Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №240/27591/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/27591/25

Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач: Савицька Н.В.

20 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Державної установи "Центр пробації", у якій просила:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме невиплати в день звільнення додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за період з 24.03.2022 до 01.06.2022 у розмірі 30 000 гривень щомісячно;

-зобов`язати Державну установу «Центр пробації» нарахувати і виплатити додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за період з 24.03.2022 до 01.06.2022 у розмірі 30 000 гривень на місяць;

-зобов`язати Державну установу «Центр пробації» нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 24.03.2022 до 31.05.2022 у розмірі 30 000 гривень щомісячно.

Зобов`язано Державну установу «Центр пробації» нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 24.03.2022 до 31.05.2022 у розмірі 30000,00 грн щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Державну установу "Центр пробації" Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 24 березня 2022 року по дату виплати заборгованих сум.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що, не здійснивши нарахування і виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог. Відповідно, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди з 24.03.2022 по дату виплати заборгованих сум.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач у спірний період позивач проходила службу в органах кримінально-виконавчої служби.

Відповідно до витягу з наказу Державної установи "Центр пробації" №731/к від 20.02.2023, майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора Богунського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області, 28 лютого 2023 року звільнено зі служби (у зв`язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Позивач звернулась до відповідача із заявою від 13.10.2025, в якій просила нарахувати і виплатити їй додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за період з 24.03.2022 року по 01.06.2022 року у розмірі 30 000 гривень на місяць.

Листом від 30.10.2025 відповідачем відмовлено у такій виплаті у зв`язку з відсутністю підстав.

Вважаючи, протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у повному розмірі, а саме у розмірі 30000,00 грн щомісячно, у період з 24.03.2022 по 01.06.2022, остання звернулась до суду з даним позовом.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України від 23.06.2005 №2713- IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (далі - Закон №2713-IV), держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

При цьому, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (ч. 2 ст. 23 Закону №2713-IV).

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону №2713-IV, на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року №925/5, яким передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України №350 від 22 березня 2023 року внесені зміни до пункту 1 постанови №168, доповнивши абзац перший після слів "та поліцейським" словами, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка".

Зазначена постанова застосовується з 24.02.2022.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р "Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка"" затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", до якого входить, зокрема, Житомирська область.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення";

- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, до яких відноситься позивач, мають право на додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць.

Разом з тим, Верховним Судом в рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22 (Пз/990/4/22), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, викладений наступний висновок:

- зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 змін до постанови Кабінету Міністрів України №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди" до 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30 000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом "пропорційність" із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця;

- указані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права особи на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн на місяць, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №168 у первинній редакції, тому суд відхиляє доводи позивача щодо недопустимості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 для вирішення цього спору.

Відтак, у справі №260/3564/22 Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду сформульовано однозначний висновок, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн на місяць відповідно до постанови №168 залежить від пропорційності відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Апеляційним судом встановлено та не спростовується апелянтом, що в у спірний період позивач проходила службу в органах кримінально-виконавчої служби, що дає право позивачу на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. за відповідний відпрацьований період.

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, виходячи з фактичного часу несення служби, розрахованого в годинах в місячному періоді проходження служби, та виходячи з 24 годин на добу, оскільки останні обмежують гарантоване право позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн за фактично відпрацьований період згідно з табелем обліку робочого часу за кожен місяць.

З огляду на викладене, враховуючи висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 у зразковій справі №260/3564/22, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати на користь позивача додаткової винагороди за період з 24.03.2022 до 31.05.2022 у розмірі 30000,00 грн щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди за період з 24.03.2022 до 31.05.2022 у розмірі 30000,00 грн. щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

За такої умови слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 по справі №816/379/16, від 30.09.2020 по справі №280/676/19, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що абз.2 ст.2 Закону №2050-ІІІ передбачає, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Відповідно до п. 7 розділу І Порядку № 260 середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Таким чином, Порядок № 260 є спеціальним у спірних правовідносинах в частині особливостей обчислення грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з п. п. 2, 3 Порядку № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Порядок виплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” врегульовано розділом ХХХIV Порядку № 260.

Згідно з п. п. 9,10 розділу ХХХIV Порядку № 260, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Разом з тим, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 додаткова винагорода встановлена на період дії воєнного стану, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям. Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають зі статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету.

Отже, виплата додаткової винагороди не є постійною і не має систематичного характеру, а тому за приписами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, у тразі затримки її виплати не підлягає компенсації втрати частини таких доходів.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24, колегія суддів зазначає, що додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168 на період дії воєнного стану є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення, тобто є доходом, що має разовий характер, у зв`язку із чим приписи Закону № 2050-III на спірні правовідносини не поширюються, а компенсація втрати частини таких доходів у разі затримки їх виплати стягненню не підлягає.

Отже, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково вказав, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Також, колегія суддів ще раз звертає увагу позивача, що і Закон №2050-ІІІ (ст.2), і Порядок №159 (п.3) передбачають, що "Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру", "Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру".

У свою чергу, Порядок №260 передбачає, що до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, оскільки неправильно застосував норми матеріального права.

За правилами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 24 березня 2022 року по дату виплати заборгованих сум, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної установи "Центр пробації" Міністерство юстиції України задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року скасувати в частині зобов`язання Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 24 березня 2022 року по дату виплати заборгованих сум.

Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимог адміністративного позову в цій частині.

У решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.