Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №600/1521/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1521/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький Василь Костянтинович

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

20 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулася в суд із позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 25.11.2024 № 104550008324 про відмову у призначені їй пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списку № l з 19.11.2024 на підставі п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".

Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 10.12.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 104550008324 від 25.11.2024 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.11.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

19.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Вказана заява за принципом екстериторіальності спрямована для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

За результатами розгляду заяви позивача, 25.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення № 104550008324 про відмову в призначенні пенсії за віком.

У вказаному рішенні зазначено, що вік заявниці – 46 років. Працює. Страховий стаж особи – 27 роки 2 місяці 10 днів, стаж з урахуванням кратності – 31 рік 2 місяці 10 днів. Пільговий стаж особи – 4 роки 11 місяців 25 днів.

Із змісту оскаржуваного рішення видно, що за результати розгляду документів, доданих до заяви до розрахунку пільгового стажу не враховано період роботи з 03.08.2016 по 11.01.2021 згідно довідки від 15.11.2024 № 1691/03 та з 12.01.2021 згідно довідки від 13.11.2024 №1345, оскільки в постанові Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, відсутня посада рентгенолаборант.

Прийнято рішення у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відмовити, у зв`язку з тим, що заявниця не досягла пенсійного віку та за відсутності пільгового стажу.

Про прийняте рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повідомило позивача листом від 27.11.2024.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Частиною 1 ст. 114 Закону № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV).

Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII, а саме, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до п. 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Постанова №637); для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ( далі - Порядок № 637).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені уст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Приписами ст. 56 Закону № 1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до п. а - з ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом "в" статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об`єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора;

в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;

г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв`язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи;

є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;

ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку;

з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Положеннями ст. 62 Закону №1788-XII та п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу вимог абзацу 1 п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Як встановлено судом першої інстанції зі змісту трудової книжки серії НОМЕР_1 , у період з 08.08.2011 по день звернення із заявою про призначення пенсії (19.11.2024) позивач працювала рентген-лаборантом. Зокрема, у період з 08.01.2011 по 10.12.2019 позивач працював на посаді рентген-лаборанта в КНП БРЛ «Богуславська ЦРЛ» (записи № 18 - 23), у період з 10.12.2019 по день звернення із заявою про призначення пенсії (19.11.2024) позивач працював на посаді рентген-лаборанта в КНП Миронівської районної ради «Мирнівської ЦРЛ» (записи № 25-27).

При цьому, трудова книжка позивача містять всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме: відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; атестацію робочих місць, які підтверджують право позивача на пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах праці, в т.ч. пільгового пенсійного забезпечення за Списком № 1; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Разом із тим, під час розгляду справи по суті, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємства, в якому позивач працював, або архівні установи для отримання відомостей щодо спірного періоду його роботи з 03.08.2016 по 11.01.2021 та з 12.01.2021 по час звернення із заявою про призначення пенсії та атестації робочого місця, на якому працював позивач.

Також, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що записи за спірний період у трудовій книжці позивача є недійсними та недостовірними.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи по суті, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не надало до суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що атестація робочого місця, на якому позивач працював у спірний період, не проводилася.

Водночас, в матеріалах справи містяться: накази про проведення атестації робочих місць за умовами праці № 38 від 16.05.2024, № 61 від 17.05.2019, № 601 від 17.04.2014, № 105 від 07.07.2014, № 56 від 10.05.2019, № 60 від 01.07.2019; характеристики оцінки шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища робочого місця рентгенолаборанта; фотографія робочого місця при атестації робочого місця для визначення часу знаходження працівника у шкідливих і важких умовах праці та відсотків тривалості дії на нього шкідливих та небезпечних виробничих факторів (для визначення права на пільгову пенсію, щорічну відпустку та доплату за шкідливі і важкі умови праці); довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії № 1691/03 від 15.11.2024; довідка уточнююча особливості характеру роботи або умов праці, необхідні для призначення пільгової пенсії № 1345 від 13.11.2024 тощо.

Згідно довідки КНП Миронівської міської ради «Миронівська опорна багатопрофільна лікарня» № 1345 від 13.11.2024, у період з 12.01.2021 (наказ №6-к від 11.01.2021) по час видачі довідки позивач повний робочий день працював в КНП «Миронівська ОБЛ» на посаді рентгенолаборанта рентгенівського відділення і має пільговий стаж та право на пільгове пенсійне забезпечення, що передбачено Списком №1 (розділ ХІХ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461. Позивач працював повний робочий день в рентгенівському відділенні і іншої роботи не виконувала, відпустками без збереження заробітної плати не користувався. Характер виконуваної роботи: при виконанні своїх безпосередніх обов`язків підпадає під дію іонізуючого (рентгенівського) випромінювання, отримуючи при цьому променеве навантаження за рахунок зовнішнього опромінення. Робоче місце рентгенолаборанта рентгенівського відділення пройшло атестацію робочих місць з підтвердженням права на пільгове пенсійне забезпечення згідно Списку №1 в 2019, 2014 роках.

Згідно довідки КНП Миронівської міської ради «Миронівська центральна лікарня» № 1691/03 від 15.11.2024, позивач дійсно працював повний робочий день в комунальному некомерційному підприємстві Богуславської міської ради «Богуславська центральна лікарня» в період з 03.11.2008 (наказ № 99к від 03.11.2008) по 11.01.2021 (наказ № 8к від 08.01.2021), і за період з 08.08.2011 (наказ №85к від 05.08.2011) по 11.01.2021 (наказ №8к від 08.01.2021) працював в рентгенологічному відділенні за професією, посадою рентгенолаборант, як працівник який безпосередньо обслуговував хворих і отримував 15% надбавки до посадового окладу та додаткову відпустку за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці, що передбачена Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (розділ XIX «Охорона здоров`я»), код КП 3229, підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, 16.01.2003 № 36; від 24.06.2016 № 461. За період роботи на посаді рентгенолаборанта позивач у відпустці по догляду за дитиною по досягненню 3-х річного віку не перебувала. У відпустці без збереження заробітної плати не перебувала.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, трудова книжка позивача та матеріали справи містить всі відомості про займану посаду і період виконуваної роботи, відомості про накази по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці тощо.

Тобто, пільговий стаж позивача, що обрахований відповідачем 1 не в повній мірі відповідає записам трудової книжки та матеріалам справи щодо періодів трудової діяльності (зайнятості).

Беручи до уваги вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, прийнято пенсійним органом без урахування всіх обставин по справі, що мають значення для його прийняття та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані оскаржувані рішення.

З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції обгрунтовано визнав протиправним та скасував оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо доводів відповідача на те, що в постанові Кабінету Міністрів України від 24.06.2026 № 461 відсутня посада рентгенолаборанта, колегія суддів враховує, що за новою редакцією Списку № 1 та Положення про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 23.11.2007 № 742, посада ренгенлаборанта відноситься до номенклатури посад молодших спеціалістів з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 у справі № 129/3424/15-а дійшов висновку, що стаж роботи на посаді "рентгенлаборант" підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 1.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, пенсійним органом не зараховано позивачу до пільгового стажу періоди роботи з 03.08.2016 по 11.01.2021 та з 12.01.2021 по час звернення із заявою про призначення пенсії (19.11.2024).

Однак, спірні періоди роботи підтвердженні матеріалами справи, згідно яких позивач працювала на посаді "рентгенолаборанта".

Разом з тим, відмовляючи у призначенні пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області дійшло висновку, що зазначена в довідках посада "Рентгенолаборант" не передбачена Списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016, розділ XIX "Охорона здоров`я".

Таким чином, доводи пенсійного органу про відсутність посади «рентгенолаборанта» в постанові Кабінету Міністрів України від 24.06.2026 № 461 є безпідставними та необґрунтованими.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.