Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №562/4361/25 — Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/4361/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

"02" червня 2026 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області в складі:

головуючого судді Саган Л.В.

за участю секретаря судового засідання Аврамчук Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю одного з подружжя, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання майна особистою власністю одного з подружжя. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 30 листопада 2007 року до 28 жовтня 2025 року. Шлюб розірвано в Сполучених Штатах Америки. В період перебування у шлюбі 05 вересня 2017 року її батько ОСОБА_3 подарував їй квартиру АДРЕСА_1 , про що було укладено договір дарування. У подальшому вказану квартиру було переведено у нежитлове приміщення та зареєстровано за нею право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Реконструкція була проведена за її кошти. Таким чином майнові права на приміщення, хоча й були набуті за час зареєстрованого шлюбу, проте воно є її особистою власністю, оскільки було одержане шляхом укладення договору дарування. На даний час вона має намір відчужити вказане нежитлове приміщення, однак не має можливості вільно розпоряджатися належним їй майном, оскільки воно вважається спільною сумісною власністю подружжя. Відповідач згоди на відчуження приміщення не надає у зв`язку з тим, що відповідно до договору про врегулювання майнових відносин між подружжям від 23 липня 2025 року, укладеного в місті Дарієн округу Ду Пейдж штату Іллінойс США, відповідач відмовився від будь-яких прав на це нерухоме майно.

Просить суд визнати нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 51,6 кв.м, її особистою приватною власністю.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мокрицька Л.Я. подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить розглянути справу без її участі та за відсутності позивача та задовольнити позов. Не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 на неодноразові виклики в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення. Про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 30 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції Рівненської області, актовий запис № 2515, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 30 листопада 2007 року, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції Рівненської області.

За договором дарування від 05 вересня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Рівненської області Бондаренком О.В. та зареєстрованим у реєстрі за № 794, ОСОБА_3 подарував для ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №402145916 від 04.11.2024 нежитлове приміщення загальною площею 51,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 . Право власності на приміщення ОСОБА_1 набула 05.09.2017 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1343116356226) на підставі договору дарування №794 від 05 вересня 2017 року та декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії РВ №141190430101 від 12.02.2019 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області.

23 липня 2025 року в місті Дарієн округу Ду Пейдж штату Іллінойс США між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про врегулювання майнових відносин між подружжям, за умовами якого сторони визнали й погодились, що позивачеві ОСОБА_1 передається нерухоме майно в Україні, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке не обтяжене іпотекою. Відповідач ОСОБА_2 співпрацюватиме з позивачем ОСОБА_1 у поточному судовому провадженні щодо нерухомості в Україні з метою відмови від своїх прав на нерухомість в Україні після ухвалення рішення про розірвання шлюбу.

Рішенням Окружного суду вісімнадцятого судового юридичного округу Дюпейдж штату Іллінойс США від 28 жовтня 2025 року шлюб між сторнами розірвано та визнано договір про врегулювання майнових відносин між подружжям від 23 липня 2025 року, укладений між сторонами, невід`ємною складовою частиною рішення про розірвання шлюбу, який підлягає виконанню сторонами в повному обсязі.

За правилами ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також, відповідно до частин 3, 4 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 ст.61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Отже, встановлена у статті 60 СК України презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею у набутті майна. Застосовуючи положення статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Таким чином, законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним з подружжя, при цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на особу, яка заперечує проти поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14325цс18) та Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6843цс17, від 15 квітня 2025 року у справі № 569/10347/22 (провадження № 61-3839св24).

Згідно з п.2 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

З наданих позивачем доказів вбачається, що нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , одержане нею під час шлюбу, однак на підставі договору дарування.

Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір дарування є безоплатним. Юридичним наслідком укладення договору дарування є припинення права власності у дарувальника на майно, що є предметом цього договору, та виникнення права власності на нього у обдаровуваної особи. Тобто правовою метою договору дарування є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди в момент його укладання.

Статтею 718 ЦК України передбачено, що дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Також суд враховує укладений 23 липня 2025 року між сторонами договір про врегулювання майнових відносин між подружжям, яким врегульовано питання майнових прав та інтересів кожної зі сторін щодо майна, включаючи порядок поділу спільного сумісного та особистого майна, а також інші питання, пов`язані з припиненням шлюбу, відповідно до умов якого нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , передається у власність позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість пред`явлених позивачем вимог до відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення.

У відповідності до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 263-265, 280-284 ЦПК України, на підставі ст.57 Сімейного кодексу України, ст.ст.717-718 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 51,6 кв.м, особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати по оплаті судового збору в сумі 2569 (Дві тисячі п`ятост шістдесят дев`ять) грн. 98 коп.

Відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

С у д д я