Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №560/5963/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5963/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

20 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 27.02.2025 №220550003157, зобов`язати зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 12.06.1987 по 18.11.1988 на території РРСР, з 1989 по 1997 в колгоспі згідно з записами трудової книжки, з 1983 по 1997 у колгоспі згідно з архівною довідкою від 23.01.2025 №56, зобов`язати призначити пенсію за віком.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.09.2025 позов задоволено частково, ухвалено:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 27.02.2025 №220550003157 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 12.06.1987 по 18.11.1988, з 1989 по 1997, згідно з записами трудової книжки та з 1983 по 1997 згідно з архівною довідкою від 23.01.2025 №56, зобов`язати призначити пенсію за віком з 17.03.2025, провести нарахування і виплату пенсії.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу роботи, передбаченого Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058-IV).

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що відповідачі протиправно не зарахували до страхового стажу для призначення пенсії відповідні періоди роботи попри те, що вони належним чином підтверджуються наданими документами, у тому числі записами трудової книжки та архівною довідкою.

З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 18.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 27.02.2025 №220550003157 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Із тексту рішення встановлено, що страховий стаж позивача становить 23 роки 1 місяць 1 день. За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи на території росії з 12.06.1987 по 18.11.1988, в колгоспі з 1989 по 1997 згідно з трудовою книжкою від 20.06.1987 НОМЕР_1 , оскільки прізвище та по батькові на титульній сторінці не відповідає паспортним даним;

- період роботи в колгоспі з 1983 по 1997, оскільки згідно з архівною довідкою від 23.01.2025 №56, по батькові особи вказано не повністю.

Позивач не погодився із вказаною відмовою та звернувся до суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у період з 12.06.1987 по 18.11.1988, з 1989 по 1997, а також довідку від 23.01.2025 №56, суд вважає, що відповідач необґрунтовано не врахував до страхового стажу позивача зазначені періоди. Оскільки зарахований раніше страховий стаж позивача складав 23 роки 1 місяць 1 день, а тривалість стажу, що повинен бути зарахований за цим рішенням, становить понад 9 років, у сукупності стаж становить більше ніж 32 роки, що є достатнім для призначення пенсії з 17.03.2025.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Згідно із ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 (301-93-п) "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Згідно з п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, а також внесення до неї записів, є підприємство роботодавець.

Відповідно до висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 06 березня 2018 року по справі № 754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18), положеннями Закону № 1058-IV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Отже, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.93 № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 24.05.2018 року по справі № 490/123 92/16-а.

Встановлено, що у трудовій книжці позивача містяться такі записи: запис 1 (12.06.1987 прийнятий муляром 3 розряду в Будівельне управління 1 СМТ 1 ТЕО "Амурстроя"); запис 2 (27.02.1988 переведений тесляром-бетонником 3 розряду); запис 4 (звільнений). З 1989 позивач прийнятий в члени колгоспу "Дружба народів", під час роботи в якому отримував заробітну плату. У 1998 позивача було звільнено з роботи в колгоспі.

Зазначені записи трудової книжки позивача містять посилання на накази про прийняття на роботу та про звільнення, назви підприємств, відбитки печаток, підписи уповноважених осіб. Крім того, у трудовій книжці позивача наявні записи про встановлений мінімум трудової участі у громадському господарстві та фактично відпрацьовані вихододні.

Належних доказів визнання недостовірними чи недійсними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачами суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги та розрахунку при вирішенні питання призначення пенсії.

Як рівно вказав суд першої інстанції, зазначення прізвища, ім`я, по батькові позивача російською мовою не може бути підставою для відмови у зарахуванні дійсних періодів його роботи до страхового стажу. Крім того, незарахування періодів роботи до страхового стажу через ймовірні помилки допущені особами, за дії яких працівник не відповідає, є необґрунтованим.

Також, неповнота зазначення по батькові особи в архівній довідці від 23.01.2025 №56 за наявності належним чином оформленої трудової книжки та повноти записів у ній, не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового (страхового) стажу, що дає право на призначення пенсії за віком. Також відповідачами не спростовано належними доказами, що відомості, зазначені у цій довідці, стосуються саме позивача, а не будь - якої іншої особи.

Таким чином, відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача періоди його роботи з 12.06.1987 по 18.11.1988, з 1989 по 1997 рік.

Оскільки зарахований раніше страховий стаж позивача складав 23 роки 1 місяць 1 день, а тривалість стажу, що повинен бути зарахований за цим рішенням, становить понад 9 років, у сукупності стаж становить більше ніж 32 роки, що є достатнім для призначення пенсії.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивач із заявою до пенсійного органу звернувся 18.02.2025, відтак пенсія за віком не може бути призначена раніше, ніж дата досягнення особою пенсійного віку, отже повинна бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.