенсій із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Так, відносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб врегульовані Законом № 2262-ХІІ.

Згідно з частинами першою та третьою статті 11 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зміни до Закону № 2262-ХІІ в частині, яка регламентує спірні правовідносини (щодо обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії та застосування до суми перевищення коефіцієнту), не вносилися.

Водночас положеннями статті 46 Закону № 4059-IX встановлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України 30.12.2025 прийнято постанову № 1778, яка застосовується з 01.01.2026, пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Верховний Суд у справі № 120/1081/25 (постанова від 11.09.2025), вирішуючи питання законності застосування коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 до сум пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, дійшов висновку, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, положень статті 46 Закону № 4059-IX та постанови № 1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій максимальним розміром), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Застосовуючи такий підхід до спірних правовідносин, незважаючи на те, що в даному випадку діє інша постанова Уряду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії з 01 січня 2026 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону № 4059-IX та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1778, не відповідають приписам статті 19 Конституції України, відповідно до частини 2 якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Застосувавши нормативно-правові акти, які не врегульовують умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України, тим самим протиправно обмеживши право позивача на належний соціальний захист, пенсійний орган вийшов за межі наданих повноважень, що є беззаперечною підставою для визнання таких дій протиправними.

У справі, яка розглядається, судом першої інстанції встановлено, що під час перерахунку пенсії позивача відповідачем протиправно застосовано передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 1778 понижуючі коефіцієнти, що призвело до зменшення належної позивачу пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності дій відповідача в частині обмеження максимальним розміром пенсії позивача, застосувавши при цьому понижуючі коефіцієнти, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 1778.

Оскільки доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Хмельницькій області не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в частині задоволення позову ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни в цій частині відсутні.

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснювати виплату перерахованої пенсії без застосування Порядку № 821, колегія суддів зазначає таке.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні цієї вимоги, зазначив, що «такі вимоги є передчасними, адже стосуються не суті матеріальних відносин, а подальшої реалізації рішення суду».

Колегія суддів погоджується з таким висновком та вказує, що у спірному випадку позивачем порушено питання про виплату йому пенсії з 01.01.2026 без застосування порядку, встановленого Постановою КМУ № 821.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування) (далі - Постанова № 821).

Отже, Постановою КМУ № 821 визначено порядок здійснення видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання рішень судів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

На час розгляду даної справи питання відповідач заперечує право позивача на отримання пенсії з 01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, а тому вимоги позивача в цій частині є передчасними та необґрунтованими. Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у позові у частині вказаних позовних вимог.

Водночас колегія суддів враховує ту обставину, що Постанова КМУ № 821 від 14.07.2025 визнана протиправною та нечинною рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, яке залишено в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, відтак така постанова і не може бути застосована пенсійним органом при виплаті пенсії на виконання судового рішення у цій справі.

Відповідно доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.06.2026.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Оскільки доводи апеляційних скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.