Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №240/25933/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/25933/25

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева Марія Сергіївна

Суддя-доповідач: Томчук А.В.

20 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 05.05.2025 року за № ЦО-15449, яким скасовано ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності з 13.03.2013 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення ДУ "УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України" № ЦО-15449 від 05.05.2025, прийняте експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи щодо ОСОБА_1 . Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 968,96 грн сплаченого судового збору. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи здійснена відповідачем з порушенням процедури, визначеної Постановою КМУ № 1338, зокрема без повідомлення позивача про проведення перевірки та без його участі у засіданні експертної команди.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ДУ "УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України" подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. За доводами апеляційної скарги, відповідач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно встановив, що підставою перевірки слугували кримінальне провадження № 42023202350000028 від 17.08.2023 та лист ДБР № 3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025, тоді як фактичною підставою для ініціювання перевірки була постанова слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області від 15.04.2025 у кримінальному провадженні № 12025060000000224, внесеного до ЄРДР 17.03.2025, що відповідає пункту 51 Порядку № 1338. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції помилково ототожнив процедуру перевірки обґрунтованості рішення МСЕК із процедурою повторного оцінювання, які є самостійними процедурами. Посилається на постанову Верховного Суду від 18.03.2026 у справі № 360/660/25, відповідно до якої скасування дефектного акта в порядку контролю за документами справи є правомірним інструментом виправлення помилок нижчестоящої комісії і не потребує обов`язкового переогляду особи. Також зазначає, що суд не може перебирати на себе повноваження МСЕК щодо визначення обґрунтованості міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи на підставі медичних документів.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо доводів і мотивів такої скарги та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін. У відзиві позивач зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про порушення відповідачем процедури проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, оскільки позивач не був повідомлений про проведення повторного оцінювання та не брав у ньому участі. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про прийняття рішення про необхідність проведення повторного оцінювання у спосіб, визначений п. 51 Порядку, а спірне рішення прийнято без участі позивача та без медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження. Посилається на Закон України "Про адміністративну процедуру" та практику ЄСПЛ щодо обов`язку органу влади обґрунтовувати свої рішення.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Приписами частин першої - третьої статті 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 при повторному огляді 09.01.2024 Обласною МСЕК № 1 встановлено з 09.11.2023 третю групу інвалідності, причина інвалідності - з дитинства, на строк до 01.02.2025, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 630462.

Рішенням ДУ "УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України" від 05.05.2025 № ЦО-15449, прийнятим експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи (далі - ЦОФСО), встановлено, що ОСОБА_1 не є особою з інвалідністю з 13.03.2013.

Згідно з пунктом 6.1 оскаржуваного рішення підставою для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці, зазначено "постанова слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого".

На виконання ухвали суду першої інстанції відповідач надав документи, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення та ініціювання перевірки обґрунтованості рішення МСЕК щодо позивача, а саме: супровідний лист ГУ НП в Житомирській області, постанову слідчого від 15.04.2025 із списком осіб у кримінальному провадженні № 12025060000000224 від 17.03.2025, копію протоколу та рішення ЦОФСО від 05.05.2025 за № ЦО-15449.

Про існування рішення від 05.05.2025 № ЦО-15449 позивач дізнався 11.11.2025 з позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області до Коростишівського районного суду Житомирської області.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, є Закон України від 21.03.1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до статті 2 Закону № 875-ХІІ, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова КМУ № 1338) затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Положення), Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Порядок № 1338), критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії встановлення інвалідності.

Абзацом 7 пункту 3 Постанови КМУ № 1338 визначено, що перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Відповідно до пункту 7 Положення та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022 права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на ДУ "УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України".

Пунктом 51 Порядку № 1338 встановлено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи; за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Відповідно до частини 7 статті 110 Кримінального процесуального кодексу України, постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК щодо позивача була постанова слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області у кримінальному провадженні, що прямо зазначено у пункті 6.1 оскаржуваного рішення. Постанова слідчого є документом, передбаченим абзацом 1 пункту 51 Порядку № 1338, а тому відповідач мав правову підставу для проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК щодо позивача.

Суд першої інстанції, встановивши, що підставою перевірки слугували кримінальне провадження № 42023202350000028 від 17.08.2023, лист ДБР № 3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025, кримінальне провадження № 62024000000000923 від 21.10.2024, не врахував зміст пункту 6.1 оскаржуваного рішення, в якому чітко зазначено підставу ініціювання перевірки - "ПОСТАНОВА СЛІДЧОГО", та фактично підмінив підставу перевірки, зазначену у пункті 6.1, відомостями з пункту 6.2 оскаржуваного рішення.

Щодо ключового питання про правомірність заочного перегляду рішення МСЕК без повідомлення та участі позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов`язаний був повідомити позивача про проведення перевірки та забезпечити його участь у засіданні експертної команди, а також що оцінювання мало здійснюватися на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження.

Однак такий висновок ґрунтується на помилковому ототожненні двох самостійних процедур, передбачених чинним законодавством: 1) перевірки обґрунтованості рішення МСЕК; 2) проведення повторного оцінювання особи.

Зазначені процедури є самостійними та не є в обов`язковому порядку послідовними. Обов`язок повідомлення особи та забезпечення її участі виникає лише у випадку, якщо за результатами перевірки обґрунтованості прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, що прямо передбачено абзацами 11-13 пункту 51 Порядку № 1338.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано учасниками справи, відповідачем не ухвалювалося рішення про повторне оцінювання або необхідність його проведення позивачу. Відтак, обов`язок повідомлення позивача у порядку, передбаченому для повторного оцінювання, у відповідача не виникав.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2026 року у справі № 360/660/25 дійшов таких висновків:

У пункті 106 зазначено: "На переконання колегії суддів, позиція судів у цій справі також ґрунтується на помилковому ототожненні процесу перегляду рішення в порядку здійснення контролю із процедурою встановлення групи інвалідності вперше та процедурою переогляду особи, у зв`язку з встановленням групи інвалідності на певний строк".

У пункті 107 зазначено: "Суди попередніх інстанцій виходили з того, що будь-яке рішення ЦМСЕК МОЗ має супроводжуватися очним оглядом згідно з приписами Інструкції № 561. Проте такий підхід нівелює саму суть контрольної функції органу вищого рівня. Якщо рішення МСЕК було прийнято з порушенням закону (наприклад, на підставі недостовірних даних або помилкової інтерпретації медичних показників), воно є дефектним актом. Скасування в такому випадку дефектного акта в порядку контролю за документами справи є правомірним інструментом виправлення помилок нижчестоящої комісії і не потребує обов`язкового переогляду особи шляхом проведення медико-соціальної експертизи".

У пункті 108 зазначено: "Водночас аналіз змісту Інструкції № 561 свідчить, що вона визначає критерії саме для встановлення груп інвалідності під час первинного огляду або переогляду після закінчення строку, на який була встановлена інвалідність. Процедура ж перевірки обґрунтованості вже прийнятого рішення є самостійним видом управлінської (контрольної) діяльності, яка не є аналогічною процесу медичного огляду, а тому не підпадає під дію процедурних вимог цієї Інструкції".

У пункті 110 зазначено: "Положення № 1317 розрізняє такі поняття як "переогляд" (який передбачає проведення нової медико-соціальної експертизи) та "перевірку обґрунтованості" (яка передбачає медичний та правовий аналіз вже проведеної медико-соціальної експертизи та медичного висновку)".

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також Верховний Суд у постанові від 20.02.2026 у справі № 280/4630/25 (пункт 76) встановив, що "Відповідач має право проводити перевірку обґрунтованості рішень МСЕК стосовно відповідної особи не лише за її ініціативою або у разі настання встановленого строку, а й за наявності чітко визначених підстав, що впливають з його контрольно-моніторингових функцій. Такими підставами можуть бути: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді". У пункті 80 цієї ж постанови зазначено: "Якщо документ правоохоронного органу, на який посилається відповідач має характер процесуального акту в межах кримінального провадження та є обов`язковим до виконання, його отримання створює для відповідача правовий обов`язок реагування в межах компетенції визначеної пунктом 51 Порядку 1338".

Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.08.2019 у справі № 826/2212/17, відповідно до якої органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого, прийняті у межах кримінального провадження, до моменту їх скасування у встановленому КПК України порядку.

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 826/10888/18 зазначив, що саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Не кожен дефект акту робить його неправомірним. Порушення процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Щодо доводів позивача у відзиві про те, що відповідачем не надано доказів, що саме позивач є безпосереднім фігурантом кримінального провадження, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається наявність постанови слідчого від 15.04.2025 із списком осіб у кримінальному провадженні № 12025060000000224, в якому зазначено ОСОБА_1 . Предметом судового контролю у цій справі є правомірність рішення експертної команди, а не процесуальні дії правоохоронних органів, які слугували приводом для перевірки.

Щодо доводів відзиву про порушення вимог Закону України від 17.02.2022 № 2073-IX "Про адміністративну процедуру" (далі - Закон № 2073-IX), зокрема права особи на участь в адміністративному провадженні та бути заслуханою, колегія суддів зазначає, що частиною третьою статті 87 Закону № 2073-IX визначено, що порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта. Оскільки у даному випадку відповідачем проводилась саме перевірка обґрунтованості рішення МСЕК на виконання постанови слідчого (а не повторне оцінювання), і рішення про необхідність проведення повторного оцінювання не приймалось, обов`язок повідомлення особи у порядку, передбаченому для повторного оцінювання, не виникав.

Колегія суддів також зазначає, що оцінка висновку експертної команди, яким визначається ступінь втрати працездатності та інвалідність особи, з медичного критерію не вирішується судом, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16, від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29-30 рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Таким чином, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення помилково ототожнив процедуру перевірки обґрунтованості рішення МСЕК із процедурою повторного оцінювання особи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, зокрема пункту 51 Порядку № 1338 та підпункту 2 пункту 8 Положення. Суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2026 у справі № 360/660/25, щодо розмежування процедури перевірки обґрунтованості та процедури повторного оцінювання, а також щодо правомірності заочного скасування дефектного акта в порядку контролю.

Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги наведене, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, та неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду першої інстанції належить скасувати повністю з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.