Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №400/5970/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5970/24

Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.,

повний текст судового рішення

складено 18.06.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Голуб В.А.,

суддів – Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 про прийняття звіту та встановлення нового строку для подання звіту у справі № 400/5970/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 по справі № 400/5970/24 позов ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні та виплаті з 01.03.2024 пенсії, без обмеження максимальним розміром з врахуванням індексації 2022 року, 2023 та 2024 року, соціальної допомоги в сумі 2000 гривень. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2022 № 9/1/3391, з щомісячною доплатою до пенсії в сумі 2 000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист деяких категорій осіб», із врахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», із врахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та із врахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суд від 02.02.2026 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати до суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі № 400/5970/24 у місячний строк з моменту отримання ухвали.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.03.2026 прийняв звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 по справі № 400/5970/24. Встановив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області новий строк для подання звіту про виконання у повному обсязі рішення від 19.11.2024 по справі № 400/5970/24 у тримісячний строк з моменту набрання законної сили цією ухвалою суду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026 суд залишив без задоволення апеляційну скаргу позивача, а ухвалу суду від 09.03.2026 - без змін.

На виконання вимог ухвали суду, представник пенсійного органу подав звіт про виконання судового рішення. Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області на виконання рішення суду від 19.11.2024 здійснено перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до покладених судом зобов`язань. Розмір пенсії позивача з 01.01.2025 склав 37 558, 63 гривень. При цьому, відповідач зазначив, що загальна сума доплати пенсії, що виникла на виконання рішення суду за період з 01.03.2024 по 31.12.2024, склала 23 572, 00 гривень. Разом з цим, ця сума позивачу не виплачена, оскільки виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Кошти державного бюджету на виплату заборгованості по ОСОБА_1 на теперішній час не виділялись. В подальшому заборгованість буде виплачуватись після відповідного фінансування з Державного бюджету. Також, 08.06.2026 від Головного управління ПФУ в Миколаївській області надійшло клопотання про звільнення від сплати штрафу начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області ОСОБА_2 .

Ухвалою від 18.06.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд прийняв звіт Головного управління ПФУ в Миколаївській області про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 по справі № 400/5970/24. Встановив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області новий строк для подання звіту про виконання у повному обсязі рішення від 19.11.2024 по справі № 400/5970/24 у тримісячний строк з моменту набрання законної сили цією ухвалою суду.

Не погоджуючись із ухвалою суду від 18 червня 2026 року, позивач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування своїх доводів апелянт вказав, що у спірній ухвалі суд вказав, що як вбачається з протоколу перерахунку пенсії з 01.01.2025 розмір пенсії позивача становить 37 558, 63 грн, з урахуванням максимального розміру – 37 558, 63 грн.

Однак на думку ОСОБА_1 , фактично Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області протиправно та за відсутності правових підстав було зменшено розмір пенсії в період з 01.01.2025 по 31.12.2025 на 28 738, 99 грн, а з 01.01.2026 на 30 470, 59 грн, тоді як згідно з рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 400/5970/24 такий розмір має становити 37 558, 63 грн.

Апелянт наголошує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повинне виплачувати йому пенсію згідно з рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі № 400/5970/24 у розмірі 37 558,63 грн. без застосуванням понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність .

З огляду на вказане, позивач вважає, що суб`єкт владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - ухиляється від належного виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 400/5970/24. У зв`язку з цим апелянт просить суд:

скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у справі № 400/5970/24 повністю;

ухвалити нове судове рішення, яким за наслідками розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про виконання рішення суду відмовити у прийнятті звіту, а також відмовити у задоволенні клопотання представника боржника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про звільнення від сплати штрафу начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за невиконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі № 400/5970/24.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу. Так, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зауважує, що розмір пенсії позивача з 01.01.2025 склав 37 558, 63 грн. Загальна сума доплати пенсії, що виникла на виконання рішення суду від 19.11.2024 за період з 01.03.2024 по 31.12.2024, склала 23 572, 00 грн. Проте сума заборгованості не виплачена через відсутність фінансування.

Поряд з цим, відповідач звертає увагу, що з 01.01.2025 розмір пенсії позивача визначено з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану”, та з 01.01.2026 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану”, що не було предметом розгляду справи № 400/5970/24.

З огляду на вказане, представник пенсійного органу просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 у справі № 400/5970/24 залишити без змін.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП Фея та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду, викладеними в цьому рішенні, яке набрало законної сили.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до частини 3 статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до приписів статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Частиною 1 статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Згідно з частиною 2 статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Так, колегія суддів зазначає, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 400/5970/24 пенсія позивачу перерахована та складає 37 558, 63 грн.

Проте з 1 січня 2025 року пенсія позивачу виплачується із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Колегія суддів зауважує, що в рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 400/5970/24 судом не досліджувалося питання щодо правомірності застосування понижуючих коефіцієнтів. Більш того, на момент розгляду зазначеної справи вказаної постанови не існувало, оскільки вона була прийнята пізніше.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Поряд з цим в частині виплати заборгованості рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 400/5970/24 не виконано, що є підставою для встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання судового рішення.

Посилання апелянта на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повинне виплачувати йому пенсію згідно з рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі № 400/5970/24 у розмірі 37 558,63 грн без застосування обмежувальних (понижувальних) коефіцієнтів та обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, колегія суддів вважає помилковим.

Так, по-перше, судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише вже порушені права, свободи чи інтереси особи, а судове рішення не може прийматися на майбутнє та заздалегідь установлювати обов`язки для суб`єкта владних повноважень щодо виплат, які ще не нараховані та не виплачені.

По-друге, як уже було зазначено судом, під час розгляду справи № 400/5970/24 судом взагалі не досліджувалося питання правомірності застосування до пенсії позивача обмежувальних коефіцієнтів, а тому в межах розгляду звіту про виконання судового рішення суд не надає оцінки цим діям відповідача.

У разі незгоди з діями відповідача, апелянт має право звернутися до суду з позовною заявою у встановленому законом порядку.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись статтями 2, 5, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року про прийняття звіту та встановлення нового строку для подання звіту у справі № 400/5970/24 - залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року про прийняття звіту та встановлення нового строку для подання звіту у справі № 400/5970/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко