Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №569/9080/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9080/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,

за участі секретаря судового засідання А. Бугайчук,

розглянувши у відкритому судовому матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості,

В засіданні приймали участь:

представник позивача: І. Дудка;

представник відповідача: О. Салівонський

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 14 085, 66 доларів США, з яких основний борг в розмірі 10 000, 00 доларів США, проценти в розмірі 2 451, 00 доларів США, три відсотки річних в сумі 1 634, 66 доларів США.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що розпискою від 26.02.2020 ОСОБА_2 (далі - Відповідач) отримав від нього грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США із терміном повернення у строк до 01.11.2020. Вказує, що сторонами було погоджено умови нарахування процентів, а саме 4% від простроченої суми за 21 день, терміном на 2 місяці з попереднім погодженням продовження до 01 листопада 2020 року.

Ухвалою суду від 21.04.2026 у вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

18.06.2026 представником відповідача подано додаткові пояснення, за змістом яких відповідач частково не визнає позовні вимоги. Зазначає, що зі змісту розписки від 26.06.2020 вбачається (дослівно): «Я, ОСОБА_2 , паспортні дані: запис 19800508-00978, документ № НОМЕР_1 , виданий 12.06.2019, беру 10000 (десять тисяч) доларів США у ОСОБА_1 , НОМЕР_2 , виданий Рівненським МВ УМВС України у Рівненській області, на умовах 4% за 21 день терміном на 2 місяці з попереднім погодженням продовження до 01.11.2020».

Відповідач не заперечує факт отримання грошових коштів в сумі 10000, 00 доларів США, однак не погоджується з доводами позивача щодо строку дії договору позики (останнього дня повернення грошових коштів) та періоду нарахування договірних відсотків, нарахування 3 процентів річних по ст. 625 ЦК України.

Звертає увагу, що текст складеної письмової розписки є нечітким та некоректним, внаслідок чого позивач намагається маніпулятивно тлумачити умови договору виключно на свою користь з максимальною користю.

Надаючи оцінку письмовій борговій розписці, після спілкування з відповідачем, маємо наступний висновок: строк повернення позики – через 2 місяці від дати її отримання, тобто з 26.06.2020. Даний строк є чітким: «Я, ОСОБА_2 … беру 10000 (десять тисяч) доларів США у ОСОБА_1 … на умовах 4% за 21 день терміном на 2 місяці».

За твердженням відповідача грошові кошти (суму основного боргу та відсотки) мав повернути не пізніше 26.08.2020. Словосполучення «попереднім погодженням продовження до 01.11.2020» є нечітким. Відповідач стверджує, що по домовленості з позикодавцем продовження строку позики можливе було лише за попередньою згодою сторін (додатково погоджене в майбутньому), але не довше ніж до 01.11.2020.

Вважає, що проценти за договором позики від 26.06.2020 складають 1178,00 доларів США, а 3 (три) проценти річних - 393,70 доларів США.

19.06.2026 від представника відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців.

26.06.2026 представником позивача подано додаткові пояснення, згідно яких вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Ухвалою суду від 25.06.2026 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 15.07.2026 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 15.07.2026 представник відповідача позов визнав частково, з підстав, викладених у додаткових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд встановив таке.

Згідно з розпискою від 26.06.2020 ОСОБА_2 взяв 10000 (десять тисяч) доларів США у ОСОБА_1 на умовах 4% за 21 день терміном на 2 місяці з попереднім погодженням продовження до 01.11.2020».

Надаючи оцінку змісту вказаної розписки, суд дійшов висновку що строк повернення позики – через 2 місяці від дати її отримання, тобто з 26.06.2020 на умовах 4% за 21 день терміном на 2 місяці.

Належних та допустимих доказів продовження строку повернення позики від 26.06.2020 до 01.11.2020 матеріали справи не містять та під час судового розгляду таких не здобуто.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Вирішуючи справу суд враховує, що позивач на підтвердження своїх вимог надав для огляду відповідний оригінал розписки, складений відповідачем про те, що він отримав в борг грошові кошти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом відповідач зобов`язався повернути кошти 10 000 доларів США в термін до 26.06.2020, однак грошові кошти не повернув, протилежного суду не доведено.

Про неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо повернення грошових коштів також свідчить наявність оригіналу боргового документа (розписки) саме у позивача як кредитора, який надав оригінал розписки для долучення до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Судом встановлено, що між сторонами дійсно виникли правовідносини позики. Борг за розпискою не повернуто.

Згідно зі ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошову суму в іноземній валюті, вона підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом НБУ на день виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.01.2019 року №464/3790/16 дійшла висновку, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, оскільки відповідач на час написання розписки мав в користуванні грошові кошти, належні позивачу, та сторони дійшли обопільної згоди про те, що такі кошти будуть перебувати у користуванні відповідача певний час, про що склали відповідну розписку, зазначене підтверджує факт укладення договору позики між ними та його умови, відповідач не виконав свого обов`язку про повернення боргу, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 10 000, 00 доларів США.

Щодо вимоги про стягнення стягнення процентів за договором позики слід вказати, що враховуючи відсутність доказів продовження строку повернення позики до 01.11.2020, відповідно проценти слід нараховувати за період з 26.06.2020 по 26.08.2020 (62 календарних дня).

Розрахунок здійснено за формулою, а саме: Сума процентів за договором = С x Z x Д : 100, де С - сума заборгованості, Z - відсоток, зазначений в договорі Д - кількість днів у періоді 10000,00 х 0,19 х 62 : 100 = 1178,00 доларів США.

Проценти за договором позики від 26.06.2020 складають 1178,00 доларів США.

Щодо стягнення 3 (трьох) процентів річних суд зазначає, що відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії в Україні воєнного стану, тому підстав для стягнення 3 (трьох) процентів річних за статтею 625 ЦК України починаючи з 24.02.2022 немає.

За таких обставин 3 (три) проценти річних складають 393,70 доларів США.

Розрахунок здійснено за формулою за період з 02.11.2020 по 23.02.2022, а саме: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення 10000 x 3% x 479 : 365 = 393,70 доларів США.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на викладене вище, позов підлягає до часткового задоволення в розмірі 11 571, 70 доларів США, з яких основний борг в розмірі 10 000, 00 доларів США, проценти в розмірі 1 178, 00 доларів США, три відсотки річних в сумі 393, 70 доларів США.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 5 033, 65 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Так як передумов про розстрочення виконання рішення наведеною статтею не передбачено, при вирішенні цього клопотання суд керується правилами ст. 435 ЦПК України, яка припускає вчинення такої дії на стадії виконання рішення і відповідно до якої за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або члена його сім`ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) суд, який видав виконавчий документ, може розстрочити виконання рішення.

Вирішуючи клопотання відповідача, суд враховує, що за змістом вказаної статті цивільного процесуального закону, суд може розстрочити виконання рішення лише за наявності обставин, що утруднюють його виконання.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п.74, ECHR 1999-V).

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відтак, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Відповідач посилається на скрутне фінансове становище та воєнний стан на території України, не ухиляється від виконання судового рішення та зазначає про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням одним разовим платежем, у зв`язку з чим просить розстрочити виконання рішення суду рівними частинами на дванадцять місяців.

Вирішуючи питання щодо заяви про розстрочення виконання рішення у цій справі суд враховує військову агресію рф проти України, оскільки несвоєчасне виконання договірних зобов`язань сталось у зв`язку з тимчасовою окупацією Скадовського району Херсонської області, де розташовані сільськогосподарські угіддя, на яких відповідач здійснював свою господарську діяльність, доступ до яких втрачено; СФГ "Інтеграл" позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність без доступу до земельних ділянок, на яких здійснювалося вирощування відповідних сільськогосподарських культур з використанням необхідної сільськогосподарської техніки; обставини, які унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду разовим платежем; відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про те, що розстрочення виконання рішення суду призведе до негативних наслідків для стягувача тощо.

З огляду на матеріальне становище відповідача та відповідно відсутність фінансової можливості одразу сплатити усю суму заборгованості, суд вважає за можливе розстрочити виконання судового рішення щомісячними платежами в рівних частинах строком на 10 (десять) місяців шляхом сплати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 1 157, 17 доларів США щомісячно з дня набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст. 4, 10, 12, 19, 81, 141, 247, 259, 263-265, 267, 354-355, 435 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 11 571, 70 доларів США, з яких основний борг в розмірі 10 000, 00 доларів США, проценти в розмірі 1 178, 00 доларів США, три відсотки річних в сумі 393, 70 доларів США.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Розстрочити виконання рішення суду на 10 (десять) місяців шляхом сплати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 1 157, 17 доларів США щомісячно з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 033, 65 грн

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Повне судове рішення складене та підписане 20.07.2026.

Суддя О. Левчук