Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №541/2498/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Суд: Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Несплата аліментів

Дата: 13 липня 2026 р.

Справа: №541/2498/26

Суддя: Городівський О. А.

Справа № 541/2498/26

Номер провадження3/541/574/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Миргород

Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Городівський О.А., за участю секретаря судового засідання – Непокупної Л.М., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 3 ст. 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 23 червня 2026 року № 3, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючий, проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , повторно, протягом року після відбуття адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частиною 12 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: громадянин ОСОБА_1 за місцем свого проживання АДРЕСА_1 , після відбуття 24.03.2026 адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, не сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно виконавчого листа № 2/1620/805 виданого 21.08.2012 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області, що призвело до виникнення заборгованості станом на 01.06.2026 в сумі 332055,78 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

У судовому засіданні ОСОБА_1 просив не притягувати його до адміністративної відповідальності з огляду на те, що відсутність працевлаштування, постійного доходу та зростання суми заборгованості по аліментам спричинені здійснення ним соціальних послуг з догляду за братом ОСОБА_5 , що потребує постійного стороннього догляду, на непрофесійній основі, а також незадовільним станом його власного здоров`я, на підтвердження чого надав: витяги з реєстру територіальної громади від 09 грудня 2025 року № 2025/018413163, від 09 грудня 2025 року № 2025/018413308, копію виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 30 жовтня 2025 року, копію рентгенограми від 28 квітня 2026 року, копію висновку невропатолога від 29 квітня 2026 року, копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 19 травня 2026 року № 3307/672, копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 02 липня 2026 року № 4394/880, копію довідки серії МСЕ № 0267321 від 26 березня 2008 року, копію посвідчення серії НОМЕР_2 ,виданого 04 лютого 2008 року, копію висновку про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду від 24 лютого 2026 року № 4.

Суд, заслухавши особу, що притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши докази по справі, встановивши обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, приходить до наступних висновків.

Завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України.

Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями статті 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

При цьому, суддя звертає увагу, що обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку статті 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

У відповідності до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 статті 254 КУпАП передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За положеннями статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Диспозиція частини першої статті 183-3 КУпАП визначає адміністративним правопорушенням несплату аліментів на утримання, зокрема, дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, вчинене повторно протягом року.

Об`єктом правопорушення, передбаченого статтею 183-1 КУпАП, виступають суспільні відносини у сфері забезпечення і дотримання прав дитини та інших передбачених законом суб`єктів на матеріальне утримання з боку осіб, які в силу нормативних приписів зобов`язані таке утримання надавати.

З об`єктивної сторони адміністративний проступок характеризується бездіяльністю, яка полягає у невиконанні особою свого обов`язку по сплаті аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї. При цьому для утворення складу правопорушення є обов`язковим настання суспільно шкідливих наслідків у виді виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Водночас зі встановлених судом обставин справи вбачається, що з боку ОСОБА_1 були відсутні будь-які умисні діяння, спрямовані на невиконання рішення суду, або не сплату аліментів, які призвели до виникнення заборгованості з їх сплати, оскільки останній здійснює соціально важливу функцію: доглядає за братом, що має ІІ групу інвалідності довічно та потребує постійного стороннього догляду. Вищенаведене виключає умисел в його діяннях і, як наслідок, наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 183-1 КУпАП.

За змістом вимог ст. 256, ч. 1 ст. 257 КУпАП, питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та збирати інші докази, ніж ті, що надані сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а статтею 245 цього Кодексу передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Оцінивши дані, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та доданих матеріалах у сукупності із доказами та поясненнями, наданими особою, що притягається до адміністративної відповідальності, доходжу висновку, що суду не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 183-1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене вважаю за необхідне, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 183-1 КУпАП, закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 183-1, 221, 247, 252, 283-285 КУпАП, суд, -

постановив:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 183-1 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.

Повний текст складено 20.07.2026.

Суддя Миргородського

міськрайонного суду О. А. Городівський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua