Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №420/42529/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42529/25

Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.,

повний текст судового рішення

складено 16.03.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Голуб В.А.,

суддів – Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши матеріали справи за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ТОБАККО» та Державної податкової служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі № 420/42529/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ТОБАККО» до Державної податкової служби України про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ТОБАККО» (далі також - ТОВ «ОРІОН ТОБАККО») до Державної податкової служби України (далі також - ДПС України), в якому позивач просить суд:

визнати дії посадових осіб Державної податкової служби України щодо не продовження терміну дії ліцензії на виробництво тютюнових виробів № 990111202100016 неправомірними;

зобов`язати Державну податкову службу України внести зміни до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про продовження терміну дії ліцензії ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» на виробництво тютюнових виробів № 990111202100016 на термін, на який, вона була анульована, тобто на 292 дні починаючи з 08.11.2026.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року суд задовольнив частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ТОБАККО» до Державної податкової служби України про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії. Визнав протиправними дії Державної податкової служби України щодо непродовження терміну дії ліцензії на виробництво тютюнових виробів № 990111202100016. Зобов`язав Державну податкову службу України вжити всіх необхідних заходів для продовження строку дії ліцензії на виробництво тютюнових виробів № 990111202100016 Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ТОБАККО» у повному обсязі на період, що залишався до закінчення її строку дії, з урахуванням незаконного призупинення в період з 27.06.2024 по 15.04.2025.

Позивачем надано апеляційну скаргу. Так, апелянт не погоджується з зазначеним рішенням у частині обрання судом способу захисту прав, оскільки суд першої інстанції фактично самостійно змінив зміст та суть позовних вимог, чим порушив фундаментальні принципи адміністративного судочинства. На думку представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ТОБАККО», закон не надає суду повноважень змінювати зміст самої вимоги на власний розсуд, підміняючи конкретний і ефективний спосіб захисту (внесення змін до реєстру) на розмите формулювання «вжиття заходів».

По суті позовних вимог апелянт вказує, що судовими рішення в адміністративних справах № 420/17645/24 та № 420/20892/24 підтверджено, що ДПС України незаконно анульовано Товариству з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ТОБАККО» ліцензію на виробництво тютюнових виробів. 15.04.2025 відповідач надав витяг з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, чим виконано рішення суду № 420/20892/24.

Позивач вказує, що п. 4 ч. 3 та п. 3 ч. 5 ст. 34 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» передбачена можливість внесення органом ліцензування відомостей до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Оскільки в період, який розглядались судові спори, підприємство було незаконно позбавлено ліцензії, на переконання апелянта, воно має право на продовження терміну дії ліцензії № 990111202100016 на термін, на який вона була анульована, а саме з 27.06.2024 по 15.04.2025 (тобто на 292 дні), починаючи з 08.11.2026.

Також апелянт вважає, що не може бути підставою для відмови у захисті права відсутність у Закону механізму продовження ліцензії на період судових спорів. Той факт, що питання продовження строку дії ліцензії не розглядалося в справі № 420/20892/24, не означає відсутність у позивача права на відновлення порушеного права.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи дані обставини справи, апелянт вважає, що рішення першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі та у заявленій редакції.

Відповідачем також подано апеляційну скаргу, відповідно до якої представник Державної податкової служби України просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Так, апелянт наголошує, що на момент подання позову (грудень 2025 року) ліцензія позивача № 990111202100016 на виробництво тютюнових виробів із терміном дії з 08.11.2021 по 08.11.2026 є чинною, а тому позивач звертається за захистом права, яке може бути порушене лише у майбутньому, що в порядку статті 5 КАС України виключає можливість задоволення таких позовних вимог. Поряд із цим, листом від 10.12.2025 № 35398/6/99-00-09-01-01-06 надано відповідь, у якій повідомлено заявника, що порушені у зверненні питання не були предметом розгляду справи № 420/20892/24. Відповідно до КАС України бездіяльність - це суб`єктивна форма поведінки, що полягає у неприйнятті рішень. Проте, оскільки ДПС України розглянула заяву ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» у встановлений законом строк та надала обґрунтовану відповідь, склад протиправної бездіяльності в діях контролюючого органу відсутній.

Апелянт зазначає, що вказана ліцензія була видана ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» відповідно до вимог Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» терміном на 5 років. Разом із заявою на отримання ліцензії товариством було надано документи, визначені вказаним Законом, зокрема атестат виробництва від 07 жовтня 2021 року № UA/1O305/02897-21, дійсний до 06 жовтня 2026 року, виданий органом з оцінки відповідності ПП «АЄС СТАНДАРТ».

Водночас 27 липня 2024 року набрав чинності Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 3817-IX (далі – Закон № 3817-IX), крім окремих його норм, зокрема розділу VІІ «Ліцензування», який набрав чинності з 01 січня 2025 року. Апелянт підкреслює, що Законом № 3817-IX не передбачено продовження терміну дії ліцензії на строк, на який її дія була припинена. Це означає, що строк дії ліцензії є остаточним і закінчується у визначену в ній дату; навіть якщо чинність ліцензії була поновлена судом після її скасування. Після настання закінчення строку дії ліцензії, яка видана за Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», суб`єкту господарювання необхідно отримувати нову ліцензію відповідно до вимог Закону № 3817-IX.

Отже, дії податкового органу щодо відмови у продовженні ліцензії поза межами її законного строку є правомірними в межах існуючого правового регулювання. Апелянт наголосив, що у період, коли ліцензія була анульована, позивач не міг здійснювати господарську діяльність, адже його обладнання було заарештоване та вилучене. Враховуючи, що збитки мають бути реальними, а не теоретичними, компенсація строку за період, коли ліцензійна діяльність була неможливою, призведе до безпідставного збагачення позивача. Крім того, апелянт наголошує на пропуск позивачем строку на звернення до суду.

З огляду на вказане, апелянт просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на них, колегія суддів дійшла таких висновків.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ТОБАККО» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом – 43959001.

Основним видом економічної діяльності товариства є - 12.00 Виробництво тютюнових виробів.

Товариству з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ТОБАККО» 08.11.2021 Державною податковою службою України було видано ліцензію на виробництво тютюнових виробів за реєстраційним номером № 990111202100016, з терміном дії з 08.11.2021 по 08.11.2026.

На підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області № 5412-п від 30.05.2024 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» посадовими особами податкового органу було проведено фактичну перевірку ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» за період діяльності з 18.05.2024 по дату закінчення фактичної перевірки з питань дотримання вимог законодавства, у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення контрольних розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами фактичної перевірки було складено Акт про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу тютюнових виробів, а також тютюнової сировини, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС за № 23766/15-32-09-01-0343959001 від 05.06.2024, в якому зазначено про встановлення порушення вимог, встановлених ст. 11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями) та вимог, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах».

Державною податковою службою України на підставі Акту про встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання марок акцизного податку прийнято розпорядження № 258-р/л від 27.06.2024 про анулювання ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ТОБАККО» на виробництво тютюнових виробів за реєстраційним номером № 990111202100016, з терміном дії з 08.11.2021 по 08.11.2026.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 по справі № 420/17645/24 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС в Одеській області «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» від 30.05.2024 № 5412-п.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 по справі № 420/20892/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ТОБАККО» до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової служби України щодо прийняття розпорядження від 27.06.2024 № 258-р/л про анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ТОБАККО» на виробництво тютюнових виробів № 990111202100016 терміном дії з 08.11.2021 до 08.11.2026, всупереч ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 № 420/17645/24 про забезпечення позову. Скасовано розпорядження Державної податкової служби України від 27.06.2024 № 258-р/л про анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ТОБАККО» на виробництво тютюнових виробів № 990111202100016 терміном дії з 08.11.2021 до 08.11.2026. В іншій частині заявлених позовних вимог – відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року по справі № 420/20892/24 апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року – без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ТОБАККО» звернулось до відповідача із заявою виx. № 03-11/2025 від 03.11.2025, в якій просило продовжити термін дії ліцензії на виробництво тютюнових виробів № 990111202100016 ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» на термін, на який вона була анульована, а саме: у період з 27.06.2024 по 15.04.2025, тобто на 292 дні, починаючи з 08.11.2026.

Відповідач листом від 10.12.2025 № 35398/6/99-00-09-01-01-06 надав відповідь, в якій (крім іншого) зазначено, що питання про продовження терміну дії Ліцензії на термін, на який вона була анульована, а саме: у період з 27.06.2024 по 15.04.2025, тобто на 292 дні, починаючи з 08.11.2026, не було предметом судового розгляду судової справи № 420/20892/24.

Позивач не погоджуючись з вказаними діями відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Колегія суддів зазначає, що на момент прийняття рішення про надання позивачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів діяв Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (далі – Закон № 481/95-ВР).

Так, відповідно до ст.1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Відповідно до ст. 2 Закону № 481/95-ВР виробництво та/або зберігання тютюнової сировини може здійснюватися лише, зокрема, суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які мають ліцензію на право виробництва тютюнових виробів.

Статтею 3 Закону № 481/95-ВР закріплено, що ліцензії, зокрема, на виробництво тютюнових виробів, видаються та анулюються органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на виробництво тютюнових виробів видаються лише суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які на момент подання заяви про видачу ліцензії є власниками або на інших не заборонених законодавством підставах володіють та/або користуються приміщеннями та обладнанням, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва тютюнових виробів, включаючи виготовлення тютюнової суміші, сигаретні цехи, за умови що використання для виробництва таких приміщень та обладнання здійснює тільки один суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного рішення про анулювання у формі розпорядження про таке анулювання на підставі, зокрема, акта про встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку.

Розпорядження про анулювання ліцензії приймається, зокрема, на шістнадцятий робочий день з дня, наступного за днем вручення суб`єкту господарювання акта, що є підставою для анулювання ліцензії.

Орган ліцензування на наступний робочий день після прийняття розпорядження про анулювання ліцензії:

вносить інформацію щодо розпорядження про анулювання ліцензії до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті;

направляє суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про анулювання ліцензії в порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.

Розпорядження про анулювання ліцензії, прийняті органом ліцензування, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з дня оприлюднення розпорядження про анулювання ліцензії на офіційному веб-сайті органу ліцензування.

З огляду на вищевказане, ліцензія на виробництво тютюнових виробів може бути анульована шляхом прийняття уповноваженим органом рішення про її анулювання у формі розпорядження на підставі акта про встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання марок акцизного податку. При цьому суб`єкт господарювання має право оскаржити зазначене рішення у судовому порядку, чим і скористалося Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ТОБАККО».

Водночас, з 01.01.2025 набрав чинності Закон № 3817-IX, відповідно до якого ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, на право вирощування тютюну та на право ферментації тютюнової сировини надаються безстроково, а плата за них справляється щорічно.

Так, відповідно до ст. 46 Закону № 3817-ІХ дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

У цій справі не є спірним факт того, що позивачу було анульовано ліцензію на виробництво тютюнових виробів розпорядженням Державної податкової служби України від 27.06.2024. Водночас, на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі № 420/20892/24, залишеного без змін постановою апеляційного суду, зазначене розпорядження Державної податкової служби України про анулювання ліцензії визнано протиправним та скасовано. Вказане судове рішення набрало законної сили 12.03.2025.

Тобто, у період з 27.06.2024 по 15.04.2025 (день фактичного виконання рішення суду) позивач був протиправно позбавлений можливості здійснювати законну господарську діяльність з виробництва тютюнових виробів у зв`язку з незаконними діями контролюючого органу, що безпосередньо вплинуло на строк реалізації його прав за раніше виданою ліцензією.

На думку колегії суддів, строк, протягом якого ліцензіат був протиправно (що підтверджено судовим рішенням) позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність через протиправні дії контролюючого органу, не повинен зараховуватися до загального п`ятирічного строку дії ліцензії.

Колегія суддів зазначає, що виробництво тютюнових виробів є основним видом діяльності позивача, здійснення якої можливе лише за наявності відповідної ліцензії, а тому її анулювання призвело до зупинення господарської діяльності, що очевидно потягло за собою такі наслідки як: втрата прибутку від здійснення господарської діяльності; неможливість виплати заробітної плати персоналу тощо.

Посилання представника ДПС України на те, що у період, коли ліцензія була анульована, позивач не міг здійснювати господарську діяльність, адже його обладнання було заарештоване та вилучене, колегія суддів вважає нерелевантними.

Зазначені обставини не спростовують факту протиправності дій самого контролюючого органу. Арешт або вилучення виробничого обладнання є тимчасовими заходами, які можуть бути скасовані у встановленому законом порядку та не позбавляють суб`єкта господарювання самого права на відновлення виробничого процесу.

Посилання апелянта на те, що Законом № 3817-IX не передбачено продовження терміну дії ліцензії на строк, на який її дія була припинена, колегія суддів також вважає неспроможними. За приписами нового Закону, який набрав чинності з 01 січня 2025 року, взагалі не передбачено існування строкових ліцензій на виробництво тютюнових виробів, оскільки такі дозволи на теперішній час видаються на безстроковій основі із щорічною сплатою відповідної плати.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в Україні запроваджений та ді Єдиний реєстр ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Відповідно до частини 3 ст. 34 Закону України № 3817-IX, внесення відомостей до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за результатами проведення обробки (перевірки) інформації, зазначеної у заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, в автоматичному режимі або посадовою особою органу ліцензування: 1) за результатами прийнятого рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності; 2) за результатами розгляду заяви ліцензіата про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах; 3) за результатами прийнятого рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності; 4) на підставі рішення суду, що набрало законної сили; 5) на підставі заяви ліцензіата про внесення чергового (щорічного/щоквартального) платежу за надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Частиною 5 ст. 34 Закону № 3817-IX визначено, що відомості Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, змінюються/виключаються органом ліцензування: 1) за результатами розгляду заяви ліцензіата про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах; 2) за результатами прийнятого рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності з підстав, визначених частиною другою статті 46 цього Закону; 3) на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Отже, однією із підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили.

На переконання колегії суддів, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача в межах спірних правовідносин є зобов`язання Державної податкової служби України внести зміни до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про продовження терміну дії ліцензії ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» на виробництво тютюнових виробів № 990111202100016 з 08.11.2026 на строк, протягом якого вона була протиправно анульована, тобто на 292 дні, а саме на період із дня прийняття розпорядження про анулювання ліцензії (27.06.2024) по день фактичного виконання судового рішення у справі № 420/20892/24 (15.04.2025).

З огляду на вказане, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача щодо безпідставності зміни судом першої інстанції формулювання позовних вимог. Обране судом першої інстанції формулювання щодо вжиття всіх необхідних заходів для продовження строку дії ліцензії не призводить до реального відновлення прав ТОВ «ОРІОН ТОБАККО», оскільки залишає контролюючому органу можливість для дискреційного розсуду та повторної відмови у продовженні строку дії ліцензії.

При цьому в діях податкового органу щодо відмови у задоволенні заяви товариства у позасудовому порядку колегія суддів не вбачає протиправності, оскільки механізм автоматичного поновлення чи продовження ліцензій після набрання чинності Законом № 3817-IX чітко не врегульований діючим законодавством, а тому відновлення прав позивача та пов`язаних із протиправним анулювання ліцензії мають бути забезпечені саме шляхом виконання цього судового рішення.

Колегія суддів погоджується з відповідачем в частині того, що оскільки податковим органом у встановлений законом строк надано обґрунтовану відповідь, склад протиправної бездіяльності в діях контролюючого органу також відсутній.

Щодо передчасності позовних вимог, колегія суддів звертає увагу, що судовим рішенням уже встановлена протиправність дій ДПС України щодо прийняття розпорядження від 27.06.2024 № 258-р/л про анулювання ліцензії позивача. При цьому в межах справи № 420/20892/24 судом досліджувалася виключно правомірність прийняття розпорядження ДПС України про анулювання дозволу, проте взагалі не вирішувалося питання щодо продовження строку дії ліцензії. Оскільки станом на момент розгляду цієї справи право позивача на використання ліцензії протягом повного п`ятирічного строку залишається невідновленим, потреба в судовому захисті є реальною та існуючою, що повністю спростовує доводи апелянта про передчасність звернення товариства до суду.

Щодо доводів апелянта про порушення позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що позивач звернувся до ДПС України із заявою про продовження строку дії ліцензії на 292 дні (період, протягом якого ліцензія була протиправно анульована). У відповідь на зазначену заяву відповідач листом від 10.12.2025 повідомив про відмову в задоволенні вимог товариства, мотивуючи це тим, що предметом розгляду справи № 420/20892/24 не було питання продовження строку дії ліцензії.

Саме отримання цієї відмови у грудні 2025 року стало моментом, коли позивач довідався про порушення свого права на відновлення строку дії ліцензії в позасудовому порядку. Оскільки позовну заяву було подано у встановлений законом строк (24.12.2025), колегія суддів дійшла висновку про дотримання позивачем строків звернення до суду, що спростовує відповідні твердження контролюючого органу.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційні скарги позивача та відповідача частково обґрунтованими.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що при ухваленні спірного рішення судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.

Враховуючи, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на його користь судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816, 80 грн та позовної заяви у розмірі 1 211, 20 грн. Апеляційна скарга Державної податкової служби України також підлягає задоволенню, проте, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, судові витрати суб`єкта владних повноважень не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ТОБАККО» та Державної податкової служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року– задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі № 420/42529/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ТОБАККО» до Державної податкової служби України про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Зобов`язати Державну податкову службу України внести зміни до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про продовження терміну дії ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ТОБАККО» на виробництво тютюнових виробів № 990111202100016 з 08.11.2026 на строк, протягом якого вона була протиправно анульована, тобто на 292 дні, а саме на період із дня прийняття розпорядження про анулювання ліцензії (27.06.2024) по день фактичного виконання судового рішення у справі № 420/20892/24 (15.04.2025).

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ТОБАККО» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816, 80 грн та позовної заяви у розмірі 1 211, 20 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко